"Кримська Свiтлиця" > #38 за 21.09.2012 > Тема "Українці мої..."
#38 за 21.09.2012
НАШ╤ В ЛАТВ╤╥: НАРОДЖЕННЯ НОВО╥ ╤ДЕНТИЧНОСТ╤
Укра╖нц╕ у св╕т╕
Про те, як важливо мати друз╕в ╕ приятел╕в (у нашому вар╕ант╕ передплатник╕в «Кримсько╖ св╕тлиц╕»), я зрозум╕в нещодавно, коли пролунав дзв╕нок в╕д нашо╖ льв╕всько╖ читачки Галини Швець. Вона пов╕домила про те, що сьогодн╕ група укра╖нц╕в з Латв╕╖ розм╕стилася у найближчому готел╕, ╕ ╓ шанс зробити ц╕каве ╕нтерв’ю. Оск╕льки Галина вивча╓ латиську мову у Льв╕вському центр╕ балтистики, то законом╕рно перебува╓ в курс╕ основних под╕й укра╖нсько-латиського культурного сп╕вроб╕тництва. Довго аг╕тувати мене не довелося, адже давно ц╕кавлюся темою ╕дентичност╕. А те, що в кожн╕й пострадянськ╕й республ╕ц╕ укра╖нц╕ ╕нтегруються в життя соц╕уму по-р╕зному, — для мене незаперечний факт. У кожн╕й з новоутворених держав простежу╓ться ╕ народження ново╖ укра╖нсько╖ ╕дентичност╕… Розмовляти мен╕ довелося з головою Укра╖нського центру молод╕ ╕ д╕тей в Латв╕╖ Ольгою Бергою. Вона виросла ╕, очевидно, сформувалася як укра╖нка саме в р╕дному Луцьку. Зате саме в Латв╕╖ вона стала латиською укра╖нкою. А це дещо ╕нше, н╕ж укра╖нки Рос╕╖, Груз╕╖, Польщ╕, Н╕меччини... Тож пропоную читачам наше ╕нтерв’ю.
— Пан╕ Ольго, я добре усв╕домлюю, що укра╖нськими справами в Латв╕╖ займаються не просто вих╕дц╕ з Укра╖ни, а велик╕ патр╕оти р╕дно╖ земл╕. Вас виховала Волинь. Може, батьки були якось пов’язан╕ з нац╕ональним рухом? — Не вгадали. Тато був родом з Черкащини, а мама — з В╕нниччини. За паспортом мама взагал╕ була рос╕янкою. Хоча ╖╖ родове кор╕ння бере початок в Польщ╕. Знаю точно, що там ╓ б╕лоруська, укра╖нська кров… Можливо, й польська. — Тод╕ трохи дивно, що ви твердо трима╓теся «укра╖нсько╖ л╕н╕╖», перебуваючи так далеко в╕д р╕дного краю. — Н╕чого дивного. Тато завжди пишався тим фактом, що в╕н родом з батьк╕вщини Тараса Шевченка. Я виховувалася в Луцьку на козацьких ц╕нностях, на м╕ф╕ Козаччини… Це й було основою. ╢дине, що було радянського, то це свята в╕ра в те, що соц╕ал╕стична революц╕я 1917 року принесла людям краще життя. А тато тод╕ казав таке: «Донечко, вчи мови, бо т╕льки за кордоном ти зможеш вивчити нашу справжню укра╖нську ╕стор╕ю…» — Тобто був таким соб╕ св╕домим черкащанином радянсько╖ доби? — Так. В╕н був шанованою людиною в сусп╕льств╕ — заслуженим агрономом Укра╖ни. М╕сцев╕ поети йому нав╕ть в╕рш╕ присвячували... А оск╕льки тато дуже любив Шевченка, то на день народження знайом╕ художники завжди дарували йому портрети Кобзаря. ╥х у нашому дом╕ було дуже багато, очевидно й це впливало на мо╓ самоусв╕домлення. Були й ╕нш╕ моменти: одна бабуся багато розпов╕дала про життя дово╓нно╖ Польщ╕, а друга — про Голодомор. Тому поступово та раф╕нована «радянськ╕сть» проходила, я не втратила здатност╕ об’╓ктивно анал╕зувати ╕сторичн╕ процеси. — Як ви сприйняли вих╕д Латв╕╖ з╕ складу Радянського Союзу? — Позитивно. Н╕коли не сумн╕валася, що моя нова батьк╕вщина може ╕ повинна бути незалежною державою. Вже в 1988 роц╕ я була членом ╕н╕ц╕ативно╖ групи з╕ створення укра╖нського товариства «Дн╕про». Треба сказати, що перед цим укра╖нське товариство в Риз╕ вже ╕снувало — з 1911 року. Називалося воно «Громада», фактично це було укра╖нсько-латиське товариство, в його склад╕ було багато латиш╕в, як╕ ц╕кавилися укра╖нською культурою. — А як ви опинилися в Латв╕╖? — За розпод╕лом. Навчалася в Москв╕, скерували в Латв╕ю… З цього приводу я не в╕дчувала н╕ яко╖сь особливо╖ радост╕, н╕ розчарування. В СРСР молодих фах╕вц╕в часто посилали не туди, куди вони хочуть, — м╕грац╕╖ були продиктован╕ економ╕чною необх╕дн╕стю. Отже, в Латв╕╖ я опинилася в 1987 роц╕ як ╕нженер холодильних установок. Перший р╕к був дуже важким, бо не було друз╕в, до того ж, потрапила у чисто латиський колектив. Ставилися до мене латиш╕ дуже добре, але це були люди старшого покол╕ння, друз╕в-ровесник╕в у мене деякий час не було. Але вже в 1988 роц╕ я побачила оголошення в газет╕, де укра╖нц╕в закликали до об’╓днання. Мовляв, треба згадати свою ╕стор╕ю, культуру, мову… Звичайно ж, я в╕дразу в╕дгукнулася. ╤ з того часу мене «закрутило», я опинилася у вир╕ громадського життя. До реч╕, укра╖нц╕ Латв╕╖ вважають, що саме на одному з наших заход╕в вперше було п╕днято укра╖нський прапор, у сам╕й Укра╖н╕ це робити ще остер╕галися... — Ск╕льки тод╕ було укра╖нц╕в у Латв╕╖? — Якщо не помиляюся, 92 тисяч╕. Але з виходом арм╕╖ в╕дразу стало набагато менше. Адже було дуже багато укра╖нц╕в-в╕йськовослужбовц╕в… Тепер у кра╖н╕ приблизно 60 тисяч наших земляк╕в. — ╤ все-таки 60 тисяч — це велика к╕льк╕сть, особливо, якщо врахувати, що б╕льш╕сть ╕з них компактно прожива╓ в Риз╕ та ще у к╕лькох великих м╕стах. Якщо ц╕леспрямовано п╕дтримувати укра╖нську ╕дентичн╕сть, то така д╕аспора може ╕снувати дуже довго. Якщо ж не п╕дтримувати, то вона швидко «розчиниться», причому не в латиському мор╕, а в рос╕йськомовн╕й б╕льшост╕ Риги... — Укра╖нц╕ вже досить розпорошен╕, «розчинен╕» ╕ зрусиф╕кован╕. Уяв╕ть соб╕, 69% з них назвали сво╓ю р╕дною мовою рос╕йську. Лише 2% добре волод╕ють латиською. Зовс╕м мало залиша╓ться тих, для кого р╕дна мова — укра╖нська. ╤ це поясню╓ться насамперед ц╕леспрямованою, системною роботою Рос╕╖ з укра╖нською громадою Латв╕╖. Серед укра╖нц╕в працездатного в╕ку приблизно 3,5% — безроб╕тн╕. Це не сприя╓ зростанню латв╕йського патр╕отизму. Будь-хто з «негромадян» Латв╕╖ може прийняти рос╕йське громадянство, ╕ при цьому зовс╕м не обов’язково пере╖здити до Рос╕╖, можна залишатися жити в Латв╕╖. У нас на пенс╕ю виходять за ╓вропейськими стандартами. Чолов╕ки ╕ ж╕нки поки що йдуть на пенс╕ю в 62 роки, але скоро пенс╕йний в╕к для них становитиме 65 рок╕в. А Рос╕я може дати пенс╕ю латв╕йськ╕й укра╖нц╕ вже в 55-л╕тньому в╕ц╕. ╤ це чимала сума — 200 ╓вро! В Латв╕╖ економ╕чно виг╕дно бути громадянами Рос╕╖… Так я можу пояснити розпорошен╕сть ╕ велику зрос╕йщен╕сть укра╖нц╕в. Але якщо ми збережемо хоча б кожного десятого молодого укра╖нця чи укра╖нку, збережемо для Укра╖ни ╕ Латв╕╖, а не для Рос╕╖, то будемо вважати це гарним показником. Бо у нас, «укра╖ноор╕╓нтованих», все трима╓ться лише на патр╕отизм╕... — Чи можна вивести показники, як╕ характеризували б «перес╕чного» укра╖нця Латв╕╖? — Мабуть, не можна, наш╕ укра╖нц╕ дуже р╕зн╕. Надто контрастна картина виходить… — А ваш╕ д╕ти волод╕ють укра╖нською? Ким вони себе в╕дчувають: укра╖нцями чи латишами? — Оск╕льки ╖хн╕й тато — латиш та й народилися вони в Латв╕╖, то законом╕рно ╓ патр╕отами ц╕╓╖ земл╕. Можна говорити про певн╕ «гран╕» ╕дентичност╕, про певн╕ особливост╕ св╕тосприймання. Вони у кожного сво╖. Донька змалку добре розмовляла л╕тературною латиською мовою, це заслуга ╖╖ бабус╕. Тому вона одразу позиц╕онувала себе як латишка. Зрештою, тепер вона може ╕ латишам сказати: «Я одна з вас», ╕ укра╖нцям також. Син Кр╕ст╕ан навча╓ться в укра╖нськ╕й школ╕, укра╖нською розмовля╓ без акценту, тому в нього об’╓ктивно б╕льше укра╖нського. А почав в╕н говорити укра╖нською, живучи у бабус╕. Нав╕ть оченята заплющував, коли вимовляв слово «Укра╖на»… не знаю, зв╕дки у нього така н╕жн╕сть до мо╓╖ Батьк╕вщини. Зрозум╕ло, що тепер це ╕ його Батьк╕вщина, така ж дорога, як ╕ Латв╕я. Щоправда, бува╓ в╕н в Укра╖н╕ значно р╕дше. До реч╕, рос╕йську Кр╕ст╕ан опанував досконало в т╕й же укра╖нськ╕й школ╕… ╤ рано засво╓на рос╕йська мова також частково буде впливати на його ╕дентичн╕сть. Людина, яка волод╕тиме чотирма мовами: латиською, укра╖нською, рос╕йською ╕ англ╕йською, буде ╕накше почувати себе, н╕ж та, яка волод╕╓ лише одн╕╓ю з них… — А ментал╕тет? Латиський ментал╕тет сутт╓во в╕др╕зня╓ться в╕д укра╖нського, адже так? — Латиш╕ дуже практичн╕. У нас ╕ в одяз╕ дом╕нують приглушен╕ кольори, ми не любимо яскравих тон╕в… — Ловлю вас на слов╕… Ви кажете: «у нас», «ми» — тут ви вже н╕би й не укра╖нка, а латишка. Виходить, що хоч мови й р╕зн╕, але вже ╓ багато сп╕льного з латишами. — Як би там не було, якими б ми не були патр╕отами, але на укра╖нцях неминуче буде «в╕дбиток» ново╖ кра╖ни проживання. Ми вже навчилися жити за тими ж принципами, що й латиш╕. Можна сказати, що у нас уже одна система ц╕нностей. Латиш╕ рац╕ональн╕ш╕, у них нема╓ гонитви за зовн╕шн╕м… Вони не прагнуть здаватися багатшими в╕д сво╖х сус╕д╕в. А в укра╖нц╕в така ╕ррац╕ональна риса ще ╓... Виходить, що тут ми стали ближчими до латиш╕в, ╕ це добре. Рац╕онал╕зм — хороша риса. До реч╕, п╕д час мовного референдуму я голосувала за латиську як ╓дину державну… Я хочу, щоб у мо╖х д╕тей було прогнозоване майбутн╓. Щоб Латв╕я була частинкою ╢вропи, а не «русского мира»…
Серг╕й ЛАЩЕНКО
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 21.09.2012 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10780
|