Версiя для друку Обговорити в форумi

ПОСТАТІ

ІСТОРИЧНИЙ КАЛЕНДАР
14 жовтня – Покров Пресвятої Богородиці та 67-мі роковини Української Повстанської Армії.
15 жовтня – 50 років від дня загибелі Провідника ОУН(р) Степана Бандери.
* * *
Спадкоємцям брехунів радянської епохи, вихованих і вигодуваних брехнею, не допоможе вже ніщо. Це їхній хліб, це їхній спосіб мислення. Для них брехня вже від народження – істина в останній інстанції. На зачумлених радянською брехнею нема ради і ліків на хворобу цю нема. Не допоможуть жодні доводи, жодні свідчення, навіть дані радянських архівів.
Для них Симон Петлюра – організатор єврейських погромів, Степан Бандера і УПА – помічники нацистів. Як і для їхніх попередників: «Гайдамаки – не воины, разбойники, воры. Пятно в нашей истории…».
Отим «правдолюбам» Великий Тарас дав гідну відповідь:
Брешеш, людоморе!
За святую правду-волю
Розбійник не стане.
Не для брехунів пишу оці рядки, а для тих, кого брехуни хочуть переконати у своїй «правді».
Українська Повстанська Армія, створена восени 1942 року, боролася за волю рідного народу на три фронти. Боролася з усіма, хто чатував на нашу землю, — з польськими, німецькими та московськими зайдами. У короткому дописі не місце для детального висвітлення теми, а тому подам декілька цитат, які найкраще характеризують, хто наші бандерівці.
1. Витяг зі звернення Президії Верховної Ради УРСР. Київ, 12 січня 1944 р.
«Дорогі товариші, робітники, селяни, інтелігенція! Ваш ворог не тільки німецькі розбійники. Ваш ворог – зграя німецько-українських націоналістів. Всілякі оці бандери, мельники, бульбівці, запродавшись Гітлеру, допомагають йому уярмлювати наш народ, нашу Україну. Їх руки в крові наших дітей, матерів, сестер».
2. Витяг із німецької листівки. Червень 1943 року.
«Слухай, український народе! Москва дає накази ОУН!.. Кремлівські жиди стоять у зв’язку з ОУН, яке нібито воює проти більшовизму. В проводі ОУН сидять агенти Москви, що отримують і виконують накази кровожадного Сталіна. ОУН і більшовизм – це одно, тому мусять бути знищені!».
3. Витяг з ще однієї листівки. Червень, 1943 р.
«Недавно серед ночі розкинули червоні волоцюги відозви шефа штабу совєтської армії маршала Василевського, де в імені масового вбивці з Вінниці і Катині червоного товариша Сталіна, урочисто признано українського вожаку бандитів Бандеру старшим більшовиком совєтської України».
4. Витяг із секретної німецької інструкції стосовно України за листопад 1942 року.
«Наші вороги: комуністи, прихильники Бандери, партизани. Потенційно найнебезпечніші бандерівці. За всяку ціну знищити».
5. Цитата з листівки ОУН (б) за березень 1943 р.
«Українці! Увесь світ у вогні нової загарбницької війни. Імперіалістичні держави ступили в безпощадну війну… Їхня мета – всесвітнє панування, і вони йдуть морем крові безвинних народів. Нові окупанти України, німецькі імперіалісти продовжують більшовицькі методи знищення. Будемо боротися за Українську державу, яка вможливить усім чесно проживаючим і працюючим в Україні національностям гідне життя. Вступаймо до бойових груп ОУН! Організовуйтесь! Об’єднуйтесь! Створюйте загальний фронт української національної революції проти імперіалістів!».
У радянській історіографії стверджується, що бандерівщина не була масовою і що не мала підтримки народу. Цю нісенітницю спростовують дані про кількість воїнів ОУН-УПА, які полягли у боротьбі за волю, вихідців лише з одного села Яструбичі, що на Львівщині. У рядах ОУН було більше сімдесяти яструбчан.
І лише дехто з них пережив воєнне лихоліття. Багато хто з оунівців був закатований енкаведистами в тюрмах у 1941 році, а більше п’ятдесяти полягло в лавах УПА. Приблизно таку ж кількість борців за волю дало майже кожне галицьке село.
Довгих десять років тривала боротьба проти окупантів. Постійна чисельність УПА коливалась в межах 100 тисяч, а у 1945-1946 роках досягала 200 тисяч, а всього за десять років через лави УПА пройшло до 600 тисяч. УПА не мала чужоземної допомоги; не проводила мобілізації; воювала зброєю, відбитою у ворога; мала моральну підтримку народу. Про це свідчить фольклор.
Демографічна довідка: с. Яструбичі – 1939 рік: 1980 осіб, 1930 українців і 50 поляків; після війни – 1511.
* * *
15 жовтня виповнюється 50 років, як немає серед живих Великого Українця. 1958 року Провідник ОУН написав свою останню працю «Перспективи Української національно-визвольної революції», у якій детально розробив план розвалу СРСР. Підсумував – «Карфаген повинен бути знищеним». Це було достатнім аргументом для прискорення ліквідації автора і лідера ОУН.
Теорія у поєднанні з практикою, а на теренах московської імперії ще діяли на той час націоналістичні осередки не лише в Україні, а й у Казахстані, Середній Азії, Сибіру, несли певну загрозу цьому новітньому Карфагену в історії людства ХХ століття.
На той час КДБ уже знав, що Бандера живе у Мюнхені під прізвищем Степан Попель. Перший наказ Кремля знищити Провідника агент Богдан Сташинський виконати не зміг: не дозволило сумління, але, побоявшись за власне життя, таки виконав волю шефа Шелепіна. 15 жовтня 1959 року Сташинський чатує на Провідника, маючи вдосконалену модель зброї, яку вже випробував під час вбивства Лева Ребета, і коли С. Бандера відмикав двері до свого помешкання, вбивця вистрелив ціаністим калієм йому в обличчя. За успішне виконання доручень уряду постановою від 6 листопада 1959 року Сташинського нагородили орденом Бойового червоного прапора. А сторінки радянської періодики заполонили брехливі вигадки про це вбивство. Тут був і Оберлендер, і боротьба за лідерство в ОУН, і помста.
Правду світ довідався у 1961 році. Сташинському вдалося вислизнути із рук КДБ і втекти до Західного Берліна та здатися американській військовій поліції, яка перевезла його до ФРН.
З 8 до 15 жовтня 1961 року відбувався судовий процес, який мав широкий розголос у цілому світі. Вирок – 8 років ув’язнення. Це Сташинському. А окрім того, німецький Верховний суд у Карлсруе визнав головним вбивцею Степана Бандери – радянський уряд у Москві. Цей вирок для кремлівських вождів був важким політичним ударом.
Леонід Полтава на загибель Провідника відгукнувся віршем «На смерть Степана Бандери».
В жалобі і смутку земля восени:
Не стало великого сина.
Йдемо до його дорогої труни –
Востаннє схилити коліна,
Але прапори, що квітчають його,
Шумлять, як розбурхані води:
— Ніколи не можна забити того,
Хто прапором став для народу!
З-над Чорного моря, Карпат і Дніпра,
І з древнього Дону рівнини
Під прапор безсмертя йде брат і сестра –
Безсмертний народ України.
І клятва мільйонів гримить до небес
Мазепі, Петлюрі, Бандері:
— Ваш дух у мільйонах навіки воскрес,
Ваш дух перед нами, як сяючий хрест,
Як символ нової – державної ери!

Коротка довідка про «співпрацю» С. Бандери з нацистами.

На початку липня 1941 року Степана Бандеру заарештувало гестапо. Відбував ув’язнення до осені 1944 року в концтаборі Заксенхаузен. У цьому ж концтаборі томилися з ним Ярослав Стецько, Андрій Мельник, Тарас Бульба-Боровець та багато інших членів ОУН і просто націоналістів. Брати Степана Бандери Олександр і Василь загинули в концтаборі Освєнцим, а третій брат Богдан розстріляний німцями у Херсоні 1943 року. Степанового швагра Левка Опарівського гестапо розстріляло в тюрмі на Лонцького у Львові 1942 року. Там же воно закатувало міністра в уряді Ярослава Стецька Івана Климіва-Легенду. Отака «співпраця», отака московська «правда», отака історія, яку повинен знати кожний українець.

Василь ГОДЯК.
м. Соснівка Львівської області.

ВІДНОВИТИ ІСТОРИЧНУ СПРАВЕДЛИВІСТЬ!

Віктор Ющенко зобов’язаний визнати ОУН-УПА борцями за незалежність України, проголосити 14 жовтня державним святом – Днем українського війська та присвоїти Степанові Бандері звання Героя України. Про це заявив лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок під час виступу на народних зборах «Воля нації проти сваволі кланів», що відбулися 4 жовтня 2009 року в Луцьку.
Зокрема Олег Тягнибок зазначив: «Незабаром вся Україна відзначатиме Свято Покрови та Свято Української Повстанської Армії. Проте комуно-олігархічна влада і тут відсторонилася від українців. Правляча верхівка досі святкує 23 фєвраля – «Дєнь совєтской армії», тепер перемальований на День захисника вітчизни. Попри волю нації відзначати 14 жовтня Днем Українського війська. Та це й не дивно. Бо та влада сама з комуно-комсомольської номенклатури лише вчора «вихрестилася» на «демократів» і «патріотів».
Українська Повстанська Армія відстояла честь українців у роки Другої світової війни, виборюючи у сталінської та гітлерівської імперій незалежність для України. Українських воїнів ніщо не змусило скласти зброю – ні кількість ворогів, ні ріки пролитої крові. Проте нинішня влада досі робить вигляд, наче цих героїв не існує і їхні жертви в ім’я становлення Української держави не мають значення. Більше того! Донині соціальні виплати, нагороди і відзнаки отримують люди, які воювали проти українського народу.
Всеукраїнське об’єднання «Свобода» закликає Президента Віктора Ющенка визнати внесок Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії в національно-визвольну боротьбу і вшанувати героїв на державному рівні. Ми переконані, що визнання ОУН-УПА борцями за державну незалежність України сприятиме зростанню громадянської та національної свідомості, здоровому погляду не лише на минуле, але й на сучасність та майбутнє України.
Віктор Ющенко врешті таки присвоїв статус Героя України головнокомандувачу УПА Романові Шухевичу в 2007 році. Проте, це – лише півкроку. Закликаємо Президента довести справу до логічного завершення і присвоїти звання Героя України Провіднику ОУН Степанові Бандері. Бо він був Провідником для того ж Шухевича. І вся боротьба ОУН-УПА керована саме його політичним наказом...
Показово, що на вісімнадцятому році Незалежності начебто «українська» влада так і не визнала ОУН-УПА. Натомість так звані «демократи», не зморгнувши й оком, в один голос з комуністами і регіоналами голосують за державне святкування 90-ї річниці лєнінського комсомолу! Все очевидно: ОУН-УПА – для них не герої. Герої для них – ВЛКСМ – «авангард будівничих комунізму»...

Прес-служба ВО «Свобода».

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 09.10.2009 > Тема "Українці мої..."