Версiя для друку Обговорити в форумi

Тішусь, коли відвідую освітянські заходи. Саме там можна побачити і відчути, як зростає наступне покоління незалежної України, вчергове побувати і поспілкуватись в українськомовному середовищі. Вчителька української мови і літератури севастопольської гімназії № 7 Валентина Терентіївна Рябка зустрічається мені на кожному з конкурсів чи конференцій. Ми нещодавно зустрілись і в розмові виявилось, що маємо не лише близькі погляди, а й немало спільних знайомих.
Вона приїхала з Черкащини до Криму за комсомольською путівкою у віці 18 років, закінчила Сімферопольський університет за спеціальністю «українська мова». В школах тоді цей предмет не вивчали і довелось працювати будівельником, секретарем райкому комсомолу, потім на кадровій роботі.
Вчителькою стала пізно, вже в зрілому віці, прийшла у школу в 1996 році і увесь час працює в одній і тій же гімназії № 7.
Валентина Терентіївна каже, що не пам’ятає, щоб був якийсь конфлікт чи хтось був незадоволений предметом. Її дітям подобається українська мова. І через це у неї багато переможців всеукраїнських конкурсів. Вона пригадує, як ще за часів Леоніда Кучми севастопольці вперше взяли участь у змаганні і її учениця Аня Ковальська стала переможницею. Разом вони їздили на урочистості до Києва, потім до Канева. І після цього Аня мала багато успіхів в навчанні і в конкурсах.
З приємністю згадує вчителька і поїздку у 2007 році на Тарасову гору в Каневі з переможцями конкурсу «Ідея соборності України: творчість Тараса Шевченка; народ, суспільство, держава, родина. Минуле, сучасне і майбутнє» Костянтином Варочкіним та Марією Пономаренко. Перший нині – студент 2 курсу Сімферопольського медичного університету, а колишня учениця – вже студентка 3 курсу Київського національного університету імені Тараса Шевченка і вивчає слов’янську філологію.
Її учениця Аліна Осетрова у 2008 році перемогла в міжнародному конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика, і нині успішно навчається в Таврійському Національному університеті ім. Володимира Вернадського на факультеті журналістики.
Такі перемоги своїх учнів вчителю приносять радість, душевний спокій і насолоду, бо демонструють позитивний результат педагогічної роботи. Після закінчення гімназії учні час від часу зустрічаються з вчителькою чи спілкуються телефоном.
Валентина Рябка каже, що директору гімназії подобаються високі результати педагогічного процесу як от перемоги дітей у всеукраїнських конкурсах. Зовнішнє незалежне оцінювання теж підтверджує правильний спосіб навчання дітей, наприклад, нещодавно одна з учениць набрала 197,5 балів з 200 можливих.
Вчителька вважає, що діти люблять її предмет ще й тому, що вона є носієм української мови – народилась в українському селі, не забуває батьківську хату, і багато увібрала в себе ще з дитинства – знання свого народу, традицій, пісень – все це живе в ній. Яке б речення, не розбирали, – каже Валентина Терентіївна, – я завжди можу розглянути його на народознавчій основі і дітям це і пізнавально, і корисно, і цікаво.
У неї в основному молоді колеги, і спілкуються вони часто, ходять разом на уроки, розмовляють на перервах, п’ють разом каву. У цьому році проходив семінар з української мови і літератури – разом зробили три виставки – «Українська вишиванка», «Хустка моя хустка» та «Мамині рушники». Тепер мріють разом створити народознавчий музей і вже збирають для нього матеріали.
За свою педагогічну діяльність Валентина Терентіївна Рябка має знак міністерства освіти і науки України «Відмінник освіти України» (2002 р.), знак «Василь Сухомлинський» за підготовку переможця мовного конкурсу імені Петра Яцика (2008 р.) та численні грамоти і дипломи.
Природно, що педагога тривожить незадовільний стан розвитку та відсутність підтримки української культури і мови в місті, розширення мовного середовища. Вчителі і за межами школи спілкуються українською, діти і на перервах підходять і запитують українською мовою. Але цього замало. Валентина Терентіївна пригадує, як запрошували виступити в школі український хор Віктора Ковальчука «Червона калина» і найпозитивніші емоції після цього виступу. Із сумом відзначає слабку співпрацю українських організацій в місті і бачить вихід у наповненні українського життя в Севастополі якісними подіями.
Вчителька севастопольської гімназії № 7 Валентина Терентіївна Рябка і надалі докладатиме всіх зусиль для того, щоб севастопольські діти всіх національностей досконало оволодівали державною українською мовою і впевнено вступали у кращі навчальні заклади країни.

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ

«Вона завжди в усьому і найперша, і найкраща...»

15 років тому доля подарувала мені зустріч з унікальною людиною – Валентиною Терентіївною Рябкою, яка тепер є близькою і дорогою колегою.
Так сталось що вона повернулась у професію майже через 25 років і пірнула в неї сповна, самовіддано й навіть самозречено. Вона не просто йде до школи, а немов біжить з радістю, пояснюючи, що з дітьми у неї «душа літає».
Вихованці відразу відчули її щирість, любов, високість польоту, платили і платять їй своїм душевним теплом.
Знаю її ще як класного керівника мого сина. Скільки добра скільки свого життєвого досвіду передала учням! Як вони дивувались її гідності і гордості, що українка, прямоті, порядності, її ерудованості, любові до краси, життя, людей!
Вона годинами може розповідати про свою Черкащину, своїх однокласників, яких щороку збирає (і це в наш суєтний час!) в кінці червня у рідному селі, цитувати милого серцю Шевченка, творчість якого знає напам’ять.
Вміє Валентина Терентіївна захоплювати своїм предметом, уміє дискутувати, вміє переконувати щодо важливості в житті людини таких понять як свобода і неволя, дійсність і мрія, особистість і натовп…
Дивуюсь її життєвій енергії, працездатності, силі духу і в хорошому розумінні амбітності: вона завжди в усьому і найперша, і найкраща.
Вона створила у місті перший сучасно обладнаний навчально-методичний комплекс з української мови і літератури.
Її учні – кращі декламатори творів Кобзаря і кращі автори власних рядків, присвячених нашому генію, тому і в Канів на церемонію нагородження переможців всеукраїнських конкурсів учнівської творчості майже щороку їздять саме вони.
Її вихованці успішно проходять і зовнішнє незалежне оцінювання, і знов таки показують найкращі результати по місту.
Із року в рік вона готує найбільшу кількість переможців олімпіад, мовних конкурсів ім. Петра Яцика та інших мовно-літературних змагань.
Так, у Валентини Терентіївни педагогічний талант найвищого ступеня і за таку велику працю вона нагороджена грамотами управління освіти і науки Севастопольської МДА, міністерства освіти і науки України, а також має відзнаку «За заслуги перед містом-героєм Севастополем» (2009 р.).
Хай ще багато років Валентина Терентіївна залишається для учнів і колег взірцем моральності, духовної досконалості людини і прикладом для наслідування!

Валентина ЛОПАТЮК,
методист Севастопольського інституту післядипломної освіти

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #33 за 17.08.2012 > Тема "Українці мої..."