Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2877)
З потоку життя (6045)
Душі криниця (3351)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1456)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1643)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Оксана Бас-Кононенко, мовознавець: ЯКЩО ЛЮДИ СВОЮ МОВУ НЕ ВИКОРИСТОВУЮТЬ, ТО ПРИЙДЕ ╤НША МОВА, А ЗНАЧИТЬ - ╤НША КРА╥НА
М╕н╕стерство ╕нформац╕йно╖ пол╕тики Укра╖ни презентувало нову програму "Укра╖нська – це...


«ЯКЩО У ВАС ╢ ХОЧ КРАПЛЯ ПАТР╤ОТИЗМУ ╤ КУЛЬТУРИ…»
кримчанин, укра╖нець ╤ван Лук'янович Лавтар не зда╓ться ╕ турбу╓ чиновницьку ки╖вську...


Остап К╤НДРАЧУК, ялтинський кобзар – на Майдан╕ Незалежност╕ у Ки╓в╕: КОЛИ СУСП╤ЛЬСТВО МОВЧИТЬ, ГОВОРЯТЬ КОБЗАР╤... ╤ Д╤ТИ
Сьогодн╕ призовий фонд Всеукра╖нського л╕тературного конкурсу «Ми - д╕ти тво╖,...


ЯК ЗРОС╤ЙЩУВАЛИ УКРА╥НСЬКИЙ НАРОД
Чи про це не знали в Ки╓в╕? А якщо знали, то чому не реагували?


ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Щиро дяку╓мо колегам-письменникам, журнал╕стам, ус╕м нашим читачам, хто вже в╕дгукнувся на наш...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 14.09.2012 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#37 за 14.09.2012
«╤ ДИВЛЯТЬСЯ З ТЕМНИХ НЕБЕС ЗАГИБЛ╤ ПОЕТИ Й ГЕРО╥…»

Ми ╓сть народ!

Цього разу День незалежност╕ Укра╖ни мен╕ пощастило зустр╕чати з Лялею Л╕совською — внучкою легендарного письменника-холодноярця Юр╕я Горл╕са-Горського. ╥╖ д╕д був справжн╕м во╖ном ╕ творцем потужного патр╕отичного м╕фу, який у свою чергу сутт╓во вплинув на масштаби збройного опору в Зах╕дн╕й Укра╖н╕ в 1942-1954 роках. Ми з Лялею не бачилися два роки, за цей час вона встигла зробити чимало доброго. Не лише доглядала свою тяжко хвору маму (дехто вважав — хвору безнад╕йно), але й… продовжила ╖й життя. П╕сля довгого ╕ марного оч╕кування на донорську печ╕нку, коли стало зрозум╕ло, що дал╕ звол╕кати вже не можна, Ляля без вагань в╕ддала найр╕дн╕ш╕й людин╕ частину сво╓╖… ╤ цим довела, що у ╖╖ жилах також тече козацька, холодноярська кров, — така ж, як ╕ в д╕да.

