Версiя для друку Обговорити в форумi

Я собі подарую цей день:
Хай із сонця він буде й любові.
Та наслухаюсь рідних пісень,
Материнським надихаюсь словом.
Тільки й треба мені усього,
Щоб була Україна на світі.
Та щоб рідного слова вогонь
Аніхто не зумів загасити.
Все минає – невтримні літа
І сніги, що лискучі до болю.
Лиш калина хай вглибпророста,
І наш рід не минає ніколи.
Вже весна, ой вже красна іде.
От і радісний настрій  у мене.
Я собі подарую цей день
І помрію: отак би щоденно,
Зустрічаючи ранішню мить,
Чути мову як музику дивну,
Де у кожному слові бринить
Життєдайна душа України.
Хай в Росіях, в Америках теж
Зрозуміти зуміють, нарешті,
В рідній мові ти, роде, живеш,
А без рідної мови помреш ти.
Будеш в приймах горбатитись десь,
І усохне твій корінь глибинний.
Боже збав!
 Розвидняється день:
Мій добридень тобі, Україно!

Іван ЛЕВЧЕНКО
м. Київ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #10 за 09.03.2012 > Тема "Душі криниця"