Версiя для друку Обговорити в форумi

Любі друзі, я хочу поділитися з вами своїми враженнями від відвідання Дому-музею Лесі Українки в селі Колодяжному на Волині.

Влітку, як і обіцяла, повезла мене мама в ті краї, де бігала-ходила маленька Леся зі своїми братами Михайликом і Миколкою, сестричками Олею, Оленкою та Ісидорою. Ми ходили до того ставочка, де любила бувати не тільки сім'я Косачів, а й Івана Франка.

Музей Лесі Українки в Колодяжному вразив мене своєю оригінальністю: гарний інтер'єр, багато фотографій родини Косачів та їхніх друзів, знайомих, невеличка діорама за мотивами драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня" з музичним супроводом. А сам будинок Косачів такий, ніби звідти тільки-но сім'я Ольги Петрівни та Петра Антоновича поїхала до Києва.

Радий був дізнатися, що відомості про музей занесено до Інтернету. І саме звідти, з Інтернету, дізнався про музей Лесі Українки в селі Колодяжному її далекий родич з Швейцарії пан Роберт, який і приїхав кіньми аж у Колодяжне (він займається конярством). Пан Роберт був дуже схвильований і зворушений тим, як земляки шанують пам'ять про його знамениту родину.

А ще нас,  гостей музею, почастували яблуками із старовинного саду родини Лесі Українки. Особливо запам'ятався мені п'ятий зал, де розмістилися подарунки музею. Я вдячний своїй матусі, вчительці української мови і літератури Тамарі Филимонівні Сливкіній, за те, що вона відвезла мене до тих священних місць, по яких ступала наша славетна поетеса Леся Українка.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 11.10.2002 > Тема ""Джерельце""