Версiя для друку Обговорити в форумi

З нагоди Дня Незалежності та з ініціативи Президента України Віктора Ющенка днями відкрита у столичному «Мистецькому Арсеналі» (триватиме до кінця вересня) виставка «De profundis» («З глибин») – віхи української пластики. Вона вражає, очищає, спонукає до роздумів і натхнення. Таку експозицію можна було б розгорнути і в кількох величезних залах, як цей, об лаштований у колишньому грандіозному військовому об’єкті. Але добре, що відвідувачів не перевантажили скульптурою, що дозволили повітрю також стати своєрідним виставковим об’єктом. «З глибин» – своєрідний «зондаж» епох, стилів, світосприйняття, душ, молитов, крові, коріння і крони українців
та тих народів, які мешкали на нашій землі.
Співкуратори проекту Наталя Заболотна та Євген Карась дібрали скульптуру і пластику з часів Трипілля – п’ять тисячоліть тому – і до наших днів. Вони прагнули наочно показати знакові періоди, кульмінаційні моменти в лабіринтах нашої історії – через зримі матеріальні образи. А ці образи так чи так звертаються до нашої колективної пам’яті. Тут мимоволі думаєш: скільки втрачено, скільки ніколи не побачимо – отже, зміліє уява й спадкоємність, тяглість, утратяться орієнтири? Значення таких культурницьких ініціатив, до яких долучилося чимало інституцій, надзвичайне. Експонати надані Національним музеєм історії України, Національним центром народної культури «Музей Івана Гончара», Львівською картинною галереєю, Черкаським, Вінницьким, Запорізьким та Херсонським краєзнавчими музеями, іншими закладами і приватними фондами.
Трипільська кераміка – розписні антропоморфні та зооморфні посудини; химерна орнаментика, розкодувати котру намагаються ось уже кілька сторіч – із часу відкриття цієї культури Вікентієм Хвойкою. Прадавня скульптура V тисячоліття до н. е. – VIII століття н. е.: монументальні людиноподібні стели, статуї скіфських та половецьких племен – кам’яні послання зі степів. Народна дерев’яна скульптура XVII-XIX століть: хрести, розп’яття, фігури святих, ангелів, які спостерігають за нами, вдивляються в наші душі. Які ж вони наївні й шляхетні, сповнені правдивої любові! Барокова скульптура XVII-XVIII сторіч, геніальним виразником якої став загадковий, досі не «розтаємничений» Іоанн-Георг Пінзель. Ця постать – відкриття нашого сучасника мистецтвознавця Бориса Возницького. Поряд – класичний авангард, представлений так само геніальним, знаним у світі Олександром Архипенком. Сучасна дерев’яна скульптура надзвичайно самобутня. Серед майстрів, як на мене, особливо вирізняється Микола Малишко: у лаконічності й грубуватій простоті – філософія рідкісної гармонії зі світом. А виконані з лози скульптури Тамари Бабак – яке переосмислення матеріалу!
І справді, ця виставка – нашарування різних часів, світоглядів і одна з перших спроб подолання певного конфлікту. Річ у тім, що будівля Старого арсеналу постала на місці, де в сімнадцятому столітті був заснований Вознесенський дівочий монастир – якраз навпроти Києво-Печерського чоловічого монастиря. Включно до нашого часу Арсенал використовувався для військових потреб. Тільки з 2005 року тут було розпочато роботи з реставрації споруди та прилеглих укріплень під культурно-мистецький і музейний комплекс «Мистецький арсенал». Отож, свята земля має служити духові й мистецтву, а не зброї та насильству.
Доречними є аудіо— та медіаінсталяції «Автентичні співи», «Внутрішні землі», «Ядро», «Чаша покаяння». У відокремленому залі можна послухати найкращі зразки української хорової музики. Час роздумів, милосердя, молитов. Коли вже на те, то час кризи – для переосмислення й руху вперед, і виставка
«З глибин» дає чудову нагоду для цього.

Людмила ТАРАН.
(Фото з газети «День»).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #35 за 28.08.2009 > Тема "Душі криниця"