Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СТОР╤НКАМИ “М╤СЦЕВОГО ЧАСОПИСУ”
Ще наприк╕нц╕ 2013-го, до початку под╕й на Майдан╕, поет та проза╖к ╤гор Дах (м. Червоноград)...


НЕЗР╤ВНЯНИЙ СВ╤Т ПЕТРИК╤ВСЬКОГО РОЗПИСУ
Нещодавно мала при╓мну зустр╕ч – на виставц╕ «╤нноватика в сучасн╕й осв╕т╕»...


СП╤ЛКА В╤ДЗНАЧИЛА ПИСЬМЕННИК╤В-КРИМЧАН
Михайло Вишняк вручив нагороди ╕ побажав Галин╕ Литовченко ╕ В╕ктору Стусу нових щедрих ужинк╕в...


СТЕПОВ╤ ОБРИСИ ПОЕТА
Не буде переб╕льшенням, якщо сказати, що Василь Латанський, якому 18 листопада виповню╓ться 79...


ЗИМА С╤ДА╢ НА ПОКУТЬ...
З Феодора-Студита ста╓ холодно й сердито.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 02.11.2012 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#44 за 02.11.2012
«КРАСА ДУШ╤» — ФЕСТИВАЛЬ, ЯКИЙ ОБ’╢ДНУ╢

Свого часу, розм╕рковуючи над тим, як краще орган╕зувати власкор╕вську роботу в Галичин╕, я см╕ливо под╕лив цей край на дек╕лька тактичних в╕дтинк╕в. ╤ вийшло так, що Сосн╕вка з Червоноградом ув╕йшли до зони «Св╕тлиця — П╕вн╕ч» (пам’ята╓те: «УПА — П╕вн╕ч», «УПА — П╕вдень», «УПА — Зах╕д»?). Нам╕чаючи св╕й черговий рейд у цьому напрямку, я намагався спланувати роботу так, щоб побувати ╕ в Сосн╕вц╕, ╕ в Червоноград╕. Але наш╕ передплатники ╕з Сосн╕вки тепер так активно працюють на культурницьк╕й нив╕, що п╕д час останньо╖ по╖здки на Червоноград у мене вже не вистачало н╕ часу, н╕ сил — я був повн╕стю поглинутий фестивалем «Краса душ╕», який в╕дбувся у шахтарськ╕й Сосн╕вц╕ 5 жовтня. З самого початку я попросив Павла Савчука, президента благод╕йного фонду «Екомилосердя», розпов╕сти про сво╓ д╕тище.
— В Укра╖н╕ проводять дуже багато фестивал╕в — естрадних, мистецьких… Якось ми д╕йшли думки, що ╓ ц╕кава ╕ поки що обд╕лена нашою увагою н╕ша — духовне мистецтво. Церковн╕ п╕сн╕, ╕конопис, писанкарство ╕ р╕зьба по дереву в╕дпов╕дного тематичного спрямування тощо. Те ж саме можна сказати ╕ про в╕рш╕ на духовну тематику. Все, що пов’язано з духовним св╕том людини, рел╕г╕╓ю. ╤ у 2006 роц╕ був конкурс «Мал╕ проекти для громади». Учасникам об╕цяли як стимул по 600 гривень. Це, зв╕сно, небагато, але з чогось треба було починати, ╕ ми також подали заявку на той конкурс. Отримавши цю маленьку суму, знайшли ще спонсор╕в, ╕ тод╕ перший фестиваль у 2006 роц╕ показав, що це актуальна справа. Ми проводили першу акц╕ю на площ╕, з╕бралося багато учасник╕в ╕ сосн╕вчан — було видно, що це людям ц╕каво. Перший фестиваль пройшов усп╕шно, ╕ ми вир╕шили, що пот╕м буде другий, трет╕й ╕ так дал╕. Цього року ми проводимо шостий. Ми да╓мо оголошення через м╕сцеве телебачення, районну газету. Як правило, т╕ люди, як╕ були на попередн╕х фестивалях, знову в╕дгукуються. Це нер╕дко бувають церковн╕ хори або окрем╕ духовн╕ особи. Фестиваль у нас, до реч╕, пол╕конфес╕йний, в ньому беруть участь православн╕, греко-католики, протестанти. ╤ це дуже добре, бо ми намага╓мося об’╓днати якомога б╕льше людей...
Тож цього разу було 12 учасник╕в, у фестивальних виступах лунали п╕сн╕ ╕ поетичн╕ твори. ╥х виконали: дитячий музичний театр «Кольоров╕ парасольки» та вокальний гурт «Черемош» (кер╕вник Оксана Федонюк, м. Сосн╕вка), хор Церкви християн в╕ри ╓вангельсько╖ (диригент Алла Головей, м. Сосн╕вка), народний гурт «Побратими» (кер╕вник Олег Мулик, с. Берез╕вка, Радех╕вщина), народний вокальний ансамбль «Над╕я» (кер╕вник Натал╕я Римар, с. С╕лець, Сокальщина), гурт «Галичанка» (художн╕й кер╕вник ╤гор Байор, м. Сосн╕вка), сп╕вак Богдан Бовшик (с. Велик╕ Грибович╕, Жовк╕вщина). Зб╕рний ансамбль учасник╕в фестивалю п╕снею прив╕тав учител╕в, як╕ у цей день в╕дзначали профес╕йне свято, а також, як завжди, виконав славень фестивалю «Дай, Боже, нам красу душ╕» автор╕в Тамари Мулик та В╕ри Олеш. Поетичн╕ хвилини дарували слухачам Оксана Карнага (смт. Г╕рник), Руслана Федюк (м. Червоноград), В╕ра М╕щук та Олег Фецан (обо╓ з м. Сосн╕вка).
 Настоятель церкви Святих Верховних Апостол╕в Петра ╕ Павла м╕ста Сосн╕вки отець Зенов╕й благословив свято ╕ пров╕в сп╕льну молитву. А м╕ський голова м╕ста Сосн╕вки ╢вген╕я Дуброва прив╕тала вс╕х з чудовим д╕йством, яким не кожне м╕сто може похвалитися: «Фестивал╕в ╓ багато, але ми ма╓мо такий, що трима╓ нас на хвил╕ високо╖ духовност╕ ╕ спонука╓ знову ╕ знову працювати над сво╖м душевним зростанням».
Попри ориг╕нальну християнську емблему фестивалю, його учасники поняття духовност╕ не зводять лише до насиченого церковного життя. Краса природи — також один ╕з прояв╕в Божо╖ премудрост╕, тому було лог╕чно, що на фестивал╕ прозвучала чар╕вна п╕сня м╕сцевого композитора ╤горя Байора на слова нашо╖ в╕рно╖ «св╕тличанки» В╕ри Олеш:

