Версiя для друку Обговорити в форумi

СПРАВЖНЄ СВЯТО юні  читачі «Джерельця» зможуть подарувати собі самі, якщо візьмуть участь у нашому творчому конкурсі і виграють ось цей розкладний велосипед! Надсилайте на адресу редакції (звичайною або електронною поштою) ваші літературні, поетичні, публіцистичні твори — на будь-які теми. Кращі роботи будуть опубліковані у «Джерельці», а їхні автори отримають шанс вибороти суперприз та інші нагороди.
Крім творчих завдань будуть й цілком конкретні, за які нараховуватимуться додаткові бали. Ось два з них:
— Коли вийшов перший номер «Джерельця»?
— Хто надав для переможця конкурсу у «Джерельці» головний приз — велосипед? (Депутат, кандидат, партія і т. д.)
Чекаємо на ваші відповіді, вірші, оповідання, репортажі, новели, статті. Творіть! Дерзайте! Перемагайте!

На фото — Галина Мустафаєва, директор Грушівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (м. Судак) з призовим велосипедом, за який змагаються також учні і її школи. «За такий приз варто поборотися!» — запевняє Галина Степанівна.

Доброго дня, «Джерельце»! Це твоя шанувальниця Остапчук Тетяна, яка навчається у 10 класі Азовського НВК Джанкойського району. Хочу привітати всіх з майбутнім святом Незалежності України. Пам’ятаймо: чи буде процвітати наша держава — залежить від її громадян.

ГРОМАДЯНИ

Чи всі ми нині громадяни,
Чи лиш населенням звемось?
Крізь долі нашої тумани —
Чи знаємо, куди йдемо?
Чи вболіваєм за державу,
Чи нам болить тільки своє?
Чи пам’ятаєм її славу,
Чи ділимо — твоє й моє?
Чи можем гордо ми сказати:
«Я – матінки-Вкраїни син!»
Чи вміємо лиш плазувати,
Та голос подавать з-за спин?
Пора вже голову підняти,
Дорослі, юні і малі!
Пора вже українцем стати
На рідній батьківській землі!

ПАТРІОТ

Величне слово «патріот» —
Що нині означає?
Людина багатьох чеснот,
Народ свій поважає.
Він щиро любить рідний край:
Ці гори і долини,
Цю землю, любий друже, знай,
Що зветься Україна!
Готовий він віддать життя
Задля її безпеки.
Прямує гордо в майбуття —
І близьке, і далеке.
Хвилює доля всіх людей
Й окремої родини.
Він є носителем ідей
Своєї Батьківщини!

Юним читачам «Джерельця»

ЛЕБЕДИНА ЛЮБОВ

З дитячих років батьки виховували нас у дусі особливого, так би мовити, тендітного ставлення до природи.
Наприклад, навесні природа оживає, ніби чарівна квітка, і з першими сонячними промінчиками розкриває своє ніжне личко, вітається з усіма. 
З перших років свого життя я тісно пов’язана з природою, тому що мешкала в мальовничій місцевості — Смілянщині (Черкаська область), де безліч чарівних краєвидів. Ось один цікавий випадок.
Був ясний літній ранок, селище наше перебувало в передсвітанковому сні. Ми йшли на свій город, дорога не близька, три кілометри від нашого будинку, і проходила вона повз ставок. Старожили називали його Панським.
Сонечко вже обережно піднялося над обрієм, роса діамантами світилася на траві і квітах. Раптом з очерету виплив білий красень-лебідь, гордий птах, який немов корабель у повільному русі виводив на прогулянку своє потомство. Одне з пташенят сиділо на спині у батька-лебедя, а той обережно возив його по тихій воді.
Картина, звичайно ж, заворожуюча. Ми довго милувалися, спостерігаючи за ними, ніби на природному спектаклі, де сценою слугувало озеро.
Що значить справжня батьківська любов!

ХТО СПРИТНІШИЙ?

Було це влітку, коли ми всією сім’єю відпочивали біля ставка. Брат Олександр лаштував багаття для шашликів, а я з Наталією і мамою збирала цілющі трави на чай, який готували на вогнищі.
Раптом, не відомо звідки над нашою галявиною з’явилась пташка, як потім ми дізнались її звали Галя. Вона була домашньою і мешкала в садибі біля озера, де жив її хазяїн.
Галя політала, покружляла і, не довго думаючи, спокійно сіла на плече мого чоловіка, який готувався рибалити.
Коли все було приготовано і духмяне м’ясо розносило свої пахощі навколо, з’явилося двоє цуценят, схожих, мов близнюки. Ми, звісно, їх пригостили і вони побігли до свого хазяїна, де і Галка мешкала. Нагодували і розумницю Галю, вона брала з рук шматочки м’яса, а решту ховала в ямку-схованку. Коли її покликав хазяїн, вона полетіла додому. Та знову прибігли до нас брати-цуценятка, швидко відшукали сховане Галкою м’ясо і з’їли його.
Справді говорять: «Хто спритніший, той ситніший».

Тетяна ШКІЛЬНЮК,
учителька
с. Родникове, Сімферопольський район

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #31 за 03.08.2012 > Тема ""Джерельце""