|
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 31.07.2009 > Тема ""Джерельце""
#31 за 31.07.2009
МОЛОДЕЦЬКА КРИНИЦЯ
Л╕то. Спека. Жнива. Пливуть один за одним комбайни, проходячи останн╕ заг╕нки перед об╕дом. Невблаганно пече сонце, страшенно хочеться пити. Ось уже й об╕д готовий. Механ╕затори й шофери зупиняють машини, с╕дають у холодку п╕д л╕сосмугою.
– О, а ти чого тут, Васильку? – запиту╓ дядько Максим маленького сина, побачивши, що той сто╖ть за кущем ╕ не наважу╓ться вийти.
– Дивлюсь на комбайни, – в╕дказу╓, засоромившись, хлопчик. – А ще, я Вам пити прин╕с, – пода╓ чималий глечик.
– Пити – це добре, стомлено промовля╓ молодий шофер ╤лько, беручи у хлопця глечик з водою. – Ого, як же ти його дон╕с?
Вс╕ смакують джерельною водою, дякують Васильков╕, а найстар╕ший комбайнер д╕д Степан, ще й цукерку д╕став з кишен╕.
– Спасиб╕, Василю Максимовичу, рости здоровим, це ти з Молодецько╖ кринички набрав?
– Так, а зв╕дки ви зна╓те?
– Е, х╕ба ж цю воду з будь-якою ╕ншою сплута╓ш, це ж не просто, це ц╕люща вода, х╕ба ж ви не зна╓те, – зверта╓ться до вс╕х.
– Н╕, – першим вигуку╓ Василько, – розкаж╕ть д╕дусю.
– Та, може, ╕ншим ╕ нец╕каво, – окида╓ вс╕х оком. – Вс╕ потомились...
– Чого ж це нец╕каво, – п╕дхоплю╓ ╕ соб╕ шофер ╤лько, – розпов╕дайте.
– А чого ж, послуха╓мо – в╕дпов╕дають ╕нш╕.
– Ну коли так, то слухайте, – почина╓ д╕д Степан, вдивляючись у чисте пшеничне поле, н╕би бачачи там т╕ далек╕ под╕╖...
Давно це було, та мало хто й зна╓ про це, та чув я ще в дитинств╕, в╕д свого д╕да Йосипа, мудрий був чолов╕к, одну легенду...
...Гор╕ли мирн╕ укра╖нськ╕ села, стогнали люди, плакали д╕ти, тисяч╕ проклять лет╕ли на голови турецько-татарсько╖ орди, що панувала в той час на наш╕й земл╕. Не обминало лихо ╕ нашого Райгорода, хоч ╕ допомагали козаки, та не завжди встигали вони побачити дим з дозорно╖ веж╕, д╕знатись, що суне орда.
Одного разу ╕з вдалого походу поверталась козацька сотня. Весел╕ в╕д перемоги, козаки нав╕ть не пом╕тили, як потрапили у ворожу зас╕дку. Тяжкий був б╕й. Багато козак╕в було поранено, багато полягло ╖х в тому бою, хоч ╕ здобули запорожц╕ перемогу. Тяжко поранили ╕ молодого сотника. Перев’язали його козаки, допомогли чим могли, та йому не ставало краще. До того ж в╕н увесь час просив пити. Води не було, а до села – далеченько... Взяли тод╕ козаки сво╖ шабл╕ ╕ викопали криничку, де р╕с подорожник, забило джерельце. Дали напитись сотников╕. Випив сотник води з т╕╓╖ криниц╕ – ╕ в╕дразу ж покращало йому. Н╕би й не був поранений. П╕днявся, об╕йняв сво╖х побратим╕в ╕ промовив: «Молодц╕ хлопц╕, спасиб╕». В╕дтод╕ ту криничку й називають Молодецькою. ╤ хоч минуло багато л╕т, та райгородц╕ й донин╕ смакують ╖╖ джерельною водою.
Чи л╕ку╓ вона зараз людей, чи н╕, а що спрагу втамову╓ надовго – це достеменно...
Андр╕й Л╤ВЕЦЬКИЙ,
учень 11-го класу.
с. Михайл╕вка
Кам’янського району
Черкасько╖ област╕.
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 31.07.2009 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7591
|
ВЕСЕЛКА
Р╤ДНА МОВА
В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
