Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 07.09.2012 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#36 за 07.09.2012
ДУХОЗОРЕЦЬ В╤ЧНОСТ╤

Джерела

ВОЛОДИМИР СТАДНИЧЕНКО
САД╤ВНИК ЩАСТЯ
Сковорода як дзеркало Укра╖ни

(Зак╕нчення.
Поч. у № 34-35)

...╤ от я вже сам, молодий журнал╕ст, п╕знаю навколишн╕й св╕т — у його крас╕, в його драмах ╕ трагед╕йност╕. ╤ год╕ переказати, нав╕ть пробувати перепов╕сти цей шлях, що припав у ц╕лому на розтерзане двадцяте стол╕ття. Але одне можу сказати ц╕лком впевнено: на прямих шляхах ╕ на звивинах стежок я в╕дчував поруч незриму присутн╕сть Сковороди, чув його напутн╕ слова: «Друже, св╕т ловив мене...» «Але не сп╕ймав» — рад╕сно в╕дпов╕дав я, коли мен╕ вдавалося усп╕шно зд╕йснити журнал╕стський задум, довести словом свою правду людям». Володимир Якович з╕зна╓ться: «Кожен укра╖нець приходить до в╕дкриття Сковороди по-сво╓му, але приходить неодм╕нно».
Знову промине час ╕ хтось допитливий прочита╓ на камен╕ «Св╕т ловив мене...», ╕ вже образ Григор╕я Сковороди буде сприймати через творч╕сть ╕ любов Володимира Стадниченка до свого легендарного земляка. Володимир Якович старанно, починаючи з с╕мдесятих рок╕в, почне вписувати творч╕сть ╕ образ Григор╕я Сковороди в наше бурхливе сьогодення. Саме В. Стадниченку ми завдячу╓мо за його публ╕цистичну працю, яку в╕н п╕дготував ╕ подав у видавництво «Криниця», де Володимир Стадниченко, дивуючись ╕ стараючись п╕знати, зв╕дк╕ля у Сковороди так╕ знання ╕ учен╕сть, призна╓ться, як в╕н був вражений ╕ полонений на все життя чеканним дзвоном в╕рша Сковороди «De libertate» («Про свободу»):
Что то за вольность?
 Добро в ней какое?
Ины говорять, будто золотое.
Ах, не златое,
 если сравнить злато,
Против волности
 еще оно блато.
«Так ╕ живу, ╕ працюю в натхненн╕, п╕д електричним струмом Сковородин╕вського запов╕ту», — з╕зна╓ться В. Стадниченко, спромогаючись донести до читача нац╕ональну ╕дею: високого ╜атунку традиц╕йну культуру та здорову мораль, що буде слугувати об’╓днуючими шатами укра╖нському сусп╕льству, про що запов╕дав Григор╕й Сковорода. Йому цього замало. В╕н в╕дшуку╓ нев╕дом╕ ╕ орган╕зову╓ нов╕ матер╕али, залуча╓ до написання досл╕дник╕в творчост╕ Сковороди. Так з’явля╓ться ун╕кальний матер╕ал Анастас╕╖ Н╕женець: ще грим╕ла в╕йна, а вона, молодий ф╕лолог, поринула у вивчення творчост╕ Сковороди, його родоводу. ╤ вже в публ╕кац╕ях В. Стадниченка, кр╕м Сковороди, ми п╕зна╓мо творчий шлях харк╕вського вченого А. Н╕женець. З’являються пр╕звища ╕нших досл╕дник╕в: Дмитро Дудко, Тетяна Гринь, Микола Будда, Людмила Р╕нг╕с. ╤ кожному з них В. Стадниченко знаходить слова вдячност╕ за ╖хню роботу ╕ вм╕щу╓ ╖хн╕ в╕дкриття до книги «Сад╕вник щастя». Велику повагу виклика╓ в нього Степан Нехорошев, у фольклорних нотатках якого сотн╕ запис╕в про Сковороду ╕ Шевченка. В учн╕вському зошит╕, переданому ним Кавра╖вськ╕й школ╕, з╕брано 80 тисяч фольклорних запис╕в, як╕ збер╕гаються в музеях ╕ арх╕вах Золотонош╕, Черкас, Ки╓ва, Санкт-Петербурга й Москви.
До рук В. Стадниченка потрапля╓ ц╕кавий запис, ╕ в╕н посп╕ша╓ його оприлюднити: «╤ ось ╕з незл╕ченно╖ к╕лькост╕ запис╕в про Сковороду ╕ Шевченка вийма╓мо тоненький зошит з написом на перш╕й стор╕нц╕ (дал╕ пода╓ розпов╕дь автора мовою ориг╕налу. — Л. А.): «Когда я был отроком, мой дедушка Павел Иванович Мусиенко взял меня за руку и повел к Сковороде и Шевченко». — «Хто в╕н, — запиту╓ В. Стадниченко, — Павло ╤ванович Мус╕╓нко, життя якого позначено датами 1846-1920? Розпов╕дь про нього така ж неспод╕вана, як ╕ нехитра. Перед нами поста╓ далеке, несп╕шне, правдиве життя, в╕д якого ми вже в╕двикли, але й звикнути до сьогодн╕шнього св╕ту олж╕, зрадництва, розбою неможливо». Гадаю, стверджу╓ Володимир Якович, читач поц╕ну╓ простоту й чистоту, а отже, й висок╕сть, свят╕сть життя людей, як╕ п╕шли за Сковородою ╕ Шевченком. А сам Володимир Якович повторю╓: «Ось так я спрагло припадаю до чисто╖ сковородин╕всько╖ криниц╕ ╕, кажучи словами посл╕довника ╕ сп╕вця нашого Перворозума Павла Григоровича Тичини, «мов доброго здоров’я пивши», продовжую св╕й житт╓вий шлях за наставником ╕ вчителем — Григор╕╓м Сковородою, все б╕льше ╕ б╕льше занурююся в життя ╕ творч╕сть Сковороди». Завдячуючи Володимиру Стадниченку, «за Сковородою» п╕шов ╕ я, ╕ багато ще тих, про кого так ц╕каво ╕ вишукано в╕н згаду╓ в книз╕ «Сад╕вник щастя». Так нин╕шн╕й 2012 р╕к почався художньою виставкою «Людина на вс╕ часи» (12 с╕чня, культурно-мистецький центр Ки╓во-Могилянки), приуроченою до 290-р╕ччя в╕д дня народження Г. Сковороди, ╕н╕ц╕атором та орган╕затором яко╖ став в╕домий сковородинець Борис Войцех╕вський, який пров╕в уже чимало заход╕в на вшанування мандр╕вного ф╕лософа. За його безпосередньо╖ участ╕ в╕дбулася посадка Сковородин╕всько╖ д╕брови в Чорнухах, п╕д час яко╖ посадив св╕й дубок ╕ я, закладка «священних га╖в» в ╕нших м╕сцях.
Володимир Стадниченко переконаний, що сьогодн╕ в культур╕ ще ╓ багато людей, як╕ наперек╕р дол╕ прагнуть високих ╕деал╕в на терен╕ культурного розвою Укра╖ни, прагнуть висот там, де вони зад╕ян╕, — на противагу оф╕ц╕йн╕й культурн╕й ел╕т╕, яка очолювала, але здала в мед╕а-простор╕ ╕ в багатьох сусп╕льних сферах ключов╕ позиц╕╖ укра╖нськост╕, — ел╕ти, яка все робила, щоб цих людей, подвижник╕в ╕ «безсребреник╕в» культури, не пом╕чати. Робилось це навмисно чи випадково — розц╕нить т╕льки час. Укра╖нську культуру та ╕стор╕ю за м╕зерн╕ гранти не побуду╓ш, культура й ╕стор╕я складаються з кам╕нчик╕в ╕ краплин, будуються ╕ накопичуються упродовж десятил╕ть. Так як це трапилось ╕з Григор╕╓м Сковородою. Св╕т ╕ люд захоплювався рац╕онал╕змом, Сковороду розглядав як ╕сторичну р╕дк╕сть, але гуман╕ст Сковорода, за висловом В. Стадниченка, саме на злам╕ стол╕ть п╕дн╕мався на повен зр╕ст. Дал╕ в╕н поясню╓, чому так траплялося: «Бо б╕льш╕сть людей у так╕ часи шука╓ морального опертя, щоб ╕ти дал╕, щоб життя мало новизну». Якщо ╕ти за Сковородою, то завдання укра╖нсько╖ ел╕ти буде — творити висок╕ культурн╕ ц╕нност╕, пов’язан╕ не т╕льки з ╕сторичною пам’яттю, а пристосовувати ╖х до сьогодення. Так склалося, що укра╖нська ел╕та незалежно в╕д окрасу була завжди з правлячою верх╕вкою, в╕д╕рвана в╕д сучасних процес╕в углибин╕ народного життя. Часто вона працювала проти Укра╖ни, служила б╕льше на догоду вс╕м урядам, як╕ приходили до влади, н╕ж народу.
Я в сво╖й передмов╕ не можу оминути таку важливу стор╕нку д╕яльност╕ невтомного сковородинця Володимира Стадниченка, як створення 2009 року Громадського орган╕зац╕йного ком╕тету для розгортання й виконання Великого проекту «Григор╕й Сковорода-300». В його актив╕ — орган╕зац╕я ╕ проведення разом з газетою «Урядовий кур’╓р», ╖╖ тод╕шн╕м головним редактором Аллою Ковтун та за безпосередньо╖ участ╕ виконуючого обов’язки голови Держтелерад╕о М. Мураховського «круглого столу» — «Наш сучасник Григор╕й Сковорода» 02.07.2009 року, на якому науковц╕, вчен╕, л╕тератори, музе╓знавц╕ обговорювали проблему орган╕чного по╓днання морального вчення великого ф╕лософа ╕з сьогоденням, з потребами часу п╕дняти етичну св╕дом╕сть народу, за мо╖м розум╕нням — моральну нац╕ональну св╕дом╕сть як одну ╕з найважлив╕ших ознак демократ╕╖, яка ╓ важливою умовою ╖╖ ╕снування. Головн╕ постулати демократ╕╖ — це наш╕ нац╕ональн╕ ╕нтереси, наш╕ спод╕вання не т╕льки на майбутн╓, а й сьогодення, в╕дстоювання ╕нтерес╕в сво╓╖ держави, ╖╖ ╕стор╕╖, нац╕онально╖ морально╖ ╕де╖. А для цього треба формувати нац╕ональну ╕дентичн╕сть, враховуючи, що Укра╖на багатонац╕ональна держава. В цьому план╕ повинна на повну силу працювати державна гуман╕тарна пол╕тика, яка не т╕льки на словах, а й на д╕л╕ буде спрямована на збереження нац╕онально╖ пам’ят╕. Треба проводити два напрямки розвитку держави. На першому м╕сц╕ — гуман╕тарна пол╕тика з урахуванням багатов╕ково╖ укра╖нсько╖ культури в ╖╖ сучасн╕й актуал╕зац╕╖, на другому — розумна державна пол╕тика в сфер╕ економ╕ки, але в обох випадках необх╕дно об╕пертися на моральне ╕ св╕тоглядне вчення Григор╕я Сковороди. Орган╕затори «круглого столу» з подач╕ В. Стадниченка прийняли р╕шення про п╕дготовку до 300-р╕ччя в╕д дня народження Григор╕я Сковороди (03.12.2022). Про все це ти, шановний читачу, знайдеш детальн╕ розпов╕д╕ у книз╕ «Сад╕вник щастя», яку так старанно виплекав ╕ чудово вибудував ╖╖ автор Володимир Стадниченко — в╕домий досл╕дник життя ╕ творчост╕ Григор╕я Сковороди.
Книга склада╓ться з чотирьох розд╕л╕в, розпочина╓ться з присвяти правнуку Володимира Яковича, ╕ не випадково. Правнук ╤васик ╕ його с╕м’я теж узяли участь у п╕дтримц╕ цього видання, за що й дяку╓ автор сво╓му майбутньому читачев╕: «...Рости сильним, добрим ╕ щасливим».
А стосовно л╕тературного запов╕ту Володимира Стадниченка — випуск у св╕т через 5 рок╕в наступно╖ книги про Григор╕я Савича Сковороду, до 295-р╕ччя в╕д дня народження мислителя, я з готовн╕стю берусь за цю справу разом ╕з Володимиром Яковичем, гуртом напевно ми ╖╖ зробимо на належному р╕вн╕.
А вже до самого 300-р╕ччя Григор╕я Савича Сковороди, то як ми ще в╕зьмемся допомагати Володимиру Павловичу Мостовому, який зг╕дно ╕з дружн╕м запов╕том Володимира Стадниченка погоджу╓ться очолити випуск 3-го зб╕рника, — та вже втрьох постара╓мося, то в╕н тод╕ напевне вийде найвагом╕шим виданням — бо як же це ми залишимо нашого товариша наодинц╕ ╕з таким важливим завданням! А тут ╕ чекати нам усього якихось десяток л╕т!..

Леон╕д АНДР╤╢ВСЬКИЙ,
народний художник Укра╖ни, лауреат Нац╕онально╖ прем╕╖ Укра╖ни ╕мен╕ Тараса Шевченка, заступник голови Укра╖нського фонду культури

На фото: директор видавництва «Криниця» Леон╕д Андр╕╓вський (л╕воруч) ╕ заступник директора ╤нституту л╕тератури ╕м. Т. Г. Шевченка НАН Укра╖ни Серг╕й Гальченко

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 07.09.2012 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10735

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков