Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 27.07.2012 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#30 за 27.07.2012
«ЗЛИВА ЩАСТЯ» — ДЛЯ ЛЮДЕЙ!

«Св╕тлична» б╕бл╕отека поповнилася ще одн╕╓ю книжечкою — «Злива щастя», яку, зав╕тавши днями до редакц╕╖, подарував наш земляк – Петро Орлов. Трохи розпов╕в про себе. Народився у 1970 роц╕ в ╢впатор╕╖, де пров╕в дитинство ╕ юн╕сть. Але так був зачарований величною красою кримських г╕р, що мр╕яв жити саме в так╕й м╕сцевост╕.  П╕сля зак╕нчення школи так ╕ вчинив — пере╖хав у г╕рське село Прохолодне Бахчисарайського району, власними руками побудував будинок й оселився в ньому.
На запитання про осв╕ту, профес╕ю в╕дпов╕в мен╕ рядками власного в╕рша:
Я — горець ╕з села Мангуш-Кьою,
З л╕с╕в, де ходять олен╕ ╕ лан╕,
До вас спустився з г╕р ╕ роздаю
Природи дух ╕ розум нездоланн╕.
Н╕чого б╕льше я не знаю, бо
Я не навчався в ун╕верситет╕.
В мен╕ живуть лише природа й Бог,
Як в кожному народному поет╕.
Пише в╕рш╕ «поет з народу» Петро Орлов ╕з семир╕чного в╕ку, з того часу ╖х друкують. Книжки сво╖ поет прода╓ сам (на його сайт╕ http://www.orlov.kiev.ua/ua/index.html — так ╕ записано: «Профес╕йна д╕яльн╕сть: автор, видавець ╕ розповсюджувач сво╖х книжок»).
– Продавав книги спочатку б╕ля пам’ятника Пушк╕ну у С╕мферопол╕, — згаду╓ автор, — пот╕м почав ходити по ╕нститутах, р╕зних оф╕сах. Нелегко було з г╕рського села добиратися до м╕ста, достукуватися до сердець квапливих, нер╕дко байдужих  людей, як╕ погодилися б придбати книжечку з мо╖ми в╕ршами. Спочатку писав рос╕йською мовою:
Стихами торговать
 пытаюсь скромно я
В вагонах поездов уже который год.
Здесь все проводники —
 давно мои друзья.
Они – такой простой,
приветливый народ.
Вагон, еще вагон.
 Железный стук колес.
И никому, увы, нет дела до стихов.
. . .
Зачем день изо дня я вновь сюда иду?
Увидеть сотни лиц
 и равнодушных глаз?
На счастье на свое иль на свою беду
В том вижу я свой долг.
И снова каждый раз,
Когда мои стихи читает пассажир,
Я верю: в нем взойдет
 волшебная заря,
Откроются пред ним
 врата в чудесный мир,
И чувствую, что жизнь
 живу свою не зря.
— Життя так склалося, що к╕лька рок╕в тому ми з родиною перебралися до Ки╓ва, — продовжу╓ свою розпов╕дь Петро Орлов. — Там було б╕льше можливостей для розповсюдження в╕рш╕в, але перепоною стало те, що я зовс╕м не знав укра╖нсько╖ мови. Було соромно перед людьми, до яких я звертався з╕ сво╖ми книгами, пост╕йно перед ними вибачався, бо не вс╕ слова розум╕в.
Наполегливо взявся вивчати мову самотужки. Спочатку я багато читав укра╖нською, особливо мен╕ подобались в╕рш╕ Л╕ни Костенко, Лес╕ Укра╖нки. Але хоч я вже ╕ знав укра╖нськ╕ слова, та все ж неправильно ╖х вимовляв, робив наголос. Почав використовувати ╤нтернет. Прослухав укра╖нською мовою сво╖ улюблен╕ (ще з дитинства) книги Антуана де Сент-Екзюпер╕ «Маленький принц», «Планета людей» та ╕нш╕. А якщо дивився ф╕льми, то т╕льки т╕, що як╕сно дубльован╕ укра╖нською мовою. Я наст╕льки захопився вивченням укра╖нсько╖ мови, що почав нею також писати в╕рш╕. Переконався, що вона значно багатша, «пол╕фон╕чн╕ша» в╕д ╕нших мов. Нею можна передати не т╕льки почуття, а й в╕дт╕нки почутт╕в!
Укра╖нська, напевно,
найкраща м╕ж мов
Для п╕сень, молитов ╕ в╕рш╕в,
Що народжуються
у глибинах сердець —
В царств╕ щиро╖ в╕ри й любов╕.
Милозвучна, велична, сп╕вуча вона,
Наче голос само╖ душ╕.
Адже в╕чне звертання до Бога ╓ суть
Будь-яко╖ велико╖ мови.
— Хоч ╕ писав вже укра╖нською, – розпов╕да╓ дал╕ наш г╕сть, — але життя в столиц╕ стало не по кишен╕. Довелося продати св╕й будиночок у Прохолодному, ми повернулися до р╕дного Криму, тепер уже в С╕мферополь. 
Тут, у видавництв╕ «Таврида», Петро Орлов цього року видав невеличку зб╕рку в╕рш╕в укра╖нською мовою «Злива щастя». В╕рш╕ ц╕╓╖ книжечки просв╕тлен╕ любов’ю до Бога, людей, Батьк╕вщини. Пропону╓мо уваз╕ читач╕в деяк╕ з них.
*   *   *
Усм╕хнися. Отак буде краще.
Тоб╕ кепсько, а ти усм╕хнися.
Бо за прикрощ╕ думати нащо?
Ус╕ злигодн╕ — просто др╕бниц╕.
Не всм╕хнутися —
 чорна невдячн╕сть
Богов╕, що нас ма╓ навчати
╤ дару╓ не т╕льки удач╕,
А й нагоди ус╕х вибачати.
Не всм╕хнутись не ма╓ш ти права.
Бо ти мусиш ус╕х надихати.
Усм╕хнися — така тоб╕ вправа,
На роботу ╕деш чи до хати.
Пам’ятай: т╕, за кого ти дба╓ш, —
Ж╕нка, д╕ти ╕ люди навколо,
Перехож╕, хай ти ╖х не зна╓ш, —
У серцях сво╖х матимуть холод,
Як вони не побачать тво╓╖
Добросердно╖ усм╕шки, брате.
Ти народ св╕й вважа╓ш с╕м’╓ю —
Тож навчайся йому слугувати.
╤ служ╕ння найперш означа╓
Под╕литись з людьми теплотою,
Що ут╕лення в усм╕шц╕ ма╓!..

*   *   *
Що для щастя треба?
З ус╕ма дружити,
Завжди вдячним бути,
Пробачати лихо,
Богу ╕ народу
В╕ддано служити
Не сво╓корисно,
Лаг╕дно ╕ тихо.
Де у цьому списку
Грош╕ та машина,
╤ все те, до чого
Кожний прагне дуже?
Схамен╕ться, люди!
Ще н╕хто грошима
Не ут╕шив серце,
Не вдоволив душу.

СП╤ВПЛАНЕТНИКОВ╤

Все людство — це одна родина.
Ми — д╕ти мат╕нки-Земл╕.
╤ кожен з нас — немов перлина
В корон╕ на ╖╖ чол╕.
Нехай ти будь з якого боку
Аж зовс╕м не такий, як я,
╤накше молишся ти Богу,
Не так м╕рку╓ш про життя.
На абсолютно р╕зних мовах
Ми розмовля╓мо нехай,
У р╕зних живемо умовах,
Хай р╕зн╕ ми ц╕лком ╕ вкрай,
Але за тебе, як за брата,
Готовий нав╕ть вмерти я,
╤ будь-яка твоя утрата
Для мене саме як моя.
Бо людство — це одна родина.
Ми — д╕ти мат╕нки-Земл╕.
╤ кожен з нас — немов перлина
В корон╕ на ╖╖ чол╕.
*   *   *
Що ╓ Вкра╖на? Це земля
Улюблена моя.
Це м╕й народ, якому я
Служу в╕ршами щиро,
Якому зичу, як соб╕,
Любов╕ в серц╕ я,
╤ ласки Божо╖ завжди,
╤ мудрост╕, ╕ миру.
*   *   *
Вс╕ балачки, що в нас погана влада,
Безглузд╕, бо див╕мося на себе:
Х╕ба сам╕ ми живемо доладно?
Х╕ба безчесним чесний уряд треба?
Якщо ми наче пси,
в╕зьмуться зв╕дки
Свят╕ геро╖ у Верховн╕й Рад╕?
Ставши ж як янголи,
ми будем св╕дки
Того, як прийдуть янголи до влади.
*   *   *
Я — запальний бунтар.
М╕й клич: «На барикади!»
Вставаймо, добрий люд,
Зв╕льнитися вже час
В╕д лютого ярма
Гнобительсько╖ влади,
Що наше п’╓ життя,
Що пожира╓ нас.
Ми прагнемо ус╕
До чистого пов╕тря,
До повноти душ╕,
До вол╕ й щастя, бо
Не в╕слюки ми, н╕
(У це я не пов╕рю!),
Ми г╕дн╕, варт╕, щоб
В нас правила любов.
А що пану╓ в нас?
Страх, заздр╕сть ╕ жадоба,
Брехлив╕сть, его╖зм,
Бездушн╕сть ╕ пиха.
А доброта й любов —
Життя суть ╕ оздоба —
В занепад╕ ц╕лком,
╤ доля в них лиха.
Жен╕мо, биймо зло,
Що в душах наших править,
╤ коронуймо ту,
Що нам порадив Бог.
Я — запальний бунтар,
Тому мо╖ вс╕ справи
Заради того, щоб
В нас правила любов.
А таки недаремно, погодьтеся, вивчив укра╖нську мову кримський поет Петро Орлов, щоб тепер ось так звернутися до укра╖нц╕в! Запрошу╓мо читач╕в до нашо╖ редакц╕йно╖ б╕бл╕отеки — «Злива щастя» в╕д Петра Орлова чека╓ на вас. ╤ ус╕х ╕нших поет╕в, знаних ╕ поки що невизнаних, кому ╓ чим под╕литися з людьми, кличемо до «Св╕тлиц╕», чи╖ стор╕нки в╕дкрит╕ для поез╕╖, приязн╕ ╕ добра!

З гостем сп╕лкувалася
Любов СОВИК

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 27.07.2012 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10573

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков