"Кримська Свiтлиця" > #21 за 25.05.2012 > Тема "Українці мої..."
#21 за 25.05.2012
ГЕРО╥ НАШОГО ЧАСУ
В здоров╕м т╕л╕ - здоровий дух!
Севастопольський плавець-марафонець, рекордсмен Книги рекорд╕в Укра╖ни Олег Соф’яник зд╕йснив св╕й черговий заплив Середземним морем в╕д К╕пру до ╤зра╖лю, пов╕домила он-лайн газета «Новий Севастополь». «О. Соф’яник стартував 5 травня з турецько╖ яхти у в╕дкритому мор╕ поблизу к╕прського м╕ста Протарас (грецька частина острова): через в╕дсутн╕сть у плавця шенгенсько╖ в╕зи к╕прська влада не пустила спортсмена на остр╕в ╕ не дозволила стартувати з берега. Ф╕н╕шував плавець 11 травня о 10 годин╕ 50 хвилин на пляж╕ м. Хайфа», — пише видання. Орган╕затором запливу виступила громадська орган╕зац╕я «Об’╓днання п╕дтримки ╕ розвитку молод╕ ╕ спорту в м. Севастополь». За словами плавця, заплив був важким. В╕н плив по 10-14 годин у день кролем на грудях ╕ кролем на спин╕ в г╕дрокостюм╕ ╕ в окулярах через дуже високу солон╕сть води. Завдяки ластам п╕дтримував досить високу швидк╕сть — до 4-5 к╕лометр╕в на годину. О. Соф’яник зд╕йснив уже понад 50 марафонських заплив╕в, найдовший ╕з яких – через П╕вденно-Китайське море завдовжки 350 км. Переплив також Середземне ╕ Мармурове моря, протоки Босфор ╕ Дарданелли. Зд╕йснював марафонськ╕ запливи на в╕дстань до 100 км уздовж берег╕в Криму. Марафонець в╕домий також запливами в холодн╕й вод╕ у зимовий час.
ГЕРО╥ НАШОГО ЧАСУ
Перед травневим марафонським запливом в╕д п╕вн╕чних берег╕в К╕пру до Свято╖ земл╕ ╤зра╖лю севастопольський плавець Олег Соф’яник пров╕в прес-конференц╕ю. Спортсмен розпов╕в журнал╕стам про давню мр╕ю: д╕статися уплав Свято╖ земл╕. До сьогодн╕ це ще не вдавалося н╕кому. Марна справа запитувати у севастопольця, чому йому подоба╓ться море. Проте не кожен в╕дважиться опинитися за сотн╕ к╕лометр╕в в╕д берега, серед бурхливих хвиль, сам на сам з некерованою потужною стих╕╓ю. Олег Соф’яник безмежно любить море й воно також дос╕ було прихильним до нашого марафонця. Море для Олега – не просто м╕сце для змагань, то – вт╕лення свободи, за яку в╕н боровся все сво╓ св╕доме життя. В╕н – дисидент. Сво╖ перш╕ спроби долати величезн╕ в╕дстан╕ водою в╕н зд╕йснив не заради того, аби пограти м’язами. Це був протест проти радянсько╖ влади. Щоб зрозум╕ти дисидента-севастопольця, варто бути мешканцем м╕ста, яке нав╕ть зараз наскр╕зь просякнуте радянською символ╕кою та топон╕м╕кою, у м╕ськрад╕ якого комун╕сти зас╕ли, зда╓ться, назавжди. ╥хня фракц╕я за будь-яко╖ влади — одна з найпотужн╕ших. П╕д стелею буд╕вл╕ м╕ськради рель╓фно вимальовуються з╕рки, а в хол╕ на височенному постамент╕ б╕л╕╓ погруддя вождя св╕тового пролетар╕ату. Й це не ╓дине м╕сце, де в╕н у нас ╕ дос╕ «мешка╓». На найвищому пагорб╕ – у центр╕, у хол╕ центрально╖ б╕бл╕отеки ╕мен╕ Л. М. Толстого, у тролейбусному депо... Вс╕х м╕сць не перел╕чити. Ми й дос╕ ма╓мо вулицю Лен╕на, проспект Жовтнево╖ революц╕╖, площу 50-р╕ччя СРСР тощо. Чому я зараз про все це нагадую? Бо щиро дивуюся, як це м╕сто могло виховати дисидента. В╕н зростав у звичайн╕й севастопольськ╕й родин╕. У м╕сцев╕й школ╕ його навчали беззастережн╕й дов╕р╕ до радянського державного ладу, де пану╓ р╕вн╕сть ╕ братерство. Проте хлопець вже у 12-р╕чному в╕ц╕ зрозум╕в, що живе у кра╖н╕ тотал╕тарних заборон ╕ брехн╕. П╕дл╕тков╕ важко було збагнути, чому не можна слухати американське рад╕о «Свобода», якщо його слуха╓ чимало порядних людей? Вже тод╕ школяр почав писати лист╕вки, у яких на св╕й розсуд закликав до повалення ненависного режиму. Розсилав ╖х за адресами, як╕ в╕днаходив у телефонному дов╕днику. Згодом з таких, як сам, п╕дл╕тк╕в-однодумц╕в в╕н створить групу борц╕в за свободу. Консп╕рац╕╖ вистачило не надовго: у жовтн╕ 1977 року до школи зав╕тали сп╕вроб╕тники КДБ, забрали у в╕дд╕лок, де взяли семикласника на обл╕к. Батьк╕в суворо попередили та порадили в╕д╕брати у хлопця рад╕оприймач. Першу спробу морсько╖ втеч╕ в╕н зробить у 1985 роц╕, коли зрозум╕╓, що боротися всередин╕ держави – марна справа. Такому розум╕нню сприяло чимало под╕й: неодноразово в╕н, тод╕ вже студент Севастопольського приладобуд╕вного ╕нституту, перебуватиме у к╕мнатах попереднього ув’язнення, його арештовуватимуть у Москв╕ б╕ля Посольства США, де в╕н намагатиметься отримати пол╕тичний притулок. Аби уникнути в╕йськово╖ служби, юнак дв╕ч╕ вт╕катиме з призовного пункту. Втрет╓ втекти не вдалося й в╕н був направлений до будбату, що дислокувався у м╕ст╕ Тула. Проте вже через к╕лька дн╕в новобранець ╕з Севастополя з пол╕тичних мотив╕в зробив публ╕чну заяву про в╕дмову служити ненависному режимов╕. Зрозум╕ло, що за радянських час╕в так╕ заяви можна було робити х╕ба що у «дурц╕». Саме туди й запроторили юнака. У Тульськ╕й обласн╕й псих╕атричн╕й кл╕н╕ц╕ його примусово л╕кували в╕д надумано╖ тамтешн╕ми л╕карями «вялотекущей шизофрении», п╕сля чого визнали непридатним для проходження в╕йськово╖ служби. Безглузд╕сть опору жорсток╕й тотал╕тарн╕й систем╕ зм╕цнювала нам╕р хлопця втекти морем до Туреччини. Це був небезпечний та ризикований шлях. На надувному човн╕, з яким Олег стрибнув вноч╕ за борт теплохода, що зд╕йснював перех╕д м╕ж Сухум╕ та Батум╕, йому так ╕ не вдалося добратися до Туреччини. Через три доби, коли до берега залишалося з п╕всотн╕ к╕лометр╕в, його наздогнав сторожовий катер з радянськими прикордонниками. Звинувачений за ст. 75 КК УРСР «Незаконний перетин кордону» на запитання сл╕дчого, чому для втеч╕ в╕н обрав саме морський шлях, в╕дпов╕в: «Краще загинути у мор╕, н╕ж жити у Радянському Союз╕». Реакц╕я на таку в╕дпов╕дь не забарилася: в╕дправленого з Сухум╕ до Криму бунт╕вника знову примусово пом╕стили в псих╕атричну кл╕н╕ку Севастополя, де в╕н пробув б╕льше року. Вийшовши з л╕карн╕ у лютому 1987 року, Соф’яник знову був затриманий у Москв╕, п╕д час спроби потрапити до Посольства Франц╕╖, де мав нам╕р попросити пол╕тичного притулку. Зв╕льнившись, впертий севастополець надсила╓ до Презид╕╖ Верховно╖ Ради СРСР заяву з в╕дмовою в╕д радянського громадянства, за що втрет╓ на 5 м╕сяц╕в потрапля╓ на примусове л╕кування до псих╕атрично╖ кл╕н╕ки. Вийшовши зв╕дти, невгамовний противник радянського режиму очолю╓ севастопольський осередок парт╕╖ «Демократичний Союз» Валер╕╖ Новодворсько╖. Такий довол╕ непростий житт╓вий шлях у нашого марафонця. Сьогодн╕ в╕н – президент неформально╖ групи «Асоц╕ац╕╖ колишн╕х пол╕тв’язн╕в», а також президент клубу марафонського плавання «Дельф╕н». На рахунку спортсмена — 36 марафонських заплив╕в. О. Соф’яник ще ма╓ нам╕р видати книгу, складену з ╕стор╕й про втечу громадян з Радянського Союзу. Таких ╕стор╕й в╕н з╕брав сотн╕. В╕дпов╕даючи на запитання журнал╕ст╕в, чи не збира╓ться спортсмен знову «втекти» за кордон, в╕н в╕дпов╕в, що, на щастя, живе у в╕льн╕й держав╕, може спок╕йно перетинати ╖╖ кордони та повертатися назад. А спроби втекти з Радянського Союзу призвича╖ли його до плавання на довг╕ дистанц╕╖. «Радянськ╕ часи – у минулому, а любов до моря залишилася», — каже, всм╕хаючись, спортсмен. А я починаю розум╕ти, що маю щастя розмовляти з сучасним геро╓м, волю якого у КДБ та псих╕атричних кл╕н╕ках десятир╕ччями н╕вечив жорстокий, цин╕чний радянський режим. В╕н вистояв ╕ щасливий, що живе у в╕льн╕й кра╖н╕ та готовий власними рекордами прославляти ╖╖ у св╕т╕.
Л╕д╕я СТЕПКО м. Севастополь
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 25.05.2012 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10332
|