Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2577)
З потоку життя (5659)
Душі криниця (3186)
Українці мої... (1409)
Резонанс (1414)
Урок української (981)
"Білі плями" історії (1611)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ШЕДЕВР ДЕЗ╤НФОРМАЦ╤╥: РОС╤ЙСЬКИЙ ТРОЛЬ ОБДУРИВ УСЮ АМЕРИКУ, ВИДАЮЧИ СЕБЕ ЗА ПАТР╤ОТА США ╤ ПРИХИЛЬНИКА ТРАМПА
Аккаунт в Twitter п╕д назвою @TEN_GOP за майже два роки з╕брав майже 130 тисяч передплатник╕в,...


СЮРПРИЗ ДЛЯ ПУТ╤НА: НОВ╤ САНКЦ╤╥ США П╤Д ПРЕЗИДЕНТСЬК╤ ВИБОРИ В РОС╤╥
У лютому на «безальтернативного» кандидата в╕д Кремля оч╕ку╓ невт╕шний...


СПРАВЖН╤ ГЕРО╥, ЯК╤ СТАЛИ ГЕРОЯМИ КОМ╤КС╤В
5 листопада в столичн╕й книгарн╕ «╢» до Дня Збройних Сил Укра╖ни в╕дбулася...


РОС╤ЙСЬК╤ ПОТЯГИ ОБ’╥ЖДЖАТИМУТЬ ТЕРИТОР╤Ю УКРА╥НИ
Йдеться про внутр╕шн╕ по╖зди, як╕ сл╕дують у б╕к Ростова. Ран╕ше вони мали дв╕ч╕ перетинати...


ПРЕЗИДЕНТА ПРОСЯТЬ ПОВЕРНУТИ ЗВАННЯ «ГЕРОЙ УКРА╥НИ» БАНДЕР╤ ТА ШУХЕВИЧУ
На сес╕╖ Черн╕вецько╖ облради 7 грудня було ухвалено р╕шення про звернення до Президента Петра...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 05.10.2012 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#40 за 05.10.2012
ЩОБ ОС╤НЬ БУЛА ЗОЛОТОЮ

Отак живемо...

Якось б╕ля спец╕ал╕зовано╖ аптеки наздогнала мене л╕тня ж╕нка, що стояла у черз╕ десь позаду. Вона почала розпитувати, де я беру рецепти на транкв╕л╕затори ╕ чи правда, що в╕д надм╕рно╖ дози цих препарат╕в можна заснути ╕ не прокинутися. Пот╕м вона з╕зналася, що ╖й вже несила доглядати хворого, майже нерухомого чолов╕ка, який трима╓ться т╕льки на наркотиках ╕ якому вона н╕чим не може допомогти, ╕ що, на ╖╖ думку, краще вже було б поставити на усьому цьому крапку, тобто заснути ╕ не прокинутися, бо ╖╖ життя — це лише суц╕льн╕ страждання ╕ безнад╕йн╕сть.
П╕сля цього випадку я к╕лька м╕сяц╕в обривала телефони установ, як╕ могли б ╕ мали б бути дотичними до питань, пов’язаних ╕з су╖цидом, адже С╕мферополь, як виявилося, чи не ╓диний обласний (не кажу вже республ╕канський) центр, що не ма╓ в╕дпов╕дно╖ гарячо╖ телефонно╖ л╕н╕╖. Передовс╕м це мало б бути турботою псих╕атр╕в, але так ╕ не стало, хоча п╕д тиском громадськост╕ головний л╕кар республ╕кансько╖ псих╕атрично╖ кл╕н╕ки ╕ позбувся сво╓╖ посади.
Та для людей, як╕ у певний момент потребують негайно╖ допомоги, в╕д цього не легше. Вс╕ ц╕ болюч╕ роздуми знову ожили для мене п╕сля сп╕лкування ╕з зав╕дувачкою в╕дд╕лення соц╕ально-побутово╖ адаптац╕╖ людей похилого в╕ку Територ╕ального центру соц╕ального обслуговування Центрального району м. С╕мферополя Людмилою Стан╕слав╕вною Малиновською. У розмов╕ вона згадала випадок, коли б╕ля очолюваного нею в╕дд╕лення, яке знаходиться майже у л╕с╕, ╖й зустр╕лася л╕тня ж╕нка, вигляд яко╖ св╕дчив про те, що вона перебува╓ у стресовому стан╕. Ж╕нка ця прямувала до л╕су з тим, щоб додому, де ╖╖ життя зробили д╕ти просто нестерпним, б╕льше не повертатися.
Та зам╕сть л╕су вже через к╕лька хвилин вона сид╕ла в кр╕сл╕ у затишному прим╕щенн╕ в╕дд╕лення, де були ╕ св╕й психотерапевт, ╕ заспок╕йлива музика, а головне — просто щир╕ люди з в╕дкритими серцями, сповненими нажитих за довг╕ роки безц╕нних скарб╕в, якими все р╕дше ╕ р╕дше доводиться д╕литися.
Невдовз╕ ця неоч╕кувана гостя знайшла тут для себе нав╕ть не другий, а перший д╕м з друзями, медичною допомогою, об╕дами ╕ розвагами. ╤ так тривало к╕лька рок╕в.
Вперше я побувала у в╕дд╕ленн╕ соц╕ально╖ адаптац╕╖, щоправда, тод╕ ще соц╕ально╖ реаб╕л╕тац╕╖, понад 10 рок╕в тому. На той час воно т╕льки-но ще розбудовувалося, були велик╕ плани й оч╕кування ╕ море ентуз╕азму.
Не хот╕лося в╕рити, та в╕д факт╕в под╕тися н╕куди — «помаранчева» влада почала активно згортати соц╕альн╕ програми. Тож реаб╕л╕тац╕йн╕ центри перетворилися на адаптац╕йн╕, а це означало, що були скорочен╕ медичн╕ ставки: л╕каря-стоматолога (тепер чимчикуйте, стареньк╕, до л╕карн╕ ╕ плат╕ть щонайменше тридцятку), масажиста (це слово взагал╕ раджу забути — не знадобиться, бо пов’язане ╕з захмарними сумами), л╕каря-психотерапевта (а так╕ фах╕вц╕ ╓ сьогодн╕ лише у псих╕атричн╕й кл╕н╕ц╕, куди звертатися ви, звичайно ж, посоромитесь, бо л╕тн╕х людей у нас ╕ так охоче тримають за недоумк╕в, тож треба «маскуватися»).
Для адаптац╕йного центру, зрештою, достатньо ╕ звичайно╖ медсестри та психолога, яких у нас без остраху посп╕хом штампують у велик╕й к╕лькост╕, бо це во╕стину люди, як╕ н╕ за що не в╕дпов╕дають, тому на них ╕ переучують чи не вс╕х, хто у сво╖й р╕дн╕й, обран╕й змолоду спец╕альност╕ не в╕дбувся. Дай, Боже, щоб цьому адаптац╕йному в╕дд╕ленню пощастило б╕льше, н╕ж багатьом ╕ншим установам, бо кер╕вництво, як правило, п╕дбира╓ колектив «п╕д себе», а те, що Людмила Стан╕слав╕вна — людина з великою душею, не важко збагнути ╕ без допомоги психолога, тож ╖╖ колеги теж мають в╕дпов╕дати певним стандартам.
Понад 20 рок╕в пропрацювала вона оч╕льником в╕дд╕лення з роботи з ╕нвал╕дами, переймаючись долею кожного свого п╕доп╕чного, ╕ вже 6 рок╕в за рахунок дуже незначного резерву утриму╓ на плаву остр╕вець любов╕ ╕ добра для стареньких, яких молодь любить називати не пенс╕онерами, а п╕онерами, а л╕кар╕ «Швидко╖ допомоги» частенько просто ╕гнорують ╖хн╕ виклики.
Звичайно, заслуга в т╕м, що в╕дд╕лення таки ╕сну╓, хоча ╕ з обмеженими функц╕ями не лише Людмили Малиновсько╖, а й ц╕ло╖ низки кер╕вник╕в соц╕ального фронту, котр╕, д╕ючи в рамках закону, що зачиня╓ сьогодн╕ двер╕ под╕бних установ перед старенькими, як╕ мають працездатних д╕тей, таки знаходять прийнятн╕ форми, аби не в╕дмовляти в турбот╕ пенс╕онерам з╕ складних родин.
Сьогодн╕ на порядку денному ╕ в╕дв╕дування адаптац╕йного в╕дд╕лення на комерц╕йн╕й основ╕. Думаю, для тих, хто д╕йсно потребу╓ сп╕лкування ╕ оздоровлення, ця сума не буде катастроф╕чною. Бо де ще вони зможуть попрацювати на таких ун╕кальних тренажерах: тут ╕ м╕н╕-стад╕он, ╕ б╕гова дор╕жка, ╕ велосипед, ╕ лижня, як╕ тренують ╕ зм╕цнюють м’язи, к╕стки, пол╕пшують кровооб╕г ╕ назавжди залишають в минулому проблеми ╕з зайвою вагою.
Для тих, хто не дуже впада╓ на рекламу, достатньо було б подивитися на ж╕ночок, як╕ випадково затрималися в зал╕: жвав╕, енерг╕йн╕ ╕ по-справжньому молод╕, вони ставили п╕д сумн╕в саму ╕дею, що комусь до чогось тут треба адаптуватися.
Варто посп╕лкуватися хоча б з Людмилою В’ячеслав╕вною Сандар, яка вже готу╓ться святкувати сво╓ 80-р╕ччя. Одягнена вона, як молода стильна лед╕, золоте доглянуте волосся (можливо, тому, що працювала в театр╕ ╕ звикла бути «на людях», а можливо, просто здоров’я та позитивний настр╕й дозволяють дбати про свою красу). Зрештою, вона й зараз «на людях» — ╓ учасницею хору «Золота ос╕нь», в╕дкрита для сп╕лкування, товариська, за що дяку╓ адаптац╕йному в╕дд╕ленню, а ще — за електроф╕зичн╕ процедури: КУФ, магн╕т, дарсонваль та, звичайно ж, заняття спортом. Каже, що летить сюди, мов на крилах, ╕ не мислить соб╕ ╕ншого життя.
Вдов╕ Св╕тлан╕ Федор╕вн╕ Котолупов╕й довелося складн╕ше. П╕сля смерт╕ чолов╕ка вона опинилася у глибок╕й депрес╕╖, життя, здавалося, втратило сенс. Забула, що таке дзеркало, бо ╖╖ пригн╕чене, одразу змарн╕ле обличчя т╕льки п╕дсилювало тугу. Та ось сидить вона перед╕ мною в гарненьких молод╕жних бриджах ╕ розпов╕да╓ про сво╓ в╕дродження, яке в╕дбулося завдяки можливостям та атмосфер╕ в╕дд╕лення.
— Тут все ╓ для п╕дтримання здорового способу життя, — розпов╕да╓ вона. — Ми нав╕ть п’╓мо очищену воду. Щодня безкоштовно об╕да╓мо.
╤ хоча — не на абияк╕ грош╕ — на 5 гривень, та об╕ди привозять д╕╓тичн╕, гаряч╕, з╕ шк╕льно╖ ╖дальн╕. Варто в╕дзначити й ╕нш╕ при╓мн╕ моменти. Завжди до послуг п╕доп╕чних швачка Та╖с╕я Юхим╕вна Соколова, а у в╕дд╕ленн╕ реаб╕л╕тац╕╖ молодих ╕нвал╕д╕в вони можуть безкоштовно зробити зач╕ски. Для них — завжди св╕жа ╕нформац╕я, що стосу╓ться справ пенс╕йних та питань соц╕ального захисту, у форм╕ зустр╕чей з фах╕вцями цих установ.
А ось як щодо розваг (це, окр╕м великого телев╕зора, подарованого мером) — не розпитала. Пам’ятаю, колись тут чи не щодня щось в╕дбувалося. Тепер, зда╓ться, скромн╕ше — довелося пригадати власн╕ колишн╕ ╕нтереси ╕ таланти.
До Дня людей похилого в╕ку (1 жовтня) ж╕ночки п╕дготували концерт. Ще б пак, у них гостя! М╕н╕стр ╕ кандидат в депутати ВР Укра╖ни В╕тал╕на Олекс╕╖вна Дзоз. Переконана, що вона теж прийшла не з порожн╕ми руками.
Та мене непоко╖ть дещо ╕нше, не т╕ люди, що почуваються тут, як риба в вод╕, завдяки сво╖й комун╕кабельност╕ та житт╓ст╕йкост╕, а т╕, хто бере мотузку ╕ йде до л╕су, хто знати не зна╓, що ╓ на св╕т╕ такий остр╕вець, де можна пересид╕ти негоду, п╕дремонтувати на житейському «човн╕» пробо╖ни ╕ не припускатися найб╕льшого гр╕ха, який не дозволить заспоко╖тися душ╕ ╕ на тому св╕т╕.
Тож, якби я була народним депутатом чи якоюсь ╕ншою впливовою людиною, я б не скорочувала ставки, а навпаки п╕дсилила антикризову складову в д╕яльност╕ ц╕╓╖ орган╕зац╕╖. ╤ нехай би тут запрацював телефон SOS! (дов╕ри), номер якого можна було б дов╕датися на кожному стовп╕, а священик з’являвся не лише раз на тиждень, а значно част╕ше. Бо ус╕м нам ╓ за що попросити прощення у Господа: адже це наш╕ батьки живуть сьогодн╕ у гор╕ ╕ в╕дча╖, а ми н╕бито того не пом╕ча╓мо. Незабаром успадкувати ╖хню долю настане час ╕ для декого з нас.
Вт╕м, не хот╕лося б завершувати ц╕ роздуми на так╕й сумн╕й нот╕. Навпаки, хочеться подякувати кожному, хто причетний сьогодн╕ до збереження таких адаптац╕йних в╕дд╕лень, бо не здивуюся, якщо незабаром хтось вир╕шить, що вони ╓ нерентабельними ╕ забере прим╕щення п╕д комерц╕ю. Як було колись ╕з дитячими садочками.
╤ нехай сьогодн╕ з ф╕нансами скрутно, завтра, спод╕ва╓мося, буде легше. А з прий-няттям пенс╕йно╖ реформи, яка створить проблеми для сотень тисяч людей похилого в╕ку без належного робочого стажу й права на пенс╕ю, та з подальшим утвердженням у сусп╕льств╕ кап╕тал╕стичних принцип╕в, життя л╕тн╕х людей т╕льки ускладниться. Тож знадобиться ╕ ╕нфраструктура, ╕ не менше — добр╕, щир╕ серця, сповнен╕ сп╕вчуття ╕ турботи. Бо кому ми потр╕бн╕, коли вже не потр╕бн╕ н╕де ╕ н╕кому? Але ж хочеться, щоб ос╕нь таки ╕ насправд╕ була золотою...

Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 05.10.2012 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10836

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков