"Кримська Свiтлиця" > #26 за 29.06.2012 > Тема ""Білі плями" історії"
#26 за 29.06.2012
СТР╤ЛЕЦЬ ╤З П╤ДНЕБЕССЯ
Пережите...
Для фронтовика гвард╕╖ полковника у в╕дставц╕ Федора Гаврилова ╕з С╕мферополя Велика В╕тчизняна в╕йна «вм╕стилась» р╕вно у 127 бойових вильот╕в. Саме ст╕льки раз╕в штурмовик ╤л-2 з╕ стр╕льцем-радистом старшиною Гавриловим бомбив водн╕ переправи, вогнев╕ позиц╕╖ ╕ танков╕ колони фашист╕в. У час╕ це розтягнулось майже на п╕втора року во╓нного лихол╕ття. Перший вил╕т на бойове завдання н╕чим особливим Федору Лаврент╕йовичу не запам’ятався. Х╕ба що непри╓мним в╕дчуттям, коли в╕д чогось дос╕ небаченого, незбагненного дещо лячно ╕ тривожно. — Т╕льки-но перетнули л╕н╕ю фронту, — порина╓ у спогади ветеран, — як по фюзеляжу наче хто великим дрином почав методично гупати. Пот╕м до мене д╕йшо: по нас стр╕ляють ворож╕ зен╕тки. Було це наприк╕нц╕ листопада 1943 року п╕д Харковом. На зв╕льнення в╕д загарбник╕в першо╖ столиц╕ Укра╖ни кинули доукомплектований молодим поповненням 188-й штурмовий полк 12-╖ гвард╕йсько╖ ав╕адив╕з╕╖ Степового фронту. Гаврилов, як ╕ його незам╕нний командир ек╕пажу молодший лейтенант ╤ван Банних (л╕тали в одному ек╕паж╕ всю в╕йну), щойно зак╕нчив ав╕ац╕йне училище. До слова, у д╕ючу арм╕ю кор╕нний сиб╕ряк рвався ран╕ше. Прагнув зам╕нити у строю старшого брата Петра, «похоронку» на якого наприк╕нц╕ грудня 1942 року принесла матер╕ с╕льська листоноша. А воював Петро десь п╕д Стал╕нградом. «Я схвалюю, синку, тв╕й патр╕отичний порив, але ти повинен працювати там, де тоб╕ парт╕я велить, — сказав, як в╕др╕зав, юнаку районний в╕йськком у званн╕ майора, а пот╕м додав: — Якщо потр╕бно буде, ми сам╕ тебе викличемо». Дов╕рило же бюро райкому 17-р╕чному хлопцю не що-небудь, а посаду бухгалтера колгоспу у його р╕дному сел╕ Б╕ле озеро, що у Новосиб╕рськ╕й област╕. Бо п╕сля школи тямущий Фед╕р встиг зак╕нчити за направленням колгоспу бухгалтерськ╕ курси. Фактично юнаку довелось одночасно працювати ╕ головбухом, ╕ головою колгоспу, позаяк чинний голова не м╕г н╕ читати, н╕ писати, а на документах зам╕сть п╕дпису ставив лише хрестик. Ут╕м, довго нудитись у контор╕ над рах╕вницею хлопцю не довелось — вже на Р╕здво 1943 року принесли таку бажану пов╕стку ╕з в╕ськкомату. ╤з 2 тисяч новосиб╕рських новобранц╕в п╕всотн╕, у тому числ╕ й Федора Гаврилова, в╕дразу направили на навчання до 2-го Лен╕нградського ав╕ац╕йного училища, що було евакуйоване з м╕ста на Нев╕ до ╤шима Омсько╖ област╕. Науку стр╕льця-радиста у ньому хлопець опанував за 9 м╕сяц╕в. А дал╕ — д╕ючий фронт. У бою в╕д Федора Гаврилова вимагалось одне — захищати л╕так в╕д ворожих винищувач╕в у задн╕й нап╕всфер╕. Для цього стр╕лець-радист, який сид╕в спиною до льотчика, мав турельний кулемет УБТ (ун╕версальний конструкц╕╖ Берез╕на) кал╕бру 12,7 м╕л╕метр╕в. За необх╕дност╕, зокрема при «обробц╕» переднього краю оборони, в╕н м╕г з нього ще й «почастувати» свинцем живу силу противника безпосередньо на земл╕. Як в╕домо з ╕стор╕╖, штурмовик ╤Л-2 був наймасов╕шим радянським бойовим л╕таком Друго╖ св╕тово╖ в╕йни багатоц╕льового призначення. Завдяки броньован╕й м╕ц╕, потужному озбро╓нню й живучост╕ у нього тод╕ не було аналог╕в у св╕т╕. У в╕йськах за крилатою машиною м╕цно закр╕пились пор╕вняння «л╕таючий танк», «л╕так-солдат». Натом╕сть н╕мецьк╕ солдати з жахом прозвали його «чорною смертю». — На завдання, — продовжу╓ м╕й сп╕врозмовник, — ми вил╕тали переважно ц╕лою ескадриль╓ю — це 12 машин. Ланки розм╕щувались «коробочкою» ╕ шикувались не в одну л╕н╕ю, а уступом. Наша машина було «веденою» у перш╕й ланц╕. П╕дн╕мались на висоту 1200 метр╕в, а зв╕дти по черз╕ атакували ц╕л╕ з п╕ке п╕д кутом 20-30 градус╕в, знижуючись до 100-75 метр╕в. Проти танк╕в ефективними виявились п╕вторак╕лограмов╕ ПТАБи — протитанков╕ ав╕абомби кумулятивно╖ д╕╖. Одна така бомбочка здатна була пробити будь-яку танкову броню. Завантажували ж нам у бомбовий в╕дс╕к до 400 таких ПТАБ╕в. Саме за усп╕шну «ПТАБову» атаку одержав Фед╕р Гаврилов свою першу нагороду — орден В╕тчизняно╖ в╕йни ╤-го ступеня. Сталось це на берез╕ озера Балатон п╕д Будапештом. Восени 1944 року в╕йська 2-го Укра╖нського фронту розпочали облогу цього м╕ста, «дунайського Стал╕нграда», де скупчилось майже 300-тисячне угруповання фашист╕в. Ворог намагався будь-що роз╕рвати к╕льце облоги за допомогою сво╖х «Тигр╕в» ╕ «Пантер». ╥хн╓ просування до обложено╖ столиц╕ Угорщини заф╕ксувала наша наземна ╕ пов╕тряна розв╕дка. Проте коли ескадрилья Гаврилова вилет╕ла у визначений район, то зам╕сть бронетехн╕ки вони побачили на пол╕ р╕вн╕ ряди... копиць с╕на. «Атакувати копиц╕ с╕на! — дещо неспод╕вано пролунав у навушниках наказ комеска кап╕тана Агарби. Атакувати — так атакувати. П╕ке — ╕ на поле градом сипляться «гостинц╕» червоноз╕ркових штурмовик╕в. Т╕льки згодом, п╕сля узагальнення даних фотозйомки, на полковому КП ек╕пажам розпов╕ли, що з першого заходу вони знищили 12 фашистських танк╕в, як╕ були замаскован╕ с╕ном. Загалом бо╖ за угорську столицю, як ╕ попередн╕ п╕д час Ясcько-Кишин╕всько╖ операц╕╖, стали для гвард╕йц╕в найзапекл╕шими за всю його ╕стор╕ю. — ╤нколи вил╕тали на завдання по 4-5 раз╕в на день, — продовжу╓ ветеран. — У самому Будапешт╕ по карт╕ визначали для бомбардування конкретн╕ вулиц╕ ╕ нав╕ть окрем╕ споруди з добре укр╕пленими вогневими точками супротивника, артилер╕йськими розрахунками. Д╕ставалось в╕д ворога ╕ нашим льотчикам. За весь час бойових д╕й втрати склали майже 100%. ╤л-2 ╕з ╤ваном Банних ╕ Федором Гавриловим п╕дбивали дв╕ч╕. Одного разу снаряд «ерл╕кона» прошив бронезахист мотора, п╕сля чого в╕н «чхнув» ╕, зрештою, замовк. Але п╕лоту неймов╕рними зусиллями все ж вдалось «дотягнути» до л╕н╕╖ фронту. Точн╕ше, «плюхнутись» прямо на л╕сосмугу. «Федю, ти живий?» — перше, що почув стр╕лець-радист, коли прийшов до тями. ╤ в╕дчув, що в одному чобот╕ хлюпа╓ кров, нестерпний б╕ль у стегн╕ пронизу╓ все т╕ло. Добре, що неподал╕к були сво╖ — п╕хота. На трофейн╕й авт╕вц╕ ек╕паж в╕дразу доправили на р╕дний аеродром, зв╕дти — прямо в лазарет. Медики вилучили з поранено╖ ноги Гаврилова 7 осколк╕в. На повне одужання знадобилось усього дек╕лька тижн╕в — ╕ знову польоти. Останн╕ дн╕ в╕йни 188-й гвард╕йський Будапештський полк зустр╕в у неб╕ над ╕ншою ╓вропейською столицею — Прагою. В той час у Берл╕н╕ над куполом рейхстагу вже гордо майор╕в червоний прапор. Натом╕сть над столицею Чехословаччини нависла смертельна загроза, адже ще довол╕ потужне формування ворога намагалось розправитись з учасниками збройного повстання, яке спалахнуло 5 травня. Полку Гаврилова було поставлене завдання в╕дс╕кати на шляху до Праги всю ворожу бронетехн╕ку. ╤ ек╕паж╕ штурмовик╕в з цим усп╕шно впорались. Переможну крапку було поставлено 11 травня. Хоча для само╖ ескадриль╖ цей останн╕й день в╕йни мав г╕ркий присмак, позаяк у бою загинув улюблений командир ескадриль╖, Герой Радянського Союзу кап╕тан Агарба... Н╕коли не з╕треться з пам’ят╕ мого сп╕врозмовника ╕ 24 червня 1945 року. Позаду м╕сяць щоденних стройових тренувань на Центральному аеродром╕ у Москв╕. Напередодн╕ вс╕м учасникам Параду Перемоги видають шерстяне обмундирування з «голочки». — Ми кроку╓мо на Червону площу, — продовжу╓ спогади ветеран, — рад╕сн╕ ж╕нки з балкон╕в кидають нам оберемки кв╕т╕в. Попереду нашого зведеного батальйону ав╕атор╕в 2-го Укра╖нського фронту — прославлений полярний льотчик Микола Каман╕н (кавалер медал╕ «Золота З╕рка» №2. — Авт.). Накрапу╓ дощик, згодом в╕н перероста╓ у справжню зливу. Але настр╕й у вс╕х все одно п╕днесений... П╕сля в╕йни свою подальшу долю старшина Фед╕р Гаврилов по╓днав з в╕йськовою ав╕ац╕╓ю. Зак╕нчив спец╕альне штабне училище ВПС у Новочеркаську, об╕ймав штабн╕ ╕ командн╕ посади в Криму, на Сахал╕н╕, Прикарпатт╕. Зв╕льнився в запас у зв’язку з масовим «хрущовським» скороченням ав╕ац╕╖ на початку 60-х рок╕в у званн╕ майора. Дал╕ понад двадцять рок╕в працював в управл╕нн╕ с╕льського господарства Кримського облвиконкому. Нин╕ Фед╕р Лаврент╕йович у вир╕ ветеранських справ ╕ турбот. Вдруге посп╕ль йому дов╕ряють очолювати раду ветеран╕в Центрального району С╕мферополя. Сво╓ активне довгол╕ття 87-р╕чний фронтовик пов’язу╓ з «сиб╕рськими генами» ╕ здоровим способом життя. Виявля╓ться, Фед╕р Гаврилов н╕коли «не дружив» ╕з спиртним ╕ цигарками, нав╕ть п╕д час в╕йни. Тод╕ сво╖ добов╕ «нарком╕вськ╕» сто грам╕в ╕ пачку «Казбеку» старшина щоразу обм╕нював у товариш╕в на звичну плитку шоколаду. А ще давно стало для нього доброю звичкою розпочинати день з ╕нтенсивно╖ ранково╖ ф╕ззарядки.
Василь САДОВСЬКИЙ
На фото: Фед╕р Гаврилов на Парад╕ Перемоги 24 червня 1945 року (Фото з особистого арх╕ву Ф. Л. Гаврилова та автора)
У 8 гарн╕зонному будинку оф╕цер╕в, що у м╕ст╕ С╕мферопол╕, пройшла зустр╕ч учн╕в середньо╖ школи №7, яка названа ╕м’ям командувача народного ополчення Криму п╕дполковника Олекс╕я Мокроусова, з ветеранами в╕йни. Зустр╕ч пройшла у тепл╕й, щир╕й атмосфер╕. Колектив будинку оф╕цер╕в пригостив ветеран╕в традиц╕йними ча╓м та солодощами, а пот╕м д╕ти хором засп╕вали фронтову «Катюшу». В╕д ветеран╕в виступив полковник запасу ╤ван Мельников, дитячий письменник, лауреат Державно╖ прем╕╖ АР Крим. В╕н розпов╕в про д╕тей–геро╖в, як╕ разом ╕з дорослими виборювали перемогу, та побажав д╕тям мирного неба над головою. П╕сля зак╕нчення зустр╕ч╕ д╕ти в╕дв╕дали «Музей в╕йськово╖ ╕стор╕╖ Криму», де екскурсовод 8 гарн╕зонного будинку оф╕цер╕в Тетяна Назаренко провела з ними невеличку в╕кторину з в╕йськових питань та нагородила переможц╕в солодкими призами.
Олекс╕й МАЗЕПА, спец╕альний кореспондент «Народно╖ арм╕╖», майор м. С╕мферополь
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 29.06.2012 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10459
|