Версiя для друку Обговорити в форумi

Скільки себе пам’ятаю, поруч зі мною завжди мій братик Надир. Він молодший за мене на рік і два місяці. Нас іноді з ним плутають, говорять, що ми дуже схожі. Хоча ми зовсім різні. Він дуже скромний і сором’язливий. Ми іноді з ним сваримося через дрібниці, але потім завжди миримося. Він незлопам’ятний і дуже добрий. Коли ми були зовсім маленькими, нашим улюбленим заняттям було «давати концерти». Пам’ятаю, коли до нас приходили гості, я підбігав до тата і запитував: «Можна показати вам маленький концерт?» Тато звичайно ж погоджувався. Я біг до Надира, і ми складали програму для концерту. Потім я оголошував номер. Робив я це таким чином: красиво виходив на середину вітальні і урочистим голосом декламував:
— Зараз виступить заслужений артист нашої родини, лауреат дідової премії Аблаєв Надир. Він виконає пісеньку крокодила Гени з мультфільму «Чебурашка». Зустрічайте!
Я біг до комп’ютера і вмикав фонограму. На сцену виходив Надир і дуже серйозно виконував свій номер. А я в цей час готував черговий виступ. Наш репертуар складався з дитячих пісень, віршиків... А свій концерт ми традиційно завершували танцем «Хайтарма». В цей танець ми вкладали все своє вміння, і, мабуть, наш запал передавався і глядачам, які приєднувалися до нас. Краще за всіх, звичайно, танцював дідусь.
Брат мій добре вчиться в школі, він ходить на різні гуртки. Я з ним проводжу більшу частину часу. Ми разом граємося, розповідаємо один одному всілякі історії. Він завжди і у всьому допомагає мені й підтримує мене. Бачить у всьому тільки хороше. Він також, як і я, ходить у музичну школу і вчиться грати на гітарі вже третій рік. Надир ходить на дзюдо, де вже досяг непоганих результатів. У нього багато грамот і купа медалей. Надир багаторазовий призер республіканських та міжнародних турнірів у цьому виді спорту!
Одного разу в Сімферополі, де проходив юнацький турнір з дзюдо, стався ось такий випадок. Це було у неділю, в березні. Ми разом з татом теж поїхали на змагання, щоб підтримати Надира. Після зважування їх розбили на групи по вагових категоріях. Надир, швидко перемагаючи своїх суперників одного за іншим, наближався до фіналу. Здолавши чотирьох суперників, він вийшов у фінал. Ми не сумнівалися, що він переможе, але все одно дуже переживали за нього. Але от прикрість! Під час фінального поєдинку Надир невдало відхилився від суперника і пошкодив собі руку. Вона дуже сильно боліла, це було видно по його обличчю. Після того, як суддя зупинив поєдинок і Надира оглянув медик, який чергував на турнірі, до нього підбіг тренер. Не хотілося віддавати перемогу, яка практично вже була в кишені. Було прийнято рішення продовжувати поєдинок, хоч права рука у брата дуже боліла. Все навантаження припало на ліву руку, але Надир тримався молодцем. Він боровся на рівних із суперником. Основний час не виявив переможця, тому була надана додаткова хвилина, яка теж результату не дала. Рефері оголосив нічию, але все ж перемога була присуджена супернику Надира за активність. А я вважаю, що переміг мій брат, він боровся з ним однією лише лівою рукою і не залишив супернику шансів на перемогу.
Коли ми приїхали додому, з’ясувалося, що у Надира перелом правої руки. Я впевнений, якби не травма, то Надир легко впорався б із суперником. Я пишаюся своїм братом, у якого ось така воля до перемоги! Він дуже надійний і цілеспрямований. Я сподіваюся, що коли ми виростемо, ми завжди будемо поруч, будемо готові прийти один одному на допомогу, бо рідніших від Надира і батьків у мене на цьому світі більше нікого немає!

Бекір АБЛАЄВ,
юнкор шкільного творчого об’єднання «Джерело»
Нижньогірський район в Криму

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #33 за 17.08.2012 > Тема ""Джерельце""