"Кримська Свiтлиця" > #27 за 06.07.2012 > Тема "З потоку життя"
#27 за 06.07.2012
Михайло ГОЛИНСЬКИЙ: «АВТОМОБ╤ЛЬ ВЕЗЕ Т╤ЛО, А МОТОЦИКЛ – ДУШУ…»
М╕ж селами Текуча та Космач ╤вано-Франк╕всько╖ област╕, подал╕ в╕д цив╕л╕зац╕╖, у важкодоступн╕й г╕рськ╕й м╕сцин╕ на висот╕ десь з п╕вк╕лометра розташувалося село Акрешори. Назва його походить в╕д м╕сцево╖ р╕чки Акри. Хрест на честь скасування панщини та братська могила вояк╕в УПА, полеглих у боях з енкаведистами, ╕сторично п╕дкреслюють незалежний ╕ гордий характер акрешорц╕в. Проте при ближчому знайомств╕ з’ясову╓ться, що живуть тут люди прив╕тн╕, щир╕ й працьовит╕, а той характер ╕ гарт, що мають в╕д карпатсько╖ природи, дозволяють ╖м чимало досягти у житт╕ ╕ достойно представляти р╕дний край нав╕ть на м╕жнародн╕й арен╕. Один ╕з таких в╕домих акрешорц╕в — неодноразовий чемп╕он всеукра╖нських та м╕жнародних змагань з мотокросу та ендуро, оптим╕стичний, сповнений добро╖ енергетики ╕ позитиву Михайло Голинський ╓ прикладом людини, котра власною наполеглив╕стю, ╕стинною закохан╕стю у свою справу досягла мети, про яку мр╕ялося ще в дитинств╕. Ендуро (англ. enduro — витримати, витерп╕ти) – змагання з мотоспорту, яке проходить на дорогах з р╕зним покриттям та по перес╕чен╕й м╕сцевост╕ з дотриманням заданого граф╕ка руху на велик╕ в╕дстан╕ протягом к╕лькох дн╕в на в╕дпов╕дн╕й спортивн╕й мотоциклетн╕й техн╕ц╕. Специф╕ка змагань поляга╓ в тому, що спортсмени мають подолати трасу за певний час. ╤нтрига — л╕сове та г╕рське бездор╕жжя, необх╕дн╕сть ор╕╓нтування на м╕сцевост╕ та значн╕ перепади висоти. Перше змагання з ендуро було проведене в США ще 1902 року — для випробування мотоциклетно╖ техн╕ки. ╤ ось тепер цей вид екстремального спорту докотився аж до карпатських Акрешор. — Пане Михайле, як тут, у карпатськ╕й глибинц╕, ви стали займатися мотоспортом ╕ як склався ваш спортивний, чемп╕онський шлях? — У дитинств╕ я жив у Бан╕ Березов╕, де була м╕жнародна союзна траса з ендуро. Мен╕ було 3-4 рочки, мене ставили на табуретку, коли проходили змагання, щоб я щось побачив, а я не м╕г зрозум╕ти, що ж то за сила в тих мотоциклах, мене вражало, як можна керувати цим норовистим зал╕зним конем? Ось тод╕ це мен╕ ╕ запало в душу. Ще коли вчився у школ╕, знайшов у Коломи╖ «Станц╕ю юних техн╕к╕в». Мен╕ дали м╕й перший карт, трич╕ на тиждень ми несамовито ганяли по к╕льцю. У старших класах мав ╖хати на першу серйозну гонку, на чемп╕онат до Калуша, але захвор╕в, мама звинуватила мене, що я там через ╖зду на велик╕й швидкост╕ застуджуюсь, тож ╖здити мен╕ заборонили. Але ж викор╕нити це неможливо! П╕сля 10 класу я вступив до Надв╕рнянського автотранспортного техн╕куму, розшукав спортивно-техн╕чний клуб, де вже перес╕в на мотоцикл. Тод╕ й почалися всяк╕ змагання, бувало, ╖здив ст╕льки, що й ходити не м╕г! П╕сля зак╕нчення техн╕куму мене забрали в арм╕ю на Байконур, що в Казахстан╕. Ум╕в гарно малювати, тому взяли до штабу. Але не м╕г сид╕ти на м╕сц╕, а оск╕льки мав права, бо ж зак╕нчив автотранспортний техн╕кум, то мене направили до гарн╕зонно╖ пол╕кл╕н╕ки вод╕╓м. Ось там я вже в╕дчув, що таке арм╕я. Треба було людей рятувати — на пожежах, вибухах ракет, при нещасних випадках. ╤ там же в арм╕╖ займався мотоспортом, вигравав ус╕ гонки п╕дряд ╕ за р╕к став майстром спорту Казахстану. П╕сля арм╕╖ працював у Косов╕ при ДОСААФ ╕нструктором з╕ спорту. П╕сля розвалу Союзу все було в занедбаному стан╕, потр╕бно було якось п╕дн╕мати справу – робити траси, орган╕зовувати змагання, вчити бажаючих. ╤ ось в Коломи╖ на одн╕й гор╕ у 1998 роц╕, як зараз пам’ятаю, з╕бралися хлопц╕, проклали трасу ╕ вже почали дуже серйозно тренуватися. З’явилася ╕дея провести обласн╕ змагання. Я прийшов до начальника ДОСААФ Володимира Франчука, в╕н спочатку був занепоко╓ний, чи буде кому брати участь у змаганнях, але я його запевнив, що у нас ╓ вже близько 20 учасник╕в. Через два тижн╕ провели перш╕сть област╕ з мотокросу. П╕сля цього все ╕ почалося, закрутилося. П╕дхопили Рогатин, Тисмениця, з╕брали зб╕рну област╕ ╕ на чемп╕онатах Укра╖ни почали вигравати вс╕ призов╕ м╕сця! — А як╕ змагання вам найб╕льше запам’яталися, як╕ траси були найскладн╕шими? — Коли почалось в╕дновлення змагань ендуро, це був лише один етап на ц╕лий р╕к. Ми так чекали цього дня! У Коломи╖ ╕ Косов╕ зробили трасу кантр╕-кросу, де тренувалися. П╕д час тренувань я задав так╕ швидкост╕, що зламав руку. ╤ це за два тижн╕ до чемп╕онату, якого я не м╕г пропустити! П╕шов до л╕каря ╕ попросив п╕дсилити г╕пс, щоб в╕н н╕куди не зм╕стився. ╤ так, з╕ зламаною рукою, по╖хав на чемп╕онат Укра╖ни, де став призером! П╕сля змагань прийшов до л╕каря, зробили рентген ╕ мусили знову ставити к╕стки на м╕сце... Якби не мотоспорт, до Криму, напевно, я б н╕коли не добрався. Це для мене була справжня екзотика – море, гори, корабл╕, скел╕, сипуч╕ траси, але ми нашою карпатською командою умудрялися пос╕дати вс╕ призов╕ м╕сця. Найб╕льше запам’ятався «Кам’яний шторм» — екстремальне кримське ендуро, де й по вертикал╕ ╖здили! У море падали, один рос╕янин утопив мотоцикл, який пот╕м вс╕ разом д╕ставали – ╓ що згадати! Зараз в Укра╖н╕ трас дуже багато. Найб╕льше в Криму та на Зах╕дн╕й Укра╖н╕ – в Коломи╖, Косов╕, Тисмениц╕, Снятин╕, у Черн╕вцях нав╕ть чемп╕онати св╕ту проводять. Але державно╖ школи з мотокросу в Укра╖н╕ нема жодно╖. Приватна — одна, в Дн╕пропетровську, але чомусь результату не показу╓. Тому мотоспорт «живе» в тих областях, де ╓ завзят╕ менеджери або затят╕ його прихильники. Наш╕ гонщики втирають носа нав╕ть ╓вропейцям. Один з пров╕дних мотокросмен╕в кра╖ни, переможець гонок етапу Чемп╕онату ╢вропи Серг╕й Он╕пченко витягнув практично на соб╕ Кубок Нац╕╖ для Укра╖ни. Хлопцю ц╕ни нема, але недавно отримав важку травму хребта — ╕ не скажеш: доля чи людська заздр╕сть? В спорт╕ й таке, на жаль, бува╓... — Як ╕ в житт╕, напевне. Що ж протиставити всьому тому, що заважа╓ досягати мети? — Напевне, треба бути фанатом сво╓╖ справи, в╕ддаватися ╖й на вс╕ 200 в╕дсотк╕в, вкладати максимум зусиль, енерг╕╖ у те, що любиш й ум╕╓ш. У мотоспорт╕, як ╕ в г╕рськолижному, треба дивитися т╕льки вперед. Мен╕ багато хто казав, що я ╖жджу на меж╕ можливого. Якщо не ризику╓ш, дивишся без к╕нця лише п╕д ноги, – н╕коли не вигра╓ш. Я взагал╕ для мотоспорту замалого зросту, знайом╕ й не думали, що я буду цим профес╕йно займатися. Н╕хто не м╕г пов╕рити, що я зможу виборювати призов╕ м╕сця, тобто бути кращим в╕д тих, кому природа дала вищий зр╕ст, довш╕ — «мотоциклетн╕ш╕» ноги. Нема╓ н╕чого неможливого в цьому св╕т╕. А мо╖м продовженням у мотоспорт╕ ста╓ тепер м╕й син ╤ван, з яким ми нещодавно повернулися з чемп╕онату Укра╖ни. З-пом╕ж п╕всотн╕ учасник╕в, у зливу, з вивихнутим плечем в╕н таки виборов ср╕бну медаль, а франк╕вськ╕й команд╕ допом╕г здобути перш╕сть! Ось де ще фанат п╕дроста╓! — Що для вас ╓ стимулом для участ╕ в цих небезпечних змаганнях? Слава, грош╕ чи щось значущ╕ше? — Стимул, звичайно, не у грошах, бо на змаганнях навряд чи можна сильно збагатитися. Це як наркотик, адренал╕н, бо, як у нас кажуть, автомоб╕ль везе т╕ло, а мотоцикл – душу. Т╕, хто спробував по-справжньому ╖здити на мотоцикл╕, вже не можуть його покинути. Бува╓, п╕сля змагань наст╕льки змучений, що ледве ходиш, але через день-два знову хочеться ╖хати. А траса – як життя, не зна╓ш, де поворот чи впадина, де злетиш, де приземлишся, але найголовн╕ше — не збавляти швидкост╕!
Юл╕я КАЧУЛА
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 06.07.2012 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10483
|