Обереги мо╖ сонячн╕,
Золот╕-золот╕ соняхи,
Запашн╕ пелюстки оксамитов╕
Усм╕хаються л╕тов╕ й св╕тов╕…

Почувши цю п╕сню, я чомусь пригадав сво╓ к╕лькаденне в╕дрядження у червн╕ на Волинь. Тод╕ ми з мешканцем Луцька Василем Рижуком (новим ╕, спод╕ваюся, в╕рним «св╕тличанином») садили соняшники уздовж волинських трас. Колишн╕й десантник, а нин╕ талановитий скульптор просто закоханий в обереги укра╖нсько╖ земл╕ — соняшники ╕ чорнобривц╕. Оск╕льки й мо╓ дитинство пройшло не в мегапол╕с╕, то «соняшн╕» настро╖ Василя гармон╕йно накладалися на мою сентиментальн╕сть. В╕дчував щось под╕бне до В╕риних сл╕в:

Перейдуся стежиною пам’ят╕,
В╕днайду сво╖ л╕течка давн╕╖,
Теплих сонях╕в диво духмяне╓,
Що злел╕яне мамою-мамою…

Як це нагадувало дитяч╕ л╕та, проведен╕ на черн╕г╕вському Пол╕сс╕! Тому я охоче брав участь у майже урочистому д╕йств╕ — посадц╕ соняшник╕в на гом╕нких автострадах Волин╕. Тод╕, в об╕дню пору було надзвичайно спекотно, а ввечер╕ заважали хмари комар╕в; часом нав╕ть здавалося, що не варто так мучитися заради якихось там соняшник╕в… Але особистий приклад колишнього десантника неабияк моб╕л╕зував ╕ в╕дганяв нав╕ть думки про можливе дезертирство з соняшникового «поля бою». Нещодавно ми з Василем розмовляли по телефону ╕ згадували т╕ напружен╕, насичен╕ роботою червнев╕ дн╕. Волинський скульптор нав╕ть докоряв, що згодом я легковажно пропустив найц╕кав╕ше: коли соняшники почали цв╕сти, коли раптово почали спалахувати золотистим вогнем по дек╕лька гол╕вок на одному стовбур╕! Кликав знову при╖хати, щоб фотографувати ╕ фотографувати його кв╕тникарський «доробок» уздовж найдорожчих йому у св╕т╕ волинських дор╕г… Звичайно, по╖хав би з рад╕стю, але робота власкора не так уже й багато залиша╓ часу для сентиментальних по╖здок. Намагаюся робити все нов╕ ╕ нов╕ в╕дкриття, а Василька ми вже добре в╕дкрили ╕ «засв╕тили» на газетних шпальтах (див╕ться «КС» № 33), — треба ж залишити трохи часу ╕ для галицько╖ глибинки! Про це я думав з деяким смутком, зате п╕сня у виконанн╕ гурту «Галичанка» (Мар╕я Савчук, ╤нна Слободянюк, Тетяна Кол╕да) зачаровувала ╕ брала в полон:

Обереги мо╖ сонячн╕,
Золот╕-золот╕ соняхи,
Б╕ля хати п╕д жовтою стр╕хою
Ви мен╕ ╕ печаллю, ╕ вт╕хою…

Я недаремно ст╕льки м╕сця вид╕лив розпов╕д╕ про одну лише п╕сню. Просто ця деталь якнайкраще висв╕тлю╓ можливост╕ фестивалю «Краса душ╕». Ви зверн╕ть увагу, як все переплелося: на Волин╕ скульптор садить соняшники, в галицьк╕й Сосн╕вц╕ поетеса пише чудов╕ тексти, а пот╕м виявля╓ться, що ╕ одна, ╕ друга людина причетн╕ до «Кримсько╖ св╕тлиц╕» — ╓дино╖ укра╖номовно╖ газети нашого особливого (такого гарного ╕ водночас проблемного) сонячного п╕вострова. Учасники фестивалю, коли я детальн╕ше розпов╕дав про добр╕ справи Василя Рижука, слухали ╕з захопленням: невже мужчина, колишн╕й десантник, може наст╕льки любити соняшники й чорнобривц╕? От якби при╖хав у гост╕, взяв участь у наступному фестивал╕! А ще якби виступив перед учнями сосн╕вських шк╕л… При╖зд╕ть, скульпторе! Чека╓мо в гост╕, дорогий кв╕тникарю! Ось так╕ на загал емоц╕╖. Здавалося б: де той Луцьк, а де Сосн╕вка? Але люди вже в╕дчули свою духовну спор╕днен╕сть! Про що це говорить? Вкотре — про важлив╕сть духовно╖ м╕с╕╖ фестивалю «Краса душ╕». Ну ╕, звичайно, про те, що на материков╕й Укра╖н╕ нас п╕дтримують переважно небайдуж╕, творч╕, надзвичайно активн╕ люди. Тому кожен «св╕тличанин» може пишатися тим, що належить до велико╖ ╕ славно╖ родини. До реч╕, п╕сля зак╕нчення виступ╕в я зм╕г посп╕лкуватися з Василем Абрамчуком, колишн╕м заступником директора 2-╖ Червоноградсько╖ шахти. Уяв╕ть соб╕, в╕н також — «св╕тличанин» (газета щотижня надходить в його родинне гн╕здо — село Куснища Любомльського району Волинсько╖ област╕), з ц╕кав╕стю стежить за творч╕стю сосн╕вчан ╕ червоноградц╕в — близьких йому людей галицько-волинського шахтарського краю. Заб╕г на хвилинку ╕ колишн╕й шахтар (з дипломом учителя ╕стор╕╖) Петро Кантор, який колись зносив пам’ятник Лен╕ну в Червоноград╕. До реч╕, тод╕ це сталося вперше на просторах СРСР, столиця Груз╕╖ Тб╕л╕с╕ та столиц╕ прибалт╕йських республ╕к — В╕льнюс, Талл╕нн, Рига — вже т╕льки насл╕дували приклад Червонограда. Можете вважати це неймов╕рним зб╕гом обставин, але пан Петро також… передплачу╓ «Кримську св╕тлицю»! Та що там окрем╕ громадяни — свого часу 17 шк╕л Червонограда оформили передплату. На жаль, це сталося не в найкращий пер╕од ╕снування газети. Зм╕на редактора ╕ формату, нерегулярн╕сть виходу справили на червоноградських осв╕тян не найкраще враження. Тепер мен╕, як власкору, доведеться надолужувати втрачене ╕ знаходити аргументи, щоб зац╕кавити людей ╕ поступово в╕дновити колишню читацьку мережу. Оптим╕зм вселя╓ та обставина, що люди, як╕ перебувають в пол╕ тяж╕ння фестивалю «Краса душ╕», — це неабияка сила. Я б сказав — сво╓р╕дне суз╕р’я талант╕в. До того ж, у пров╕нц╕╖ люди в╕дкрит╕ш╕, щир╕ш╕, охоч╕ше йдуть на контакт. Цю благодатну ниву можна орати й орати — вона в╕ддячить сторицею!
* * *
Ще хочу зупинитися на повстанськ╕й п╕сн╕, яку виконав хор «Побратими» ╕з села Берез╕в. ╢ там так╕ рядки:

…Ми дорогу покажемо на п╕вн╕ч москалям
╤ попросим в╕д Чорного моря,
Хай наш прапор зася╓ на кримських берегах,
Укра╖на не знатиме горя!

Мимовол╕ ф╕ксую оце неспод╕ване: «на кримських берегах»... А ще звертаю увагу на стиль мовлення укра╖нських нац╕онал╕ст╕в: «попросим», «покажемо на п╕вн╕ч». Пригадую в╕доме: «згинуть наш╕ вор╕женьки, як роса на сонц╕…». Х╕ба це не характеризу╓ яскраво укра╖нський нац╕ональний характер? Нав╕ть ворога назива╓мо «зменшувально-пом’якшувально» — так╕ вже ми ╓... Це вам не б╕льшовицько-ксенофобське гасло: «Убей немца!» з пропагандистсько╖ ╕ дуже популярно╖ колись статт╕ ╤лл╕ Еренбурга: «Мы поняли: немцы — не люди. Отныне слово «немец» — для нас самое страшное проклятье. Отныне слово «немец» разряжает ружьё. Не будем говорить. Не будем возмущаться. Будем убивать. Если ты не убил за день хотя бы одного немца, твой день пропал…».
О, н╕ — убивати н╕мц╕в лише за те, що вони — н╕мц╕, або ╓вре╖в лише за те, що вони — ╓вре╖ — так╕ настанови завжди були чуж╕ наш╕й ментальност╕; зрозум╕ло, що й нац╕онал╕сти не були винятком. Сила п╕сн╕ була в ╕ншому — бадьора, маршова мелод╕я, надихаючий текст, а головне — жив╕ повстанськ╕ голоси.
Вибравши момент, я п╕д╕йшов до виконавц╕в ╕ сказав, що дос╕ мен╕ не доводилося чути, щоб у повстанських п╕снях згадувався Крим. А тут згаду╓ться, ще й досить конкретно. Поц╕кавився, якою м╕рою п╕сню можна вважати «автентичною»? Може, ╖╖ створили вже зараз? Проте виконавц╕ запевнили, що п╕сню збер╕г для нащадк╕в охоронець Слави Стецько. Отже, автентика. Ех, хлопц╕-повстанц╕… Що вони могли знати про ц╕ни на газ, про в╕чну проблему Чорноморського флоту, про М╓шкова, Лужкова ╕ Затул╕на? Судячи з бадьоро╖ мелод╕╖, в ОУН тод╕ переважали не пол╕тологи та економ╕сти, а революц╕онери й оптим╕сти. В глибин╕ душ╕ я дякував «Побратимам», адже вони допомогли донести до сучасних укра╖нц╕в практично забуту, але дуже популярну у минулому п╕сню. ╤ коли ми говоримо про красу душ╕ укра╖нсько╖, то дивно було б, якби не згадали про красу душ╕ повстансько╖.
* * *
Так, р╕зн╕ гран╕ душ╕ нашо╖ представляли учасники фестивалю. З великою симпат╕╓ю сприймала публ╕ка хор Церкви християн в╕ри ╓вангельсько╖, яким диригу╓ Алла Головей. Я шкодував, що не зм╕г цього разу б╕льше посп╕лкуватися з представниками ц╕╓╖ конфес╕╖. Ц╕каво було б д╕знатися про дово╓нн╕ роки громади, про життя у склад╕ м╕жво╓нно╖ Польщ╕, про ставлення до укра╖нського збройного опору тощо.
Зате достеменно в╕домо, що православн╕ ╕ греко-католики воювали в лавах УПА, пот╕м жертовно працювали в п╕дп╕лл╕. В╕дпов╕дно творили й ╕ншу (п╕днесено-геро╖чну) п╕сенну, поетичну культуру. Дотепер не зменшу╓ться ц╕кав╕сть галичан до ц╕╓╖ тематики. Поетеса Оксана Карнага, про яку «Кримська св╕тлиця» писала й ран╕ше, цього разу порадувала шанувальник╕в свого таланту новою книгою «Спов╕дь в╕чно╖ мерзлоти». Це сво╓р╕дний синтез художньо╖ пов╕ст╕ та спогад╕в жертв стал╕нських репрес╕й. Центральним персонажем пов╕ст╕ ╓ мати автора книги — Ганна Степанчак. У передмов╕ до книги колишн╕й пол╕тв’язень Микола Дубас зазначив:
«…Тексти створених у концтаб╕рних зонах в╕рш╕в та п╕сень, що збереглися у пам’ят╕ чи в пота╓мних записничках каторжанок, в╕дтворюють ╕ засв╕дчують ст╕йк╕сть ╕ непохитн╕сть ╖хн╕х духовних ╕ моральних засад. До реч╕, це п╕дтверджують ╕ зд╕йснен╕ в концтаб╕рних умовах (за послаблення режиму у постстал╕нський час) аматорськ╕ театральн╕ вистави за творами укра╖нсько╖ класично╖ драматург╕╖. Або й самод╕яльних автор╕в (з числа ув’язнених), а також традиц╕йн╕ святкування Р╕здва, Великодня тощо. Ц╕ ╕мпрези були способом самовираження, сприяли консол╕дац╕╖ землячок, розв╕ювали знев╕ру. Вони п╕дносили дух спротиву ╕ завжди винагороджувались тривалими бурхливими оплесками. Аплодували не т╕льки в’язн╕-земляки, але й не об╕знан╕ з укра╖нською культурою чужинц╕. В окремих випадках нав╕ть деяк╕ служаки-тюремники…»
Як бачимо, книга також ма╓ певне в╕дношення до теми фестивалю. Вже одне те, що фестиваль «Краса душ╕» притягу╓ ╕ об’╓дну╓ таких р╕зних ╕ водночас дуже близьких людей, ╓ великим плюсом. При╓мно, що Галичина дос╕ залиша╓ться непохитним баст╕оном укра╖нства. ╤ Колесн╕ченкам-К╕валовим вона поки не п╕д силу… Надто вже сильна тут народна культура, надто м╕цно вона вросла сво╖м кор╕нням у минуле, ув╕йшла в повсякденне життя народу. Тому хочеться ще раз подякувати орган╕заторам свята, як╕ жертовно працюють на ц╕й нив╕. Тим б╕льше, що це найкращ╕ наш╕ «св╕тличанськ╕» сили на тактичному в╕дтинку «Св╕тлиця — П╕вн╕ч».

Серг╕й ЛАЩЕНКО
Сосн╕вка — Льв╕в

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 02.11.2012 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10951

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков