Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4600)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4291)
Українці мої... (1719)
Резонанс (2369)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1873)
Крим - наш дім (1481)
"Будьмо!" (273)
Ми єсть народ? (257)
Бути чи не бути? (479)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (284)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СТО ╤СТОР╤Й ВИЗВОЛЬНО╥ В╤ЙНИ
Ц╕ книги – п╕дручники з геро╖зму…


ПОВСТАНЦ╤
Укра╖нський календар


«ТРИП╤ЛЛЯ. СПОЧАТКУ БУЛА ГЛИНА»
Коли фараон Джосер вибирав м╕сце для найдавн╕шо╖ велико╖ п╕рам╕ди ╢гипту, двохтисячол╕тня...


ПЕЧАТКИ НАШО╥ ДЕРЖАВНОСТ╤
Одним ╕з найвагом╕ших св╕дчень ╕снування державност╕ ╓ печатки…


РУСЬ – СПАДОК УКРА╥НИ
Виставка ╓ сп╕льним проектом Укра╖нського ╕нституту нац╕онально╖ пам’ят╕ та Нац╕онального...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 24.06.2011 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#22 за 24.06.2011
ЧОМУ ПРОВАЛИЛАСЯ ПРОВОКАЦ╤Я У ЛЬВОВ╤?

 «Спок╕йне 22 червня, не ускладнене пол╕тичним та громадським протистоянням у Львов╕ та ╕нших м╕стах Укра╖ни, - це насл╕док сво╓часного р╕шення Конституц╕йного Суду щодо скасування оф╕ц╕йного використання червоного прапора», - заявив 23 червня на прес-конференц╕╖ народний депутат Укра╖ни, л╕дер Укра╖нсько╖ народно╖ парт╕╖ Юр╕й Костенко. За його словами, «червоний прапор – це пол╕ттехнолог╕я, яку було застосовано для розпалювання сепаратизму в Укра╖н╕». Як в╕домо, 16 червня КС оприлюднив р╕шення за зверненням громадянина Укра╖ни Юр╕я Костенка щодо скасування оф╕ц╕йного використання червоного прапора.
 На думку пол╕тика, «завдяки р╕шенню КС, загроза «червонопрапорного» сепаратизму, принаймн╕, на сьогодн╕ призупинена». Костенко зазначив, що в сво╓му зверненн╕ до КС «ч╕тко акцентував увагу на низц╕ правопорушень при ухваленн╕ закону щодо оф╕ц╕йного використання червоних прапор╕в Верховною Радою, — зокрема, щодо використання червоного прапора поруч ╕з державними символами». За його словами, «це ╓ прямим порушенням низки конституц╕йних норм, починаючи ╕з заборони на р╕вн╕ держави нав’язувати ╕деолог╕ю одн╕╓╖ ╕з пол╕тичних сил ╕ зак╕нчуючи обов’язком держави сприяти консол╕дац╕╖ укра╖нсько╖ нац╕╖, в╕дстоювати державний суверен╕тет та територ╕альну ц╕л╕сн╕сть Укра╖ни».

* * *
 
  ЧОМУ ПРОВАЛИЛАСЯ ПРОВОКАЦ╤Я?

 Несправжн╕ ╓вре╖ (насправд╕ представники пророс╕йських радикальних орган╕зац╕й), як╕ при╖хали до Львова 21 червня, щоб як ╕ 9 травня потовктися на могилах (вони це називають «поприбирати могили» або «помолитися за загиблих»), цього ж дня спакували вал╕зи. Як стало в╕домо УН╤АН, сп╕вроб╕тники правоохоронних орган╕в м’яко так зустр╕ли ╖х, пояснили, що вс╕ заходи заборонен╕ судом та особисто провели на зал╕зничний вокзал, щоб в╕дправити додому. Особисто. А ще нам вдалося д╕знатися, що к╕лька сотень провокатор╕в зупинили ще тод╕, коли вони збиралися ви╖жджати з Одеси. Ось так, вм╕ють наш╕ правоохоронц╕ бути з╕ сво╖м народом, коли хочуть або коли цього хоче Президент. Бо для провокац╕╖ потр╕бн╕ не дво╓, як стверджують пол╕ттехнологи, маючи на уваз╕ провокатора та провокованого. Окр╕м згаданих потр╕бн╕ ще влада та силов╕ структури, як╕ цю провокац╕ю п╕д╕гр╕вають та дооформлюють. Принаймн╕, на 9 травня було саме так. Ми не зна╓мо, що допомогло зрозум╕ти влад╕, що не можна так давати використовувати власн╕ м╕ста для тренувань ╕ноземних спецслужб. Але вигляда╓ так, що цього разу операц╕я п╕д назвою друга сер╕я провокац╕й «одеськ╕ ╓вре╖ ╖дуть до Львова» завершилась пшиком. Не виключено, що свою роль з╕грали представники дипломатичного корпусу. Якраз напередодн╕ 22 червня з Олегом Тягнибоком зустр╕чалися представники зах╕дних держав. На оф╕ц╕йному ресурс╕ «Свободи» було написано, що вони обговорили «пол╕тичну ситуац╕ю». Можна здогадатися, що посли хот╕ли почути позиц╕ю л╕дера «Свободи» щодо под╕й 9 травня та 22 червня. ╤, ймов╕рно, його бачення здалося ╖м ц╕лком переконливим. (Ц╕каво, що в цей самий час в╕дбулася спроба дискредитувати член╕в патр╕отично╖ орган╕зац╕╖ «Тризуб» в очах ╓вропейських орган╕зац╕й. 22 червня з’явилася ╕нформац╕я, що вони п╕кетували оф╕с Ради ╢вропи. «Тризуб» блискавично заперечив це звинувачення. Не виключено, що до дискредитац╕╖ причетна влада, яка пом╕тила сп╕впрацю дипломатичного корпусу ╕з льв╕вською сп╕льнотою та нац╕онал╕стами). Враховуючи, що напередодн╕ 22 червня КС вин╕с р╕шення про заборону оф╕ц╕йного використання червоного прапора, можна припустити, що частина оточення Президента переконала його згорнути (або в╕дкласти, ще побачимо – авт.) реал╕зац╕ю технолог╕╖ розколу по л╕н╕╖ «нацистський зах╕д – радянський сх╕д». Знаковою под╕╓ю ╓ ╕ те, що сестра голови Адм╕н╕страц╕╖ Президента поскандалила в ПАР╢ ╕з рос╕янами, протестуючи проти включення Укра╖ни у допов╕дь про неонацизм.
 Можливо, оточення Президента зрозум╕ло, що прояви так званого «неонацизму» та використання тотал╕тарно╖ символ╕ки (встановлення пам’ятник╕в Лен╕ну та вихваляння Стал╕на) однаково гр╕ховн╕ в очах ╓вропейсько╖ сп╕льноти. Вар╕ант╕в може бути безл╕ч. Аж до того, що для зд╕йснення провокац╕й вже не знаходиться виконавц╕в, бо робота наст╕льки брудна та непопулярна. А можливо, просто рос╕янам забракло грошей. Але незаперечним ╓ той факт, що одеських «╓вре╖в» з╕ Львова кого в╕дправили, а кого не пустили. А вони, зауважте, промовчали. Н╕яких ╕стерик. Тобто, переконували ╖х потужн╕ особи ╕ потужними аргументами.
 
ЮР╤Й ШУХЕВИЧ ТА СПРАВЖН╤ ЛЬВ╤ВСЬК╤ ╢ВРЕ╥

 Але хот╕лося б зупинитися на тому, як в╕дбувалися заходи у Львов╕. Цього дня я була практично на вс╕х м╕сцях под╕й, у тому числ╕ ╕ на Пагорб╕ Слави, куди мали при╖хати одесити. Пагорб Слави – чудесне св╕тле м╕сце. Воно розташоване неподал╕к в╕д студентських гуртожитк╕в. Коли я вчилася в ун╕верситет╕, я була тут, напевно, тисячу раз╕в. Тут завжди зелено та тихо. Праворуч в╕д нього – ж╕ночий монастир, ви деколи можете побачити симпатичних усм╕хнених сестер. Зл╕ва збудували ресторанчик. На в╕дм╕ну в╕д 9 травня, коли тут просто пахло якоюсь грозою, сьогодн╕ дуже ясно. Я маю на уваз╕ настр╕й присутн╕х. Тут стояло десь дв╕ сотн╕ м╕л╕ц╕онер╕в. Побачила колег з укра╖нських бюро рос╕йських телеканал╕в. П╕д╕йшла до одного з них. «Думаю, що все буде мирно, – д╕литься в╕н, – просто в╕дчува╓ться. Подумайте сам╕, якась дурниця: ну зв╕дки в Одес╕ в╕зьмуться ╓вре╖, як╕ при╖дуть молитися до Львова? Це ж несерйозно».
 Це було з самого ранку. Я вир╕шила не чекати на Пагорб╕ Слави, чи при╖дуть сюди фальшив╕ ╓вре╖. На пагорб╕ залишилася моя колега, журнал╕стка, яка ╓ депутатом облради. Ми домовилися, що будемо з╕дзвонюватися, на випадок появи гостей, а сама я вир╕шила при╓днатися до оф╕ц╕йних заход╕в та по╖хала разом ╕з пулом до тюрми на Лонцького.
 Льв╕вський апеляц╕йний суд 21 червня заборонив будь-як╕ заходи, окр╕м оф╕ц╕йних. А серед них: покладання кв╕т╕в та панахиди на м╕сцях знищення мирного населення у червн╕ 1941 року. На покладанн╕ кв╕т╕в окр╕м представник╕в облради та обладм╕н╕страц╕╖ побачила представник╕в ╓врейсько╖ общини. Я розговорилася з ними п╕сля панахиди, яка в╕дбувалася б╕ля ст╕ни тюрми на Лонцького.
 – Сьогодн╕ день початку в╕йни. ╤ тут було вбито тисяч╕ людей, укра╖нц╕в, ╓вре╖в, поляк╕в, – сказав нам голова центру «Голокост» (Льв╕в) Михайло Шерман. – Ми разом ╕з льв╕вською сп╕льнотою вшанову╓мо пам’ять жертв. Тим б╕льше, була оця ╕стор╕я ╕з н╕бито ╓вреями, яким заплатили пророс╕йськ╕ угрупування Одеси. Там св╕домо роз╕грують ╓врейську карту. У Львов╕ б╕льш╕сть ╓вре╖в похилого в╕ку. Але вони не прийшли сьогодн╕, у тому числ╕ тому, що боялися провокатор╕в ╕з Одеси. До реч╕, 30 червня – 1 липня ╓врейська община також ма╓ скорботн╕ заходи. Саме в ц╕ дн╕ 70 рок╕в тому в╕дбулися перш╕ ╓врейськ╕ погроми. У нас будуть молитви та покладання кв╕т╕в.
 22 червня - дуже особливий день. Хто зна╓, чи набув би в╕н такого голосного звучання, якби не ман╕акальн╕ спроби пол╕тик╕в сус╕дньо╖ кра╖ни та прихильник╕в «русского м╕ра» приховати злочини радянсько╖ влади. В тюрм╕ на Лонцького - два ряди камер. ╢ одиночн╕, ╓ розрахован╕ на двох. На ст╕нах закладу висить сво╓р╕дна зб╕льшена карта – географ╕я тюрем по Укра╖н╕, та пов╕домлення, що на червень 1941 року у 63 тюрмах Укра╖ни при л╕м╕т╕ 30753 м╕сця утримувалося 72768 людей. А ще секретний наказ радянського кер╕вництва про те, що ╕з початком в╕йни частину ув’язнених сл╕д евакуювати, а частину – розстр╕ляти. Евакуювати НКВДисти не встигали, тому масово розстр╕лювали. Щоправда, ваг╕тних ж╕нок ╕ з малол╕тн╕ми д╕тьми в╕дпускали. Деколи розстр╕лювали б╕ля ст╕ни. А деколи прямо тут, в камерах. Я йду вздовж коридору. Розглядаючи фотограф╕╖ на ст╕нах, я побачила директора музею Руслана Заб╕лого. Саме в╕н опинився п╕д пресом спецслужб ╕з зм╕ною влади (його звинувачують у тому, що в╕н, досл╕джуючи ╕стор╕ю визвольного руху, «розкривав та╓мниц╕» в ╕нтересах трет╕х ос╕б). Руслан показував експозиц╕ю. Страшну експозиц╕ю, фотограф╕╖ жертв, пон╕вечених та закатованих НКВД напередодн╕ в╕дходу з╕ Львова.
 – Як ви? – ц╕кавлюся у досл╕дника, знаючи, що справу проти нього у СБУ ще не закрили.
 – Сьогодн╕ мав бути допит. Але перенесли. Допитують мене, ну, але для чого викликають прибиральниць, ╕нших сп╕вроб╕тниць музею?
 Я подумала, що в╕йни повторюються. На червень 41-го року було ст╕льки-то тюрем. Там було ст╕льки-то укра╖нц╕в. ╥х знищили ще перед в╕йною. Ц╕ максими руйнують м╕фи та допомагають п╕днятися правдив╕й ╕стор╕╖. Профес╕йна чесн╕сть ╕сторика у сьогодн╕шн╕х умовах - це також трохи подвиг.
 На лавц╕ б╕ля тюрми я побачила героя Укра╖ни Юр╕я Шухевича, сина Романа Шухевича. Представилася. В╕н ма╓ проблеми ╕з зором, практично не бачить. Але на запитання в╕дпов╕да╓ охоче.
 – Ця тюрма - сумне для спогад╕в м╕сце. Вона завжди була переповнена, аж до 70-х рок╕в. Але з ╕ншого боку, це св╕дчить про нескорен╕сть нашого народу. Тих, хто воював за кра╖ну, завжди було багато. Зна╓те, коли в╕дкрили цю тюрму, то я йшов туди вже незрячим. Але знав, що я знайду ту одиночну камеру, куди мене посадили. ╤ знайшов. Мен╕ в мо╖ п’ятнадцять рок╕в дали десять рок╕в табор╕в. Вони знали, що я хот╕в утекти.
 – Скаж╕ть, чому ваш батько в╕рив н╕мцям? Невже в╕н думав, що вони дозволять будувати державу?
 – Я хочу згадати к╕лькох л╕дер╕в. Аун Сан створював арм╕ю незалежност╕ Б╕рми, сп╕впрацював ╕з Япон╕╓ю, Ахмед Сукарно з ╤ндонез╕╖, Анвар Садат, Раш╕д Гайлан╕. Вони ╓ героями сво╖х держав. Зна╓те чому? Бо вони робили все заради незалежност╕ сво╖х держав. М╕й батько теж дуже хот╕в бачити кра╖ну незалежною. В╕н знав, що ╕з СРСР буде воювати лише Н╕меччина.
 – А що в╕н казав про н╕мц╕в?
 – В╕н ╕з повагою ставився до р╕вня в╕йськово╖ орган╕зац╕╖ Вермахту. Але я пам’ятаю, як у дванадцять рок╕в запитав тата про н╕мц╕в, то в╕н в╕дпов╕в: «То бандити, сину». Тому в╕н не мав ╕люз╕й щодо н╕мц╕в.
 Роблю його зн╕мок, обм╕ню╓мося ╕з ним та його дружиною контактами.
 На одному ╕з м╕тинг╕в побачила поета ╤горя Калинця. Орган╕затори акц╕╖ пропонували на вс╕ м╕тинги, панахиди приходити з портретами вбитих та закатованих родич╕в.
 В╕н стояв б╕ля пам’ятника жертвам комун╕стичних злочин╕в з портретом молодого симпатичного хлопця. П╕д чорно-б╕лим портретом, зб╕льшено╖ коп╕╖ старовинно╖ фотограф╕╖, п╕дпис: «Андр╕й Гул╓й».
 – Хто цей хлопець, пане ╤горю? – запитую я.
 – Брат мо╓╖ мами. Студент, розумний та патр╕отичний. Тод╕ НКВД таких забирало. Ось тут, на Лонцького, ╕ вбили, – на очах Калинця блищать сльози.
 – А це мо╖ мама та тато. Маму вбили тут по справ╕ Галана, а тата, греко-католицького священика, спочатку забрали, а пот╕м вивезли та вбили, – показу╓ фотограф╕ю Над╕я Коханевич-Левицька.
 Я об’╖хала ще два м╕сця, де в╕дбувалися знищення, де покладали кв╕ти представники льв╕всько╖ влади.
 Зна╓те, що ц╕каво? У перш╕й половин╕ дня вс╕ ще побоювалися провокац╕й. Але ╓диною «провокац╕╓ю» я вважаю заяву рос╕йського консула у Львов╕, який демонстративно не при╓днався до вшанування пам’ят╕ жертв комун╕стичних та нацистських репрес╕й. Сп╕вроб╕тники апарату облради щоп╕вгодини з╕дзвонювалися ╕з колегами, як╕ чергували на Пагорб╕ Слави. Там було тихо, лише поклали кв╕ти м╕сцев╕ комун╕сти. А вже п╕сля третьо╖ години я побачила та в╕дчула, як вс╕ з╕тхнули ╕з полегшенням. Люди чекали веч╕рнього в╕че-рекв╕╓ма, який мав в╕дбутися у сам╕с╕нькому центр╕ б╕ля пам’ятника Шевченку (це як у нас на Майдан╕), це також оф╕ц╕йний зах╕д.
 
ТЯГНИБОК ДУМА╢, ЩО ЙОМУ ЩЕ ПОДЯКУЮТЬ

 За к╕лька дн╕в до цього м╕тингу ми аж до п╕двищених тон╕в сперечалися по телефону ╕з л╕дером «Свободи» Олегом Тягнибоком. Я дор╕кала йому, що вони, свобод╕вц╕, на 9 травня були ╕деальною масою для ман╕пулювання. А в╕н вперто повторював, що вони не могли припустити ритуального приниження, ╕ що я повинна зрозум╕ти, що пустити червоний прапор - це почати розтринькувати символ╕чний кап╕тал, а це для Львова неможливо. Тод╕ кожен лишився при сво╖й думц╕, але останн╓ слово залишилося за Тягнибоком, який сказав, що через к╕лька рок╕в ми будемо дякувати «Свобод╕» за те, що вони не пустили до Львова червон╕ прапори. Признатися, 22 червня я до останньо╖ хвилини боялася, що, уникнувши денних провокац╕й, ввечер╕ л╕дер нац╕онал╕ст╕в вийде на сцену та загне щось переможно-антисем╕тське, на кшталт, твердиня встояла, вони не при╖хали... Н╕чого под╕бного. Вс╕ демонстрували зразки ╓вропейсько╖ повед╕нки.
 Олег Тягнибок на м╕тинг прийшов ╕з портретом свого родича, священика Романа Лиска, замурованого НКВДистами у тюрм╕ на Лонцького.
 Голова Льв╕всько╖ облради Олег Панькевич теж прийшов ╕з фотограф╕╓ю закатованих родич╕в.
 – Що допомогло уникнути ситуац╕╖, под╕бно╖ до т╕╓╖, яка була 9 травня? – запитую його.
 – 9 травня влада працювала на провокац╕ю. Верховна Рада прийняла в╕дпов╕дний закон. А правоохоронн╕ органи допомогли ╖╖ реал╕зувати. А Генпрокуратура п╕сля всього звинуватила нас. Сьогодн╕ ж ми були вс╕ разом, ╕ голова обласно╖ адм╕н╕страц╕╖, ╕ обласний прокурор, начальник м╕л╕ц╕╖, в╕йськовий прокурор.
 – Але 9 травня ви були нав╕ть рад╕ спокуситися на провокац╕╖...
 – Ми не могли це витерп╕ти. Ну, зрозум╕йте, ми просто не могли дати топтатися по наш╕й г╕дност╕. Пов╕рте, льв╕в’яни ╓ зразком того, як треба вшановувати. Якби ми 9 травня дозволили ходити з червоними прапорами, то вже сьогодн╕ ╖х при╖хало б тисяч╕. А так центральна влада побачила наш спротив. Конституц╕йний Суд прийняв р╕шення про заборону червоного прапора. Сьогодн╕ правоохоронц╕ робили те, що вони мали робити.
 – Скаж╕ть, а ви переконан╕, що необх╕дно отак в деталях описувати зв╕рства НКВДист╕в? Це працю╓ на об’╓днання?
 – Категорично не згоден ╕з постановкою питання. Якщо ми згаду╓мо про об’╓днання, то нас ма╓ об’╓днати, зокрема, ╕ правдива укра╖нська ╕стор╕я. Бо та половина Укра╖ни не зна╓ ц╕╓╖ ╕стор╕╖, а живиться радянськими м╕фами. М╕фи плодила радянська ╕стор╕ограф╕я та радянська к╕нематограф╕я. Щоб сп╕льно жити та молитися, необх╕дно знати одне про одного правду. Ми про трагед╕╖ ╕нших народ╕в зна╓мо б╕льше. У Старому Самбор╕ ╓ шахта Стал╕на, НКВДисти туди скинули три тисяч╕ людей. Поляки привозять туди на екскурс╕╖ д╕тей, а укра╖нц╕ - н╕... Нац╕ональна пам’ять складна. На фотограф╕╖ - р╕дний брат мо╓╖ бабц╕, в╕н загинув у кри╖вц╕. Бабця загинула у Сиб╕ру. А р╕дний брат мого д╕да загинув у в╕ц╕ 19 рок╕в у Радянськ╕й арм╕╖ 8 травня, за день до оголошено╖ перемоги. Ми вшанову╓мо вс╕х. Ми сьогодн╕ перезахоронили останки радянських во╖н╕в, як╕ лежали у см╕тт╕ у закинутому дот╕. ╥х н╕хто не шукав ст╕льки рок╕в. Радянська влада лише користала гасла. А ми шука╓мо ╕ хова╓мо вс╕х. ╤ во╖н╕в УПА, ╕ во╖н╕в Радянсько╖ арм╕╖. ╥х тисяч╕, закопаних у л╕сах...
 
Маша М╤ЩЕНКО.
 Ки╖в-Льв╕в
 http://www.unian.net/ukr/news/news-442460.html

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 24.06.2011 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9079

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков