"Кримська Свiтлиця" > #10 за 09.03.2012 > Тема "Українці мої..."
#10 за 09.03.2012
НЕВ╤ДОМЕ ПРО ГОРЛ╤СА-ГОРСЬКОГО
Розширюючи коло читач╕в, «Кримська св╕тлиця» мимовол╕ робить св╕й внесок у зм╕цнення ╕сторично╖ пам’ят╕ народу. Ось ╕ тепер, контактуючи з в╕домим у Львов╕ хором «Мр╕я», я познайомився з його колишн╕м учасником — льв╕вським письменником Романом Коритком. Ця людина зробила хай ╕ невеличке, та все ж доповнення до б╕ограф╕╖ Юр╕я Горл╕са-Горського. — Це сталося десь в середин╕ 30-х рок╕в минулого стол╕ття, — неквапно розпов╕да╓ Роман Федорович. — У мо╓ р╕дне село Черче Рогатинського району (╤вано-Франк╕вська область – авт.) при╖хав в╕домий письменник Юр╕й Горл╕с-Горський. Тепер про нього зна╓ вся Укра╖на – ╕ сх╕дна, ╕ зах╕дна, тод╕ ж у Радянськ╕й Укра╖н╕ про нього ╕ знати не могли через «зал╕зну зав╕су». А коли й знав хто, то це були побратими по збро╖ та ще, може, чек╕сти, але ж не масовий читач... Колишн╕й осавул 1-го куреня полку гайдамак╕в Холодного Яру, багатол╕тн╕й в’язень тюрем ╕ психл╕карень та╓мно перейшов радянсько-польський кордон у 1932 роц╕. Оселився спочатку в Р╕вному. А згодом у Львов╕ вийшли його книжки: «Ave dictator», «Отаман Хмара», «У ворожому табор╕» ╕, нарешт╕, знаменитий «Холодний Яр». Популярн╕сть Горл╕са-Горського в Галичин╕ була надзвичайно високою, патр╕отична молодь просто зачитувалася його книгами. Ось ╕ в Черче письменник говорив про Голодомор, який забрав м╕льйони житт╕в, про репрес╕╖, тюрми, про нелюдську сутн╕сть радянсько╖ держави… А в сел╕ Черче тод╕ був осередок КПЗУ. Кер╕вником його був ╕дейний комун╕ст Григор╕й Чол╕й. Той спец╕ально при╖хав з Канади, щоб орган╕зовувати на Прикарпатт╕ комун╕стичний рух. Саме в╕н ╕ почав першим кричати: «Брехня! Люди, не в╕рте йому!» П╕дтримали свого ватажка ╕ однопарт╕йц╕. А селян тод╕ з╕бралося дуже багато, про голод люди знали, ╕ тому дехто вже поривався бити комун╕ст╕в... Горл╕с-Горський зор╕╓нтувався в ситуац╕╖ ╕ зупинив розправу. В╕н вигукнув: «Ст╕йте! Давайте зробимо так. Ми зараз зак╕нчимо розмову, а тод╕ вийдемо на подв╕р’я, станемо коло дуба (а там р╕с дубок, посаджений у 1926 роц╕ в десяту р╕чницю смерт╕ ╤вана Франка) ╕ спок╕йно про все поговоримо…» Коли письменник п╕д╕йшов до дуба, його в╕дразу обступили комун╕сти ╕ знову завели свою стару п╕сню про справедливу державу роб╕тник╕в ╕ селян, яка н╕коли не кривдить сво╖х громадян, не кажучи вже про масов╕ репрес╕╖. Юр╕й Горл╕с-Горський розпов╕в про те, як йому вдалося втекти в╕д ЧК, перейти кордон. Але репл╕ки комун╕ст╕в не припинялися. Тод╕ на захист колишнього холодноярця став юнак, який уже «скуштував» «комун╕стичного раю». В╕н теж в╕рив у рай за Збручем ╕ в 1928 роц╕ разом з приятелем перейшов прикордонну р╕ку, ступивши на землю Радянсько╖ Укра╖ни. ╥х в╕дразу заарештували ╕ протримали в тюрм╕ п╕вроку. Добре, що був поки 1928-й, а не 1937-й р╕к, ╕ хлопц╕в врешт╕-решт випустили… Тут цей «романтик» ╕ каже: «Грицю, я ж тоб╕ розпов╕дав! Це ж ╕ Петро може п╕дтвердити…» Т╕льки тод╕ комун╕сти замовкли. Цю ╕стор╕ю наприк╕нц╕ в╕йни розпов╕в мен╕ односелець Богдан Гладун. В╕н був св╕домим укра╖нцем, п╕дп╕льником, членом ОУН, а загинув з╕ збро╓ю в руках у 1945 роц╕… Незадовго (за два м╕сяц╕) до сво╓╖ смерт╕ в╕н подарував мен╕ б╕нокль. Цю р╕ч я дос╕ бережу як священну рел╕кв╕ю...
Серг╕й ЛАЩЕНКО
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 09.03.2012 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10019
|