"Кримська Свiтлиця" > #27 за 06.07.2012 > Тема "Резонанс"
#27 за 06.07.2012
ДВАНАДЦЯТЬ ОСНОВНИХ АРГУМЕНТ╤В
Актуально!
Чому не можна було голосувати за законопроект «Про засади державно╖ мовно╖ пол╕тики»?
1. Законопроект ╓ нелег╕тимним у сам╕й сво╖й основ╕. Його предмет — надзвичайно важливе мовне питання, яке ╓ питанням конституц╕йного р╕вня ╕ тому повинно вир╕шуватись шляхом досягнення загальнонац╕онального консенсусу. Натом╕сть розробка законопроекту в╕дбувалась непрозоро, без участ╕ представник╕в як опозиц╕йних пол╕тичних сил, так ╕ експертного середовища та вс╕х за╕нтересованих структур громадянського сусп╕льства. На в╕дсутност╕ в законопроект╕ адекватного консенсусного вир╕шення принципових питань державно╖ мовно╖ пол╕тики знов наголосила у сво╓му висновку в╕д 2 грудня 2011 р. Венец╕анська ком╕с╕я, закликавши укра╖нських законодавц╕в до «пошуку справедливого балансу м╕ж захистом прав меншин, з одного боку, ╕ збереженням державно╖ мови як ╕нструменту ╕нтеграц╕╖ сусп╕льства, з ╕ншого» (п. 66). 2. Законопроект суперечить Конституц╕╖ Укра╖ни ╕ створю╓ механ╕зм ╖╖ п╕дм╕ни антиконституц╕йним законом. Засади державно╖ мовно╖ пол╕тики ╕ загальний порядок застосування мов в Укра╖н╕ регулюються Конституц╕╓ю Укра╖ни та Р╕шенням Конституц╕йного суду Укра╖ни в╕д 14 грудня 1999 р. № 10-рп/99 про оф╕ц╕йне тлумачення статт╕ 10 Конституц╕╖ Укра╖ни. Ст. 4 законопроекту п╕дтверджу╓, що «основи державно╖ мовно╖ пол╕тики визначаються Конституц╕╓ю Укра╖ни», але водночас встановлю╓, що п╕сля його ухвалення порядок застосування мов визначатиметься «виключно цим Законом, з норм якого мають виходити ╕нш╕ правов╕ акти, що визначають особливост╕ використання мов у р╕зних сферах сусп╕льного життя». В практичному план╕ це означа╓ п╕дм╕ну Конституц╕╖ — законом, який всупереч статтям 10 та 11 ╖╖ розд╕лу ╤ «Загальн╕ засади» встановлю╓ нову модель мовно╖ пол╕тики Укра╖ни. Такий п╕дх╕д ╓ грубим порушенням ст. 156 Конституц╕╖ Укра╖ни, яка передбача╓ спец╕альний порядок запровадження будь-яких зм╕н до положень розд╕лу ╤ Конституц╕╖ Укра╖ни. 3. Законопроект кардинально рев╕зу╓ конституц╕йн╕ засади державно╖ мовно╖ пол╕тики ╕ п╕дрива╓ конституц╕йний лад Укра╖ни. Його розд╕л ╤ «Загальн╕ положення» вводить у правове поле так╕, не передбачен╕ Конституц╕╓ю, поняття, як «рег╕ональна мова або мова меншин», «мовна група», «мовна меншина», «рег╕ональна мовна група», «рег╕он», «р╕дна мова». Водночас заключний розд╕л XI законопроекту «Перех╕дн╕ положення» передбача╓ внесення докор╕нних зм╕н до всього комплексу норм нац╕онального законодавства, що регулюють порядок застосування мов на основ╕ ╕ в╕дпов╕дно до ст. 10 Конституц╕╖ Укра╖ни. Запровадження в Укра╖н╕ порядку застосування мов, що суперечать ст. 10 ╕ ст. 156 Конституц╕╖ Укра╖ни, ╓ порушенням Основного Закону, яке, виходячи ╕з зм╕сту згаданого Р╕шення Конституц╕йного суду Укра╖ни в╕д 12 грудня 1999 р., сл╕д квал╕ф╕кувати як заз╕хання на засади конституц╕йного ладу в Укра╖н╕. 4. Законопроект ╜рунту╓ться не на ╕мперативних нормах Конституц╕╖ Укра╖ни, а на свав╕льно ╕нтерпретованих положеннях ╢вропейсько╖ Харт╕╖ рег╕ональних або м╕норитарних мов. В Харт╕╖ (у правильному ╕ точному переклад╕ з ориг╕нальних автентичних ╖╖ текст╕в англ╕йською ╕ французькою мовами) терм╕н «рег╕ональн╕ або м╕норитарн╕ мови» склада╓ ╓дине поняття, що охоплю╓ т╕ чи ╕нш╕ мови, як╕ традиц╕йно використовуються в межах певно╖ територ╕╖ держави ╕ нос╕ями яких ╓ к╕льк╕сно менша група, н╕ж решта населення територ╕╖ ц╕╓╖ держави (стаття 1). Отже, в Харт╕╖ йдеться лише про критер╕й меншо╖ поширеност╕ певно╖ мови в певному рег╕он╕ держави, а не про визнання за нею оф╕ц╕йного правового статусу ╕ встановлення порядку ╖╖ використання. В╕дпов╕дно, Харт╕я жодним чином не зобов’язу╓ ╕ не уповноважу╓ державу запроваджувати оф╕ц╕йний правовий статус для т╕╓╖ чи ╕ншо╖ мови. Виходячи з того, що визнання статусу державно╖ (оф╕ц╕йно╖) мови за будь-якою мовою належить виключно до компетенц╕╖ держави, Харт╕я лише заохочу╓ держави до в╕льного вибору перел╕чених в н╕й факультативних рамкових заход╕в на п╕дтримку використання тих «╕сторичних рег╕ональних або м╕норитарних мов ╢вропи, декотрим з яких ╕з плином часу загрожу╓ зникнення». Причому преамбула Харт╕╖ передбача╓, що «захист ╕ п╕дтримка рег╕ональних або м╕норитарних мов не повинн╕ зд╕йснюватись на шкоду оф╕ц╕йним мовам та необх╕дност╕ вивчати ╖х». 5. Законопроект, всупереч вимогам принцип╕в Конституц╕╖ Укра╖ни та мет╕ ╢вропейсько╖ Харт╕╖ рег╕ональних ╕ м╕норитарних мов, передбача╓ створення правового механ╕зму п╕дриву статусу укра╖нсько╖ мови як державно╖ (оф╕ц╕йно╖). В╕н встановлю╓ у частин╕ трет╕й ст. 7 дов╕льний, не в╕домий н╕ Конституц╕╖ та законодавству Укра╖ни, н╕ Харт╕╖ чи будь-якому ╕ншому м╕жнародно-правовому акту, к╕льк╕сний критер╕й «10 в╕дсотк╕в ╕ б╕льше нос╕╖в рег╕онально╖ мови, що проживають на територ╕╖, на як╕й поширена ця мова» як достатню п╕дставу для визнання т╕╓╖ чи ╕ншо╖ мови рег╕ональною ╕ такою, що п╕дляга╓ обов’язковому використанню паралельно або нав╕ть зам╕сть укра╖нсько╖ як державно╖ (оф╕ц╕йно╖) у переважн╕й б╕льшост╕ сфер сусп╕льного життя. 6. Законопроект, встановлюючи згаданий свав╕льно визначений в╕дсотковий критер╕й, створю╓ передумови для обов’язкового запровадження в Укра╖н╕ рос╕йсько╖ мови в практично оф╕ц╕йному статус╕ рег╕онально╖ не лише на р╕вн╕ села, селища, м╕ста, району, област╕, Автономно╖ Республ╕ки Крим, ╕ нав╕ть щодо вс╕х ╕ндив╕д╕в?! Адже частина 7 ст. 7 передбача╓: «У межах територ╕╖, на як╕й поширена рег╕ональна мова або мова меншини, що в╕дпов╕да╓ умовам частини третьо╖ ц╕╓╖ статт╕, зд╕йснення заход╕в щодо розвитку, використання ╕ захисту рег╕онально╖ мови або мови меншини, передбачених цим Законом, ╓ обов’язковим для м╕сцевих орган╕в державно╖ влади, орган╕в м╕сцевого самоврядування, об’╓днань громадян, установ, орган╕зац╕й, п╕дпри╓мств, ╖х посадових ╕ службових ос╕б, а також громадян — суб’╓кт╕в п╕дпри╓мницько╖ д╕яльност╕ та ф╕зичних ос╕б». Саме в цьому поляга╓ ╕деолог╕я ╕ мета законопроекту: в╕н фактично прир╕вню╓ рос╕йську мову до державно╖, забезпечуючи ╖╖ обов’язкове використання та подальше поширення на максимально б╕льш╕й територ╕╖ Укра╖ни за рахунок укра╖нсько╖ та ╕нших мов. У раз╕ його ухвалення державна мова (укра╖нська) ставатиме непотр╕бною, вона повсюдно вит╕снятиметься з ужитку, оск╕льки зникне мотивац╕я щодо ╖╖ опанування. 7. Законопроект водночас заклада╓ п╕двалини для мовно╖ фрагментац╕╖ Укра╖ни ╕ на м╕сцевому р╕вн╕. В╕дпов╕дно до п╕дпункту другого частини третьо╖ його статт╕ 7 у конкретних ситуац╕ях р╕шення щодо використання будь-яко╖ мови як рег╕онально╖ може бути ухвалене м╕сцевою радою нав╕ть у випадках, коли «рег╕ональна мовна група склада╓ менше 10 в╕дсотк╕в населення в╕дпов╕дно╖ територ╕╖». В практичному план╕ це призведе до вит╕снення укра╖нсько╖ мови ╕з оф╕ц╕йного вжитку та публ╕чного використання не лише на Сход╕, але й на Заход╕ Укра╖ни. Такий п╕дх╕д порушу╓ припис ст. 92 (п. 4) Конституц╕╖ Укра╖ни, в╕дпов╕дно до якого порядок застосування мов визнача╓ться виключно законами Укра╖ни. 8. Законопроект лише деклару╓ позитивне ставлення до укра╖нсько╖ мови як державно╖ — в той час, як переважна б╕льш╕сть його норм спрямована на п╕дрив ╖╖ державного статусу ╕ позиц╕й у найважлив╕ших сферах публ╕чного ╕ державного життя. Стаття 3 законопроекту, яка проголошу╓ право кожного на мовне самовизначення ╕ в╕льне використання кожним у сусп╕льному житт╕ будь-яко╖ мови, створю╓ п╕дстави нехтування державною мовою тими, хто з огляду на св╕й оф╕ц╕йний статус зобов’язаний вживати укра╖нську мову при виконанн╕ сво╖х службових функц╕й. Н╕ Конституц╕я Укра╖ни, н╕ м╕жнародно-правов╕ акти, що визначають стандарти захисту прав людини включно з Рамковою конвенц╕╓ю Ради ╢вропи про захист нац╕ональних меншин та ╢вропейською Харт╕╓ю рег╕ональних або м╕норитарних мов, не встановлюють принцип в╕льного мовного самовизначення в сфер╕ застосування державно╖ мови. В практиц╕ ╓вропейських держав такий принцип теж в╕дсутн╕й. Запровадження в╕льного мовного самовизначення для вс╕х було б за сво╓ю од╕озн╕стю аналог╕чним запровадженню податкового самовизначення. 9. Законопроект створю╓ правове п╕д╜рунтя для продовження розпочато╖ Д. Табачником руйнац╕╖ укра╖нсько╖ системи осв╕ти, в рамках яко╖ форму╓ться нац╕ональна ел╕та. Запровадження статтею 20 законопроекту принципу в╕льного вибору мови навчання (та ще й «у будь-який час пер╕оду навчання») в специф╕чних умовах Укра╖ни практично означатиме в╕дновлення тотально╖ русиф╕кац╕╖ вс╕╓╖ вертикал╕ осв╕ти ╕ перетворюватиме осв╕тню систему кадр╕в для Рос╕╖ за рахунок державного бюджету. 10. Законопроект у раз╕ його ухвалення Верховною Радою потягне за собою значн╕ видатки з державного бюджету. За п╕драхунками фах╕вц╕в, витрати, необх╕дн╕ для його запровадження в життя, сягатимуть 50-60 млрд. гривень. 11. Ухвалення законопроекту Верховною Радою матиме катастроф╕чн╕ для Укра╖ни насл╕дки. У найближч╕й перспектив╕ ╕нтенсиф╕ку╓ться процес вит╕снення укра╖нсько╖ мови з ус╕х найважлив╕ших сфер сусп╕льного життя, в╕дбуватиметься марг╕нал╕зац╕я укра╖нсько╖ мови, виникатимуть конфл╕кти на мовному ╜рунт╕, посилюватиметься мовна ╕золяц╕я та в╕дчуження рег╕он╕в Укра╖ни один в╕д одного, що покладе початок «мовно╖ федерал╕зац╕╖» Укра╖ни та ╖╖ дез╕нтеграц╕╖ як держави. 12. Законопроект ╓ не лише спекулятивним пол╕ттехнолог╕чним ╕нструментом нин╕шньо╖ укра╖нсько╖ влади у ситуац╕╖ чергових парламентських вибор╕в, а й результатом виконання нею пол╕тичного замовлення рос╕йсько╖ влади, яка зд╕йсню╓ безупинну гуман╕тарну агрес╕ю проти Укра╖ни. Найголовн╕шою складовою ц╕╓╖ агрес╕╖ ╓ мовно-культурна в╕йна, остаточною стратег╕чною метою яко╖ ╓ знищення укра╖нсько╖ нац╕╖ як системотв╕рного чинника незалежно╖ укра╖нсько╖ державност╕.
Володимир ВАСИЛЕНКО, правознавець-м╕жнародник, заслужений юрист Укра╖ни, Надзвичайний ╕ Повноважний Посол Укра╖ни, доктор юридичних наук, професор http://prosvitanews.org.ua
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 06.07.2012 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10474
|