Версiя для друку Обговорити в форумi

 У вересні цього року під час наймасштабніших тактичних навчань “Взаємодія–2010” на борту середнього десантного корабля “Кіровоград” Військово-Морських Сил Збройних Сил України виникла позаштатна ситуація. Внаслідок короткого замикання стався несанкціонований пуск двох ракет, який спричинив вибух та загоряння у твіндеці - внутрішньому приміщенні корабля. Впевнені та самовіддані дії членів екіпажу дозволили у короткий термін локалізувати та погасити пожежу.
 Саме цей випадок, що стався на борту десантного корабля під час проведення бойових стрільб, в черговий раз засвідчив: в реальних бойових умовах, а саме в такі потрапив екіпаж “Кіровограда”, на перший план виходять професіоналізм, досвід, мужність і відвага військовослужбовців.
 Під час проведення рятувальних робіт один з матросів екіпажу корабля отримав поранення. Перебуваючи поруч, морський піхотинець старший матрос військової служби за контрактом Артем Антіпов підхопив пораненого матроса і виніс його у приміщення кубрика десанту. Розірвавши свій тільник, Артем Антіпов перев’язав пораненого товариша та виніс на верхню палубу корабля, де знаходився особовий склад десанту. Постраждалому було надано медичну допомогу, після чого разом з іншими постраждалими евакуйовано на санітарному катері “Сокаль” до військового госпіталю.
 Розповідає Артем Антіпов: «У той день активної фази «Взаємодії-2010» СДК «Кіровоград» мав висадити мінометну батарею морпіхів на берег у районі мису Опук, щоб ті одразу долучилися до наступальних дій основних сил десанту. Точніше - «накрили» вогневі точки і живу силу умовного супротивника на схилах гори Кончельська.  Звична справа, бойова робота за призначенням.
 Напередодні весь маневр на майбутньому полі бою ми відпрацювали, як по нотах. Без проблем вивантажили із «Кіровограда» свої ГАЗ-66 з озброєнням і боєприпасами на берег, а пізніше те ж саме виконали у зворотній послідовності.
 Ще двічі поспіль потренувались у підготовці мінометів до стрільби, а також - у самій стрільбі по мішенях.
 За словами командира батареї капітана Олександра Москаленка, Артем Антіпов тоді добре впорався зі своїми обов’язками старшого навідника міномета. Як, власне, і з обов’язками чергового по танковому трюму «Кіровограда» у момент позаштатної події
 - Струсонуло нас добряче, - відновлює у пам’яті весь той «екшн» Артем (помітно, що при цьому 25-річний хлопець дещо хвилюється). - Декого у кубрику десанту навіть викинуло з ліжка на підлогу. Потім почулась команда: «Аварійна тривога! Десанту піднятись на ют». Хлопці розібрали зброю, речі й почали підніматись нагору. Я ж зазирнув у трюм, щоб перевірити техніку. Почув шум води. Перша думка: корабель отримав пробоїну, і ми йдемо на дно. У трюмі ж наш «газон» майже не було видно - його укрив дим. Але полум’я вже не було: його встигла загасити корабельна пожежна команда. Саме у цей момент до мене по допомогу звернувся моряк і попросив перебинтувати йому ногу. Не знаю, був він у шоковому стані, чи ні. А коли він підняв штанину, я побачив на його нозі рану, що помітно кровоточила. Не гаячи часу, знайшов у рюкзаку «смугасту» майку і притиснув рану. Потім ми виявили рану і на другій нозі... Після перев’язки допоміг матросу вибратись на бак (кормову частину) корабля. Там з’явилися медики і забрали хлопця. От і все, нічого героїчного, як бачите, у моєму вчинку немає.
 З цим повністю погоджується його командир капітан Олександр Москаленко. Хоча при цьому додає, що і на службі, і в повсякденному житті Артема з-поміж інших вирізняє почуття відповідальності. Мовляв, за цих майже три роки служби за контрактом хлопець не давав серйозного приводу в цьому сумніватись. Усе ж решта у Антіпова, зокрема біографія, - типова для його ровесників. ВПУ (вище професійне училище) в рідній Горлівці, строкова служба, робота на заводі. А далі - свідомий вибір на користь елітної професії морпіха (певно, далося таки взнаки героїчне минуле діда-фронтовика і батька-офіцера).
 Торік старший матрос Артем Антіпов разом із товаришами-морпіхами так само сумлінно виконував миротворчі завдання у Косові в складі 12-ї ротації.
 Ось такий він, звичайний, на перший погляд, хлопець. Але, як справжній морський піхотинець, в складний момент, готовий діяти без роздумів і бездоганно. Одне слово, матроський характер...
 
P. S.
 За упевнені та рішучі дії, виявлені під час виникнення позаштатної ситуації на середньому десантному кораблі “Кіровоград”, старшого матроса військової служби за контрактом Артема Антіпова заохочено командуванням Центру військ берегової оборони Військово-Морських Сил ЗС України. Артем Антіпов отримав цінний подарунок. Крім того, про мужній вчинок сина повідомлено батькам — Леоніду Федоровичу та Галині Борисівні, а також керівництву міста Горлівка на Донеччині, де мешкає родина матроса.
 
Владислав СЕЛЕЗНЬОВ,
 Василь САДОВСЬКИЙ.
Фото В. Селезньова.

 ТИМ ЧАСОМ...
 
 Армії потрібно не менше 32 мільярдів

 На нормальний розвиток армії необхідно не менше 32 млрд.  гривень. Про це в прес-центрі «Главкому» заявив директор інформаційно-консалтингової компанії  «Defense Express» Сергій Згурець.
 Так, за словами експерта, поточний рік для Збройних Сил  додав багато невизначеності. «Зокрема, якщо Україна почала  орієнтуватися на позаблоковий статус, то на сьогодні виникла настійна потреба багатьох концептуальних документів - це нова Військова доктрина,  що розробляється, нова Стратегія національної безпеки, нова  програма реформування Збройних Сил», - сказав він. 
 «Ці три документи в дійсності піднімають питання, на які немає відповідей, на які навіть нове керівництво Міністерства оборони, як мені здається, саме не може дати адекватні пояснення», - упевнений  Згурець.
 Крім того, як відзначив експерт, коли говориться про  оборонний бюджет, то протягом 2009-2010 років витрати на оборону коливалися в  межах 8 мільярдів гривень. «А для того, щоб армія жила в казармах, просто  їла й платила за комунальні послуги, без переоснащення й бойової підготовки  потрібно в межах 6-9 мільярдів гривень. Тому, коли міністр оборони говорить про стабілізацію, то це саме стабілізація цього рівня. Якщо бюджет наступного  року буде коливатися в межах 11 мільярдів гривень, то це будуть ті ж  показники, які не дозволять говорити ні про реформу армії, ні про її розвиток»,  - сказав він.
 За словами експерта, показники, які потрібні для  Збройних Сил, діляться на три рівні: «Мінімальний - це ті 11 мільярдів,  які потрібні тільки на життя в казармах, середній - 17 мільярдів, і рівень,  що дозволить розвиватися - 32 мільярди гривень». 
 «Але на ці 32 мільярди гривень протягом найближчих п’яти  років навряд чи можна розраховувати», - сказав Згурець.
 

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #50 за 10.12.2010 > Тема "З потоку життя"