"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2012 > Тема ""Джерельце""
#11 за 16.03.2012
УРОКИ МУДРОСТ╤ (ЗАПОВ╤ТИ КОБЗАРЯ НАЩАДКАМ)
Людина, яка запам’ятала слова мудрих, сама ста╓ мудрою. Абай Кунанба╓в
Тарас Шевченко — людина, яка зробила для укра╖нського народу б╕льше, н╕ж будь-як╕ пол╕тики, що мали силу та можлив╕сть покращити життя людей. Л╕тературна спадщина поета надихала весь укра╖нський люд до р╕шучих д╕й, щоб здобути свободу. Глибок╕ ф╕лософськ╕ роздуми Кобзаря допомогли нам, людям XXI стол╕ття, не лише зрозум╕ти д╕йсн╕сть у часи кр╕пацтва, але й прислухатись до його запов╕т╕в, як╕ були, ╓ та будуть актуальними завжди. Без чого не може ╕снувати людина? Звичайно, без Батьк╕вщини! Для кожно╖ людини, для кожного народу його р╕дний край ╓ м╕сцем, яке необх╕дно шанувати й любити. Тарас Григорович навчав нас: «Свою Укра╖ну люб╕ть!.. За не╖ Господа мол╕ть». Ми, кримчани, народились у казковому м╕сц╕, яке любимо за дитяч╕ спогади, за теплий хл╕б, за безкрайн╕ степи, за величн╕ гори. Де б ми не були, по яких житт╓вих стежках не довелось би пройти, Укра╖на буде м╕сцем, де нас завжди любитимуть ╕ чекатимуть. Кожен з нас зна╓, що в сиву давнину не було под╕лу м╕ж укра╖нцями, рос╕янами, б╕лорусами, поляками... Був ╓диний народ — слов’яни. Народ, перед яким тремт╕в ворог, народ, якого об’╓днувала в╕ра. Але в результат╕ пол╕тичних под╕й дружн╓ побратимство зникло й розд╕лилося на р╕зн╕ держави. Подай же руку козаков╕ ╤ серце чисте╓ подай. ╤ знову ╕менем Христовим Ми оновим наш тихий рай, — заклика╓ Тарас Шевченко засланц╕в у в╕рш╕ «Полякам» (1847 р╕к). Ми повинн╕ пам’ятати, що ми — брати одн╕╓╖ кров╕, ╕ мусимо допомагати одне одному в скрутну хвилину, поважати традиц╕╖, яких дотримувались наш╕ пращури, бо н╕що так не зближу╓ людей, як сп╕льн╕ думки та в╕ра. Наше щастя, що ми живемо в часи, коли кожна людина ма╓ можлив╕сть п╕знавати св╕т, науки, вивчати р╕зн╕ мови без обмежень. Адже в часи Шевченка лише ел╕та могла розвивати себе як особист╕сть. А зараз для кожного з нас в╕дкрит╕ вс╕ джерела отримання знань. Головне — зрозум╕ти, що свою р╕дну мову потр╕бно вивчати в першу чергу. Саме на цьому наголошував Тарас Григорович у «Посланн╕...»: Уч╕тесь, читайте, ╤ чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь... Людину ╕нод╕ пор╕внюють з деревом. Чому? Бо дерево не може ╕снувати без кор╕ння. А яке кор╕ння в людини? Звичайно, ╖╖ д╕ди та прад╕ди, ╖╖ ╕стор╕я, яка ╓ «поемою вольного народа». Тому так важливо знати, «чи╖ ми сини, яких батьк╕в»? Вчорашн╕й день — це вже ╕стор╕я. Та чи задоволен╕ ми тим днем, який, можливо, став не т╕льки нашими особистими згадками, не лише нашо╖ родини, але й ус╕╓╖ держави? Нам необх╕дно вивчати життя наших пращур╕в, щоб не повторювати колишньо╖ жорстокост╕, насильства та нер╕вност╕. Не об╕йшов Шевченко так╕ приземлен╕, але в той же час важлив╕ й необх╕дн╕ для людини реч╕, як с╕мейн╕ проблеми. На жаль, Тарас Григорович не мав с╕м’╖, але у сво╖х поемах «Наймичка» та «Катерина» описав безмежну материнську любов, самопожертву заради д╕тей. Письменник заклика╓ шанувати материнство й створювати щаслив╕ с╕м’╖, бо це запорука щасливо╖ держави: У наш╕м ра╖ не земл╕ Н╕чого кращого нема╓, Як тая мати молодая З сво╖м дитяточком малим... Отже, бачимо, що ц╕ зернини мудрост╕, як╕ ми черпа╓мо з духовно╖ криниц╕ великого Кобзаря, ╓ тими запов╕дями, за якими повинна жити кожна сучасна людина — створювати с╕мейне вогнище, вивчати сво╓ родинне кор╕ння, бути милосердною, любити та прославляти свою кра╖ну. ╤ найважлив╕ше — просто бути щасливою. Адже щастя й спок╕й усього народу залежить в╕д кожно╖ людини. А Укра╖на — це ми з вами!
Ярослава ПАВЛ╤ВА, учениця 10-А класу Нижньог╕рського навчально-виховного комплексу «Школа-л╕цей» № 1
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2012 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10057
|