Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 03.08.2012 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#31 за 03.08.2012
ТВОРИТИ ДОБРО

З юв╕ле╓м!

ЕКСКЛЮЗИВНЕ ╤НТЕРВ’Ю ЗА Ф╤Л╤ЖАНКОЮ КАВИ З ПРОВ╤ДНОЮ ЖУРНАЛ╤СТКОЮ «КРИМСЬКО╥ СВ╤ТЛИЦ╤» ТАМАРОЮ СОЛОВЕЙ НАПЕРЕДОДН╤ ╥╥ ЮВ╤ЛЕЮ
2 серпня — день народження Тамари Соловей, прив╕тно╖, скромно╖, працьовито╖, талановито╖ св╕тличанки, порядно╖ людини, шановано╖, як у трудовому колектив╕, журнал╕стському середовищ╕, так ╕ вдячними читачами. Мабуть, важко знайти такий номер «Св╕тлиц╕», в якому б не було статт╕ Тамари Федор╕вни. В середньому, ╖╖ матер╕али займають до шпальти в одному номер╕, а за двадцять рок╕в ╖╖ сумл╕нно╖ прац╕ в «КС» — це ц╕лий майдан гостро порушених соц╕альних проблем, людського болю, пол╕тичних оц╕нок, мудрих м╕ркувань, глибоких власних думок, анал╕зу, тонкого гумору, влучних пор╕внянь, незм╕нного правдолюбства, нескорено╖ принциповост╕, нестандартних бачень, пронизаних розумом ╕ добротою, твердою громадянською позиц╕╓ю великого серця, прозр╕нням душ╕…

— Цей р╕к у «Св╕тлиц╕» багатий на юв╕лейн╕ дати: газета сто╖ть на пороз╕ свого 20-л╕ття, р╕к, як вона, н╕би чар╕вна птаха Фен╕кс, вкотре в╕дродилася з небуття, ваш особистий юв╕лей, пан╕ Тамаро, ╕ 20-р╕ччя вашо╖ незм╕нно╖ роботи у «КС». Ви працю╓те у наш╕й газет╕ з моменту ╖╖ заснування. Зм╕нювалися редактори, над нею вирували грози: ╖╖ то закривали, то вона в╕дроджувалася, багато прац╕вник╕в не витримували, а ви, ╓дина ж╕нка, вистояли всупереч ус╕м незгодам, чварам… Скаж╕ть, будь ласка, де ви черпа╓те сили для тако╖ ст╕йкост╕ ╕ незламност╕?
— Обставини життя, починаючи з тяжкого дитинства, про яке я б вол╕ла не згадувати, загартували. Тож мене не так просто здолати...
— Пригадую перший оф╕с «Кримсько╖ св╕тлиц╕» на Ки╖вськ╕й, дивлюсь на нин╕шн╕й ╕ ловлю себе на думц╕, що ╕ там, ╕ тут у Тамари Соловей робоче м╕сце обране у правому кутку в╕д вх╕дних дверей, за фен-шуй це м╕сце кер╕вника, щоб було добре видно вс╕х п╕длеглих. Ваш виб╕р робочого м╕сця св╕домий чи ╕нту╖тивний?
— Швидше, ╕нту╖тивний. Адже я ╕ у видавництв╕ сид╕ла у кутку, щоб за спиною н╕хто не ходив! А про фен-шуй тод╕ н╕хто н╕чого ╕ не знав.
— Як сталося, що ви зм╕нили затишне кр╕сло редактора у видавництв╕ на незатишне «кр╕сло» журнал╕ста та ще в ╓диному укра╖номовному виданн╕ в Криму?
— Звичайно, п╕сля зак╕нчення Московського л╕тературного ╕нституту (а творчий конкурс при вступ╕ був 20 ос╕б на м╕сце ╕ пять — за результатами екзамен╕в, й набирали туди лише 45 ос╕б з усього Радянського Союзу на р╕к) я працювала у видавництв╕ редактором художньо╖ л╕тератури, це була моя улюблена робота. Я половину свого св╕домого життя в╕ддала якост╕ л╕тератури. З цього робочого м╕сця я спод╕валася ╕ вийти на пенс╕ю. Була ╕ «ударн╕ком пят╕л╓тк╕», ╕ кращим редактором, ╕ «отл╕чн╕ком п╓чат╕» — фах╕вцем нарозхват! Та не так сталося, як жадалося.
В бурхливому 92-му наше видавництво рухнуло… в рос╕йський «омут», я ц╕лий р╕к була без роботи, а тут друз╕ розпов╕ли, що в╕дкрива╓ться нова газета, яко╖ дуже потребу╓ укра╖нська громада Криму…  Були ╕нш╕ газети, ╕ були ╕нш╕ вар╕анти. Якби на той час залишилася одна рос╕йськомовна газета — я б п╕шла туди. У даному ж випадку потребували п╕дтримки укра╖нська газета ╕ укра╖нська громада. Тому я зробила такий виб╕р.
— Даруйте, але ж ви зак╕нчили московський ВНЗ, а там, зв╕сно, не вивчали укра╖нську мову?
— Так, я п╕шла в укра╖нську газету фактично без знання укра╖нсько╖ мови. Перший р╕к роботи пост╕йно користувалася рос╕йсько-укра╖нськими словниками, доки не опанувала р╕дну мову в достатн╕х межах. А в далекому 1959 роц╕, коли мо╖ батьки пере╖хали з Сумщини в С╕мферополь, ╕ я мусила без вибору йти до рос╕йсько╖ школи, бо укра╖нських не було, першу чверть у клас╕ з мене вс╕ см╕ялися, глузували, а другу — я вже була в╕дм╕нницею ╕ вз╕рцем у навчанн╕. То ж мене дуже дивують розумов╕ зд╕бност╕ людей, як╕ на 20-му (!!!) роц╕ незалежност╕ Укра╖ни ставлять питання про надання статусу друго╖ державно╖ мови рос╕йськ╕й через неспроможн╕сть засво╖ти укра╖нську…
— Як фаховий редактор ви зна╓те м╕сце, вагу, силу, ц╕ну, маг╕ю СЛОВА, досконало волод╕╓те його чарами, як фаховий журнал╕ст ви у сво╖й статт╕ «Про класику та «рояль в кущах» за 13 липня цього року, мабуть, не випадково процитували Отця ╤вана, який, у свою чергу, процитував Б╕бл╕ю: «Спочатку було Слово, ╕ слово було у Бога, ╕ слово було Бог». Як ви особисто розум╕╓те цю фразу в контекст╕ сьогодення?
— «…Слово було у Бога, ╕ слово було Бог» — тобто це самоназва, самовизначення. Зв╕сно, як корабель назвеш, так в╕н ╕ попливе... Якщо в Укра╖н╕ рос╕йськ╕й мов╕ надати статус державно╖, тод╕ Укра╖на стане складовою Рос╕╖, ╕ н╕ про яку самост╕йн╕сть вже можна буде й не мр╕яти!
— Коли вже ми заговорили про Бога, скаж╕ть, будь ласка, ви — людина в╕руюча? Як ви ставитеся до рел╕г╕йно╖ ситуац╕╖ в Укра╖н╕?
— Так, я — людина в╕руюча, близько двадцяти рок╕в тому я входила до першого десятка параф╕ян Ки╖вського патр╕архату в Криму, як╕ звернулися з проханням про в╕дкриття укра╖нсько╖ церкви. Зараз у кожного громадянина Укра╖ни ╓ виб╕р, ╓ своя дорога до Храму, до Бога…
— Ваше житт╓ве кредо?
— Робити добро.
— Але ж поняття добра в╕дносне, як ви його вир╕зня╓те?
— Перший досв╕д мала в ранньому дитинств╕, коли м╕й репресований батько повернувся додому, я його тод╕ вперше побачила у сво╓му житт╕. В╕н на позичен╕ коп╕йки купив для мене гостинець. Тато ув╕йшов до хати, дав мен╕ пряника, мама кинулася до нього з об╕ймами, а я стояла, тримала в руках пряника ╕ намагалася зрозум╕ти: тато — це добре, чи це погано? Я зрозум╕ла: тато — це добро!
— За свою двадцятил╕тню журнал╕стську д╕яльн╕сть ви багато уваги прид╕ляли соц╕альн╕й сфер╕, конкретним людям по сут╕ ви весь час робили добро… Чи запам’ятався вам якийсь окремий випадок?
— Таких випадк╕в було дуже багато, ╕ я не хочу акцентувати на цьому увагу. Зробила — ╕ забула. В╕д добра — добра не чекають.
— Ви — журнал╕ст р╕зноплановий, вам п╕двладна будь-яка тема: в╕д осв╕ти, культури, пол╕тики, соц╕ально╖ сфери до глибин людського самоп╕знання, скаж╕ть, яка тема найц╕кав╕ша для вас?
— Мен╕ легше сказати, про що я не люблю писати. Я н╕коли не роблю матер╕ал╕в про людей, яких добре знаю, але в╕дверто не поважаю.
— ╤сну╓ переконання, що людин╕ да╓ться життя для того, аби вона д╕стала певний урок, чогось навчилася, щось зрозум╕ла, ╕ вс╕ люди, як╕ з’являються у нашому житт╕, незалежно з позитивом чи негативом, це — наш╕ вчител╕. Кого ви можете назвати сво╖ми учителями, ╕ чого вони вас навчили?
— В л╕тературному ╕нститут╕ майже вс╕ викладач╕ були ц╕кавими. У видавництв╕ — кримськ╕ письменники Мар╕я Васил╕вна Глушко, Анатол╕й ╤сайович М╕лявський, фронтовик Олександр Андр╕йович Л╓с╕н. Це були люди особлив╕. Вони вчили вимогливост╕ ╕ н╕коли не миритися з несправедлив╕стю. Тепер мо╖ думки — мо╖ вчител╕. Вони вчать, зокрема, прощати. Прощати нав╕ть... зради. Коли моя найближча подруга мене зрадила, здавалося, що зруйновано весь м╕й св╕т, все мо╓ життя. Тепер розум╕ю, причиною трагед╕╖ став для мене м╕й надм╕рний максимал╕зм. Прикру науку я д╕стала ╕ в╕д Ескандера Умерова. Коли написала для нього книгу на 700 стор╕нок «Узник ХХ века», в╕н заплатив мен╕ лише 300 гривень, а пустив чутки, що в╕ддав 5 тис. дол. Ск╕льки потрачено часу: в╕н розпов╕дав, а з того невиразного говор╕ння незрозум╕лою мовою я мала робити художн╕й текст, по дек╕лька раз╕в вичитувати гранки! З ц╕╓ю книгою в╕н вступив до сп╕лки письменник╕в, був там на оплачуван╕й робот╕. Я багато написала книг для людей, а цю видану книгу нав╕ть в руц╕ не тримала, коли д╕йшла мова, що мушу в текст╕ паплюжити Укра╖ну, — продовжувати роботу не стала.
— То ви — пан╕ гонорова?
— Швидше, принципова!
— Як сказано в ╢вангел╕╖ в╕д Йоанна (8.32), «П╕знайте правду, а правда вас в╕льними зробить»… Ви п╕знали правду? Чи почува╓тесь в╕льною?
— Так, майже про все можу в╕льно говорити. Але сьогодн╕ дають справжню свободу лише грош╕. Це — свобода вибору, облаштування свого життя, свобода творчост╕. Хоча задля грошей я не жертвувала жодним ╕з мо╖х переконань.
— У сво╖й статт╕ з нагоди 15-р╕ччя «КС» «З╕ «Св╕тлицею» у серц╕!» ви поетично писали: «Минають часи, минають роки, але шлях наш залиша╓ться незм╕нним, бо… ми бачимо на обр╕╖ сонце, ╕ воно згасне лише тод╕, коли стануть незрячими наш╕ душ╕». Ви ╕ сьогодн╕ можете п╕дтвердити сво╖ слова?
— Звичайно, незм╕нно тору╓мо житт╓вий шлях з╕ «Св╕тлицею» у серц╕, хоч ╕ з пост╕йним ╖╖ безгрош╕в’ям... Бувало, по п╕вроку зарплату м╕зерну ╕ ту не платили! Ми з мат╕р’ю, яка одержала пенс╕ю лише в 78 рок╕в, бо все життя хвор╕ла ╕ не мала необх╕дного робочого стажу нав╕ть для м╕н╕мально╖ пенс╕╖, буквально голодували. ╤нколи не було з чого нав╕ть юшки зварити.
— А яку страву ви любите готувати? Я, наприклад, борщ: вл╕тку — холодник, а взимку класичний укра╖нський.
— Про холодник я чую вперше, а от класичний готую дуже смачно, у будь-яких вар╕ац╕ях: ╕ з баклажанами, ╕ з кабачками…
— Овва! Я знала завжди, що борщ бува╓ з пампушками, з грибами, галушками тощо, а от про борщ з баклажанами чи кабачками нав╕ть не здогадувалася… В╕дчува╓ться ╕ в буденному творчий п╕дх╕д неординарно╖ особистост╕!
 Пан╕ Тамаро, ви за сво╓ журнал╕стське буття зустр╕чалися з багатьма ц╕кавими людьми, г╕дними насл╕дування, хто вам найб╕льше ╕ чим запам’ятався?
— Так, г╕дних людей дуже багато, по сут╕ це вс╕, про кого я пишу. От недавно, наприклад, я писала про Чермошенцева Володимира Олекс╕йовича. Це рос╕янин, який не бо╖ться бути укра╖нцем, воював в лавах УПА.
— Якось ви писали про л╕каря Валентина Павловича Усаченка наступне: «╤ хоч в╕н — людина далеко не сентиментальна, дума╓ться, щем╕ло його серце, бо це був момент ╕стини, ради якого вартувало обрати саме таку долю». Чи можете ви, спираючись на захоплення читач╕в вашим журнал╕стським влучним ваговитим словом, сказати ╕ стосовно себе ц╕ слова?
— Це не я обирала долю, швидше, вона мене. Зрештою, займатися журнал╕стикою я н╕коли не прагнула, тим б╕льше, що за радянських час╕в журнал╕стика була лише прислужницею влади.
— В день народження завжди згадуються яскрав╕ стор╕нки життя, хочеться погортати альбом, ще раз поглянути на улюблене фото… У вас ╓ улюблене фото, як╕ воно виклика╓ у вас асоц╕ац╕╖?
— Нема╓. Бо т╕╓╖ людини, яку колись фотографували, вже не ╕сну╓. Фотоальбом нагаду╓ мен╕ цвинтар, там все в минулому.
— Зв╕сно, за сумним гумором ╕ шорсткими, нав╕ть колючими, непередбачуваними в╕дпов╕дями завжди кри╓ться тонка поетична натура. Кажуть, що пан╕ Тамара гра╓ на г╕тар╕, гарно сп╕ва╓ виключно власн╕ п╕сн╕, видала власну зб╕рку в╕рш╕в… Поез╕я — це стан душ╕.
— Сьогодн╕ м╕й стан душ╕ далеко не поетичний.
— У сво╖й статт╕ «Ма╓ Крим укра╖нськ╕ таланти!» в╕д 5 серпня 2011 року ви писали «Хтось ма╓ талант сп╕вака, хтось — артиста, хтось — постановника, а хтось — людини, яка допомага╓ мр╕ям зд╕йснюватися ╕ народжуватися новим». Вс╕ма цими талантами, чеснотами над╕лена ╕ Тамара Соловей. Робити добро – це не т╕льки ╖╖ кредо, а й ╖╖ сутн╕сть, ╖╖ сенс. Вона щономера щедро дару╓ власн╕ думки, власний час, власн╕ можливост╕, власне життя…  Та в день народження годиться сам╕й приймати подарунки… Уяв╕мо казкову ситуац╕ю: перед вами поста╓ Чар╕вник або добра Фея, який би ви хот╕ли в╕д них отримати подарунок?
— Мо╓ дитинство минуло без казок, то тепер — нав╕ть не хочеться уявляти…
— Та всупереч сумним реал╕ям, давайте будемо мр╕яти! Якби у ваших руках опинилася Золота Рибка, як╕ три бажання загадала б ╖й Тамара Соловей?
— Лише одне: щоб вона не потрапила на сковор╕дку до тих, чи╖ мр╕╖ хот╕ла б виконати. Бо за добро не завжди платять тим же самим.
— Нехай вас назавжди обмине доля змальовано╖ вами Золото╖ Рибки, а ваш╕ власн╕ думки будуть св╕тлими ╕ осяйними! Бажаю, щоб вашими супутниками однин╕ ╕ дов╕ку стали здоров’я, рад╕сть, достаток, добра казка, безмежн╕ зд╕йсненн╕ мр╕╖, натхнення на журнал╕стське творче «вариво», збагачене сов╕сн╕стю, мудр╕стю, справедлив╕стю, що дасть силу духу, зц╕лить зболену в╕ками укра╖нську душу, пробудить нац╕ональну самосв╕дом╕сть ╕ найкращ╕ людськ╕ почуття!

 Розмову вела Ольга Б╤ЛЯЧЕНКО

*    *    *

Колективи «Кримсько╖ св╕тлиц╕» ╕ Нац╕онального газетно-журнального видавництва сердечно в╕тають Тамару Федор╕вну Соловей з юв╕ле╓м! Здоров’я, творчо╖ наснаги ╕ багато-багато вдячних читач╕в Вам, шановна Тамаро Федор╕вно, на довг╕ й щаслив╕ л╕та!

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 03.08.2012 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10581

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков