Версiя для друку Обговорити в форумi

Любі «джерелята», татусі й матусі, дідусі й бабусі, вчителі, вихователі! Доля єдиної кримської україномовної дитячої газети, якій наступного року виповнюється вже 13 (!) літ, також і у ваших руках! Чекаємо на ваші вірші, оповідання, цікаві розповіді про канікули, літо, друзів, школу, родину — давайте разом наповнимо русло вашого «Джерельця» чистою водицею рідної мови!

КЛИЧНО ЛУНАЛИ В МІЖГІР’Ї ТРЕМБІТИ — З КРИМУ НА СВЯТО ПРИЇХАЛИ ДІТИ!

Сюди з’їхалося понад 1000 гостей з різних куточків (12 областей) нашої України, у тому числі з країн далекого та близького зарубіжжя (Гана, Нігерія, США, Росія, Франція, Ізраїль, Польща). Мешканці навколишніх сіл та й, зрештою, трьох областей — Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, що межують з Міжгірщиною, довідались з повідомлень преси, радіо і телебачення. Тож прийшли сюди дорослі та малі за покликом серця на Міжнародний юнацький фестиваль «Рекітське сузір’я–2011».
Наша кримська делегація складалась з 12 осіб. Зустрічали нас хлібом-сіллю, музикою (троїсті музики). У перший день приїзду запросили до їдальні повечеряти. Приготували для нас національну закарпатську страву — кукурудзяну кашу з чорницями і пригощали чаєм, настояним на місцевих карпатських травах.
У перший день відбулось урочисте відкриття фестивалю (8-го за ліком). Залунали трембіти, скликаючи всіх учасників і гостей, місцевих жителів на свято. Всіх присутніх, а особливо творчу юнь, привітали керівники району, області. Перед глядачами виступали також художні колективи Закарпатської області.
А після обіду розпочалася конкурсна програма. Ми виступали за жеребкуванням першими. Загальна назва нашої композиції — «Ми — квіти кримські українського віночка», яку підготували до 5-річчя нашого осередку МАЛіЖ. Привітали всіх учасників словами від нашого краю: «Рекітське сузір’я-2011» гучно й радо вітає край садів і винограду (делегація АР Крим)».
Цього року ми ознайомили глядачів і юних літераторів та журналістів з караїмською культурою. Пошили відповідні костюми, склали вірші, вивчили танці. У поетичній формі це звучало чудово. Пригостили членів журі стравою караїмів сталклак.
Караїми — одна з наймалочисельніших меншин кримського півострова й України, а караїмські пиріжки — гордість караїмської кухні. Порадували усіх присутніх їхнім танцем «Хайтарма».
За 5 років ми представляли різні меншини нашого багатонаціонального півострова (кримські татари, греки, кримчаки, поляки, караїми). На нинішньому фестивалі Ельзара Аметова (закінчила 7-й клас) виконала кримськотатарський танок «Тим-тим», що в перекладі українською означає «Випробування долі».
А закінчили ми свій виступ композицією з українського віночка, в який були вплетені різнокольорові квіти, що символізували народи Криму. Марія Кльован прочитала вірш «Ми — кримські квіти з українського віночка». І закінчили виступ танком «Дружби народів», який маліжани виконували в національних костюмах народів Криму: кримськотатарському, українському, польському, грецькому, караїмському, кримчацькому.
Після нас виступило ще 13 колективів маліжан із різних регіонів України. Компетентному журі на чолі з М. І. Войтик (з Одещини) дуже сподобалась наша композиція (яскравістю костюмів, оригінальністю атрибутики, актуальністю тематики, багатожанровістю, логічною цілісністю, чітким виконанням, умінням триматися на сцені, декламацією власних віршів).
Усе це було оцінено журі і ми посіли перше місце у номінації «Сценічне мистецтво» (літературно-музична композиція). Наш колектив нагороджено дипломом, а кожен учасник отримав подарунок.
Після виступу на фестивалі ми побували з екскурсіями на станції Воловець, відвідали старовинне село Колочава Міжгірського району, яке славиться тим, що в ньому 10 музеїв і близько 50 пам’ятних місць. Ми ознайомилися з експозиціями музеїв «Давнє село», «Давня школа» та чеської етнографії, а також з етнографічним музеєм професійно-технічного ліцею в с. Міжгір’я, де зупинялася наша делегація. Усім дуже сподобались фестиваль, люди і природа Карпат.
А ще у нас з’явилися нові друзі: діти подружилися з Вільямом Ламптєєм з Гани і Ліндою Бенжамін та Віктором Бицико з Нігерії. Ну а на зворотному шляху нам знову пощастило погуляти по стародавньому Львову, помилуватися його архітектурою і фонтанами, послухати оперу в театрі.
Ми дуже вдячні усім, хто допоміг нам здійснити цю творчу поїздку, — Сонячнодолинському голові І. Г. Степикову, директору школи Т. Є. Глушецькій, начальнику відділу у справах сім’ї, молоді та спорту міськвиконкому А. А. Смолову.
Будемо чекати і готуватися, щоб дитячий форум у Міжгір’ї зустрів нас знову.

Ніна Павлівна ОСТРЕЙКО,
керівник первинної організації МАЛіЖ Сонячнодолинської школи,
вчителька української мови та літератури

Слово - дітям!

ДОБРИДЕНЬ, КАРПАТИ! ЗОЛОТА ПОРА...
ВАМ ЗА ГОСТИННІСТЬ ДЯКУЄ КРИМСЬКА ДІТВОРА!

Пропонуємо фрагменти виступу маліжан (МАЛіЖ розшифровується як Мала академія літератури і журналістики) Сонячнодолинської загальноосвітньої школи м. Судака АР Крим у номінації «Сценічне мистецтво», літо 2011 року, селище Міжгір’я, Карпати.
* * *
Доброго дня, шановні друзі, організатори «Рекітського сузір’я-2011», письменники і журналісти, митці фото і малюнка, наші юні колеги маліжани і гості фестивалю.
КАТРУСЯ: Ми — караїми. Низький вам уклін від жителів Сонячної Долини, квітучого кримського куточка нашої України!
Звучить вірш Ельзари Аметової, учениці 7-го класу «Ет айяклак»:
Гордість кухні караїмської
Золотистий ет айяклак —
Соковитий, ніжний,
Ароматний, пишний.
Брат він рідний
чебурекам —
Наче в півня гребінець.
Хрумкотливий молодець!
Звучить вірш Сакіне Асанової (7-й клас) «Привіт, Фестивалю!»
Привіт! Привіт! Привіт
Талантам України!
Вітає восьмий фестиваль
Сонячна Долина!
Досвідченим митцям усім
І юності країни —
Всім маліжанам
шле привіт
Сонячна Долина!
Хай сонце зігріва серця,
Сіяє над країною!
«Сузір’ю» шле привіт палкий
Сонячна Долина!

ГЛІБ: Усе, що ми сьогодні покажемо, це власна творчість маліжан під мудрим керівництвом почесних членів, а також батьків нашого осередку, якому в червні цього року виповнилося 5 років.
МАРІЙКА: Кримська земля багатонаціональна. Ми ходимо одне до одного в гості, черпаємо нове з різних культур, звичаїв, обрядів.
КАТРУСЯ: І сьогодні нам не обійтися без запального караїмського танцю, який передає весь колорит сонячного благословенного гірського краю.
Звучить вірш Сакіне Асанової «Хайтарма», що в перекладі означає — обличчям одне до одного.
Танець дуже популярний,
В Криму знаний усіма.
Танцюють хлопці
і дівчата,
А зветься танець —
Хайтарма.
Каріна Науменко читає власний вірш «Добридень, Карпати»:
Тепле літо наступило,
Смереки ваблять
в синю даль.
Все збулось, що я хотіла —
Ми приїхали на фестиваль.
Добридень, Карпати!
Золота пора...
Вам за гостинність дякує
Кримська дітвора!

ЕЛЬЗАРА: Перший фестиваль «Рекітське сузір’я», в якому ми брали участь, відбувся в 2007 році. Ми представляли кримськотатарську культуру. Я хочу усім вам від щирого серця подарувати кримськотатарський танок «Тим-тим», що в перекладі українською мовою означає «випробування долі».
Звучить музика. Ельзара виконує танець «Тим-тим».
Олена Улітіна:
На фестивалі «Рекітське сузір’я-2008» ми представляли грецьку культуру. Наше село давньогрецьке, за давніх часів належало до великого грецького поселення Афініон. Ми вирішили розповісти про історію нашого села, показати його красу. Готувалися увесь рік. І на фестивалі одержали Гран-прі!
(Танок «Сиртакі»).
Евіліна Куртасанова читає власний вірш «Сиртакі»:
Давній танок грецький
Рибалок-моряків,
Коли вони з уловом
Виходили з човнів.
Суть танцю очевидна,
В синхронності вона.
Немов одна людина,
А їх — десятків з два.
Тут швидкість наростає,
Ніби гопак у нас.
Людина кожна знає,
Сиртакі — танок — клас!
Танцюємо з любов’ю
Цей танець з вами ми.
Він прославляє дружбу
Між нашими людьми.
ЗАУР: Наш край багатий на легенди. Ми їх збираємо, вивчаємо і творимо свої.

Легенда про «Сонячну Долину»

Жив у долині серед гір величезний кабан. Йому не подобалось, коли світило сонечко та було дуже спекотно. Кабан хотів знищити сонце. Одного разу рано-вранці, коли сонечко тільки-но з’явилось над горами, кабан підкрався і проковтнув його. Одразу потемніло в долині, не було ні зірок, ні місяця. А кабан лежить задоволений, радіє, що в нього так спритно усе вийшло. З того часу не було світла в долині, все почало чахнути, пропадати.
Якось у ці місця завітав сміливий парубок. Він вирішив повернути сонечко на небо. Хлопець вирушив до лігва кабана. Страховисько спало непробудним сном, тільки й чути було його голосне рохкання. Юнак тихенько підкрався, вихопив шаблю й розпоров йому черево. Кабан завив від болю, та було вже запізно — сонечко викотилось на небосхил і знову засяяло. А кабан одразу скам’янів над Долиною, яку з того часу за яскраве сонячне проміння стали називати Сонячною.

КАТРУСЯ:
1500 кілометрів відділяють наше кримське село Сонячна Долина від польського міста Перемишля, де ми — учні та вчителі — побували на весняних канікулах у 2009 році з дружнім візитом. Для творчості маліжан кордонів немає. Ми ознайомились з польськими традиціями, культурою.
(Танок «Краков’як»).
Олена Улітіна читає власну легенду «Три сестри»:
Одного разу на наш край напали вороги. Вони нещадно вбивали чоловіків, які чинили їм опір, а жінок та дівчат ловили й забирали в полон.
Було багато сліз, крові. У той час, як нападники грабували, вбивали й нищили селище, три сестри пішли в гори збирати цілющі трави. Вони не знали, що коїться в селі.
Коли вони повернулися додому, побачили попіл від хат та тіла мешканців, серед яких були й їхні рідні: батько, мати, менша сестра.
Сестри притулились одна до одної, сіли над яром і заплакали. Від їхніх сліз утворилося велике озеро, а сестри скам’яніли від безмежного горя.
Ось і стоять три скелі над озером, яке так і називається «Три сестри».
КАРІНА: На фестивалі «Рекітське сузір’я-2010» ми показували культуру кримчаків. Цей малочисельний народ Криму багатий на фольклор, звичаї, традиції. Ми пошили відповідні костюми, приготували їхні національні страви.
САШКО: Ми — представники українського народу в Криму.
МАРІЙКА: Як квіти в українському віночку, так народи різних національностей живуть дружною сім’єю в нашому сонячному благословенному краї.
ГЛІБ: У кожного народу своя культура, звичаї, але об’єднує всіх українська земля, милозвучна мова, багатство традицій.
МАРІЙКА: Із задоволенням ми вивчаємо, цінуємо і зберігаємо етнографію, культуру українського народу. Адже ми — неповторні чарівні кримські квіти з українського віночка.
Марія Кльован (8-й клас) читає власний вірш «Український віночок»:
Кримське сонце щедро
Світить нам віки.
Всі народи вабили
Море і степи.
Мешканці півострова,
Як одна родина,
Квіти неповторні
В віночку України.
В кожного народу
На сонячній землі
В серці Україна
Рідна назавжди.
Живемо в дружбі
й злагоді
У вільній Україні,
Навчаємось і творимо
Під мирним небом
синім.
Традиції, культура
І звичаї країни
Стали для нас рідними,
Люба Україно!
Як можна не любити
Червоную калину,
І ниви золотисті,
І співи солов’їні?
Ми тихі зорі любимо,
Що сяють нам вночі.
Рідна Україно!
Ти в серці назавжди!
ЗАУР: Наш Крим — це перехрестя Заходу і Сходу. Він увібрав у себе культуру різних народів. Проживають у Криму близько 100 націй і народностей. У нашому селі також живуть представники Заходу і Сходу.
ЕВІЛІНА: Наша земля — наша батьківщина — Таврида. Це місце зустрічі найрізноманітніших народів, релігій, культур. Так було в сиву давнину, так триває і сьогодні.
Греки, німці і вірмени,
Кримчаки і караїми.
Є у нас ще й спільне ім’я —
Називають нас «Кримчани».
Українці і поляки,
Росіяни і євреї,
І болгари, і татари,
Нумо в коло танцювати!
Сирба, хайтарма, гопак,
І сиртакі, й краков’як!
Завжди будем
в мирі жити —
Танцювати і дружити.
(Виконується «Танець дружби народів»).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #30 за 28.10.2011 > Тема ""Джерельце""