Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 15.06.2012 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#24 за 15.06.2012
КУСЕНЬ ХЛ╤БА

Проза життя

Запах св╕жоспеченого хл╕ба до цього часу пересл╕ду╓ 70-р╕чну кам’янчанку Натал╕ю Семен╕вну М╕рошниченко. Ж╕нка добре пам’ята╓ п╕сляво╓нн╕ роки. Щонед╕л╕ разом ╕з с╕м’╓ю вона ходила на базар. Щоб продати те, що могли з╕брати за тиждень, — десяток крашанок, ог╕рки, картоплю, квасолю.
Т╕льки-но заходили на базар, як перед очима на дерев’яних прим╕тивних прилавках лежали пухк╕ б╕л╕ паляниц╕, рум’ян╕ булочки, саморобн╕ цукерки в червоних у б╕лу смужку обгортках, льодяники. У д╕вчинки перехоплювало подих в╕д т╕╓╖ смакоти, дивовижного запаху.
Хл╕бину розр╕зали на четвертини. Нав╕ть невелик╕ скибки. Пекли ц╕ смачн╕ вироби вправн╕ господин╕, у магазинах н╕чого цього не було.
Мати купувала кусень хл╕ба, ╕ д╕вчинка п╕дставляла долоньку, щоб на землю не впала жодна крих╕тка. Це було справжн╓ свято.
А ще вони купували чвертку ол╕╖. Щоб ╖╖ вистачило на тижн╕в два. Соняшникова ол╕я була дорога. Тому переважно споживали риж╕╓ву, рапсову. Вдосталь було риб’ячого жиру. В╕д нього на базар╕ стояв специф╕чний запах, ╕ Наталочка тягла мат╕р подал╕, туди, де так пахне хл╕бом чи соняшниковою ол╕╓ю. Рот наповнювався слиною, а оч╕ матер╕ — сл╕зьми.
Пам’ята╓ баба Наталка ╕ хрущовськ╕ часи. За хл╕бом займали черги з ноч╕. Пекли його з кукурудзяного борошна. З’╖си шматочок — ╕, зда╓ться, тирси на╖вся.
— Аж не в╕риться, що таке довелось пережити, — каже Натал╕я Семен╕вна. — Завжди мр╕яла досхочу на╖стися хл╕ба отого, базарного, що продавали спекулянти. Думала, виросту, вийду зам╕ж ╕ пектиму хл╕б, булочки ╕ ╖стиму ╖х з╕ св╕жим салом, борщем, соняшниковою ол╕╓ю.
Згодом Наталка вийшла зам╕ж, народила двох чудових дочок, навчилася пекти хл╕б. До цього часу не дозволя╓ н╕кому викидати нав╕ть крихти, змете ╖х з╕ столу ╕ вкине до рота. ╤ не тому, що голодна чи жадна. Просто зна╓ ц╕ну шматку хл╕ба.
П╕зн╕ше н╕би й грош╕ водилися, була пост╕йна робота, вчасна зарплата, та в магазинах — повний деф╕цит будь-яких товар╕в. Характерною ознакою того часу були черги. За ковбасою, вершковим маслом ╖здили в Ки╖в, ╕нш╕ м╕ста. Популярними тод╕ були автобусн╕ туристичн╕ маршрути вих╕дного дня. Зам╕сть екскурс╕й люди робили наб╕ги на м╕ськ╕ магазини й к╕лограмами скуповували продовольч╕ товари. Заздрили яскравим ╕мпортним упаковкам.
— Хто м╕г подумати, що ╕ в наших магазинах буде предостатньо р╕зних товар╕в, — каже ж╕нка, — та люди ╖х купують не дуже охоче через висок╕ ц╕ни ╕ низьку як╕сть.
Пригаду╓ Натал╕я Семен╕вна, як ╖╖ дочка, при╖хавши в гост╕, привезла з Португал╕╖ гостинц╕. Покуштувала ╖х старенька ╕ скрушно похитала головою: куди ╖м до наших, укра╖нських, ╕ як там ╖х люди споживають.
— Дочко, може, вже дома залишишся, досить вже ╖здити по заграницях. Он синок ста╓ дорослий, йому око материнське потр╕бне, ласка, — каже ж╕нка.
— Мамо, а як житимемо, — сумно в╕дпов╕да╓ ╤рина, — роботи тут нема╓. Син незабаром школу зак╕нчить, а там десь навчатиметься. Грош╕ ж потр╕бн╕. Та й хату ремонтувати треба.
Обнялися мати з дочкою. Допоки ж житимемо нар╕зно? Коли зак╕нчиться це зароб╕тчанство? Не бачила, як син вир╕с, привезла минулого року йому одяг, а в╕н малим виявився. Як же не хочеться ╖хати у чужий край, понев╕рятись по кутках! Ма╓ вищу осв╕ту, а працю╓ служницею у португальськ╕й с╕м’╖. ╤ все задля того, щоб заробити коп╕йчину.
╤ра тяжко з╕тхнула. А перед очима промайнула картина, як вона с╕м рок╕в тому по╖хала до Португал╕╖ у пошуках дол╕. З чолов╕ком розлучилась. Роботи за фахом не знайшла. За порадою знайомо╖ по╖хала у св╕т широкий. Сина залишила на бабусю.
Як же ╖й важко було, особливо у перший р╕к понев╕рянь. Утримувало т╕льки те, що потр╕бн╕ грош╕, щоб р╕дним хоч тр╕шки легше жилося. А серце щоднини рвалося додому.
— Думаю, що попрацюю ще к╕лька м╕сяц╕в ╕ повернуся до сина, мами, — каже ╤рина. — Роки швидко спливають, а я не бачу найр╕дн╕ших. Як же це важко. Син в╕двика╓ в╕д мене, доросл╕ша╓. А я не можу забезпечити щасливу долю сво╖й дитин╕.
— Пам’ятаю, як моя мама мен╕ говорила, що ладна все в╕ддати, лишень би ╖╖ д╕тям жилося легше, — продовжу╓ Натал╕я Семен╕вна. — Ц╕ ж слова говорила мо╖й мам╕ ╕ бабуся. Про це мр╕яла ╕ я. Нам, нашим батькам кров’ю ╕ потом доводилося заробляти на шматок хл╕ба.
Натал╕я Семен╕вна завважила, що останн╕м часом н╕би легше й в╕льн╕ше живеться. Люди стали розкут╕шими, цив╕л╕зован╕шими. В╕дчува╓ться в╕льний дух свободи. Але зростають матер╕альн╕ потреби. Н╕кому не хочеться жити так, як учора. От ╕ намагаються вкладати коп╕йчину в облаштування житла, модний одяг, при╓мний в╕дпочинок.
Щоб досягти такого р╕вня життя, потр╕бн╕ грош╕. А ╖х катастроф╕чно не вистача╓. Т╕льки-но вир╕шиш одну проблему, з’явля╓ться ╕нша. Клопоту дода╓ зростання ц╕н на продукти харчування, комунальн╕ послуги. Н╕би у зачарованому кол╕.
— Що ти дума╓ш з цього приводу? — запитую у В╕тал╕я, онука Натал╕╖ Семен╕вни.
— Хоча моя бабуся й найкраща з ус╕х ж╕нок, яких я знаю, але мен╕ не вистача╓ мами. Вс╕м необх╕дним я забезпечений. У багатьох мо╖х однол╕тк╕в батьки теж на зароб╕тках. ╤ це для нас, ╖хн╕х д╕тей, звичайне явище. Але все це ненормально. Д╕ти й батьки повинн╕ бути разом. Я б не хот╕в жити за кордоном, — продовжу╓ В╕тал╕й, — тривалий час не бачитися з р╕дними — це важко й г╕рко. Хочеться в╕рити, що часи зм╕няться, мо╓му покол╕нню знайдеться робота вдома, нам не доведеться заробляти на шматок хл╕ба у чуж╕м краю. Переконаний, що будемо потр╕бн╕ сво╖й кра╖н╕, народу.
Ось така оптим╕стична думка представника молодого покол╕ння налаштову╓ на не менш оптим╕стичн╕, але ф╕лософськ╕ роздуми: Укра╖на в╕дродиться, сьогодн╕шн╕ будн╕ стануть одн╕╓ю ╕з стор╕нок нашо╖ ╕стор╕╖. Так повинно статися.

Валентина КОПИЦЯ
м. Кам’янка на Черкащин╕

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 15.06.2012 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10394

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков