Версiя для друку Обговорити в форумi

Кримський Майдан

Минулого тижня в студії ДТРК «Крим» у передачі «Відкрита політика» обговорювалося «мовне питання». Точніше, закон Колесніченка — Ківалова «Про засади державної мовної політики», який був ухвалений 3 липня Верховною Радою з порушенням мислимих і немислимих правил і норм українського законодавства. І вже тільки з цієї причини він не може бути підписаний Президентом України.
Але не це головне.
Страшна і небезпечна суть цього закону не лише для існування української мови — він несе загрозу для України як незалежної держави.
І це не перебільшення! Вважається, згідно з опитуваннями, що мовне питання стоїть аж на 36-му (чи близько до того) місці, нібито українців це не переймає. Мабуть, серед росіян чи російськомовних саме така картина. То чому «захисники» так званої двомовності б’ються в істериці за впровадження цього закону? Тільки тому, що «бабушкі» не можуть прочитати анотації до ліків мовою держави, в якій живуть?! Можна погодитися, що це незручно. Але ми йдемо на перехрестя, чекаємо зеленого світла, щоб перейти через вулицю, виносимо сміття до переповнених смітників, бігаємо магазинами та вишукуємо, де є дешевші товари. Все це теж незручно...
Написано сотні статей про величезну загрозу, яку несе в собі безтямне, безвідповідальне ставлення до мови. Це як вибухова речовина тротил – він схожий на господарське мило, його можна навіть кинути у вогонь, і він буде просто горіти. Але якщо вставити детонатор — страшний вибух рознесе на шматки і винних, і невинних. Цей закон є детонатором. І які будуть наслідки, відомо одному Господу Богу. Сотні постанов, розпоряджень, указів було вже прийнято за царського і більшовицького режимів про заборону української мови. Кров’ю мільйонів українців було заплачено за рідну мову і Україну. То чого хочуть автори законопроекту? Втопити Україну в крові, розділити за югославським варіантом, знищити як державу, виконати, нарешті, мрію московських імперців?
Ведучий передачі Мащенко (ось таке антиукраїнське прізвище!) представив якесь коло, бо столу не було. Вісім учасників: двоє українців, один кримський татарин, решта – україноненависники. Серед решти — сумно відомий Колесніченко та заступник голови РНБО Шуфрич.
Мащенко прокоментував ухвалення закону таким чином: «Несколько поломанных стульев, выбитых зубов, порванная рубашка», і далі: «Олег Тягнибок открыто призвал к оружию». А він, Мащенко, журналіст, знає ж, що Тягнибок не говорив про це і спростував цю маячню у ЗМІ, пославшись у своєму виступі на відозву відомого кінорежисера, нині покійного Юрія Іллєнка «До зброї»: «Не знаю кращої відозви, ніж ці безсмертні слова: «і мертвим, і живим, і ненародженим!..» Сьогодні в Україні вони звучатимуть приблизно так: «Титульному етносу України — бомжам, невільним нелеґалам-заробітчанам по всіх неукраїнах, рабиням і рабам секс-індустрії глобалізму, героїчним жебракам-освітянам, безсилим від голоду вченим, митцям у внутрішній еміґрації, обеззброєній славі України — військовим, нацькованим на неньку чиновникам, студентам і пенсіонерам — жертвам чергового геноциду окупаційної влади, сотням тисяч самогубців із відчаю, мільйонам абортованих через безнадію. Приспаному інтелекту України і в солодкому сні незалежності — зґвалтованому. І все ж таки єдиній надії нації — постінтеліґенції — відозва: «До зброї!» Моя зброя — мій інтелект. Наша зброя — наш інтелект!» Юрій Іллєнко, 10 липня 2010 р.
Мабуть, немає потреби переказувати хід дискусії. Окрім соціолога Курсеїтова, вся «решта» була за двомовність, «русский – второй государственный, никакого вреда украинскому языку нет». Ну, позиція Колесніченка і Шуфрича відома, вражає ставлення німецької та болгарської меншин Криму. Пройшли через виселення, депортацію, повернулися до Криму, і все одно їм потрібна друга державна. Рабська залежність від імперії-поневолювача зберігається генетично в крові, перебуваючи в Україні, меншини діють проти України, її незалежності?! Маю маленьку надію, що не всі українці болгарського та німецького походження підтримують позицію своїх представників.
Редактор «Крымской правды» Бахарєв, як завжди, виступив не тільки за «придание русскому языку государственного статуса», але ще й почав говорити про розділення України на регіони, федералізацію. Це є друга небезпека знищення України.
Отримати слово українцям, які були в студії, можна було лише зі скандалом. Відомого вченого, академіка УЕАН, заслуженого діяча науки і техніки АРК, лауреата премії ім. Дмитра Нитченка, голову Кримської філії НТШ Петра Вольвача Мащенко взагалі пообіцяв «удаліть» зі студії. Це, мабуть, за його єдиний виступ.
На жаль, Рефіку Курсеїтову теж потрібен «русский язык как официальный». Ви, кримські татари, повернулися до Криму в Україну, і наша держава після кремлівського злочину проти вас взяла весь тягар щодо вашого облаштування на себе. Є справедливі нарікання, що мало виділяється коштів. А пересічним українцям багато чогось (коштів, пільг, квартир) виділяється? Ні, друже, наші і ваші кошти залишаються в кишенях олігархів і відпливають до офшорів на Кіпр та ін. Ви маєте знати небезпеку впровадження другого державного, а на вашу думку, – офіційного «русского языка». Якщо в Україні питання кримськотатарської національної автономії дискутується і серед українців також має чимало прихильників, то Московія показала, як вирішуються національні питання там. Невже чеченська трагедія нічому не навчила?
Мащенко ставив представникам української громади Владиславу Хмеловському та Олегу Фомушкіну запитання: «Почему вы так отчаянно сопротивляетесь повышению статуса русского языка, ведете себя как заурядные националисты? Интересно, чем вас не устраивает этот законопроект?»
І дійсно, чому?
Чому українка з Полтави прийшла до Представництва Президента України в Криму вимагати другого державного «язика»!?
З кожним днем українцям стає зрозумілим повне банкрутство політики, що сьогодні здійснюється. Мізерні пенсії більшості українського народу, якщо захворів, то найдешевше – вмерти, бо ціни на ліки захмарні, а на операції і поготів, комунальні платежі непідйомні для більшості людей. А молоді люди, які ніколи не зможуть заробити собі на квартиру, відповідно – одружитися, народити дітей? Вони ось-ось прийдуть і спитають: де моє житло? Вимагаю пристойну заробітну плату! І цей перелік можна продовжувати без кінця.
В той же час за 2010-2011 роки тільки до офшорної зони Кіпру вивезено 53 млрд. доларів!!! Народ вже не сприймає владу цієї партії і їхніх сателітів. Провладним політикам треба перетворити цей потік незадоволення в україноненависництво і спрямувати на українців, зіштовхнути народи України в боротьбі між собою, тому й вкидається в обговорення і приймається такий закон. І вибитими зубами депутатів та розірваними сорочками не обійдеться. Дай, Боже, розуму народу України, моїм землякам-кримчанам, мудрості Президенту не підписувати цей закон, якщо не хоче він стати новітнім Геростратом, спаливши Україну у вогні.
У численних висновках фахівців і солідних, авторитетних інституцій зазначено, що законопроект суперечить Конституції України і спрямований на знищення української мови. Він зазнав нищівної критики у висновках органів державної влади та її підрозділів: Головного науково-експертного управління Верховної Ради України (23.05.2012), парламентських Комітетів – з питань культури і духовності (23.09.2011), з питань бюджету (03.11.2011), Міністерства фінансів України (09.09.2011), Міністерства юстиції України (27.09.2011).
Не підтримали цей законопроект також профільні установи НАН України: Інститут мовознавства (16.09.2011), Інститут української мови (22.09.2011), Інститут політичних і етнонаціональних досліджень (22.09.2011), Інститут літератури імені Тараса Шевченка, Інститут держави і права (05.09.2011), Український мовно-інформаційний фонд (09.09.2011), а також Академія наук вищої школи України (16.09.2011) та Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка (вересень 2011 року).
Наведемо деякі аргументи.
Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України 23 травня 2012 р. надало висновок, що цей законопроект містить чимало вад, які засвідчують необхідність його доопрацювання з урахуванням висловлених зауважень і пропозицій. У висновку Головне науково-експертне управління зазначило, що окремі положення законопроекту № 9073 не повною мірою узгоджуються з відповідними положеннями Конституції України та міжнародних документів, ратифікованих Україною, зокрема Європейською хартією регіональних мов і мов меншин, та рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 р. № 10рп/99 у справі про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови.
На думку управління, концептуальною вадою законопроекту є те, що у ньому мова розглядається не як одна із найважливіших етнонаціональних ознак, а як територіальна ознака, що не узгоджується з теорією етносу та нації.
У висновку також зазначено, що, незважаючи на те, що в Конституції України термін «російська мова» вживається в єдиному контексті з терміном «мови національних меншин України», у законопроекті простежується тенденція надання російській мові особливого статусу, що відрізняється від статусу інших мов національних меншин, на які поширюються положення Європейської хартії.
Головне науково-експертне управління звертає увагу на те, що «відсутність чіткості у визначенні термінів «у межах території» і «у межах адміністративно-територіальних одиниць» призводить до того, що на органи місцевого самоврядування, які діють у межах адміністративно-територіальних одиниць, що мають статус регіонів, законопроектом покладаються функції визнання мов регіональними. До того ж вживання терміна «регіональні мови» стосовно таких адміністративно-територіальних одиниць, як село, селище, місто тощо (пункт четвертий статті 5 законопроекту), є некоректним».
Недосконалим, на думку управління, виглядає запропонований у законопроекті механізм визнання мов регіональними або мовами меншин та застосування щодо цього відповідних заходів (частини третя — сьома статті 7 законопроекту). Передбачені законопроектом 10 відсотків і більше чисельності населення регіону, а в окремих випадках менше 10 відсотків населення відповідної території, на якій поширена ця мова, для прийняття місцевими радами рішення про визнання мови регіональною і використання її на відповідній території, на думку управління, вбачається довільною. До того ж міжнародно-правові акти такого критерію визнання мови регіональною не містять. Зокрема, Європейська хартія регіональних мов або мов меншин не пов’язує визнання мови регіональною з певним відсотком представників національних меншин у загальному складі населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Нею передбачається здійснення охоронних і заохочувальних заходів, спрямованих на забезпечення використання регіональних мов, і в жодному разі не передбачено прийняття органами місцевого самоврядування спеціальних рішень про визначення територій використання регіональних мов.
На думку управління, запропонована законопроектом 10-відсоткова чисельність носіїв регіональної мови для визнання на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць її мови регіональною може призвести до непорозумінь та напруги на мовному ґрунті. Адже межі проживання національних меншин та поширення їхніх мов не завжди збігаються із межами адміністративно-територіальних одиниць.
Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності дійшов висновку, що законопроект «не відповідає положенням Конституції України (статті 10, 22, 24, 92, 157), не має фінансово-економічного обґрунтування» і ухвалив рішення «рекомендувати Верховній Раді України відхилити зазначений проект закону». У висновку зазначено, що термін «регіональна мова» подекуди ототожнюється з конституційним поняттям «мови національних меншин України», що суперечить Конституції України, яка не містить терміна «регіональні мови».
Начальник відділу департаменту фінансів соціальної сфери Міністерства фінансів Валентина Брусило заявила, що у разі ухвалення в цілому законопроекту «Про засади державної мовної політики» видатки на його виконання становитимуть від 12 до 17 мільярдів гривень на рік. Також вона зазначила, що автори законопроекту не надали жодних розрахунків вартості реалізації закону. Міністерство не підтримало ухвалення даного законопроекту.
У висновках Венеціанської комісії зазначено, що законопроект не в змозі забезпечити належний баланс між розвитком і використанням державної мови як об’єднуючого чинника в житті суспільства та розвитком і захистом мов меншин (02.12.2011).
Центр політико-правових реформ дійшов висновку, що:
* голосування за законопроект за юридичними наслідками є нелегітимним;
* законопроект порушує Конституцію України та підриває конституційний лад;
* законопроект є спробою підмінити поняття «державна мова», оскільки створює умови, за яких її знання не буде потрібним.
Попри такі нищівні висновки проект закону був прийнятий.
В газетній статті неможливо детально проаналізувати весь закон, наведу лише декілька прикладів. У суді буде багатомовність. Судяться: росіянин — позивач, кримський татарин — відповідач. Кожен наполягає на своїй мові судочинства. Суддя (росіянин) вирішує на користь російської мови. Кримський татарин наполягає запросити перекладача. Хто його буде запрошувати? В суду грошей немає, зобов’язують росіянина за свій рахунок. Відповідач вимагає від позивача — росіянина позовну заяву надати кримськотатарською мовою. І росіянин бігає по Сімферополю, розшукує перекладача з кримськотатарської, та ще й не абикого, а з відповідною ліцензією, щоб той переклав позов.
В селі дитсадок на одну групу, багатомовність. Українці собі, росіяни собі, а кримськотатарські батьки собі вимагають відкрити відповідні групи. Можна уявити, що буде відбуватися? Найвірогідніше, сільський голова (звісно ж, росіянин, бо Крим) затвердить для всіх російськомовну групу, мотивуючи рішення відсутністю коштів.
Ст. 24 ч. 3. «Телерадіоорганізації України можуть на власний розсуд вести мовлення державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин, мовами міжнародного спілкування та іншими мовами, – як однією, так і кількома мовами. Обсяги загальнодержавного, регіонального і місцевого мовлення державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин мають відповідати чисельності мовних груп і визначаються самими мовниками». Уявляєте, як керівник компанії буде підраховувати, а скільки у нього слухачів (глядачів) від різних меншин, щоб забезпечити відповідний відсоток мовлення. Яка буде мова?
Таким же чином майже кожна стаття закону звужує використання української мови, кожна стаття просякнута неповагою до всього українського, а потерпати від дій цього закону будуть всі вісімнадцять вказаних у законі національних меншин. У чварах, сепаратизмі, безладі, хаосі, взаємній ненависті постане новітня Руїна.
То, можливо, автори законопроекту й справді провидчо передбачили, що тільки вогнем можна випалити цю коросту, і з вогню народиться нова Українська Україна?

Петро СМОЛЯНІНОВ,
заступник голови ГО «Українська громада Криму»
м. Сімферополь

Заступник голови «Української громади Криму» Петро Смолянінов (крайній праворуч на фото) виступає на мітингу на захист державної української мови біля Представництва Президента України в Криму

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #30 за 27.07.2012 > Тема "Резонанс"