Версiя для друку Обговорити в форумi

Напевне, всі вже чули про скаутів. А чи знаєте ви, чим вони займаються, окрім того, що ходять в походи й мають власну форму? Дехто навіть пов'язує скаутинг з якимись (не дай, Бог, ворожими!) ідеологіями. Сьогодні ми ведемо розмову з керівником сімферопольського скаутського загону "Іскра" Юрієм Дьяченком про один з літніх скаутських таборів. Давайте спробуємо з його допомогою подивитися на скаутське життя, так би мовити, зсередини.

- Пане Юрію, нещодавно ваш загін повернувся з табору, що проходив у Лазурному. У зв'язку з чим відбувся цей виїзд й чим особливий саме цей табір?

- Ми брали участь у програмі "Чисті береги", яка існує вже п'ять років поспіль. Вона дуже корисна для нас як для розвідників ("скаут" у перекладі - розвідник). Якби ми робили звичайний табір, то обрали б певну базу й встановили наметове містечко. Але нас цікавлять, передусім, ті місця, де необхідна наша допомога, бо, за скаутським статутом, ми повинні приносити користь. Але не подумайте, що ми робимо якусь роботу за визначену винагороду. Наприклад, попередній табір - це "Аюдаг", й наш виїзд туди був пов'язаний з роботою у рамках екологічної програми, тобто очищенням території від сміття, діяльністю щодо забезпечення пожежної безпеки. На деяких відпочиваючих та  туристів такі заходи мали вплив, можна сказати, позитивно-результативний. А дехто сприймав дітей як звичайних прибиральників й навмисне залишав смітники після себе. Минулого року на Аюдазі був випадок, після якого ми були змушені вжити відповідних заходів. Люди, коли помітили, що діти збирають сміття, просто починали його розкидати. І ми зрозуміли, що у цьому виховному моменті є не лише позитивні сторони, але й негативні. Тому для молодших скаутів ми залишили цей фронт роботи, а старші діти вживали адміністративні заходи. Тобто ми намагаємося обирати місця, де без скаутської допомоги не обійтися.

- Чим спричинено те, що виїзд відбувся саме у "Лазурне"?

- Взагалі-то планувалось два виїзди на мис Ая. Проте, коли ми минулого разу були на Аюдазі, то спостерігали велику пожежу: палав Кастель. Одразу було вирішено спрямувати власні можливості й сили на забезпечення протипожежної безпеки. Тому, з метою розширення території нашої діяльності, один із запланованих виїздів відбувся у "Лазурне".

- Як же берегли скаути ліс?

- Проводилася протипожежна охорона місцевості. Діти ознайомлювали відпочиваючих з елементарними правилами пожежної безпеки. Напри-клад, щоб ставили відра з водою біля вогнищ, робили протипожежні рівчачки навколо ватр й таке інше.

- А як же реагували відпочиваючі на такі попередження?

- Трохи, можна сказати, присоромлювалися. Це ж сприймається зовсім по-іншому, коли до тебе підходять діти, ще й у формі, й попереджають про те, що дорослі, в принципі, мали б знати й виконувати.

- А як щодо, власне, таборового життя у поході? Діти, фактично, тут відпочивають, оздоровлюються - все ж таки ліс, море, свіже й чисте, не забруднене вихлопами, повітря.

- Так, відпочивають. Але відпочинок у нас активний, бо ж, окрім роботи в рамках програми, існує табірний побут. Тобто навіть коли ми тільки приїхали на місце, жодний не йшов на море, поки не було встановлене наметове містечко й не облаштований табір. Після того чергові й кухар займаються приготуванням їжі, що теж не просто на відстані від цивілізації: потрібно і дров назбирати, й води принести, яка, цього разу, від нас знаходилась далеченько. Найцікавіше - це нічна варта. Зазвичай, згідно з традиціями скаутського загону, у першу табірну ніч на варту повинні заступати новачки, які й не підозрюють про складність завдання, а вбачають у цьому лише певний романтизм. Але вже під ранок відчувають, наскільки їхня справа відповідальна, бо, незважаючи на перемагаючий сон, вони повинні вартувати табір. Проте нічне чергування - це ще й можливість опанувати різноманітні спеціальності, які потрібні для отримання у майбутньому звання скаута.

- Які відчуття, враження, сприйняття у тих дітей, хто вперше перебував у такому таборі?

