Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 20.07.2012 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#29 за 20.07.2012
ПО В╤Р╤ ВАШ╤Й ВОЗДАСТЬСЯ ВАМ...

Дорога до Храму

Настало довгооч╕куване л╕то – з кан╕кулами, в╕дпустками, таборами, ви╖здом м╕сько╖ д╕твори до сво╖х с╕льських д╕дус╕в та бабусь. Мен╕ ж довелося в╕дкласти таку по╖здку через неспод╕вану хворобу доньки – перетрудила моя кругла в╕дм╕нниця в навчанн╕ сво╖ оченята, тож зам╕сть л╕тньо╖ гостини у бабус╕ «св╕тило» ╖й тривале л╕кування. Добр╕ люди порадили звернутися до офтальмолог╕в Кримсько╖ республ╕кансько╖ установи «Дитяча кл╕н╕чна л╕карня», що на вул. Титова, 77 у С╕мферопол╕.
Ще по дороз╕ пом╕тила щит, на якому було написано: при л╕карн╕ д╕╓ православний храм. Не надала тому спочатку особливо╖ уваги. Стан дитини був дуже тривожний, п╕шла в╕дразу на прийом до зав╕дувачки, котра, не звол╕каючи, виписала направлення на стац╕онар, додавши, що вдома цю хворобу вил╕кувати неможливо. Я вже була начувана, що майже кожна хвороба очей може призвести до ослаблення, а то й до втрати зору. Р╕дн╕ та друз╕ говорили, що потр╕бно ╖хати до Ки╓ва чи Харкова, що там краще обладнання, профес╕йн╕ш╕ л╕кар╕. А хтось радив взагал╕ не зв’язуватися з л╕карями, а звернутися до народно╖ медицини – з промиваннями, примочками ╕ т. ╕н. Я була просто в розпач╕, а треба ж було ╕ сам╕й триматися, ╕ дитину п╕дтримувати. Пров╕дувала ╖╖ дуже часто, ╕ якогось дня ноги н╕би сам╕ привели мене до л╕карняного храму. Це було, пригадую, саме на Тр╕йцю. Я ув╕йшла в святково прибрану зеленими в╕тами церкву, коли л╕тург╕ю вже було в╕дслужено (прихожани на той час були в сус╕дн╕й к╕мнат╕, мабуть, саме йшли заняття нед╕льно╖ школи). Купила св╕чечку «за здрав╕╓» та невеличкий ср╕бний хрестик для донечки, щоб був ╖й оберегом ╕ нагадуванням про Бога. Запалила св╕чку, взяла хрестик в руку, завмерла перед ╕конами. Церковна аура допомогла мен╕ зосередитись, стати перед Святим Образом, як перед самим Богом, ╕ звернутися з╕ сво╓ю материнською молитвою до Божо╖ Матер╕, благаючи зц╕лення для сво╓╖ доньки...
Минуло три тижн╕. Моя дитина видужала ╕ вже давно на сел╕ у бабус╕. Ми сердечно подякували л╕карям, вони профес╕йно ╕ людяно поставилися до нас ╕ зробили все, щоб дитина була здоровою. Але я н╕як не могла забути той л╕карняний храм ╕ мою молитву перед ╕коною Божо╖ Матер╕-Ц╕лительки. Не випадково ж, напевне, з’явився цей храм у л╕карн╕, тим б╕льше, в дитяч╕й, у такому м╕сц╕, де ст╕льки болю й страждання, ╕ де часто бува╓ так, що не залиша╓ться вже б╕льше н╕яко╖ в╕ри й над╕╖ — лише т╕льки на Бога.
Тому вважаю сво╖м обов’язком розпов╕сти хоч трохи про цей храм ╕ його настоятеля читачам «Кримсько╖ св╕тлиц╕». Тим б╕льше, що ╕╓рей Микола М╕щук щиро погодився в╕дпов╕сти на мо╖ запитання – до того ж, як з’ясувалося, р╕дною йому ╕ мен╕ укра╖нською мовою.
— Отче Миколо, розкаж╕ть про себе: де ви народилися, як стали священиком, що до цього привело, як потрапили до Криму, чому саме у цю церкву?
— Народився я 4 березня 1984 р. в сел╕ ╤ван╕вц╕ Корецького району Р╕вненсько╖ област╕. Славиться село наше тим, що займа╓ друге чи трет╓ м╕сце в Укра╖н╕ за к╕льк╕стю священик╕в, що вийшли з нього. Виховувався в багатод╕тн╕й родин╕ — 5 брат╕в ╕ 6 сестер. М╕й батько Микола Леон╕дович за профес╕╓ю — газоелектрозварювальник. Мама Галина Анатол╕╖вна працювала листоношею, але коли ми почали народжуватися один за одним, то вона повн╕стю присвятила себе с╕м’╖. Вона у нас мати-геро╖ня!
Мо╖ батьки, бабуся та д╕дусь — в╕руюч╕ люди, вони змалечку прилучали нас до церкви. Особливе враження глибоко в╕руючо╖ людини на мене, ще малого, справила моя бабуся Балаушко Галина Андр╕╖вна, яка без поважно╖ причини не пропускала жодно╖ вран╕шньо╖ ╕ веч╕рньо╖ служби. Вона до цих п╕р, незважаючи на св╕й поважний в╕к, славить Господа. ╤ дос╕ перед мо╖ми очима сто╖ть картина, коли ми, зморен╕ важким трудовим днем на город╕ (а городи у нас на Р╕вненщин╕ — майже по п╕вгектара), падали безсил╕ до сну, розплющивши оч╕, я не раз бачив, як наша бабця молилась Господу навкол╕шках.
Те, що я став священиком, вважаю Божим промислом. Коли в наш╕й с╕м’╖ сталася трагед╕я — загинув м╕й чотирнадцятир╕чний брат, я, бачачи, що ми на ц╕й земл╕ не в╕чн╕, надумав п╕сля зак╕нчення школи вступити до Ки╖всько╖ або Одесько╖ духовно╖ сем╕нар╕╖. В школ╕ мен╕ легко давалися гуман╕тарн╕ науки, особливо я любив ╕стор╕ю. Коли я останн╕й р╕к навчався в школ╕, до нас на Р╕вненщину при╖хав на гостину ╕ у церковних справах батьк╕в двоюр╕дний брат отець Феофан з Курська, який запропонував по╖хати до нього ╕ спробувати з його сином (мо╖м однол╕тком) вступити до Курсько╖ духовно╖ сем╕нар╕╖. Важко, звичайно, було покидати р╕дну дом╕вку, та Господь вже в╕в мене цим шляхом.
Вступний конкурс до сем╕нар╕╖ на той час був три претенденти на м╕сце. З Божою мил╕стю я пройшов цей конкурс. Тому що ще до вступу я вже ум╕в читати церковнослов’янською мовою, знав напам’ять п’ятдесятий ╕ дев’яностий псалом молитов, а також м╕г просп╕вати тропар сво╓му святому.
П╕д час навчання в сем╕нар╕╖ н╕с послух ╕подиякона ╕ кел╕йника митрополита ╤ювенал╕я, керуючого Курською ╓парх╕╓ю. Навчання було дуже серйозним, в╕дпов╕дальним, особливо строгими були вимоги до повед╕нки. Про д╕вчат ╕ мови не було, за це нав╕ть в╕драховували. Вже т╕льки п╕сля зак╕нчення сем╕нар╕╖ давали благословення на шлюб тим, хто цього бажав.
21 вересня 2007 року, на свято Р╕здва Пресвято╖ Богородиц╕, я був висвячений в сан диякона, 6 с╕чня 2008 р., напередодн╕ Р╕здва Христового, — в сан ╕╓рея у Знам’янському собор╕ м. Курська.
У 2007 роц╕ в╕нчався з д╕вчиною православного в╕роспов╕дання Ольгою Клименковою, уродженкою м. С╕мферополя, з якою звела доля завдяки мо╖м сестрам, що мешкали в С╕мферопол╕, вона була ╖хньою подругою. Нам було суджено зустр╕тися на Р╕вненщин╕, коли вона при╖здила з сестрами в гост╕. То я ╕ опинився в Криму через те, що тут була моя половинка. По╖хав служити Богов╕ на Батьк╕вщину, бо було де жити ╕ люди р╕дн╕ш╕.
З 25 лютого 2009 р. я став настоятелем храму в ╕м’я ╕кони Божо╖ Матер╕ «Ц╕лителька». Кр╕м цього, ще в╕дправляю упок╕йн╕ служби на м╕ському кладовищ╕ Абдал, кожно╖ суботи звершую Богослуж╕ння ╕ пропов╕дую слово Боже засудженим 102 колон╕╖ м. С╕мферополя.
— Розкаж╕ть про ╕стор╕ю виникнення ц╕╓╖ «л╕карняно╖» церкви: коли вона в╕дкрилася, чия це була ╕дея, хто ╖╖ прихожани?
— Храм в ╕м’я ╕кони Божо╖ Матер╕ «Ц╕лителька» був в╕дкритий 15 червня 2009 року при зд╕йсненн╕ чину освячення та першо╖ л╕тург╕╖, в╕дслужено╖ митрополитом С╕мферопольським ╕ Кримським Лазарем.
╤н╕ц╕аторами створення храму в л╕карн╕ був головний л╕кар Олександр Анатол╕йович Астахов ╕ небайдуж╕ до цього люди. Спершу все оформили юридично. Прим╕щення для храму оренду╓мо у Фонду майна за кошти церкви. Розташована церква в л╕карн╕ на першому поверс╕, в колишньому спортзал╕, стан якого був жахливий – дах прот╕кав. Завдяки великому бажанню ╕ зусиллям багатьох людей ви бачите зараз цей затишний храм. А облаштовувати його мен╕ допомагали мо╖ р╕дн╕ брати ╕ сестри, котр╕ так чи ╕накше причетн╕ до церковного життя. Слушн╕ поради давав мен╕ найстарший брат Петро — майстер на вс╕ руки. Мар╕я малювала ╕кони. Тетяна ╕ Катерина виконували художн╕й розпис. Наталя шила церковний одяг. Богдан виготовив для церкви престол – в╕н столяр. ╤ван за профес╕╓ю, як ╕ батько, — газоелектрозварювальник, зак╕нчив ще й духовну сем╕нар╕ю, ту, що ╕ я. ╤коностас для храму ╕ головний аналой зробив майстер ╕з Поча╓ва Олег Бельц. Довершу╓ усю цю надзвичайну красу вишукано вишита монахинями з Корецького монастиря, за малюнком мо╖х сестер, риза для престолу.
Але церква – це ж не т╕льки гарне прим╕щення. Церква – це ╖╖ прихожани. В╕руюч╕ нашо╖ церкви — це л╕кар╕, батьки хворих д╕тей, сам╕ д╕ти, просто жител╕ цього району. Причому, приходять сюди люди р╕зних нац╕ональностей, бо знають, що тут для них завжди в╕дчинен╕ двер╕. Нещодавно заходила до храму ж╕нка мусульманського в╕роспов╕дання, яка дуже просила помолитися за ╖╖ чолов╕ка. Приб╕гав ставити св╕чечку Святителю Миколаю кримськотатарський хлопчик (чомусь йому сподобався саме цей святий), який лежав у л╕карн╕ з травмою ока, а виписався в╕н з л╕карн╕ ╕з стов╕дсотковим зором.
— То виходить, що церква допомага╓ хворим! А можете ви назвати ще схож╕ випадки? Розкаж╕ть, як церква п╕дтриму╓ д╕ток в л╕карн╕? Як вони сприймають священика?
— Випадки зц╕лення ╓, ╕ вони подаються по в╕р╕. Як рад╕сно дивитися на батьк╕в, коли хвороба в╕дступа╓ в╕д ╖хн╕х д╕тей, це ╓ Божа Мил╕сть. Адже в Б╕бл╕╖ сказано: «В╕рте — ╕ по в╕р╕ ваш╕й буде вам!» Майже на кожне рел╕г╕йне свято ми разом з л╕карями, вихованцями нед╕льно╖ школи ╕ прихожанами влаштову╓мо для маленьких пац╕╓нт╕в в актовому зал╕ л╕карн╕ свята. В цьому мен╕ допомага╓ матушка (до реч╕, матушка Ольга зак╕нчила Кримський медичний ун╕верситет ╕ працю╓ тут л╕карем-ендокринологом — авт.), вона в╕дпов╕да╓ за нед╕льну школу. Сестра Натал╕я — регент церкви, займа╓ться з д╕тками вокалом. До тяжко хворих д╕ток, як╕ не можуть бути присутн╕ми в актовому зал╕, ми йдемо сам╕. Тому що пац╕╓нти гематолог╕чного та травматолог╕чного в╕дд╕лень — прикут╕ до л╕жка, годинами лежать п╕д крапельницями. Ми йдемо до них не з порожн╕ми руками, а з добрим словом, молитвою, подарунками. Для д╕ток власними силами створен╕ б╕бл╕отека та в╕деотека.
Не так давно з благословення Митрополита С╕мферопольського ╕ Кримського Лазаря в нашому храм╕ був в╕дслужений молебень, п╕сля якого хворим д╕тям були роздан╕ пояски, освячен╕ на Пояс╕ Пресвято╖ Богородиц╕.
Д╕ти з великою рад╕стю приймають подарунки. Одного разу на свято Водохреща, коли я ходив по в╕дд╕леннях з╕ свяченою водою, п╕д╕йшов до мене хлопчик, ухопив за рясу ╕ запитав: «Ви Бог?» Я в╕дпов╕в йому: «Н╕! Я служу Богов╕». Тод╕ хлопчик попросив мене помолитися за його тата ╕ маму. Д╕ти в╕рять, що Бог ╓! ╤ розум╕ють вони б╕льше, н╕ж ми соб╕ дума╓мо.
— Отче Миколо, от до вас у храм приходять люди р╕зних нац╕ональностей, а чи ма╓ значення, якою мовою молитися?
— Я сп╕лкуюся з прихожанами зрозум╕лою ╖м мовою, а службу веду церковнослов’янською. Якщо до мене заговорять укра╖нською, то ╕ я розмовлятиму укра╖нською. Завжди пам’ятаю, що я — укра╖нець, н╕коли не цураюсь свого походження, люблю св╕й народ, державу ╕ не хочу н╕якого роз’╓днання м╕ж людьми. Бо роз’╓днання веде до погибел╕. Спас╕ння наше — в ╓днанн╕.
— Отче Миколо, що б ви порадили читачам «Кримсько╖ св╕тлиц╕» — як у цьому непростому св╕т╕ зберегти здоровими т╕ло ╕ душу?
— Я б порадив кожн╕й родин╕ намагатися жити за запов╕дями Господн╕ми. Зараз у нашому сусп╕льств╕ ми бачимо багато ворожнеч╕, зрад, розлучень, неприязн╕, що починаються саме в с╕м’ях. Найстрашн╕ше, що все це бачать наш╕ д╕ти. Якщо вдома пост╕йно сварки, крики, то що доброго з цього вони можуть взяти? Дивляться вони на батьк╕в — ╕ як губки все в себе вбирають. Все почина╓ться з с╕м’╖. Батьки повинн╕ усв╕домлювати, який вони подають приклад сво╖м д╕тям.
Хот╕лося б побажати, щоб у родинах п╕дтримувалися православн╕ традиц╕╖, щоб част╕ше приходили до церкви. Бо без Бога нема╓ життя...
Вс╕м нам потр╕бно с╕яти зерна добра, тод╕ врожай зберемо сторицею.

Розмовляла
Любов СОВИК

*   *   *

У 2004 роц╕, до 250-р╕ччя в╕д дня народження прп. Серафима Саровського, отець Микола М╕щук нагороджений подячною грамотою за внесок у справу в╕дродження святинь Курсько╖ ╓парх╕╖ РПЦ.
У знак благословення за старанн╕ церковн╕ труди до дня Святого Великодня 2010 р. нагороджений камилавкою, а до дня Святого Великодня 2011 р. — наперсним хрестом.
*   *   *
Богослуж╕ння, що зд╕йснюються в Храм╕:
— Божественна Л╕тург╕я —щонед╕л╕ та у святков╕ дн╕ о 8.00 (п╕сля зак╕нчення Л╕тург╕╖ в╕дбува╓ться молебень);
— Веч╕рн╓ Богослуж╕ння — в суботу ╕ напередодн╕ свят о 16.00;
— Молебень з акаф╕стом перед ╕коною Божо╖ Матер╕ «Ц╕лителька» в╕дбува╓ться щоп’ятниц╕ о 14.00.
Храм в╕дкритий щодня з 8.30 до 16.00.
При храм╕ д╕╓ православна б╕бл╕о- та в╕деотека.
Нед╕льна школа працю╓ п╕сля зак╕нчення Л╕тург╕╖.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 20.07.2012 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10520

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков