Версiя для друку Обговорити в форумi

Є професії модні, престижні, а є вічні. У світі сьогоднішніх професій неважко і розгубитися: маркетологи, промоутери, мерчендайзери... Хоча за рейтингом лідирують економічні, юридичні спеціальності. Молодь приваблює імідж, матеріальна винагорода.
 Моя ж професія – вчитель початкових класів, і мені здається, що це найкраща в світі професія. Стаж педагогічної роботи у мене невеликий – 3 роки. За ці роки було все: невдачі, непорозуміння, злети і падіння. Але жодного дня я не пожалкувала, що свідомо обрала поміж інших цю найблагороднішу, найцікавішу зупинку в професійних мандрах.
Вчитель – це скульптор, але його шедеври не виставляють в музеях, це – лікар, але йому пацієнти рідко дякують за лікування, а то і взагалі, не хочуть лікуватись. Вчитель – це актор, де кожен урок – прем’єра, але йому не аплодують і квіти йому дарують дуже рідко. Вчитель – це мати і батько, які не отримують часто синової подяки. Директор, завуч, плани, педради, журнали, звіти, одвічні перевірки поглинають, і часто роблять вчительство рутиною, важкою справою. Та коли вчитель заходить до класу і бачить пильні дитячі оченята, на другий план відходить все. Вчитель бачить тільки цей зоряний погляд, десь самі виринають слова і рухи, приходить натхнення.
І тільки що пригнічений якоюсь доганою вчитель стає маестро. У класі розгортається дійство. Маленькі мізочки творять дивосвіт. Вони стають Ейнштейнами, Галілеями...
Як часто недоречний стукіт у двері перериває цю високу хвилю натхнення: «Юліє Володимирівно, після уроків педрада», або «Повідомте батьків про завтрашнє щеплення учнів» і тому подібне.
Дуже часто сьогодні чую: які важкі зараз діти. Ніколи не погоджуюсь. Діти зараз, як завжди: слухняні і недуже, старанні і не зовсім, активні і боязкі. Діти – це найкраще, що є у всесвіті. Скільки в них благородства, ніжності, любові. Скільки в тих очах бажання зробити добре, скільки в тих рученятах старанності.
Я люблю свою професію, люблю дітей. Дуже хочу, щоб маленькі діти виросли і стали благородними людьми.
Дуже важливо для дітей, хто стане першим учителем у школі. Але напередодні 1 вересня, я хочу нагадати всім батькам, що першими вчителями дітей є, насамперед, вони – батьки.
Я завжди кажу батькам, коли ваш Сергійко чи Наталочка отримує низький показник з предмета, це не дитина отримала, а ви. Не лайте дитину, а замисліться, де зробили помилку. Дитина отримує (чи не отримує) здібності від батьків. Особливості оперативної пам’яті, тип нервової діяльності, фізичне здоров’я – все це шліфується від народження в процесі виховання до 6-річного віку. Якщо батьки проґавили у вихованні – це обов’язково відгукнеться у школі.
Дуже прикро дивитися, коли молоді мами сіпають дітей, нервово кричать на малюка – все це і закладає підмурівок шкільних проблем.
Скоро до школи... Сядьте поруч зі своїм маленьким школяриком. Розкажіть, як це добре – вчитись. В яку гарну школу він піде, як багато дізнається. Скажіть, що ви його дуже любите, що навчання – це праця, і там, як і вам на роботі, може бути важкувато, але ви завжди підтримаєте його – і у нього все вийде.
Обов’язково поясніть дитині, що в школі треба поводитися доброзичливо, вміти себе захистити спокійно словом, а не бійкою. Приготуйте речі до школи разом з ним.
Протягом перших місяців підбадьорюйте дитину, розпитуйте, як пройшов день, що цікавого дізнався. Обов’язково часто спілкуйтеся з вчителем. Знайте, що успіх навчання дитини приблизно складається з зусиль самої дитини на 30%, зусиль і правильного виховання батьками – 25%, зусиль вчителя – 30%, природними здібностями – 15%. Якщо хтось свої зусилля змарнував – іншому їх треба збільшити, а це дуже важко.
Пам’ятайте, що атмосфера в сім’ї – це найважливіший чинник психологічного здоров’я дитини. А саме від її психологічного здоров’я залежатиме її успішне навчання і майбутнє.
Не намагайтеся вчити дитину писати і читати, це зробить вчитель краще та й програмою це передбачено. А ось слухати, переказувати, відповідати на запитання, бути уважним, спостережливим – дитину треба обов’язково навчати. Постарайтесь ніколи не говорити вдома погано про школу чи вчителя в присутності дитини. Це буде йому дуже важкою психологічною ношею, яка дуже заважатиме йому вчитися.
Всі проблеми навчання намагайтеся з’ясувати з вчителем без свідків, доброзичливо і він вас обов’язково зрозуміє.
Бо ми – вчителі, обравши професію, обрали любов на все своє життя. Любов до дітей! Повірте, такі вчителі є!

Р. S. Якщо мій матеріал підійде до друку, рада буду постійно працювати з редакцією. Можу вести рубрику «Педагогічні поради батькам молодших школярів», де можу відповідати на запитання батьків чи публікувати цікаві матеріали з дитячої практичної психології.

Юлія КИЯНИЦЯ.
с. Мирнівка Джанкойського району АРК.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #35 за 28.08.2009 > Тема ""Джерельце""