Версiя для друку Обговорити в форумi

 Серед когорти славетних і невмирущих лицарів української національної науки початку ХХ ст. яскраво засіяла зірка вченого–енциклопедиста, інтелігента з великої букви, непересічної особистості та вимогливого до себе й оточуючих педагога та вченого, чуйної людини, що не зважала на примхи долі та старалася допомогти кожному, хто до нього звертався, мабуть, останнього романтика середини ХХ ст. Романа Зубика. Його виклади історії були фундаментальні і водночас зрозумілі пересічному читачеві та є і сьогодні актуальні, але лихі сплетіння долі початку 40 рр. ХХ ст. не дали в повному обсязі розвинутись талантові молодого і водночас поважного дослідника. Його як і багатьох інших українських інтелігентів, які відстоювали незалежність України, було заарештовано й кинуто у в’язницю, а його непересічні праці були забуті й припадають пилом на полицях бібліотек та архівів, чекаючи своїх дослідників.
 Роман Зубик народився 14 січня 1902 року в сім’ї кондуктора Львівської залізниці Зубика Івана Юрійовича та Анни Літтман - Калемонович. Батько покинув сім’ю, коли Романові виповнилось 6 років, мати вела домашнє господарство. Батько помер у січні 1925 р. в Стрию і мати удруге одружилась з викладачем Української гімназії у Львові Назаром Максимовичем.
 На відміну від більшості тогочасних вчених у Романа було важке дитинство. Навчання в гімназії він поєднував з фізичною працею для допомоги матері у забезпечені достойного матеріального становища родини. З шостого класу гімназії і до її закінчення на своє прожиття заробляв лекціями. Активно займався самоосвітою та працею у Першому полку ім. Сагайдачного та у туристичному гуртку «Тури» в скаутському товаристві “Пласт”.
 У листопаді 1918 р. радо зустрів проголошення Західно-Української Народної Республіки. В рядах пластунів охороняв Народний дім. Добровольцем вступив в Українську Галицьку Армію. З відступаючими відділами УГА відійшов за Збруч. До жовтня 1919 року служив у канцелярії “Окремого Залізного Загону”...
 У війську Роман Зубик захворів на тиф,  перебуваючи в госпіталі, уникнув більшовицького полону. Після видужання повернувся до Львова, де продовжив навчання у Львівській державній академічній гімназії з українською мовою викладання, а в червні 1920 року успішно здав іспити та одержав диплом. В цей час він продовжує роботу в Пласті. З лютого 1921 року перебував у полку “Сірого Лева”. З 1921 по 1925 рр. - студент правничого відділу українського “таємного” університету у Львові, після завершення якого отримав ступінь доктора права.
 З 1925 по 1931 рр. навчався на Гуманітарному факультеті Львівського університету, відвідував лекції проф. Франца Буяка, який вважав його своїм найперспективнішим учнем. У цей час він з головою поринув у вир громадсько–політичного життя Львова. Член Організації Вищих Кляс Українських Гімназій (ОВКУГ). З 1925 р. – голова осередку Академічної гімназії у Львові
 В цей період у Львові продовжувалась боротьба за утворення українського університету та кращі умови для української студентської молоді. Для обстоювання своїх прав і свобод українська студентська молодь львівських вищих навчальних закладів утворила товариство “Академічний Дім”. До цього громадсько–політичного об’єднання увійшли представники студентства різних політичних уподобань м. Львова. Біля джерел створення цієї інституції був Р. Зубик. Він вів принципову боротьбу за права українського студентства, як в самому Львові, так і в Галичині й зажив поваги серед українського студентства...
 У період навчання в університеті поряд з працею на громадсько–політичній ниві він поглиблює свої знання зі статистики у відділі рільної економіки дрібних господарств під керівництвом проф. Буяка та на студіях, що проводили Буяк та Окрит (у 1927 - 1928 рр).
 У 1928 – 1929 рр. працював рахівником у відділі рахунковості дрібних господарств товариства “Сільський Господар”. У 1929 р. в часописі „Поступ”, була поміщена стаття Романа Зубика ”300 літній ювілей засновин Львівської пошти” у якій він описує заснування багатим львівським купцем Робертом Бандінеллі у 1629 році Львівської пошти та її організацію і діяльність.
 У 1930 р. з під його пера виходить стаття „Життя Українців Румунії”, яку поміщено в часописі „Поступ”. У ній дослідник змальовує українське життя на Буковині в період з листопада 1918 року і до 1928 року та зміни, які наступили у 1928 рік. Описує українські партії та товариства, які з’явились у той час .
 У 1930 р. він захистив дисертацію „Фінансова господарка м. Львова”, що вийшла польською мовою й складалася з 496 сторінок та включала в себе 110 статистичних таблиць та 10 діаграм й була результатом трирічної праці в архіві. Один із найталановитіших учнів школи Ф. Буяка Роман Зубик детально розглянув економічну ситуацію Львова у другій третині XVII ст. Його праця створила прецедент докладно опрацьованого господарського стану міста і дозволила, враховуючи специфіку суспільно-політичного життя, витворити цілісну картину львівського середовища другої третини XVII ст. Моноґрафія Р. Зубика була визнана провідною на той час французькою школою економічної історії найкращою книгою з даної тематики у Європі. Дисертація була високо оцінена ректоратом університету і Роман Зубик отримав разову винагороду за виконану роботу у розмірі 1000 злотих.
 У 1931 р. виходить стаття Романа Зубика „Польська кольонізація і полонізація на нашій території”, що була опублікована в часописі «Кооперативна Республіка» за 1931 р. і містить дослідження статистичних даних за 1920–1929 роки та дає відповіді на наступні запитання: скільки осіло на українських землях польських колоністів, яка є пересічна величина відданих їм господарств та скільки вони зайняли землі, в якому відношенні наділено землею українців та представників інших національностей при парцеляції та колонізації, яка фінансова допомога була надана та колонізаційні плани на майбутнє. Також у цьому році виходить з друку його монографія «Фільварочне господарство з кінця ХVІІІ ст.».
 11 травня 1932 року його обирають дійсним членом Наукового Товариства ім. Шевченка і у 1933 році Наукове Товариство ім. Шевченка відряджає його на VІІ Міжнародну наукову конференцію в Варшаву, де він виголошує доповідь німецькою мовою про господарську структуру села на переломі ХІХ–ХХ ст., виказуючи визиск панщизняних підданих статистичними таблицями та діаграмами.
 У 1934 р. підготував науково–популярну розвідку „Нариси історії української торгівлі в княжій добі”, що вийшла друком у “Торгівельно–Промисловому Альманасі”, а у 1935 р. у часописі «Провідник до українських фірм і інституцій” була поміщена стаття „Українська торгівля в історичній перспективі”
 Став співавтором «Великого Атласу України», який визнано одним з найфундаментальніших картографічних джерел української географії міжвоєнного періоду. “Атлас України і сумежних країв” був опублікований у Львові в 1937 р. за редакцією професора Володимира Кубійовича. Це - фундаментальна комплексна картографічна праця українських галицьких географів і вчених з інших наукових сфер, яка підвела риску під періодом становлення української національної наукової картографії.
 У 1930–1939 роках викладав історію в гімназії Малої Семінарії у Львові. У 1936–1939 рр. одночасно з роботою в гімназії працював у Державному Архіві Давніх Актів.
 Добре володів польською та українською мовами, російською, німецькою і французькою настільки, що вільно міг користуватися науковою літературою.
 13 січня 1940 р. наказом №1 архівного відділу НКВД його було тимчасово зараховано на посаду виконуючого обов’язки заступника директора по науковій частині Львівського обласного історичного архіву.
 Водночас потрібно вказати, що з приходом радянської влади на західноукраїнські землі у вересні 1939 р. усі не радянські товариства були закриті. Не оминуло цієї долі і Наукове Товариство ім. Шевченка. На надзвичайних зборах НТШ 16 січня 1940 р., щоб зберегти доробок товариства, було вирішено перейти до складу Академії Наук України, ухвалою загальних зборів членів товариства було оформлено його саморозпуск. Лише член Наукового Товариства ім. Шевченка Роман Зубик виступив проти закриття та єдиний проголосував проти скасування товариства, чим спричинив свій арешт.
 Наказом директора архіву № 75 від 25 березня 1940 р. звільнений з займаної посади. Заарештований 23 березня 1940 р., розстріляний в тюрмі Бригідки у 20–х числах червня 1941 р.
 Особи в історії держав та народів займають чільне місце. Вони можуть спричинити до швидкого розвитку або занепаду. Р. Зубик своєю діяльністю зумів збагатити наукову думку у різних її проявах. Якби його зірка так рано не згасла, хто знає, яких вершин зміг би він досягти...
 
Олег БОНДАР,
 головний спеціаліст відділу використання інформації документів, керівник Виставкового центру Державного архіву Львівської області.
(Публікується зі скороченнями).

 На фото: подвір'я тюрми Бригідки, липень 1941 р.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 24.06.2011 > Тема "Українці мої..."