Версiя для друку Обговорити в форумi

За своє сімейне щастя Ірина та Володимир Данилки з Перевального у буквальному смислі можуть дякувати розвідці, точніше, розвідроті — тоді окремої механізованої бригади, а нині — бригади берегової оборони ВМС ЗС України. Взаємні симпатії, іскра кохання спалахнули саме там. Раз і назавжди. Бо коли вже визначиш, як у нас кажуть, з ким пішов би у розвідку, то це — безповоротно.
А щодо самої професії, то першою шлях до неї торувала тендітна Ірина. На той час вона, корінна кримчанка, вже служила ротним радіотелефоністом, тоді як Володя, старшокурсник профільного факультету військового ВНЗ, тільки-но приїхав у Перевальне на стажування. Відтоді, майже десять років, вони разом — служать, виховують сина і доньку.
Прикметно, що чоловік вряди-годи консультується у своєї «слабкої половини» саме у деяких професійних питаннях. Пояснення просте: його Ірина як оператор БРМ–1К (бойової розвідмашини) непогано розуміється на її навігаційній апаратурі, «набила руку» на ній під час польових занять. І навіть частково освоїла суміжну спеціальність механіка-водія. Принаймні, керувати бойовою розвідмашиною старший матрос Ірина Данилко теж уміє. А ще, виявляється, дасть фору багатьом бійцям (на одному із зборів розвідників на спір обійшла навіть самого ротного) у виконанні нормативу з розбирання-складання автомата. Так що розвідка у Данилків — справа сімейна.
Зрозуміло, що розвідники мають бути готовими до всього у житті, і до тривалих розлук також. Таке вже двічі траплялось у їхньому житті — три року тому Володимир аж 9 місяців перебував у США, де навчався у тамтешній Школі офіцерів морської піхоти. А ще через рік настав той час, як поетично висловився б поет Володимир Сосюра, «коли потяг у даль загуркоче». Навіть не один, бо старший лейтенант Володимир Данилко відбув до Косова, до нового місця служби у складі спільного українсько-польського миротворчого батальйону сил КФОР, аж двома фірмовими швидкими потягами. В «Укрполбаті» в офіцера була відповідальна посада начальника розвідки (мається на увазі національної складової підрозділу — Авт.). А що ж Ірина?
— Раз його туди призначили, — каже розвідниця Ірина, — значить, так потрібно. Це навіть вдома не обговорювалось. До того ж, я знала, що Володя добре підготовлений до цієї місії. Хоча, звичайно, з дітьми дуже переживали і з нетерпінням чекали чергового побачення по «скайпу»...
Нині військова служба сімейного розвідувального тандема  продовжується у Перевальному. Ірина — на тій самій посаді, а Володимир Данилко, вже капітан, також у тій же бригадній розвідці, але вже на вищому, відповідальнішому посту.

Василь САДОВСЬКИЙ
На фото: подружжя Данилків з Перевального

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #43 за 09.12.2011 > Тема "З потоку життя"