Зовн╕ вона мало зм╕нилася, така ж симпатична й усм╕хнена, в укра╖нському народному одяз╕, ну прямо черкащанка початку минулого стол╕ття! Враження в╕д зустр╕ч╕ були б ще кращими, якби нас не розд╕ляв певний мовний бар’╓р. Але й за таких обставин п╕днесений настр╕й не покидав нас. Думаю, зрозум╕ло чому — ╕ для мене, ╕ для Лял╕ Л╕совсько╖ День незалежност╕ був справжн╕м святом. Я любив Горл╕са-Горського, високо ц╕нував його внесок в укра╖нську справу, а вона була його достойною онукою, хай там нав╕ть ╕ англомовною… Щоправда, цього разу Ляля вже краще розмовляла укра╖нською, ╖й би ще доброго вчителя та укра╖номовне середовище…
Якраз за це середовище дос╕ голодують укра╖нц╕ в Ки╓в╕, одному з них, Леон╕ду Тертичному, я нав╕ть дав псевдо «Холодноярець». Черкащанину приснилася мама, у минулому — вчителька укра╖нсько╖ мови, яка померла 12 рок╕в тому. Але ув╕ сн╕ вона просила сина при╓днатися до голодуючих, ╕ син виконав ╖╖ прохання. Не було б роману «Холодний Яр», не було б ╕ такого другого ╕мен╕ (ц╕лком заслуженого) у Леон╕да Тертичного. Йому воно сподобалося. Бо хто ж буде проти тако╖ високо╖ оц╕нки скромних заслуг голодувальника? Хай пробачить мене читач за такий л╕ричний в╕дступ, але в╕н опосередковано п╕дтверджу╓ великий внесок Юр╕я Горл╕са-Горського в нашу л╕тературу, а заодно — в багатющу пал╕тру укра╖нського опору.
*    *    *
Тут хочу трохи порадувати наших читач╕в: донька Юр╕я Горл╕са-Горського (╕ мама Лял╕) Леся Л╕совська зараз працю╓ над пов╕стю «Козак ╕з з╕рок». Мене за╕нтригував нав╕ть початок твору:
«…На косм╕чн╕й станц╕╖, що знаходилась високо на орб╕т╕ блакитно╖ планети Земля, в╕дчувалося якесь незвичне хвилювання. ╥╖ мешканц╕, багато з яких прибули сюди ╕з далеко╖ галактики Ксилон, готувалися до в╕зиту представник╕в Вищо╖ Ради. Стар╕йшини прибули до м╕сця проведення конференц╕╖ сповнен╕ спокою, задоволено киваючи головами, споглядаючи пишну рослинн╕сть, яка оточувала ╖х на голодеку (симулятор голограф╕чних образ╕в). Вони з╕бралися п╕вколом б╕ля кап╕тана ╕ старших оф╕цер╕в, до яких також при╓дналися посли ╕з деяких сус╕дн╕х галактик. Атмосфера була дещо напруженою, адже на порядку денному стояли важлив╕ питання. П╕д загрозою було саме ╕снування маленько╖ планети, яка знаходилася п╕д ними.
Дискус╕я велася телепатично; земний же спос╕б сп╕лкування давно вимер, а це були високорозвинен╕ ╕стоти, яких зазвичай можна зустр╕ти у п’ятому вим╕р╕. Хоча, звичайно, за бажанням вони могли переходити ╕ в ╕нш╕ вим╕ри. Вс╕ були дещо стривожен╕.
«Про що ви хочете пов╕домити?» — запитав верховний стар╕йшина.
«У двох м╕стах краю п╕д назвою Япон╕я вибухнули атомн╕ бомби. Руйнац╕я жахлива! Технолог╕чну ╕нформац╕ю було передано у цю модальн╕сть занадто рано. Духовно людство ще недостатньо розвинене для правильного поводження з атомною енерг╕╓ю. Якщо вони продовжуватимуть у такому ж дус╕, то сам╕ себе знищать протягом двох покол╕нь, а то й швидше…» «Це серйозно», — зауважив член Ради Аташа. «Яких заход╕в можна вжити?»
«Головну директиву скасовувати не можна», — в╕дпов╕в Серон з Пр╕она. «Ми не можемо в╕дкрито впливати на ╖хн╕ р╕шення. Ми, звичайно, скеровували ╖х у правильному напрямку протягом ╖хньо╖ еволюц╕╖, телепатично передаючи ╖м ╕нформац╕ю про нов╕ технолог╕╖ в╕дпов╕дно до р╕вня ╖хнього розвитку, але використовувати цю ╕нформац╕ю чи н╕ — то вже ╖х власний виб╕р ╕ ми не можемо на них впливати. Це планета в╕льного вибору».
«Але ж вони сам╕ себе знищать! А це вплине на решту населення Космосу, що, у свою чергу, позначиться на багатьох галактиках!» — прозвучало в╕д члена Ради, який не зм╕г приховати свого збентеження.
«Так, це можливо». Питання розглядалося ще певний час ╕, зрештою, Рада п╕шла на перерву, щоб повернутись до обговорення згодом.
На наступному зас╕данн╕ на першому план╕ знову була стурбован╕сть за землян, як╕ сам╕ н╕чого не п╕дозрювали. Обговорювалися р╕зн╕ раси, як╕, здавалося, досягли передового р╕вня розвитку, проте не вдалося п╕д╕брати жодного задов╕льного вар╕анту. В ход╕ роботи над╕йшло пов╕домлення, що р╕шення знайдено у в╕ддаленому куточку Космосу, де проживала древня та високоосв╕чена раса, значно розвинен╕ша в╕д присутн╕х тут.
Знайдене р╕шення викликало полегшення серед учасник╕в конференц╕╖ ╕ вс╕ погодилися з його мудр╕стю.
«Звичайно ж, як це ми не додумалися до цього ран╕ше?» — вигукнули вс╕ одностайно. 
А р╕шення було простим. Зам╕сть того, щоб втручатися ззовн╕, чому б не зробити це зсередини? Таким чином не порушувалася б головна директива, а усп╕х майже гарантований. В╕дтак почали в╕дбирати добровольц╕в, як╕ б прийняли людський образ на планет╕ ╕, використовуючи власн╕ висок╕ частоти, п╕двищили б частоту вс╕╓╖ планети, поширюючи серед населення нову ╕дею про те, що, можливо, вс╕ ми походимо з одного Джерела, тому значно краще об’╓днатися, ан╕ж воювати ╕ знищувати одне одного...»
Вже за╕нтригований, читачу? Дал╕ буде ще ц╕кав╕ше:
«Серед багатьох кра╖н ╕ народ╕в, до яких прибули так╕ добровольц╕, була земля п╕д назвою Укра╖на, на як╕й ми й зосередимося. 1946 р╕к за ╖хн╕м часом був роком масового припливу. В Укра╖н╕ вже проживав один ╕з косм╕чних брат╕в п╕д прикриттям (в╕н н╕чого не пам’ятав про св╕й косм╕чний д╕м), — його земне ╕м’я було Юр╕й. В╕н був одним ╕з в╕льних козак╕в ще з час╕в рос╕йсько╖ революц╕╖, коли Укра╖на раптово стала в╕льною та об’╓дналася з над╕╓ю побудувати нову демократичну кра╖ну. Юр╕я супроводжував його астральний пров╕дник Рон, який був в╕домий як один ╕з найб╕льш зд╕бних ангел╕в-пров╕дник╕в, але у цьому 1946 роц╕ в╕н почав в╕дчувати втому; Юр╕ю була потр╕бна сильн╕ша допомога, адже в╕н знову ╕ знову опинявся в екстремальних ситуац╕ях. Рону доводилося максимально п╕дтримувати сво╖ навички, щоб не дати Юр╕ю померти. Юр╕й був безстрашним, — справжн╕й бунтар. Його брати-козаки дивувалися його майстерност╕ в смертельних сутичках; його псевдо було Зал╕зняк ╕ заслужив в╕н соб╕ таке ╕м’я в боротьб╕ за свободу сво╓╖ кра╖ни.
П╕д час повстання в Холодному Яру (козацький анклав в Укра╖н╕ п╕вденн╕ше Черкас, що в╕ками служив притулком для укра╖нц╕в в╕д ворожих арм╕й) перемогли б╕льшовики. Це був 1920 р╕к, коли в Холодному Яру було страчено козак╕в, що й стало причиною в╕чно╖ скорботи для Юр╕я; п╕сля поразки Укра╖ни у в╕йн╕ з б╕льшовиками в╕н став журнал╕стом та письменником. Люди в Холодному Яру були б╕льш осв╕ченими, можливо, тому, що р╕вень магн╕тних частот цього краю був надзвичайно високим. Це було м╕сце древн╕х, давно забутих цив╕л╕зац╕й. Кр╕м того, деяк╕ вчен╕ висунули теор╕ю, що багато тисяч рок╕в тому в цьому район╕ впав метеорит, що й стало причиною утворення глибокого яру...»
*    *    *
Мабуть, на цьому й зупинюся. А то пан╕ Леся буде гн╕ватися за те, що заздалег╕дь перепов╕даю зм╕ст твору. Але я, коли почав читати «Козака ╕з з╕рок», чомусь пригадав слова з п╕сн╕: «Це дивляться з темних небес загибл╕ поети й геро╖…» Не знаю, чи Леся Л╕совська зна╓ цю п╕сню, але тут явно перегукуються теми. Вдруге я згадав про «загиблих поет╕в ╕ геро╖в», коли ми зустр╕ли на площ╕ Ринок Юр╕я Шухевича з дружиною. Подумалося: внучка в╕домого письменника ╕ син легендарного командарма УПА Романа Шухевича… Символ╕чна зустр╕ч, х╕ба не так? А пот╕м до нас п╕д╕йшов молодий л╕тератор ╕ сказав, що на виб╕р його л╕тературного псевдон╕ма «Чорнота» також вплинула неперевершено-патр╕отична книга «Холодний Яр»… А пот╕м ми д╕зналися, що в Сполучених Штатах також ╓ м╕сцев╕сть «Холодний Яр», де тренуються ╕ в╕дпочивають укра╖нськ╕ пластуни. До реч╕, пом╕тив: коли л╕тн╕ льв╕в’яни д╕знаються, що перед ними внучка письменника-повстанця, то неодм╕нно прагнуть пригорнути ╖╖ до себе ╕ поц╕лувати. Це було два роки тому, под╕бне повторилося й зараз. Один з таких момент╕в я заф╕ксував на фотопл╕вку... Додам, що незадовго до Дня незалежност╕ Ляля Л╕совська побувала в закарпатському селищ╕ Ясиня — свого часу воно було «столицею» Гуцульсько╖ республ╕ки. Тако╖ ж бунт╕вно╖ ╕ волелюбно╖, як ╕ Холодноярська. Ляля гостювала у нашого давнього передплатника Юр╕я Тимчука, який ╓… внуком м╕н╕стра л╕сового господарства ц╕╓╖ республ╕ки. Ск╕льки ж геро╖в, дивлячись на нас ╕з небес, рад╕ють, що нащадки не забули про справу д╕д╕в-прад╕д╕в, та ще й налагоджують контакти м╕ж собою!
…Коли вже вечор╕ло, Ляля попросила, щоб я сфотографував ╖╖ на балкон╕ дому № 5 на площ╕ Ринок, де колись жив ╕ працював над книгою ╖╖ д╕д Юр╕й. Жив до того часу, поки у 1938 роц╕ не заграли повстанськ╕ сурми, ╕ в╕н не вирушив на допомогу братам-закарпатцям. Тод╕ Закарпатська Укра╖на довго не протрималася — впала п╕д натиском угорських окупант╕в… Але нин╕ Закарпаття у склад╕ соборно╖ Укра╖ни; а в╕д хортистсько╖ Угорщини лишився т╕льки клапоть… ╤ ми вже святку╓мо 21 р╕чницю Незалежност╕ найб╕льшо╖ кра╖ни в ╢вроп╕. Звичайно, Укра╖на пережива╓ нелегк╕ часи... Вона потребу╓ нашого захисту, ╕ цю м╕с╕ю треба виконати з честю. Ми не ма╓мо права осоромитися, бо на кожного з нас «дивляться з темних небес загибл╕ поети й геро╖…»

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 14.09.2012 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10751

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков