Версiя для друку Обговорити в форумi

УКРАЇНСЬКА РОДИНА В СЕВАСТОПОЛІ ВІДЗНАЧИЛА ЗОЛОТИЙ ЮВІЛЕЙ

Подружжя Процак — з покоління, якому довелось на собі винести всі труднощі післявоєнних часів, севастопольці, які з радістю сприйняли Незалежність України.
Богдана Михайлівна розповідає, що в юності вона була невисокого зросту, худенька, і коли йшли увечері в кіно, то подруги проходили безперешкодно, а їй казали: «Дівчинко йди додому, ти ще маленька».
Василь Процак після закінчення курсів прийшов в їхнє село працювати кіномеханіком, він не мав претензій до юної глядачки, і тому дав квиток. Після сеансу вона поверталась додому, а культпрацівник йшов до свого села повз її хату і, знову побачивши її, сказав: «Запам’ятай, що буду одружуватись тільки з тобою».
Василь поїхав на заробітки до Казахстану і Богданці було радісно отримати від нього першого листа. У ньому він підтверджував свої наміри. Потім він переїхав на Донбас, де був його брат.
У свідоцтві про одруження від 6 травня 1962 року написано, що взяли шлюб Василь Павлович Процак із села Ішків Золотниківського району Тернопільської області і Богдана Михайлівна Возна — із села Росоховатець.
А восени цього ж року Василя забрали матросом до Чорноморського флоту.
Через рік молода дружина переїхала поближче до місця його служби. Жила в Андріївці, бо Севастополь був закритим містом, працювала на виноградниках, жила в гуртожитку.
Чотири роки Василь Процак сумлінно відслужив на флоті на ракетоносці «Бойкий», мав за відмінне володіння суто морською спеціальністю відзнаки від командування. Богдана Михайлівна показує грамоту від 1 грудня 1965 р., підписану контр-адміралом ЧФ, в якій зазначена подяка «за високу майстерність у спеціальній підготовці кращому гідроакустику з’єднання старшині 2-ї статті Василю Процаку».
24 жовтня 1965 року газета «Флаг Родины» надрукувала його велике фото і відзначила, що він не лише першокласний фахівець, а й домігся того, що його команда і відмінна, і класна.
Невдовзі ця ж газета відзначала розробку під керівництвом вже старшини 1-ї статті Василя Процака оригінальної схеми одного з блоків станції, після чого значно зменшились перешкоди, а схему відправили на завод.
1965 року народилась перша з трьох дочок — Лариса, а наступного — чоловік закінчив військову службу, але любов до моря не пройшла, і він став моряком закордонного плавання на підприємстві «Югрыбхолодфлот», спочатку матросом, а потім — боцманом.
У подружжя народились ще дві доньки — Тереза у 1967-му та Маруся у 1982 р. За виховання дітей п. Богдана має подяки із шкіл, де вони вчились.
Сім’я спочатку винаймала житло, а у 1970 році переїхала до власної кооперативної квартири в будинку у районі Комишової бухти.
Василь Павлович сумлінно працював 13 років на транспортному рефрижераторі «Улан-Уде», а потім на такому ж кораблі «Камчатский пролив». І всюди мав подяки від керівництва за відмінне виконання трудових обов’язків та власну ініціативу. Дружина розповідає, що було і таке, що він на корабель привозив землю і в рейсах вирощував овочі.
14 жовтня 1979 року в газеті «Труженик моря» другий помічник капітана «Улан-Уде» Ю. Щукін пише про порятунок громадян Голландії з яхти, яка горіла в Середземному морі, і відзначає у тому числі активну участь у цій операції боцмана В. Процака.
Дружина тим часом виховувала дітей.
Після виходу на пенсію у 1992 році п. Василь не припиняв трудитись і нині є старшим зміни охорони у військовій частині ВМС України.
А повінчались вони в Зарваниці у вересні 2001 року, про що свідчить підпис ректора Вищої Духовної семінарії ім. Йосипа Сліпого Василя Семенюка у свідоцтві про святе таїнство вінчання.
У вітальні подружжя багато квітів, ікон, вишивок, книг, вишитий напис «Наше гасло — Бог і Україна», сімейні фотографії. На стінах — фото владики Любомира Гузара, архієпископа Володимира Стернюка, Тараса Шевченка, Романа Шухевича, Степана Бандери, Левка Лук’яненка, адмірала Бориса Кожина. В гостях у них було чимало українських патріотів, адже Богдана Процак — відома громадська діячка. Завдяки її старанню 19 серпня 1991 року була зареєстрована перша в Криму греко-католицька громада. «Союз українок Севастополя», Севастопольська організація НСОУ «Пласт», «Просвіта» — це організації, до створення яких п. Богдана має безпосереднє відношення. Підтримує вона передплату і розповсюдження газети «Кримська світлиця», робить копії статей і розсилає їх по всьому світу. Співпрацює вона і з сайтом «Українське життя в Севастополі», який був створений у 2000 році.
Разом з усіма читачами-«світличанами» приєднуємося до численних привітань з побажаннями міцного здоров’я, всіляких гараздів, сімейного та життєвого щастя «золотій» українській севастопольській родині Процак.

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ

На фото (зліва направо): вчитель української мови з гімназії № 8 Анатолій Зінчук, публіцист Ігор Лосєв, Богдана Процак, контр-адмірал Сергій Рибак, отець Микола Квич, Василь Процак

ПЕРЕДПЛАТИТИ «Кримську світлицю» на друге півріччя 2012 року можна у будь-якому поштовому відділенні на території України.
Передплатний індекс — 90269
ВАРТІСТЬ ПЕРЕДПЛАТИ:
1 місяць — 9,27 грн.
3 місяці — 27,21 грн.
6 місяців — 52,77 грн.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #18 за 11.05.2012 > Тема "Душі криниця"