Версiя для друку Обговорити в форумi

Постаті

Про Вітчизняну війну 1812 року ми знаємо з підручників історії, роману Льва Толстого «Війна і мир» та його кіноверсії, здійсненої одним із кращих радянських режисерів Сергієм Бондарчуком. Однак мало кому відомо сьогодні, що першими екранізували цей історичний роман у звуковому форматі не у нас. Це зробили в 1956 році американці і їхній варіант з музикою всесвітньовідомого композитора Ніно Роти був у радянському прокаті. А ще раніше – в 1912 році його екранізацію було здійснено на російській кінофабриці Олександра Ханжонкова.

ФЕСТИВАЛЬ ОДНОГО ФІЛЬМУ

Право на неї тут вибороли в суперництві з французами, які також подали заявку на зйомки фільму про цю військову епопею двох країн до 100-річчя Бородінської битви. Після перегляду знятих пробних кадрів російською і французькою творчими групами в канцелярії Миколи ІІ, який у Лівадії вже бачив перший фільм Ханжонкова «Оборона Севастополя» і схвалив його, вирішили надати підтримку своїм кінематографістам. На практиці вона виразилася не фінансовою допомогою, а виділенням російських військ для участі в зйомках. Французькі кіномитці телеграфували в Париж:
— З Ханжонковим необхідно укласти договір про кооперацію.
Так і було зроблено. Знімали фільм два режисери: Василь Гончаров з Росії і Кай Гансен із Франції. І роль Наполеона Бонапарта виконали в стрічці також два актори. Вони зіграли її так, що при монтажі не можна було відрізнити, в яких кадрах французького імператора відтворює на екрані французький артист, а в яких — російський. Субтитри до безмовної ще тогочасної технології зйомок було виконано також двома мовами відповідно для російського і французького прокату.
Ця одна з перших стрічок вітчизняного ігрового кіно «1812 рік» — спільний російсько-французький кінопроект, демонструвалася в Кримській республіканській універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка на кіновечорі «Дні Ханжонкова в Сімферополі», приуроченому 135-річчю з дня його народження. Він відбувся за програмою фестивалю одного фільму — кіно-бібліотечного конкурсного інтерактивного проекту як частини соціокультурної міжнародної медіаосвітньої програми «Діти — екран — культура». Її заснував відомий російський кінорежисер та актор Ролан Биков для відновлення і продовження життя на екрані старих кінострічок.
— Дехто вважає, що робити цього не потрібно, бо перспектив великого кінопрокату в чорно-білих фільмів, передусім не озвучених, сьогодні немає, — сказав ведучий фестивалю, кінознавець з Ялти Борис Арсеньєв.
Кінореставратори і не ставлять перед собою таку мету. Відновлюючи давні твори екранного мистецтва, вони рятують їх від невідомості, виховують уважне і бережливе ставлення до історичної та культурної спадщини України і Росії. А публічна презентація дає можливість молодим глядачам пізнавати цінності спільної кінокультури в хронологічній послідовності створення, їх унікальність, соціальну, культурну і художню значущість, елементи новаторського вкладу в розвиток виражальних засобів вітчизняного і світового кіно.
Першим у Ялті за участю фонду Ролана Бикова та при сприянні Міністерства культури Російської Федерації було знято з архівних полиць фільм О. Ханжонкова «Оборона Севастополя». Нині повертається із забуття до глядачів його другий фільм «1812 рік».

РЕЖИСЕР І ПРОДЮСЕР ХАНЖОНКОВ

Ім’я Ханжонкова добре відоме в Криму: режисер, сценарист, продюсер, організатор кінопромисловості, засновник Ялтинської кіностудії. У серпні минулого року в Ялті у рамках ХІІ Міжнародного телекінофоруму «Разом» було відкрито йому пам’ятник, автори якого — скульптори Геннадій і Федір Паршини. Ще один пам’ятник, створений скульптором Зурабом Церетелі, встановлено в Макіївці Донецької області. Це відбулося в серпні 2008 року. Місяць серпень в обох випадках обраний не випадково. 8 серпня 1877 року в селі Ханжонковка Російської імперії (нині селище Ханжонково Донецької області) в родині збіднілого поміщика народився один з майбутніх магнатів вітчизняного кінематографа — Олександр Олексійович Ханжонков.
Закінчивши Новочеркаське козаче юнкерське училище в 1896 році, він у чині підхорунжого розпочав службу в привілейованому Донському козачому полку. Через два роки в його життя входить кіно і Ханжонков надає перевагу «живій фотографії» над військовою службою. В чині підосавула він у 1905 році звільняється з полку, а п’ять тисяч рублів, отриманих при розрахунку, вкладає в кінопромисловість.
Спочатку Ханжонков працює пайовиком у московській компанії «Гомон і Сіверсен». Згодом вона з’єднується з його власним підприємством, яке розростається у фабрику з виробництва кінострічок. У 1908 році Олександр Ханжонков разом з режисером Василем Гончаровим знімає і випускає в прокат перші короткометражні фільми «Пісня про купця Калашникова» та «Російське весілля ХVІ століття». У 1911 році виходить їхній перший повнометражний фільм «Оборона Севастополя», а в наступному році — перший мультфільм, знятий технікою об’ємної анімації, — «Чарівна Люканіда або Війна вусанів з рогачами».
З 1909 по 1912 рік Ханжонков знімає від восьми до десяти фільмів у рік, а в 1913 — двадцять. Він вперше в історії російської та української кінематографії зняв фільми освітнього характеру: з географії, зоології, ботаніки, медицини, сільського господарства. Для цього залучав провідних експертів.
Для популяризації мистецтва кіно серед населення Ханжонков почав видавати наприкінці 1910 року журнал «Вісник кінематографії», а в 1915 — журнал «Пегас», де, крім матеріалів про кіно, публікувалися статті про музику, театр, літературу і сучасну культуру в цілому.
З 1916 року кінематографіст пов’язує своє життя з Кримом. Він купує в Ялті ділянку землі і відкриває кіноательє. Через рік акціонерне товариство «Ханжонков і К» відкриває літню кінознімальну базу і в Ялті з’являється кінофабрика, якій прогнозують успіх російського Голлівуду. Після революції 1917 року О. Ханжонков залишає країну і виїжджає спочатку в Константинополь, а потім — у Мілан, Відень, Баден, де намагається продовжити кіновиробництво. В 1923 році на запрошення акціонерного товариства «Русфільм» повертається на батьківщину. У 1920-х роках Ялтинська кіностудія випускає українські фільми: «Остання ставка містера Енніока» (за романом О. Гріна, 1922), «Привид бродить по Європі» (1922), «Остап Бандура» (1924), «Ордер на арешт» (1927), «Кіра Кіраліна» (1928), «Троє» (1928).
У 1926 році Ханжонкова арештовують як промисловця, звинувачуючи в економічних махінаціях. І хоч його звільняють за відсутністю доказів вини, цей арешт підірвав здоров’я. У 1934 році його реабілітовують. Він одержує персональну пенсію.
В останні роки життя О. Ханжонков писав мемуари. Частина з них ввійшла у книгу «Перші роки російської кінематографії» (1937). Під час німецької окупації Криму в 1941-1944 роках він, прикутий до інвалідного візка, залишався в Ялті. Помер Олександр Ханжонков 26 вересня 1945 року. Похований у Ялті на Полікурівському меморіалі.

УРОК ВІЗУАЛЬНИХ ОБРАЗІВ ДЛЯ МОЛОДІ

Презентуючи учасникам кіновечора в Сімферополі відновлений фільм О. Ханжонкова «1812 рік», Б. Арсеньєв розповів, що на прем’єрних показах у 1912 році він був німим, лише з субтитрами. Потім в його демонструванні використовувалася музика італійського композитора Антоніо Вівальді. Її ілюстративні, пейзажні мотиви залишено з навчальною метою і в перших кадрах відновленої стрічки для показу за освітніми програмами в учбових закладах. Основна ж її частина супроводжується симфонічною увертюрою «1812 рік» Петра Чайковського, яка звучала на показі в 1912 році на Бородінському полі. У фільмі, знятому в жанрі історичної драми, музика, як його динамічний внутрішній стержень, посилює глибину трагедії народу, передає масштабність воєнних дій, патріотизм російських людей, їхню непокореність загарбникам.
Режисер В. Гончаров прагнув створити фільм, не гірший від іноземних. У ньому немає декорацій. Всі сцени та епізоди, у тому числі й бойових дій, знято в реальних умовах на місцевості. В операторській роботі використано багато новацій того часу: довгофокусні об’єктиви, комбіновані зйомки. Не обійшлося без забавних моментів, які і в наш час теж нерідко трапляються на вуличних зйомках кіно. Під час в’їзду «французьких» військ у Московський Кремль у кадр не заплановано забігла маленька собачка. Цю масову сцену другий раз не перезнімали, і випадкова дійова особа другого плану так і залишилася в фільмі поряд з озброєними вершниками на конях.
Хоч монтажного плану за давністю часу не збереглося, «Дім Ханжонкова в Ялті» спільно з колегами з російського об’єднання «Фест-Сінема» відновив не лише сам фільм, а й додав інтертитри з іменами всіх його творців – режисерів, операторів, художників, акторів, чого не було зроблено при зародженні національного кіно.
Цими та іншими кіноматеріалами, мемуарами О. Ханжонкова, написаними в Криму, користуються з початку 30-х років минулого століття студенти вузів, які вивчають історію кіномистецтва, а під час проведення «Днів Ханжонкова» в Ялті, Севастополі, Євпаторії, Феодосії та інших містах півострова, з ними ознайомлюються всі, хто цікавиться основами медіаекранної творчості.  Як провідники російсько-української культури в регіонах, вони є образним уроком з історії та літератури. Нинішнього року в фестивалі одного фільму демонструватимуться такі історичні стрічки, як «Оборона Севастополя», «Вулиця молодшого сина», присвячена 70-річчю Кримського фронту і Сталінградської битви, а також дипломні екранні твори Василя Шукшина, Михайла Ромма, Андрія Тарковського та інших випускників колишнього Всесоюзного державного інституту кінематографії, нині перейменованого в Російський кіноуніверситет.
Мандрівний характер фестивального кінопроекту, який доповнює виставка книг, журналів і газетних публікацій цієї тематики, дозволяє інтегрувати зі світом візуальних образів більше учасників різного віку — школярів, студентів, їхніх батьків та вчителів. Його організатори сподіваються, що серед них обов’язково будуть ті, хто спробує і сам проявити себе в екранній творчості, взявши участь у заочному інтерактивному конкурсі Російського кіноуніверситету в Криму на кращий сценарій і художнє полотно.
А в планах ялтинських кінореставраторів — реанімація ще одного фільму О. Ханжонкова «Експедиція Сєдова», який також було знято сто років тому. Отже, подорож у минуле століття продовжується.

Валентина НАСТІНА

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #34 за 24.08.2012 > Тема ""Білі плями" історії"