Версiя для друку Обговорити в форумi

Прагнучи підняти свій імідж, Партія регіонів під своїм логотипом закликає жителів півострова пишатися історичними персонами, які мали будь-яке відношення до Криму. В силу моєї професії мене особливо зацікавило прізвище видатного вченого-хіміка Д. І. Менделєєва. І ось що я знайшов. З величезними труднощами він склав вступні іспити (середній бал 3,2 із 5) в 1850 році до Головного педагогічного інституту. Крім того, абітурієнт написав розписку, згідно з якою повинен після закінчення інституту відпрацювати 8 років за місцем призначення.
Біографи вченого не перестають дивуватися, як неуспішний гімназист за декілька років перетворився в обдарованого студента: якщо на першому курсі він був 25-м із 28 студентів, то через рік сьомим; на момент закінчення інституту про Менделєєва говорили як про обдарованого студента фізико-математичного факультету. На жаль, всі ці роки його супроводжувала серйозна хвороба – кровотеча горла. Воно і не дивно: всі рідні, в тому числі батьки, померли від сухот легенів.
Тому після закінчення навчання, незважаючи на те, що його прізвище було в списках стажування за кордоном, Менделєєв за рекомендацією лікарів вибрав для роботи південь Росії, а саме Рішельєвський ліцей в Одесі. Він не без підстав розраховував серйозно зайнятися наукою (а така можливість там була) і підготуватися до вступних іспитів на ступінь магістра. Але випускник планував, а Міністерство народної освіти вирішувало, точніше писар, який переплутав документи і виписав Менделєєву направлення на роботу старшим учителем природничих наук у гімназії закуткового Сімферополя. Помилка писаря вибила випускника інституту з колії, і Менделєєв відправився в Міністерство та наговорив нечемностей директору департаменту. В справу втрутився міністр народної освіти А. Норов. Учасник Бородінської битви, поет, видатний історик відзначався крутим характером. Він викликав до себе директора департаменту, де працював писар, і молодого фахівця. Відчитавши першого, він звернувся до Менделєєва зі словами: «А ти, щеня! Ще не встиг зіскочити зі шкільної лави, а вже грубиш старшим. Дивись, я цього не потерплю!». І не став скасовувати указ про призначення. Вбитий горем, Менделєєв почав збиратися в дорогу. Напередодні він побував на прийомі у лікаря Н. Здекауера, що прославився в майбутньому заснуванням Російського товариства народного здоров’я. Він уважно обстежив блідого студента і, не поставивши точного діагнозу, дав цілу низку рекомендацій. Дізнавшись, що Менделєєв їде до Сімферополя, Здекауер наполегливо порадив потрапити там на прийом до уславленого хірурга М. І. Пирогова, і навіть написав рекомендаційного листа.
На той час у Криму йшла англо-франко-турецько-російська війна, а Пирогов завідував медичною частиною російських військ. Цією рекомендацією Менделєєв слушно скористався. Знаменитий хірург по суті повернув його до життя. Він сказав, що у нього немає ніяких сухот. Повернувши листа, М. Пирогов розсміявся: «Збережіть цей лист і при нагоді віддайте Здекауеру. Ви нас обох переживете». Дійсно, після цієї зустрічі Менделєєв прожив ще 50 років. Його хвороба була пов’язана з серцевим клапаном і згодом пройшла. Все життя знаменитий хімік згадував не менш знаменитого хірурга: «Оце був лікар! Наскрізь людину бачив і одразу зрозумів мою натуру».
На початку жовтня Менделєєв прибув до Сімферополя – місця своєї першої роботи. На вулицях нескінченні обози з пораненими, боєзапасами, провіантом, війська. В степу за містом піднімалися до неба стовпи смердючого диму від спалення падалі і сміття, щоб уникнути епідемії. Сімферополь – неприглядне, глухе містечко, вщерть забите лазаретами. Під лазарет була відведена також гімназія, куди одержав призначення Менделєєв. Про навчання годі і думати, дорожнеча і страшенна спекуляція. Знайти житло було неможливо. Зжалівшись над молодим чоловіком, директор гімназії дав йому притулок у власній квартирі, яка знаходилась в приміщенні гімназії. Менделєєву здавалось, що його життя зайшло в глухий кут: десь проводяться наукові дослідження, друкуються журнали, а йому вісім років прозябати в сімферопольському вигнанні. Повна депресія.
В такому настрої він одержує листа від однокурсника Янкевича, який добивався можливості залишитися в Петербурзі і не їхати через помилку писаря департаменту до Одеси: «Любезный Менделеев! После долгих усилий мне удалось наконец выхлопотать себе позволение остаться в Петербурге… Теперь мне пришла в голову мысль, не можешь ли ты занять моё место в Одессе, если захочешь, конечно… Во всяком случае, я считаю долгом уведомить тебя обо всем этом».
Лист Янкевича переповнив чашу терпіння Менделєєва. Він пішов до директора гімназії, у якого одержав «заробітну» плату, і на свій страх і ризик без дозволу в кінці жовтня поїхав до Одеси, де через два тижні обійняв посаду старшого вчителя математики в гімназії при Рішельєвському ліцеї.
А в цей час директор Головного педагогічного інституту, взнавши про біди і поневіряння свого кращого вихованця, звернувся до попечителя Одеського навчального округу перемістити Менделєєва із Сімферополя до Одеси, що і було дозволено фактично заднім числом.
Тепер вам судити, чи коректно вішати меморіальну дошку на стіну однієї із шкіл Сімферополя з написом, що в ній працював Д. І. Менделєєв, і чи маємо ми, кримчани, право пишатися цим фактом? А може, нас вчергове «розводять, як кошенят» — за словами нардепа-регіонала...

Василь ЧИРВА,
доктор хімічних наук, професор
м. Сімферополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #31 за 03.08.2012 > Тема "Резонанс"