Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 01.06.2012 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#22 за 01.06.2012
╤ЗИДОРА КОСАЧ, МОЛОДША СЕСТРА ЛЕС╤ УКРА╥НКИ

Джерела

Здавалося б, в ╕стор╕╖ життя Лес╕ Укра╖нки та ╖╖ р╕дних не залишилося «б╕лих плям» — усе вивчено, досл╕джено, упорядковано. Та чи насправд╕ у б╕ограф╕╖ Лес╕ Укра╖нки та ╖╖ р╕дних наст╕льки все «прозоро»? Так чи ╕накше, але робота ╕сторика Василя Даниленка «╤зидора, р╕дна сестра Лес╕ Укра╖нки: в╕д стал╕нських табор╕в до ем╕грац╕╖» спростову╓ м╕фи, якими тривалий час живилося л╕тературознавство. «Щоб не викликати зайвого ╕нтересу, майже повн╕стю замовчувалися важлив╕ стор╕нки житт╓вого шляху Лесиних батьк╕в, брат╕в ╕ сестер, як╕ становили ╓дине духовне середовище, один ╕з потужних оазис╕в укра╖нського нац╕онально-культурного ╓днання», — пише Василь Даниленко.
Для сучасник╕в особливе значення мають публ╕кац╕╖ ╕сторичних джерел, як╕ можуть дати в╕дпов╕дь на питання про роль ╕ м╕сце представник╕в укра╖нсько╖ ╕нтел╕генц╕╖ в ╕стор╕╖ Х╤Х-ХХ стол╕ть, а також докладн╕ше розпов╕сти про ╖хню долю. Першим фундаментальним виданням джерельних матер╕ал╕в про життя ╕ творч╕сть Лес╕ Укра╖нки стала опубл╕кована у 1970 роц╕ в Нью-Йорку праця Ольги Косач-Кривинюк «Леся Укра╖нка. Хронолог╕я життя ╕ творчост╕» (Нью-Йорк: Укра╖нська в╕льна академ╕я наук, 1970). Р╕дна сестра Лес╕ Укра╖нки Ольга Косач (Кривинюк) (1877-1945) зак╕нчила Вищ╕ ж╕ноч╕ медичн╕ курси в Петербурз╕. Працювала л╕карем, у радянськ╕ часи вчителювала, була б╕бл╕ографом у медичн╕й б╕бл╕отец╕ Ки╓ва. Перекладала прозов╕ твори з англ╕йсько╖, польсько╖, рос╕йсько╖, французько╖, чесько╖ та скандинавсько╖ мов. Отже, книга-л╕топис «Леся Укра╖нка. Хронолог╕я життя ╕ творчост╕» побачила св╕т завдяки старанням сестри ╤зидори Косач-Борисово╖, члена-кореспондента Укра╖нсько╖ в╕льно╖ академ╕╖ наук у США. В Укра╖ну книгу було заборонено ввозити, тому вона стала доступною читачам лише через два десятил╕ття. Сво╓р╕дною альтернативою опубл╕кован╕й за кордоном прац╕ Ольги Косач-Кривинюк вважався виданий 1979 року в УРСР альбом «Леся Укра╖нка. Життя ╕ творч╕сть у документах, фотограф╕ях, ╕люстрац╕ях». «У оф╕ц╕йних колах розраховували на п╕дб╕р документ╕в, як╕ б св╕дчили про близьк╕сть Лес╕ Укра╖нки до пролетарського революц╕йного руху, проте автори-упорядники М. Гуць та Н. Россошинська, автор передмови Олесь Гончар дали укра╖нському читачев╕ хоча ╕ ретушовану, та все ж яскраву картину, яка об’╓ктивно розширювала знання про Лесину родину, — пише Василь Даниленко. — Допитливий читач м╕г звернути увагу на те, що серед використано╖ л╕тератури упорядники зазначили спомини про Лесю Укра╖нку та «Хронолог╕ю» Ольги Косач-Кривинюк з в╕дд╕лу рукопис╕в ╤нституту л╕тератури ╕м. Т. Г. Шевченка АН УРСР ╕ нав╕ть фрагменти спогад╕в ╤зидори Косач-Борисово╖, яка на той час уже проживала у США. Потреба вихолощувати стор╕нки б╕ограф╕╖ р╕дних Лес╕ ╕ пропонувати шукати правду «м╕ж рядками» в╕дпала п╕сля здобуття Укра╖ною незалежност╕». Як ц╕нне наукове в╕дкриття сприйняли фах╕вц╕ в╕днайдений у 1998 роц╕ у Слов’янськ╕й б╕бл╕отец╕ в Праз╕ арх╕в Лес╕ Укра╖нки, в якому збереглися родинн╕ кореспонденц╕╖ Косач╕в. Частина еп╕столярно╖ спадщини 1888-1945 рр. (упорядкована Св╕тланою Кочергою) побачила св╕т окремою книгою у 2003 роц╕ за п╕дтримки Союзу Укра╖нок Америки. ╤сторик Василь Даниленко переконаний, що б╕ограф╕я наймолодшо╖ ╕з сестер Лес╕ Укра╖нки потребу╓ всеб╕чного досл╕дження. У цьому перекона╓ться ╕ сам читач, ознайомившись з ориг╕нальними документами арх╕вно-крим╕нально╖ справи ╤зидори Косач-Борисово╖, репресовано╖ в 1937-1939 роках. У виданн╕ вм╕щено також ╖╖ спогади «╤з минулого та пережитого» про стал╕нськ╕ тюрми ╕ табори; родинн╕ й арх╕вн╕ документи, коп╕╖ документ╕в.
╤зидора народилася 9 (22) березня 1888 року в с. Колодяжному на Волин╕. Вона була наймолодшою дитиною в с╕м’╖ Петра Антоновича Косача (1849-1909) та Ольги Петр╕вни Косач (1849-1930, друкувалася п╕д псевдон╕мом Олена Пч╕лка). В╕д Лес╕ Дору (так називали молодшу сестру в родин╕) в╕дд╕ляла в╕дстань у 17 рок╕в! Старш╕ брати ╕ сестри н╕жно любили сестричку. ╥╖ перш╕ слова ╕ вчинки викликали см╕х ╕ захоплення р╕дних ╕ близьких. Волинська земля щедро обдарувала усю родину Косач╕в талантами. Як в╕домо, Леся волод╕ла тринадцятьма мовами, а свою молодшу сестричку Дору навчала французько╖ мови та вчила грати на фортеп╕ано. Можливо, закохан╕сть у природу Волин╕, близьк╕сть до земл╕ зумовили майбутн╕й профес╕йний виб╕р ╤зидори. Навчалася вона на Ж╕ночих с╕льськогосподарських курсах у Петербурз╕ та в Ки╖вському пол╕техн╕чному ╕нститут╕, який зак╕нчила у 1911 роц╕, здобувши спец╕альн╕сть агронома. Працювала в науково-досл╕дних установах, викладала в с╕льськогосподарському ╕нститут╕ в Б╕л╕й Церкв╕ на Ки╖вщин╕. Напевно, що походження сестри Лес╕ Укра╖нки, належн╕сть до патр╕отично налаштовано╖ ╕нтел╕генц╕╖ не могли не викликати п╕дозру з боку орган╕в ДПУ-НКВС. До родич╕в Лес╕ Укра╖нки пильно приглядались, уважно вивчаючи ╖хн╕ д╕╖ та оточення. «У серпн╕ 1929 року уповноважений Державного пол╕тичного управл╕ння УРСР Гн╕здовський зд╕йснив трус у помешканн╕ сестер Ольги та ╤зидори Косач, як╕ на той час проживали разом з мат╕р’ю в Ки╓в╕ по вулиц╕ Овруцьк╕й, 16. В╕н же конф╕скував листування Косач╕в ╕ ледве не заарештував в╕с╕мдесятил╕тню Олену Пч╕лку. Мабуть, одразу не наважуючись оголошувати про «контрреволюц╕йну» д╕яльн╕сть сестер Лес╕ Укра╖нки, спочатку ╖м винесли сво╓р╕дне попередження, репресувавши у 1929-1930 роках ╖хн╕х чолов╕к╕в. Так, чолов╕к Ольги Михайло Кривинюк був притягнутий до в╕дпов╕дальност╕ за звинуваченням у приналежност╕ до «Сп╕лки визволення Укра╖ни», а Юр╕й Борисов (чолов╕к ╤зидори) в адм╕н╕стративному порядку був висланий на чотири роки у П╕вн╕чний край. У лютому 1933 року заарештували Климента Кв╕тку (чолов╕ка Лес╕ Укра╖нки). «Задушлива тиша стр╕мко об╕рвалася, коли на початку вересня 1937 року оперативний уповноважений управл╕ння державно╖ безпеки Ки╖вського обласного управл╕ння НКВС УРСР Бабич вин╕с постанову про доц╕льн╕сть ув’язнення в ки╖вськ╕й тюрм╕ ╤зидори Петр╕вни Косач, — пише Василь Даниленко. — ╥й ╕нкрим╕нували злочини, передбачен╕ статтями 54-10, 54-11 Крим╕нального кодексу УРСР — участь у контрреволюц╕йному нац╕онал╕стичному угрупованн╕ та контрреволюц╕йн╕й д╕яльност╕. До злочин╕в оперуповноважений в╕дн╕с також п╕дтримку зв’язк╕в з родичами за кордоном. ╤зидору Петр╕вну назвали «активним» учасником контрреволюц╕йного нац╕онал╕стичного угруповання та доповнили обвинувачення тим, що вона ╓ дружиною засудженого — активного учасника «Сп╕лки визволення Укра╖ни». Без звол╕кань 10 вересня 1937 року кап╕тан держбезпеки Якушев виписав ордер на обшук ╕ арешт громадянки Косач, що того ж дня ╕ було зроблено». Опинившись в ки╖вськ╕й тюрм╕, ╤зидора Петр╕вна нав╕др╕з в╕дмовилася визнати себе винною. Водночас вона не могла заперечувати, що ма╓ родич╕в за кордоном. На вимогу сл╕дчого ╤зидора Косач розпов╕ла про сестру Оксану, яка на той час мешкала у Праз╕. У Волинському кра╖, який на той час належав Польщ╕, десь загубилися сл╕ди брата Миколи, останн╕й лист в╕д якого над╕йшов ще у 1920 роц╕. До в╕йни в╕н працював у Ковел╕ агрономом, тяжко хвор╕в, тому ╤зидора припускала, що його нема╓ вже серед живих. Можливо, вона це знала в╕д сестри Ольги Косач-Кривинюк, яка, як старша сестра, вела родинне листування. ╤зидора припустила також, що син Миколи, ╖╖ плем╕нник Юр╕й, пересл╕дуваний польською владою, м╕г ви╖хати до Чех╕╖ або Франц╕╖. ╥╖ дочка Ольга Юр╕╖вна Серг╕╖в, дружина в╕йськового льотчика, проживала в Одес╕. Ут╕м, цих св╕дчень виявилося замало, ╕ вже ╕нший сл╕дчий вперто намагався встановити «факти участ╕ ╤зидори Косач у контрреволюц╕йн╕й нац╕онал╕стичн╕й д╕яльност╕». Анал╕зуючи факти обвинувачення ╤зидори Косач, Василь Даниленко припуска╓, що ╕снувало розпорядження ╕золювати ╖╖ та сестру Ольгу, «чи╓ помешкання в Ки╓в╕ стало центром гуртування укра╖нсько╖ ╕нтел╕генц╕╖, а пот╕м у позасудовому порядку ф╕зично розправитися з ними». Отже, потр╕бн╕ були «незаперечн╕» факти, ╕ сл╕дч╕ вперто ╖х шукали. Один ╕з св╕дк╕в, колишн╕й студент, знав ╤зидору Петр╕вну як викладача ботан╕ки та кер╕вника виробничо╖ практики. В╕н ╕ посв╕дчив, н╕бито «Косач ╤. П., нац╕онал╕стично настро╓на, висловлювалася, що зараз Укра╖на не та, яка була, нав╕ть нема╓ тих людей, як╕ боролися за Укра╖ну та сво╖ права, зараз хоча й залишилися окрем╕ особистост╕, так ╕ т╕ сидять, скр╕пивши серця, н╕чого вже не можуть зробити...» ╤нший студент теж св╕дчив проти ╤зидори Косач: «Вона казала, що коли ввели на Укра╖ну техн╕ку, укра╖нцям н╕чого стало ╖сти, а коли люди робили волами, то тод╕ було хл╕ба ск╕льки завгодно... Висловлювалася, що зараз укра╖нськ╕ вчен╕ непотр╕бн╕...» Власне, це були вс╕ «св╕дки», показання яких було взято до уваги. «Викриттям» антирадянсько╖ д╕яльност╕ ╤. Косач стали показання двох студент╕в. В обвинувальному висновку зазначено, що речов╕ докази у справ╕ ╤зидори Петр╕вни в╕дсутн╕ ╕ винною вона себе не визнала. Тим не менше 20 листопада 1937 року судова тр╕йка винесла р╕шення, в якому ╤. Косач обвинувачувалась у тому, що вела серед студент╕в Ки╖вського с╕льгосп╕нституту «контрреволюц╕йну д╕яльн╕сть, поширюючи провокац╕йн╕ чутки». Все це без будь-яких пояснень було оц╕нено у в╕с╕м рок╕в виправно-трудових табор╕в. Пекельний маховик продовжував розкручуватися, ╕ 4 лютого 1938 року ╤зидору Петр╕вну вислали в Онезький виправно-трудовий таб╕р. Згодом вдруге заарештували ╕ ╖╖ чолов╕ка Юр╕я Григоровича. Зрозум╕вши, що в╕д сл╕дчих орган╕в не варто оч╕кувати об’╓ктивност╕ ╕ будь-яко╖ мит╕ може статися непоправне, донька ╤зидори Косач Ольга Серг╕╖в пере╖хала з Одеси до Ки╓ва ╕ докладала вс╕х зусиль, щоб визволити батьк╕в. Клопотання, адресоване наркому внутр╕шн╕х справ ╢жову, так до нього ╕ не потрапило. «Не знала Ольга Юр╕╖вна, що чимало висловлювань антирадянського зм╕сту вс╕х, хто належав до славетного роду Косач╕в ╕ сп╕лкувався з ними, давно в╕дом╕ сп╕вроб╕тникам НКВС. До влади, в як╕й безрозд╕льно дом╕нувала б╕льшовицька ╕деолог╕я ╕ практика, ставилися критично ╕ з осудом. Особливо ╖х хвилювало руйнування ╕сторичних пам’яток культури. Сестри Ольга та ╤зидора Косач в╕дмовилися передати в радянськ╕ музе╖ листування Лес╕ Укра╖нки, зазначивши, що «листування й документи збережемо для ╕нших час╕в. В╕дпов╕даючи на питання, якою б була Лесина доля, якби вона жила за б╕льшовик╕в, ╤зидора Петр╕вна сказала: «В╕дпов╕дь зна╓ кожний, хто читав Лесин╕ твори. Чесна й посл╕довна, вона н╕коли б не примирилася з владою у нов╕тн╕й кра╖н╕ невол╕», — пише Василь Даниленко.
Тернистий шлях ╤зидори Косач до «Онеглагу» тривав понад м╕сяць. Тут через два тижн╕ п╕сля прибуття ╖й виповнилося п’ятдесят рок╕в. Б╕льш за все пригн╕чувала несправедлив╕сть ╕ неспроможн╕сть щось зм╕нити у власн╕й дол╕.
В╕дчуваючи, що ув’язнення може тривати до безк╕нечност╕, ╤зидора Петр╕вна пише листи до Презид╕╖ Верховно╖ Ради СРСР ╕ нав╕ть до... Над╕╖ Крупсько╖. Змучена жертва блага╓ про помилування, бо переконана, що тяжк╕ умови таб╕рного ╕снування й непосильна праця «призведуть до божев╕лля й загибел╕». На щастя, звернення ╤зидори Петр╕вни не були про╕гнорован╕ кер╕вництвом «Онеглагу», а стали поштовхом для перегляду ╖╖ справи. ╤ сталося це не через втручання «кришталево чисто╖ б╕льшовички» Над╕╖ Крупсько╖ (яко╖ на той час вже не було серед живих), а через зб╕г обставин. ╤ не останню роль у ╖╖ поверненн╕ в╕д╕грала Леся Укра╖нка, 70-р╕ччя в╕д дня народження яко╖ мали святкувати у лютому 1941 року. Досл╕дниця роду Косач╕в Т. Скрипка наголошувала, що ╤зидору Косач врятувало в╕д загибел╕ ╕м’я сестри — Лес╕ Укра╖нки ╕ опису╓ такий еп╕зод, що став приводом для зв╕льнення ╤. П. Косач-Борисово╖: «Восени 1939 року представницька делегац╕я радянсько╖ Укра╖ни в╕дв╕дала Галичину, де, за св╕дченням ╤. Косач-Борисово╖, хтось ╕з Лесиних знайомих письменник╕в поц╕кавився долею ╖╖ сестер. Повернувшись до Ки╓ва, радянськ╕ «делегати» з’ясували, що наймолодша сестра письменниц╕ в╕дбува╓ покарання в п╕вн╕чному табор╕. Одразу ж Ольз╕ Косач-Кривинюк запропонували написати заяву про перегляд справи ╤. Косач-Борисово╖, хоча вона, а також дочка засуджено╖, писали ╖х уже неодноразово й безрезультатно... У листопад╕ 1939 року ╤зидору Косач-Борисову зв╕льнили «п╕сля перегляду справи». Ц╕каво, що коли було допитано в╕с╕м св╕дк╕в, як╕ знали ╤зидору Петр╕вну, то знову «вигулькнули» колишн╕ студенти (тепер уже шестикурсники й кандидати в члени КП(б)У), як╕ знову пригадали як╕сь розмови в коридор╕ м╕ж лекц╕ями, коли «╤зидора Петр╕вна негативно в╕дгукувалася про становище укра╖нських д╕яч╕в науки ╕ культури». Сл╕дчий занотував в╕дпов╕д╕ св╕дк╕в на поставлен╕ запитання, ╕ це були останн╕ документи, долучен╕ до арх╕вно-сл╕дчо╖ справи ╤. Косач-Борисово╖. Останн╕й документ у «справ╕» ╤зидори Петр╕вни датовано кв╕тнем 1989 року, ╕ йдеться в ньому про те, що «Косач-Борисова подпадает под действие ст. 1 Указа Президиума Верховного Совета СССР от 16 января 1989 г. «О дополнительных мерах по восстановлению справедливости в отношении жертв репрессий, имевших место в период 30-40-х и начала 50-х годов». Г╕ркий присмак в╕д цього «восстановления справедливости», як зазнача╓ Василь Даниленко, залиша╓ не лише сух╕сть формулювань реаб╕л╕тац╕╖, а й повна байдуж╕сть тих, хто готував ╕ затверджував документ. Нарешт╕, на початку 1940 рок╕в ╤зидора Петр╕вна повернулася до Ки╓ва. ╤ ╖╖, ╕ Ольгу Петр╕вну незабаром залучили до проведення заход╕в, присвячених 70-р╕ччю в╕д дня народження Лес╕ Укра╖нки. Ут╕м, перебування ╤зидори Косач-Борисово╖ в╕д початку н╕мецько╖ окупац╕╖ й до ви╖зду за кордон ╓ «б╕лою плямою» в ╖╖ б╕ограф╕╖. «Спираючись на розсекречен╕ арх╕вн╕ документи та знаючи пол╕тичн╕ уподобання ╤. Косач-Борисово╖, жорстоку несправедлив╕сть до не╖, можна стверджувати, що в окупованому н╕мцями Ки╓в╕ сестра Лес╕ Укра╖нки мала зв’язки з представниками Орган╕зац╕╖ укра╖нських нац╕онал╕ст╕в», — пише досл╕дник Василь Даниленко. В╕домо, що на окупован╕й територ╕╖ Укра╖ни активно д╕яло укра╖нське п╕дп╕лля, яке не було однор╕дним, керованим з одного центру. ╤ хоча ОУН-бандер╕вц╕ та ОУН-мельник╕вц╕ прагнули мати укра╖нську владу, але в шляхах ╖╖ здобуття вони не мали ╓дност╕.
До нац╕онал╕ст╕в-мельник╕вц╕в належав, зокрема, Олег Кандиба (Ольжич), який спец╕ально прибув до Ки╓ва, ╕ разом з однодумцями заснував 5 жовтня 1941 року Укра╖нську Нац╕ональну Раду, котра мала стати «ядром майбутньо╖ самост╕йно╖ Укра╖ни».
Членами Ради були 130 ос╕б, з-пом╕ж них — ╤зидора Косач-Борисова, професори Володимир Батал╕й, Кость Мац╕╓вич, Олександр Оглоблин, редактор «Укра╖нського слова» ╤ван Рогач, письменник Аркад╕й Любченко, генерал Микола Капустянський. З ки╖вського складу Укра╖нсько╖ Нац╕онально╖ Ради лише 30 учасник╕в у 1943 роц╕ змогли ем╕грувати, решта п╕шли з життя. «Не авторитет нового тотал╕тарного режиму, а бажання прислужитися майбутн╕й незалежн╕й Укра╖н╕, страх╕тливий голод ╕ холод у Ки╓в╕ взимку 1941 року спонукали ╤. Косач-Борисову працювати у трест╕ «Цукроцентраль». Проте наприк╕нц╕ 1941 — на початку 1942 року гестап╕вц╕ провели масов╕ арешти укра╖нських нац╕онал╕ст╕в. М╕сцем ув’язнення ╤зидори стали кат╕вн╕ на вул. Короленка (тепер вул. Володимирська), де утримувалися члени ки╖вського п╕дп╕лля, оун╕вц╕: поетеса, голова Сп╕лки укра╖нських письменник╕в О. Тел╕га, бандурист М. Тел╕га, професор К. Гупало, поет ╤. ╤рлявський, журнал╕сти ╤. Рогач та Я. Оршан, — пише Василь Даниленко. — Можливо, знову ╕м’я сестри та факт перебування до в╕йни у стал╕нських таборах врятували ╤зидору, бо ╖й поталанило потрапити до числа зв╕льнених з гестап╕всько╖ в’язниц╕». Ут╕м, ╤зидора Петр╕вна переконалася: жоден тотал╕тарний режим не м╕г принести Укра╖н╕ свободи. Коли радянсько-н╕мецький фронт наблизився до Ки╓ва, сестри ╤зидора та Ольга Косач вир╕шили залишити Радянський Союз, де вони не бачили майбутнього ан╕ для себе, ан╕ для власних д╕тей. Восени 1943 року ╤зидора Петр╕вна вибиралася з р╕дно╖ земл╕ разом з дочкою Олесею (Ольгою) Серг╕╖в та двома онуками Михайликом та Олею. «Хто мав 24 роки «райського життя», — писала ╤зидора Петр╕вна, — хочеться лише, щоб вс╕ близьк╕, дорог╕ люди вижили, щоб жити разом ╕ щоб н╕хто не займав». Наприк╕нц╕ березня чи у кв╕тн╕ 1944 року Укра╖нський Центральний Ком╕тет у Берл╕н╕ орган╕зував для вт╕кач╕в потяг на зах╕д через Крак╕в. Пройшовши тисяч╕ дор╕г, здолавши нечуван╕ випробування, ╤зидора Петр╕вна, ╖╖ дочка та онуки у 1949 року опинилися, нарешт╕, у США. Святкування 100-р╕ччя в╕д дня народження Лес╕ Укра╖нки в УРСР в╕дбувалося вже без участ╕ ╤зидори Косач, хоча ╖╖ оф╕ц╕йно запрошували на урочистост╕. Вона вважала, що поки в Укра╖н╕ «пану╓ неволя ╕ заарештовують невинних людей, ╖й н╕чого туди ╖хати». У журнал╕ «Наше життя», що був органом Союзу укра╖нок Америки, вона опубл╕кувала спогади про сво╓ перебування на каторз╕. 12 кв╕тня 1980 року в м. П╕скатавей ╤. Косач-Борисова померла. ╥╖ дочка Ольга Серг╕╖в у 1989-1991 роках передала родинний арх╕в в Укра╖ну. У тому, що матер╕али арх╕ву родини Косач╕в-Драгоманових не потрапили до приватно╖ колекц╕╖ або до державних арх╕восховищ кра╖н ╢вропи та США, — величезна заслуга ╤зидори Косач-Борисово╖ та Ольги Косач-Кривинюк. Сестри Лес╕ Укра╖нки виконали свою ╕сторичну м╕с╕ю, врятувавши ╕ збер╕гши для сучасного покол╕ння незалежно╖ Укра╖ни безц╕нне надбання укра╖нсько╖ ╕стор╕╖ ╕ культури — арх╕вну спадщину родини, яка подарувала св╕тов╕ творчий ген╕й Лес╕ Укра╖нки.

Наталя ОСИПЧУК,
член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни
м. Ки╖в

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 01.06.2012 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10353

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков