Версiя для друку Обговорити в форумi

Сторічний ювілей, хоч для людини, хоч для будь-якого закладу — подія урочиста і знакова. Не кожному випадає дожити до такої дати. А ось бібліотека ім. Л. М. Толстого, що в Сімферополі, попри революції, колективізації, війни, перебудову і навіть нинішню оптимізацію, і на своє сторіччя (17 жовтня 2011 року) — у доброму здравії, щоправда, називається вона тепер бібліотека-філія № 9 ім. Л. М. Толстого. Але ж загалом суттєвих змін за увесь цей час вона так і не зазнала, правда, змінила кілька адрес, а її книжковий фонд з довоєнних часів зріс у п’ять, ну а якщо порівняти з післявоєнним періодом — у 17 разів.
Змінилась дещо і її функція: якщо в часи загального лікнепу кожна бібліотека була «стратегічним» об’єктом, а за радянських часів — безальтернативним світочем знань, то нині бібліотекам постійно доводиться конкурувати з іншими джерелами інформації і, зазвичай, вони таки від цього тільки виграють, бо завдяки різноманітним методам роботи стали ще дорожчими, ближчими для своїх читачів, особливо тих, які вміють цінувати художнє слово і мають творчі нахили.
Тож не дивно, що майже половина гостей «ювілярки» читали власні вірші, особливо вирізнилися учні сімферопольської 1-ї гімназії на чолі з керівницею поетичної студії Тетяною Іванівною Бихановою. А її колишній вихованець Ростислав Моргунов, який вже став студентом, дав цілий концерт, з гітарою і без.
Але все це уже після того, як свято відкрила завідувачка бібліотеки Любов Іванівна Тарахтій і присутні переглянули фільм, присвячений історії бібліотеки. Любов Іванівна назвала також друзів і соціальних партнерів цього закладу. А серед них і переконані українські патріоти (адже бібліотека має канадський відділ, якому менш ніж через два тижні виповниться 15 років), і Російський культурний центр, що делегував на свято свій ансамбль «Росіяночки». Та виступ «Росіяночок», як й інші співочі номери, померкнув перед незрівнянним голосом Наталі Безкоровайної, яка прийшла сюди, аби подарувати бібліотеці альбом свого батька-художника, та без пісні з імпровізованої сцени її таки не відпустили.
Характерно, що Любов Тарахтій, яка «біля керма» вже більш як 28 років, поводячись природно і розкуто, запрошувала до слова, не надаючи значення посадовій субординації, — всі гості були для неї дорогими і бажаними, а в паузах між виступами вона вголос раділа: «Як добре, що усе вийшло, як чудово, що всі прийшли!»
Втім, своєї черги привітати бібліотеку очікували й люди, які могли подарувати їй дещо вагоміше, ніж плід свого поетичного натхнення. Це були заступник начальника відділу міськвиконкому Олена Валентинівна Ясінова та заступник директора  комунального закладу Сімферопольської міської ради «Центральна бібліотечна система для дорослих» Надія Борисівна Беспалько, яка оцінила прагнення Любові Тарахтій до «капіталізації бібліотеки» і передала від директора міжбібліотечної системи Тетяни Юріївни Сєгодіної певну суму, якої вистачить на «півтелевізора», бо про нього давно мріє завідувачка бібліотеки. Та найпопулярнішим подарунком все ж таки були книги і теплі слова. (Олена Ясінова: «Живою бібліотеку роблять люди. А Любов Іванівна — це її душа, взагалі унікальна людина»).
Ось тільки заступник міського голови Ілля Глазков взяв трохи іншу ноту. Спочатку він розповів притчу про те, як людина, що разом з іншими несла свій хрест, відпиляла від нього шматок, але потім укороченого хреста не вистачило, аби використати його як місток. Підсумовуючи сказане, чиновник звернувся до бібліотекарів: «Ви несете свій хрест і несіть його далі» без будь-якого натяку на бажання полегшити їм це завдання, та попередивши, що бюджет для бібліотек залишатиметься мінімальним.
Полемізуючи із уже відсутнім посадовцем, представник партії «Фронт Змін» Андрій Дереєв побажав міській владі все ж таки допомагати нести того хреста, а не схвалювати труднощі, що зазнає система.
По-діловому розпочала свою промову і Тетяна Юріївна Сєгодіна, яка приєдналася до присутніх трохи пізніше. Вона зазначила, що кожна бібліотека починається з книжкового фонду, який необхідно постійно оновлювати. Та нести «цього хреста» самотужки завідувачці не пропонувала. Бо знає ціну і бібліотекарям, і бібліотекам (вони — «скарбниця мудрості цивілізації»), і взагалі є людиною на своєму місці. Це з нею я мала розмову з приводу рейдерського відчуження власності бібліотеки, яке рік тому давало підстави побоюватися, що і нинішнього свята не відбудеться. Сьогодні в несвятковій розмові Тетяна Юріївна запевнила, що ситуацію тримає під контролем. Але чи так воно є насправді, чи лише хочеться вірити?
А ось автором найкращого афоризму цього дня стала Любов Тарахтій: «У старій церкві — добре намолено, а в сторічній бібліотеці — добре начитано», тому вона і захищена від будь-якої злої волі.
Тож зі святом, бібліотеко, і не забувай ім’я нинішньої завідувачки, коли іще через сто років збереш своїх шанувальників, як у цій залі було згадано поіменно усіх тих, хто дбав про бібліотечні справи упродовж всього століття. Бо це праця — для самовідданих, яких залишається дедалі менше.

Тамара СОЛОВЕЙ

Колектив бібліотеки (справа наліво): Ганна Горфункель, Олена Константинопуло, Любов Тарахтій, Марина Попова, Аліє Джаферова

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 21.10.2011 > Тема "Душі криниця"