Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2882)
З потоку життя (6054)
Душі криниця (3354)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1458)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1645)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
НА ВОЛИН╤ ЗНАЙШЛИ СТАРОВИННУ ╤КОНУ, ЯКУ РЕСТАВРУВАВ ТАРАС ШЕВЧЕНКО
Про ╕кону розпов╕в шевченкознавець, письменник, зав╕дувач кафедри журнал╕стики Нац╕онального...


ДРУГА ХВИЛЯ “СОЛОК╤╥”
Жодне ╕нтернет-видання не зам╕нить друкованого слова, тим паче, коли воно наповнене глибоким...


«СИН ВЛАШТУВАВСЯ В РУМ╤*, А ДОЧКА В КРИМУ»
Старовинний казахський висл╕в в╕добража╓ геопол╕тичне мислення наших пращур╕в.


КОЛИ НАСТА╢ «БАБИНЕ Л╤ТО»
Наш╕ традиц╕╖


БОРГ
Юл╕я ╤люха — укра╖нська письменниця, поетка, журнал╕стка, колумн╕стка.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 22.06.2012 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#25 за 22.06.2012
КОЛИ П╤ДСТУПИТЬ...

Новела

П╕дступило. ╤ не в╕дпускало Величая н╕ вдень, н╕ вноч╕. В╕н прокидався в темряв╕, тягся п╕д подушку до паперу й ручки, завбачливо покладених туди перед сном, ╕ записував, виставляючи аркуш на смугу електросв╕тла, що ломилося в шибки в╕д потужних л╕хтар╕в за в╕кном. Зранку гнали на пов╕рку, пот╕м на сн╕данок. П╕сля сн╕данку зразу ж у промзону на роботу. А йому ж хот╕лося писати, аж пахло. ╤ в╕н, поставивши деталь на чорнову обробку, вмикав верстат ╕ тут же, примостившись на металевому столику м╕ж гори деталей, др╕бно записував на аркуш╕ паперу текст чергового опов╕дання, одного з тих, що виринали з небуття в його задумах.
Це вже тривало з м╕сяць, ╕ Величай квапився, в╕дкинувши читання, прогулянки п╕сля роботи, бо знав, що воно могло будь-коли урватися надовго, на п╕вроку, а то й на ц╕лий р╕к. А поки що якийсь теплий, добрий голос щедро йому наш╕птував слово за словом, речення за реченням... Ось головний герой ма╓ зустр╕тися з коханою в молодост╕ ж╕нкою через в╕с╕мнадцять рок╕в. Величай записував:
«На вулиц╕ загурчала машина, чути було, як вона зупинилася проти будинку. Люба вийшла на балкон ╕ сказала:
— Ось вона й при╖хала.
Анатол╕й Петрович схопився з╕ ст╕льця й теж вийшов на балкон. Унизу вже розверталося блакитне такс╕, ╕ в╕д нього йшла струнка ж╕нка в л╕тньому платт╕ сталевого кольору. Вона йшла так на виду в нього всього лише якусь секунду й зникла в п╕д’╖зд╕...»
Гуркот╕в верстат п╕д боком, р╕зець виток за витком зн╕мав першу стружку з детал╕. Д╕йшов к╕нця. Величай зам╕нив деталь ╕ дал╕ писав п╕д ритм╕чний гурк╕т:
«...В╕н заплющив оч╕, ╕ в чорн╕й чорнот╕ йому св╕тилася, червон╕ла ╖╖ постать...» ╤ тут хтось вихопив списаний з одного боку аркуш. Велича╓в╕ аж п╕д грудьми похолонуло. В╕н простяг руки за аркушем, зв╕в голову й побачив над собою усм╕хнене б╕лоброве обличчя прапорщика Бормотова.
— В╕ддай, начальник!.. — крикнув Величай.
Бормотов спок╕йно сховав аркуш до кишен╕ й рушив ╕з цеху. Ще не в╕рячи в те, що сталося, Величай попросив:
— Слухай, начальник, там н╕чого крамольного нема... В╕ддай...
Бормотов ╕ вухом не пов╕в. Недаремно його охрестили в зон╕ Джеком Потрошителем. В╕н просто ловив кайф на вс╕ляких шмонах. Завжди догори дном перекидав усе в тумбочках ╕ на постелях, аж п╕р’я лет╕ло в╕д нехитрого зек╕вського добра.
— А-а, пр-ропади ти пр-ропадом! — гукнув Величай прапорщиков╕ в спину, перекрикуючи гом╕н верстат╕в у цеху.
Якусь мить в╕н стояв над верстатом об╕крадений ╕ роздратований, як джм╕ль. На самому ж найголовн╕шому, найц╕кав╕шому об╕рвали його. А постать струнко╖, колись кохано╖ ж╕нки так ╕ стояла йому перед очима, ╕ в╕н уже н╕чого не бачив ╕ не чув. В╕н весь тремт╕в од зустр╕ч╕ з нею, що мала ось-ось статися... В╕н ще не знав до пуття, як це в╕дбудеться. Треба було писати дал╕, але ж було вирване з рук те, що передувало ц╕й зустр╕ч╕. Воно вже забувалося, а без нього мовчав ╕ той, хто все п╕дказував слово за словом... ╤ Павло Величай, напружуючи пам’ять, заходився в╕дновлювати весь попередн╕й еп╕зод. До к╕нця зм╕ни йому вдалося записати заново вихоплене з рук. Йому здавалося, що стиль цього еп╕зоду ще пострунк╕шав, став лакон╕чн╕шим, у ньому з’явилися нов╕ детал╕. Тепер еп╕зод уже к╕нчався так: «...св╕тилася, червон╕ла ╖╖ постать, до щему знайомий вигин ╖╖ довго╖ ши╖ й округлих плечей...»
На прох╕дн╕й ╕з промзони в житлову чергов╕ прапорщики виловили з колони саме його, завели в бокову к╕мнатку й прошмонали, роздягли майже догола, знайшли списаний аркуш ╕з в╕дновленим еп╕зодом опов╕дання й забрали. Величай аж об поли вдарив руками з в╕дчаю. Його палило бажання швидше д╕йти до зустр╕ч╕ з т╕╓ю ж╕нкою, яко╖ не бачив його герой ось уже в╕с╕мнадцять рок╕в ╕... ц╕л╕с╕нький сьогодн╕шн╕й день через цих проклятущих прапорщик╕в.
П╕сля вечер╕ й веч╕рньо╖ пов╕рки Величай зас╕в у житлов╕й секц╕╖ й утрет╓ записав той самий еп╕зод ╕ нав╕ть устиг до в╕дбою просунутися дал╕ в сюжет╕. Перш н╕ж шнир вимкнув св╕тло, Величай сквапно написав наче п╕д чи╓сь диктування таке:
«На балкон у прочинен╕ двер╕ долинали ╖╖ кроки по сходах, а в╕н усе ще стояв, не розплющуючи очей, не рушачи з м╕сця. Ось скрипнули двер╕ в коридор╕, ╕ в╕н почув розгонистий голос ╕ тод╕ ступив до к╕мнати, зв╕вши голову, мов перед ц╕вкою рушниц╕...»
Уже в темряв╕, коли н╕хто не м╕г просл╕дкувати за ним, Величай сховав др╕бно списаний аркуш у св╕й тайник ╕ т╕льки тод╕ л╕г, украй утомлений в╕д ц╕╓╖ виснажливо╖ боротьби з прапорщиками за збереження пам’ят╕, ╕ зразу ж заснув, щасливий од завтрашньо╖ зустр╕ч╕ з т╕╓ю ж╕нкою, котру в╕н сьогодн╕ бачив усього лише якусь секунду п╕сля в╕с╕мнадцятир╕чно╖ розлуки. ╤ було йому дуже г╕рко ув╕ сн╕, ╕ щемкий сум усю н╕ч стояв коло його самотньо╖ зек╕всько╖ душ╕.

Василь ЗАХАРЧЕНКО
м. Черкаси

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 22.06.2012 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10433

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков