"Кримська Свiтлиця" > #13 за 30.03.2012 > Тема "Українці мої..."
#13 за 30.03.2012
РОЗДУМИ МАЗЕПИ ╤ НЕ Т╤ЛЬКИ...
Кримський Майдан
1 кв╕тня мистецька сп╕льнота в╕дзнача╓ день народження Миколи Васильовича Гоголя, видатного письменника св╕тового значення. Його творами зачитуються сьогодн╕ люди будь-якого осмисленого в╕ку ╕ в будь-якому куточку св╕ту. Його твори прониклив╕ ╕ сучасн╕, злободенн╕ ╕ в╕чн╕. Але Микола Васильович не т╕льки видатний письменник, а й видатний перекладач. Народився ╕ вир╕с в╕н на Полтавщин╕ в укра╖нському культурному середовищ╕. Тож його манера мислити, говорити, думати, створювати образи була суто укра╖нською. Ну, а те, що вся його творч╕сть була пронизана неп╕дробною любов’ю до Укра╖ни, до ╖╖ природи, до ╖╖ культури, до ╖╖ персонал╕й, варто згадати ╕ «Чуден Днепр», «Тиха украинская ночь», ╕ навпаки — критичний погляд на рос╕йську д╕йсн╕сть, природу тощо, св╕дчить про його палку нескорену укра╖нську душу, його нац╕ональну приналежн╕сть через ╕дентиф╕кац╕ю любов╕. Тож суперечки про приналежн╕сть письменника до укра╖нсько╖ чи рос╕йсько╖ л╕тератури безп╕дставн╕, в╕н — всесв╕тнього значення письменник, якого виплекала укра╖нська земля. А оск╕льки в часи Гоголя заборонялося друкуватися укра╖нською мовою, видатний письменник змушений був вдаватися до авторського перекладу, надзвичайно талановитого, в якому в╕н зм╕г передати всю красу, соковит╕сть, глибину сво╖х образ╕в, твор╕в. Зараз багато точиться суперечок — варто чи н╕ перекладати твори Гоголя з рос╕йсько╖ на укра╖нську мову… Звичайно, варто. Треба зробити зворотний переклад, тобто в╕дновити образи, думки автора, так╕ актуальн╕ сьогодн╕, щоб вкотре не наступати на одн╕ ╕ т╕ ж грабл╕, ╕ повернути славного сина Укра╖ни на р╕дну землю! Дивно, але в Республ╕канськ╕й б╕бл╕отец╕ ╕мен╕ ╤вана Франка в С╕мферопол╕ б╕бл╕ографи не можуть знайти у фондах б╕бл╕отеки «Роздум╕в Мазепи» Миколи Гоголя. Зате в прим╕щенн╕ ц╕╓╖ ж б╕бл╕отеки можна знайти притулок «Русского мира» — орган╕зац╕╖, яка збурю╓ в Укра╖н╕ експанс╕ю рос╕йсько╖ культури. За ╕рон╕╓ю дол╕, саме ця орган╕зац╕я репрезентувала в Укра╖н╕ останн╓ ╕ «найповн╕ше» с╕мнадцятитомне видання Миколи Гоголя, куди з в╕домих причин не вв╕йшли «Роздуми Мазепи» великого «рос╕йського» письменника… Цей тв╕р кримчанам можна знайти т╕льки в чотирнадцятитомному повному з╕бранн╕ твор╕в Миколи Гоголя, виданому в 1952 роц╕: т. ╤Х – с. 83-84, у приватних б╕бл╕отеках або ж в ╤нтернет╕... Прикро, що за двадцять рок╕в незалежност╕ Укра╖на не спромоглася видати укра╖нською мовою справд╕ повне з╕брання таких важливих ╕ таких повчальних твор╕в щирого укра╖нця з козацьким пр╕звищем Миколи Гоголя. Пропоную уваз╕ читач╕в власний переклад уже згаданого ╕ напрочуд актуального твору.
Ольга Б╤ЛЯЧЕНКО м. С╕мферополь Микола ГОГОЛЬ РОЗДУМИ МАЗЕПИ
Така влада, така г╕гантська сила ╕ могутн╕сть нав╕яли сум на самобутню державу, що була т╕льки п╕д протекторатом Рос╕╖. Народ, саме приналежний Петру, здавна принижений рабством ╕ деспотизмом, скорявся, хоча й з ремством. В╕н мав не т╕льки необх╕дн╕сть, а нав╕ть ╕ потребу, як згодом побачимо, скоритися. ╥х незвичайний повелитель прагнув до того, щоб возвеличити його, хоча його л╕ки були занадто сильн╕. Але чого можна було чекати народов╕, який так в╕др╕знявся в╕д рос╕ян, який дихав в╕льн╕стю ╕ бравим козацтвом, який хот╕в пожити сво╖м життям? Йому загрожували втрата нац╕ональност╕, б╕льш-менш зр╕вняння в правах з власним народом рос╕йського самодержця. А не зробивши цього, Петро н╕як не впливав би на них. Все це захоплювало «злочинного» гетьмана. В╕дкладеться? Проголосити свою незалежн╕сть? Протиставити гр╕зн╕й сил╕ деспотизму силу одностайност╕, покласти мужню в╕дс╕ч на самих себе? Але гетьман був уже престар╕лий ╕ в╕дкинув думки, як╕ б см╕ливо схопила для виконання буйна молод╕сть. Самодержець був занадто могутн╕й. Та й нев╕домо, чи озбро╖лася б проти нього вся нац╕я ╕ до того ж в╕льна нац╕я, котра не завжди була в споко╖, тод╕ як самодержець завжди м╕г д╕яти, н╕ перед ким не зв╕туючи. В╕н бачив, що без сторонньо╖ сили, без допомоги якого–небудь з ╓вропейських государ╕в неможливо виконати цей нам╕р. Але до кого звернутися з цим? Кримський хан був занадто слабкий ╕ запорожц╕ його вже зневажали. Та й п╕дмога його могла бути т╕льки тимчасовою. Грош╕ могли його п╕дкупити на всяку сторону. Тод╕ як тут потр╕бна була дружба саме тако╖ держави, яка завжди могла б стати посередником ╕ заступником. Кому б можна це зробити, як не Польщ╕, сус╕дц╕ ╓диноплем╕нниц╕? Але царство Батор╕╓ве було на краю пр╕рви, ╕ цю пр╕рву вирило саме соб╕. Нерозсудлив╕ магнати призабули, що вони — члени одн╕╓╖ держави, сильно╖ т╕льки одностайн╕стю, ╕ були розбещеними деспотами у ставленн╕ до народу ╕ непок╕рними демократами — до государя. ╤ тому Польща р╕шуче д╕яти не могла. Залишалася держава, яку завжди дуже поважали козаки, яка хоч ╕ не була прикордонною з Малорос╕╓ю, але розташована на глибок╕й п╕вноч╕ ╕ зак╕нчу╓ться там, де почина╓ться Рос╕я, ця держава могла бути дуже у пригод╕ малорос╕янам, безупинно створюючи неспок╕й на кордон╕ ╕ тримаючи, так би мовити, в руках Москов╕ю. До того ж, шведськ╕ в╕йська, як╕ здивували сво╖ми подвигами всю ╢вропу, ув╕рвавшись в Рос╕ю, могли б змусити царя вагатися, чи д╕яти йому на п╕вдн╕ проти козак╕в, чи на п╕вноч╕ проти швед╕в. За такими роздумами застала Мазепу зв╕стка, що цар перервав мир ╕ йде в╕йною на швед╕в.
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 30.03.2012 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10114
|