- Спочатку все сприймалось ними, як-то кажуть, з широко відкритими очима. А пізніше, навіть вже на другий день, стрес знімається, і діти вливаються у колектив з його проблемами та завданнями.

- Як проводили вільний час скаути, чи існують певні ліміти або заборони?

- Щодо цього у нас залізна дисципліна. Кожен обов'язково попереджає, як він проводитиме вільну годину. А діти й на мис ходили, й у саме селище Лазурне, дехто просто підіймався на гору, в ліс. Але ми знали все, включно до часу повернення дитини в табір.

- В цей похід ви, мабуть, брали нову гітару, яку виграли під час конкурсу української авторської пісні, організованого нашою редакцією?

- Так, завдяки цьому у нас було чотири гітари. Тому навчався грати кожний, навіть ті, хто взагалі жодного разу не брав до рук інструмент, - хтось опановував акорди, хтось вивчав нові мелодії. Мабуть, запам'ятаються багатьом "гітарні" навчання, показові виступи, співи та захоплюючі розповіді, обмін враженнями, набутими впродовж дня, після вечері у дружньому колі навколо ватри.

- Ну, то як же себе показала львівська гітара від фірми "Реноме" біля кримської ватри?

- Та її до рук тільки взяти - це вже приємно! А попрацювала вона на славу, усі наші сподівання виправдала. А її звучання, справді, додало у кримську ватру львівських іскор.

- В які ігри грають скаути під час таких таборів, чи передбачені вони таборовою програмою?

- Ігри та розваги передбачені, але не встановлено чітко визначеного часу для проведення подібних заходів. Тобто є вільний час, є бажання дітей - тоді відбуваються ігри. Ввечері обов'язково будь-яка з розвідницьких ігор, такі, наприклад, як "Порушники тиші", "Дикі звірі", "Бунчук", "Королівська пошта", "Мафія та мирні мешканці" та інші.

- Які походи відбувалися під час цього табору, де були, куда ходили?

- Впродовж десяти днів табору відбувся лише один похід, хоч планувалося два. На перешкоді стала неймовірна спека. Ми ходили на Головкинський водоспад, пройшли близько 60 кілометрів. Вирушивши з табору о п'ятій годині ранку, повернулися о дев'ятій вечора. Хоч цей водоспад маловідомий, але за своєю красою може посперечатися з будь-яким іншим. Ми там вже колись були, а цього разу до нього йшли іншим маршрутом, щоб краще орієнтуватися в цій місцевості. Старші ж скаути здійснювали рейди згідно з тією програмою, заради якої ми й організували цей табір. Окрім цього, ходили в гості до миколаївських скаутів, що стояли табором неподалік від нас.

- Відомо, що саме під час таких таборів діти мають можливість підготуватися до отримання звання скаута, тобто здобувають різноманітні спеціальності, випробовуються вже отримані звання, наприклад, вікові або й інші - скаута-ровера (вік 16 - 20 років), скаутів 1 -, 2 -, 3-го класів, скаутів-лідерів, скаутів-інструкторів та інших. В цей раз відбувалося щось подібне?

- Під час цього табору загін отримав кострових, кухара, і ще одним з дітей був складений іспит зі спеціальності "друг тварин". До речі, не так просто, як здається на перший погляд, отримати навіть таку спеціальність, як "костровий", тому що для цього потрібно знати п'ять різновидів ватри, техніку безпеки, розбиратися, як горить різна деревина. Участь у таборі є етапною в отриманні скаутського звання, бо для цього потрібно побувати хоча б тричі у таборі й мати мінімум дві спеціальності.

- Цікаво, як проходить офіційне отримання звання "скаут" чи його рівневих відзнак?

- Один раз або двічі на рік проходить "Джемборі" - з'їзд усіх скаутів світу - це своєрідні величезні табори. І саме тут діти виявляють ті знання, якими володіють. Звичайно, буває дуже соромно тим, хто не відповідає певному рівню. Відзнаки кожного скаута можна побачити на його формі у вигляді емблем та нашивок, які урочисто одержують під час "Джемборі", коли, так би мовити, захищаються і звання, і спеціальності, отримані у звичайних таборах.

- Дякую за цікаву розповідь, успіхів вашій "Іскрі"!  

Розмову вела Юлія ТРОФИМОВА.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #38 за 20.09.2002 > Тема ""Будьмо!""