Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЧУБАРОВ НЕ ВИКЛЮЧА╢ НОВУ ХВИЛЮ МОБ╤Л╤ЗАЦ╤╥ В ОКУПОВАНОМУ КРИМУ
З 2022 року на територ╕╖ тимчасово окупованого Криму моб╕л╕зован╕ десятки тисяч чолов╕к╕в…


ПРОКУРАТУРА ГАМБУРГА ЗВИНУВАТИЛА СП╤ВРОБ╤ТНИК╤В SIEMENS У ПОРУШЕНН╤ КРИМСЬКИХ САНКЦ╤Й
Прокуратура висунула обвинувачення п'ятьом чолов╕кам, причетним до незаконного постачання газових...


У КРИМУ ПРОБЛЕМИ З╤ ЗВ’ЯЗКОМ П╤СЛЯ УРАЖЕННЯ В╤ЙСЬКОВО-МОРСЬКО╥ БАЗИ В СЕВАСТОПОЛ╤
Сили оборони Укра╖ни уразили рос╕йськ╕ велик╕ десантн╕ корабл╕ "Ямал" та "Азов", центр зв'язку ╕...


В╤ДНОВЛЕННЯ ВОДОЙМ КРИМУ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥ Ф╤НАНСУВАТИМУТЬ ЗА ПРОГРАМОЮ UKRAINE FACILITY
До 2014 року Укра╖на забезпечувала 85% потреб Криму у пр╕сн╕й вод╕ завдяки П╕вн╕чно-Кримському...


У СЕВАСТОПОЛ╤ ЗАТРИМАЛИ ХЛОПЦЯ ЗА АНТИВО╢ННИЙ НАПИС У БЮЛЕТЕН╤ НА «ВИБОРАХ ПУТ╤НА»
Хлопець написав у бюлетен╕ «Н╕ в╕йн╕, мир Укра╖н╕»…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 01.06.2012 > Тема "Крим - наш дім"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#22 за 01.06.2012
ЩО ПОС╤╢Ш – ТОГО НЕ ПОЖНЕШ...

Кажуть, щоб не вважалося життя прожитим даремно, треба посадити дерево, збудувати д╕м ╕ виростити сина. Тож, якщо ви збудувалися (або хоча б привели до ладу старий д╕м) ╕ поставили на ноги д╕тей, саджайте дерева. Саджайте дерева ╕ кв╕ти — що б╕льше до вподоби, десятками, сотнями, нав╕ть тисячами ╕ даруйте ╖х людям! ╤ не чекайте н╕чого в╕д них навза╓м, тим б╕льше, — не прос╕ть, бо вони не пробачили вам ваше добро, вони не розум╕ють, що ви — м╕с╕онер, ╕ думають — ма╓те з того зиск ╕ хочете ус╕х перехитрити. А ось тепер, коли ви сп╕ймалися «на гарячому», вони ╕ в╕д╕граються на вас сповна — через вашу «гординю», через те, що хот╕ли здаватися ╕ншим, кращим за них.
Але ж ви д╕йсно — ╕нший! Тож будьте ним до к╕нця, бо варт╕ ви не земно╖ винагороди ╕ обов’язково ╖╖ одержите. Зрештою, й одержу╓те ╖╖ дещиц╕ щоденно: вона — у вашому усв╕домленн╕ того, що ви г╕дно викону╓те свою м╕с╕ю, примножуючи сили добра, прикрашаючи людськ╕ життя, як можете ╕ чим можете, подаючи приклад ╕ншим, доводячи, що не все вирахову╓ться у грошовому екв╕валент╕, ╕ тим самим руйнуючи мури чи╖хось переконань.
Бо ╕ д╕йсно, грош╕ не ╓ запорукою щастя, як ╕ щастя не обов’язково ма╓ м╕цний матер╕альний фундамент. Воно вже в т╕м, що вам у душу потрапив пром╕нчик Божественного сяйва. Х╕ба ж ви не згодн╕ з╕ мною, Ахтеме Меметовичу, адже це ви надихнули мене на такий п╕днесений монолог сво╖м житт╓вим прикладом ╕ засмутили водночас, бо засмутили ╕ вас — нерозум╕нням хоча б того, що, окр╕м рук, якими ви посадили тисяч╕ дерев ╕ кв╕т╕в, ма╓те ще й крила.
А тепер усе те ж саме, але у суто прозовому вар╕ант╕. З 1974 року мешка╓ у с. Красногвард╕йському Сов╓тського району Ахтем Ал╕╓в, народжений 21 травня 1944 року п╕д стук╕т кол╕с дорогою в далекий Узбекистан, де мали тепер жити його батьки та брати ╕з сестричками. Там, у с. Дальверз╕н Ташкентсько╖ област╕, попри вс╕ житт╓в╕ негаразди, яких зазнала с╕м’я, в╕н ╕ вир╕с, у с. К╕рабай зак╕нчив школу, вступив до Ташкентського ╕нституту ф╕зкультури. А поки в╕дслужив в╕йськову службу, його зв╕дти ╕ в╕драхували, дарма що п╕д час служби був чемп╕оном полку ╕ округу з в╕йськового триборства, а також став чемп╕оном Ташкентсько╖ област╕ з╕ спортивно╖ г╕мнастики.
Та Ахтем не дуже сумував з цього приводу, в╕дчував, що це — тимчасове, по-справжньому ж його вабили земля ╕ все, що росло на н╕й, кв╕тнуло, плодоносило. До того ж, земля — завжди мати, ╕ для молодого, ╕ для старого. Тож зак╕нчив на в╕дм╕нно Ташкентський с╕льськогосподарський ╕нститут, встиг попрацювати бригадиром, агрономом, аж доки не з’явилася над╕я оселитися в Криму, де вже жила з родиною його сестра.
╤ хоча прописатися таки вдалося, але одержати роботу за фахом — н╕, оск╕льки його червоний диплом н╕кого не ц╕кавив, бо чи не занадто буде кримському татарину жити на Батьк╕вщин╕, та ще й одержувати пристойну зарплату?
Лише зак╕нчивши заочно техн╕кум за спец╕альн╕стю товарознавство с╕льгосппродукт╕в, п╕сля 8 рок╕в понев╕рянь Ахтем таки зм╕г влаштуватися на роботу, що дала йому змогу розкрити сво╖ можливост╕ — в╕н почав займатися загот╕влею у населення як овочей, фрукт╕в ╕ м’яса, так ╕ шкури, вовни, металу, — всього, чим люди були готов╕ «под╕литися» з державою.
Та чи могла така робота ц╕лком задовольнити людину, над╕лену р╕зноман╕тними зд╕бностями ╕ стремл╕нням розкритися й у ╕нших амплуа, не лише пов’язаних ╕з м’ясом та металоломом?
Якось неспод╕вано для себе Ахтем з’ясував, що добре сп╕ва╓, — почав брати участь у численних фестивалях та мистецьких святах р╕зного р╕вня як учасник хору ветеран╕в с. Красногвард╕йське та сол╕ст. Особливо запам’яталися фестиваль з в╕дродження ╕ розвитку кримськотатарсько╖ культури «Гузель Крим» та мистецьке свято, що в╕дбулося у м. Городище Черкасько╖ област╕ «Садок вишневий коло хати», до якого Ахтем п╕дготував й к╕лька укра╖нських п╕сень, що поповнили його кримськотатарський репертуар народно╖ п╕сн╕.
Паралельно Ахтем Ал╕╓в працював ╕ як художник, хоча цьому його н╕хто не навчав. В╕н з 2007 року бере участь в багатьох районних та республ╕канських художн╕х виставках, зокрема, у щор╕чн╕й, яка проводиться у С╕мферопол╕ в Будинку художника до Дня депортац╕╖ кримськотатарського народу. Цьогор╕ч там можна побачити дв╕ його роботи: «С╕м’я» (не людська, а пташина) ╕ «Натюрморт», як╕, до реч╕, не поступаються картинам профес╕йних майстр╕в. А в 2010 роц╕ брав участь самод╕яльний художник ╕ у всеукра╖нськ╕й виставц╕, що була орган╕зована М╕н╕стерством прац╕ та соц╕ально╖ пол╕тики Укра╖ни до Дня ╕нвал╕д╕в. Там експонувався ще один його натюрморт — ╕з букетом бузку. А до Дня ╕нвал╕д╕в Ахтем-ага ма╓ безпосередн╓ в╕дношення через сво╖ оч╕, одне з яких п╕сля невдало╖ операц╕╖ практично згасло. Але, якби в╕н про те не з╕знався сам, навряд чи б я здогадалася, що живе ця людина ще й з такою проблемою, як не припускала, що, поховавши дружину, в╕н господарю╓ один, що д╕йсно зна╓, яка на смак нужда, бо, попри сол╕дний робочий стаж, ма╓ м╕н╕мальну пенс╕ю. Ахтем-ага не схильний б╕дкатися й дотриму╓ться оф╕ц╕йно╖ верс╕╖, зг╕дно з якою б╕дн╕сть ╕ щедр╕сть — не найкращ╕ партнери. ╤ д╕йсно, д╕литися можна лише тим, що ма╓ш, а чим може под╕литися Ахтем Ал╕╓в, якщо вс╕ його скарби — в душ╕ та на небесах? Отож- бо, що на небесах, бо допомагають йому небо (рясним дощиком) та земля (сво╓ю невичерпною материнською добротою). А в результат╕ на його присадибн╕й д╕лянц╕ на сьогодн╕ кв╕тне близько тисяч╕ кущ╕в троянд. Цьогор╕ч було посаджено 3 тисяч╕ каштан╕в та 500 волоських гор╕х╕в. П╕дростають ╕ 3 тисяч╕ кущ╕в чорно╖ смородини, бузок, кизил, буя╓ безл╕ч багатор╕чних кв╕т╕в. Все це ╕ ╓ його багатство, ╕ воно — не для себе, для людей.
Щонайперше, дару╓ Ахтем-ага сво╖ саджанц╕ школам. Майже повн╕стю забезпечив Сов╓тський район, подарував ╖х Чапа╓вськ╕й, Пруд╕вськ╕й, Золотодолинськ╕й, Прив╕тнинськ╕й, К╕ровськ╕й школам. Не оминув увагою Бахчисарай, Б╕лог╕рськ, Старий Крим, Судак, Феодос╕ю ╕, звичайно ж, кримську столицю, в як╕й не з порожн╕ми руками в╕дв╕дав 15 шк╕л, деяк╕ з них — неодноразово.
Та найщедр╕шим, звичайно ж, був до свого села (добре, не треба з нелегким вантажем н╕куди ╖хати!). Воно вже давно могло б стати суц╕льною трояндовою плантац╕╓ю, якби-то ще належна увага до кв╕т╕в, як╕ ╕ поливати треба, ╕ доглядати. Та Ахтем-ага приходив ╕з саджанцями знову ╕ знову. Й н╕хто в╕д них не в╕дмовлявся, вс╕ дякували, та незабаром половина саджанц╕в гинула. Бо кв╕ти та рослини для села — не в новинку, лише у великому м╕ст╕, де за все треба викладати чимал╕ грош╕, так╕ дарунки вм╕ють по-справжньому ц╕нувати. Водночас Ахтем-ага, користуючись нагодою, проводив просв╕тницьк╕ бес╕ди з учнями, влаштовував у школах художн╕ виставки — аби ця под╕я добре запам’яталася. Так в╕н в╕дв╕дав оф╕ц╕йно 71 установу, сорок з яких — у Сов╓тському район╕. На п╕дтвердження цього ╕ на пам’ять збер╕га╓ грамоти-подяки, де загальним м╕сцем ╓ приблизно так╕ слова: «Велике спасиб╕ людин╕ ╕з золотими руками ╕ добрим серцем».
А ось новий голова Сов╓тсько╖ райдержадм╕н╕страц╕╖, депутат ВР АРК Григор╕й Глобинець оц╕нив д╕яльн╕сть Ахтема Ал╕╓ва значно вище — 24 серпня, в День Незалежност╕ Укра╖ни, йому було вручено юв╕лейну медаль до 20-л╕ття Незалежност╕. Це ╕ стало поштовхом до того, що Ахтем Ал╕╓в, п╕дбадьорений ╕ окрилений такою увагою, звернувся до народного депутата в╕д свого округу Б. Дейча з проханням розглянути його кандидатуру щодо нагородження орденом «За заслуги». В╕н же д╕йсно зробив чимало такого, чим н╕хто не може б╕льше похвалитися! ╤ робив це п╕д сп╕взвучними нин╕ керуюч╕й парт╕╖ гаслами, скаж╕мо, оголошуючи свою участь в акц╕╖ «Кв╕тучий Крим» у пам’ять прем’╓р-м╕н╕стра Криму Василя Джарти. ╤ не тому, що хот╕в сподобатися померлому кер╕вников╕ кримського уряду, просто вони колись зустр╕чалися, обговорювали ц╕ питання, ╕ дипломований агроном лишився в╕рним сво╖м об╕цянкам.
В актив╕ Ахтема Ал╕╓ва багато й ╕нших добрих справ. Скаж╕мо, порятунок надгробних пам’ятник╕в померлим н╕мцям у його сел╕, яке вони колись заснували. Б╕льш╕сть пам’ятник╕в була використана як буд╕вельний матер╕ал, ╕нш╕ поко╖лися на дн╕ озера. Перейнявшись долею надгробк╕в, Ахтем-ага почав вивчати ╕стор╕ю села, якому виявилося 150 рок╕в. В╕н нав╕ть вступив у конфл╕кт ╕з с╕льською головою Ларисою Шкур╕ною, котра готувалася в╕дзначати не цю сол╕дну дату, а 80-р╕ччя с. Красногвард╕йського, попри те, що воно мало ╕ попередню ╕стор╕ю п╕д назвою Но╓цюр╕хталь. Ахтем-ага пропонував с╕льськ╕й голов╕ в╕дзначити цю юв╕лейну дату по-справжньому, запросивши представник╕в республ╕кансько╖ влади ╕ обов’язково — н╕мецького товариства «В╕дель Гебурд» й цим самим поставив у незручне становище самого себе, бо вже в╕в з цього приводу ╕з головою товариства певн╕ перемовини, у той час, як пан╕ Лариса сво╓ «добро» не дала. Тож, 150-р╕ччя проминуло непом╕ченим, ╕ Ахтему Ал╕╓ву довелося вибачатися перед н╕мцями за незручну ситуац╕ю.
Та все це — лише один ╕з еп╕зод╕в щодо д╕яльност╕ ц╕╓╖ незвичайно╖ людини, бо було й багато ╕нших, коли Ахтем-ага виступав як справжн╕й громадський л╕дер, ось т╕льки мало кому було до снаги стати з ним поруч, аби таки Крим ╕ д╕йсно розкв╕тнув ╕ трояндами, ╕ добрими справами.
╤ тут сталося те, що змусило мене стверджувати: люди не пробачать вам ваше добро... Бо вони таки д╕йсно не пробачили. П╕сля в╕дв╕дування народного депутата, перед яким Ахтем-ага виклав б╕льш як 150 грамот ╕ подяк, пом╕чники народного обранця звернулися у райраду за рекомендац╕╓ю, а та — у Красногвард╕йську с╕льраду, де головою та сама Лариса Шкур╕на, до котро╖, як з’ясувалося, ╕ потрапив свого часу лист Ахтема Ал╕╓ва, адресований кер╕внику н╕мецького товариства «В╕дель Гебурд» щодо в╕дмови с╕льсько╖ голови влаштовувати справжн╓ свято ╕ запрошувати гостей, у тому числ╕ — н╕мц╕в. Про це Ахтем-ага дов╕дався, коли його викликали на зас╕дання с╕льсько╖ ради ветеран╕в прац╕, яка й мала визначитися, чи заслугову╓ Ахтем Ал╕╓в високо╖ нагороди. Зрештою, на цьому зас╕данн╕ первинно╖ орган╕зац╕╖ оч╕куваних облич Ахтем Меметович так ╕ не побачив — судилище над ним влаштувало к╕лька ос╕б, найближчих до с╕льсько╖ голови. Саме ц╕ люди називали його «оранжевим апельсином», коли в момент всезагального п╕днесення в╕н теж по╖хав до Ки╓ва на Майдан, щоправда, першого ж дня там захвор╕в ╕ змушений був повернутися додому та ще тривалий час л╕куватися. Тепер йому пригадали все, що було ╕ чого не було, кожна фраза — мов кулеметна черга, бо як же це в╕н посм╕в розраховувати на те, що розпод╕ля╓ться за «п╕дкилимним» принципом!
Ахтем-ага полишив збори у справжньому шоц╕, який т╕льки зб╕льшився, коли в╕н одержав оф╕ц╕йного листа з райради такого зм╕сту: «…вам было отказано в ходатайстве о награждении орденом, в связи с тем, что ваша общественная и благотворительная деятельность на территории Красногвардейского сельского совета не подтверждается».
Отако╖! Виявля╓ться, не було десятк╕в тисяч рослин, вирощених на присадибн╕й д╕лянц╕ Ахтемом Ал╕╓вим, нема╓ подяк в╕д кер╕вництва р╕зних установ з п╕дписами ╕ печатками, у тому числ╕ й само╖ Л. Шкур╕но╖? Можливо, ╕ взагал╕ не було останн╕х десяти рок╕в, в╕дданих служ╕нню ще дитяч╕й мр╕╖, яку пост╕йно доводилося в╕дсувати на пот╕м: тод╕ мама вела маленького Ахтема за руку, раптом в╕н побачив кв╕тучий кущ шипшини, вирвався, п╕дб╕г до нього, обняв, ранячись об колючки, ╕ в╕дчув, що н╕чого кращого й дорожчого для нього на св╕т╕ не може бути. Невже н╕чого цього д╕йсно не було, ╕ в╕н, уже пенс╕онер, набрехав народному депутатов╕, спод╕ваючись, що той, не д╕знавшись правди, дасть-таки йому незаслужено блискучу цяцьку? Думаю, щось под╕бне крутилося в голов╕ у Ахтема Ал╕╓ва, бо крутилося воно ╕ у мене, людини, зац╕кавлено╖ лише в справедливост╕, бо не може ж так бути, в╕рн╕ше, не повинно, щоб людину карали за ╖╖ добро, виставляючи в образ╕ злочинця! Бо як же тод╕ цв╕сти трояндам, як зелен╕ти каштанам у такому розбалансованому св╕т╕, ╕ хто ╖х вирощуватиме для людей?
А вирощуватиме ╖х все той же Ахтем Ал╕╓в, адже робить в╕н це не за винагороду — просто така у нього м╕с╕я...

Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 01.06.2012 > Тема "Крим - наш дім"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10345

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков