Версiя для друку Обговорити в форумi

Шановні «світличани»! Запрошуємо вас взяти участь у літературно-музичному вечорі, присвяченому 90-річчю від дня народження заслуженого діяча мистецтв України, видатного поета-сатирика, «батька українського гумору» Павла Прокоповича Глазового. Захід розпочнеться 6 вересня о 15.00 в бібліотеці ім. І. Я. Франка (м. Сімферополь, вул. Набережна, 29а). Запрошуються усі бажаючі, вхід вільний.

Павло Глазовий
ПРО БІДНОГО ЛЬОВУ I ДЕРЖАВНУ МОВУ

Зустрілися на базарi 
Дамочки знайомі. 
— Як ваш Льова поживає? 
— Сидить у дурдомi. 
Він в Ізраїль перебрався 
До перебудови, 
А там бар’єр — бiда тобi, 
Як не знаєш мови. 
Вчився Льова
 так старанно, 
Що не бачив свiту, 
Але ідишу не вивчив, 
Не знає івриту. 
Як почина балакати, 
Ні складу, нi ладу. 
Там же книжки не спереду 
Читають, а ззаду. 
Потикався бiдний Льова 
В рiзні установи, 
Все закрито-перекрито, 
Як не знаєш мови. 
Скрiзь дивилися на Льову, 
Як на психопата, 
Тому й зробив бiдний Льова 
З фанери плаката. 
Накарлякав: «До такого 
Життя ми не звичні. 
Ми — євреї особливі, 
Російськоязичні. 
Вимагаєм від кнесета 
Створить нам умови, 
Запровадить в Ізраїлі 
Дві державні мови!» 
Гукав Льова пiд кнесетом, 
Роззявивши рота, 
А на нього всі дивились, 
Як на ідіота. 
Мало йому не побили 
На лобi плаката. 
Тепер в Льови у дурдомі — 
Окрема палата. 
Щоб знав, дурень,
що Ізраїль — 
Розумна держава. 
Нав’язувать чужу мову 
Там не мають права.

З листа Павла Глазового до Аркадія Вакуленка
19 липня 2000 року
НЕЗРАДЛИВИЙ, ЩИРИЙ ДРУЖЕ МІЙ,
АРКАДІЮ ОЛЕКСАНДРОВИЧУ!

Одержав Вашого листа – і тепло, тепло стало на душі. Я Вас шаную як прекрасного майстра сцени, палкого пропагандиста веселого рідного слова. Мені зрозуміло, чому вас так збентежила спроба чиясь привласнити мого «Закоханого чорта». Але не переймайтеся так глибоко цим. Подібне вже не раз траплялося в моїй творчій практиці, навіть у «Літературній Україні» мої вірші з’являлися з чужими підписами, а потім друкувалися уточнення чи спростування. Плагіатори викручувалися, навіть у мене просили пробачення, мовляв, колись давно почув по радіо, запам’ятав (?!),  а згодом почав думати, що воно – мій власний вірш, отак вилилося несподівано на папір...
А я собі гадаю так: якщо щось крадуть, то воно чогось таки варте, бо хто ж буде привласнювати якусь нісенітницю? Бог з ним...
Передайте мої вітання чудовим людям, які творять «Кримську світлицю». Хай їм щастить у житті й творчій роботі на благо України.
Восени сподіваюсь за спонсорські гроші видати нову ТОВСТУ збірку і, якщо це вдасться, надішлю Вам обов’язково.

Ще раз дякую Вам за добрі слова і по-братньому обіймаю.
П. П. ГЛАЗОВИЙ

(Яка Ви делікатна людина – навіть конверта надіслали. В новому поколінні – таких нема...)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #35 за 31.08.2012 > Тема "Урок української"