Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Щиро дяку╓мо ус╕м читачам-шанувальникам «Кримсько╖ св╕тлиц╕» - т╕╓╖, справжньо╖, що в...


МОЛОД╤Й НЕЗАЛЕЖН╤Й УКРА╥Н╤ – МОЛОДИЙ ШЕВЧЕНКО
24 серпня, на День Незалежност╕ в м╕ст╕ ╤рпен╕ на Ки╖вщин╕ в╕дбулося урочисте в╕дкриття...


«ВАША П╤ДТРИМКА Д╤ТЕЙ СЬОГОДН╤ - ЦЕ ПОТУЖНА ╤НВЕСТИЦ╤Я В КВ╤ТУЧЕ МАЙБУТН╢ УКРА╥НСЬКО╥ ЗЕМЛ╤!»
Давайте ще раз подяку╓мо тим, завдяки кому конкурс в╕дбувся!


АФРИКАНСЬК╤ СТУДЕНТИ В УКРА╥Н╤
Нарешт╕ африканець вийшов ╕з ступору розгубленост╕, посм╕хнувся ╕ сказав: «Я не...


СВ╤ТЛИЧАНСЬКО-КОНОНЕНК╤ВСЬКИЙ Л╤ТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС - ЯК М╤СТОК ДО НОВОГО УКРА╥НСЬКОГО КРИМУ
держава Укра╖на ╕ пальцем не зворухнула, аби хоч якось п╕дтримати дитячий л╕тературний конкурс,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 09.11.2012 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 09.11.2012
ПРО ЖИТТЯ, ОДЕСЬКИЙ ЧАСОПИС «МОРЕ» ╤ НАШУ СВ╤ТЛИЧАНСЬКУ СПРАВУ


(Задушевна бес╕да з колишн╕м галицьким шахтарем)

Коли запитую галичан, чому вони вир╕шили передплатити «Кримську св╕тлицю», то вс╕ в╕дпов╕дають по-р╕зному. Але деяк╕ моменти зб╕гаються. Патр╕отизм, небайдуж╕сть, демократизм, в╕дкрит╕сть до читач╕в, невпинний пошук газетою нових друз╕в — ось що в╕дзначають ╕ за що люблять «Св╕тличку». ╤ це правда: ми намага╓мося н╕коли не забувати про тих, про кого хоча б раз написали. Принаймн╕ льв╕вський корпункт дотриму╓ться саме такого правила. Тому раз у к╕лька м╕сяц╕в намагаюся пров╕дувати наших друз╕в ╕ давн╕х передплатник╕в. Цього разу в╕дв╕дав родину Годяк╕в ╕з Сосн╕вки, що поряд ╕з шахтарським Червоноградом. З паном Василем ми довго сп╕лкувалися, я багато записував на диктофон. Думаю, дещо з нашо╖ розмови варто запропонувати читачам.
— Пане Василю, я завжди стояв на тому, що дружн╓, ╕нтелектуальне сп╕лкування ╓ неабияким ресурсом укра╖нства. Не притаманн╕ нам послух ╕ дисципл╕на — н╕мецького зразка, чи там японського… Не рац╕онально все звалювати на вожд╕в-гетьман╕в або на президент╕в, бо не дуже ╖х народ ╕ слуха╓. А ось громада, товариство — це свят╕ для нас реч╕, тому тут ми повинн╕ працювати з повним навантаженням. Тому не вважаю гр╕хом обговорення «далеких в╕д нашого хутора» речей. Мене завжди раду╓ увага галичан до кримських проблем. От ╕ з вами раджуся… Як ви вважа╓те, коли ми говоримо про шк╕льництво, то осв╕тянам Криму треба р╕внятися на к╕льк╕сть «паспортних» укра╖нц╕в чи на в╕дсоток укра╖номовних громадян, як╕ проживають в АРК? Чи повинна бути якась ╕нша, об╜рунтован╕ша цифра? Чи, може, ╓ сенс брати приклад з Рос╕╖ — там вся осв╕та рос╕йською, за винятком х╕ба що Татарстану…
— Я стою на позиц╕╖, що кожна держава, зокрема й укра╖нська, повинна гарантувати нацменшинам початкову ╕ середню осв╕ту р╕дною мовою. З обов’язковим вивченням державно╖ мови. Вища осв╕та повинна бути виключно державною мовою! За винятком факультет╕в, де готуються вчител╕ для нац╕ональних шк╕л. Хоча не позбавлена лог╕ки й ╕нша точка зору: нац╕ональн╕ меншини у нас повинн╕ мати те, що мають укра╖нц╕ у мат╕рних державах цих меншин. Але якщо вся вища осв╕та у нас буде державною мовою, то можна й в╕д╕йти в╕д принципу: «Що ма╓мо ми у вас, те будете мати ви у нас…». Вагоме значення ма╓ збереження традиц╕й — бо як ╕ мова, традиц╕╖ ╓ кор╕нням нац╕╖. Людина, яка в╕дрива╓ться в╕д р╕дно╖ земл╕, пере╖жджаючи нав╕ть в ╕нше село (не обов’язково в м╕сто), значною м╕рою в╕д свого кор╕ння в╕дрива╓ться. Щоб не бути «б╕лою вороною», вона часто переходить на нов╕ традиц╕╖ ╕ тод╕ багато чого втрача╓.
— Але Крим — не Галичина, ╕ сутт╓во╖ р╕зниц╕ м╕ж селами (звичаями, гов╕рками) там нема╓, а нац╕ональна школа ╓ чи не ╓диним фактором, який вплива╓ на ╕дентичн╕сть. Вища школа укра╖нською — це, звичайно, чудово, але ж поки нереально. Тенденц╕╖ не т╕…
— Рос╕яни в Криму та й на решт╕ укра╖нсько╖ територ╕╖ повинн╕ мати можлив╕сть збер╕гати свою ╕дентичн╕сть, але вони повинн╕ стати двомовними, як ╕ укра╖нц╕. Ось ця друга умова найчаст╕ше не викону╓ться. Тому зараз зусилля держави повинн╕ бути зосереджен╕ саме на дотриманн╕ прав укра╖нсько╖ громади в зрос╕йщених рег╕онах П╕вденного Сходу. Але ╕ в цьому «захист╕» мовних прав можуть бути реч╕, абсолютно неадекватн╕, нав╕ть зайв╕. Для прикладу можу згадати субтитри. Вони абсолютно не потр╕бн╕ — хто, скаж╕ть, ╖х чита╓? Це приниження укра╖нц╕в, бо вс╕ ми розум╕╓мо рос╕йську, а ось дубляж ╕ноземних ф╕льм╕в укра╖нською повинен бути — саме дубляж, а не субтитри. ╤ б╕льш╕сть ЗМ╤ повинн╕ бути укра╖номовними. Цього поки що браку╓.
Ось ви привезли мен╕ чудовий одеський часопис «Море». Дещо вже почав читати; дуже мен╕ сподобався письменницький стиль Олекси Р╕зник╕ва! Його «Украмарс. Роман ╕з шухляди (1986)» ╓ надзвичайно ориг╕нальною р╕ччю. Фантастика, але на дуже актуальну тему. Нагадаю, писався роман у 1986 роц╕… Ось, зачитаю уривок: «М╕й народ веде св╕й родов╕д од Рус╕, що ран╕ше називалася Волиняно-Ант╕╓ю, а п╕зн╕ше — Укра╖ною… Зараз тут ш╕сть держав: К╤МЕРОМАРС, СК╤ФОМАРС, РУСОМАРС, С╤ЧОМАРС ╤ УКРАМАРС! Мова у нас р╕зниться небагато, та вс╕ ми тут вивча╓мо материнську, тож якось порозум╕╓мось…»
— Так, це ц╕кавий погляд на нашу ╕стор╕ю. ╤ об╜рунтований. Дуже хороша ╕дея, особливо, якщо зважити на те, що з’явилася вона у автора ще в 1986 роц╕... От вам ╕ одеський часопис «Море»! А мен╕ там сподобався в╕рш Стан╕слава Стриженюка «Степовики»:
Над морем Чорним чую степу хор я,
В╕д давнини по Двадцять перший в╕к,
Одещина — гн╕здо Причорномор’я,
Буремна гавань вс╕х слов’янських р╕к.
— Так, про Одещину сказано дуже гарно, образно… Так, що в╕дразу хочеться полюбити цей край. Про землю автор говорить ╕з захопленням, а про наших селян — з повагою:
Мов золото земля, не ма╓ вади,
Нема ╕рж╕, хоч потом окропи.
М╕няються правител╕ ╕ влади,
Та в╕чн╕ лиш селяни ╕ степи…
— Так, це лоскоче нерви будь-якого укра╖нського патр╕ота, незалежно в╕д рег╕ону... Але коли дивишся, що тираж одеського часопису «Море» становить лише 400 прим╕рник╕в, то ста╓ трохи сумно. Це така гарна поез╕я, причому у рег╕он╕, житт╓во важливому для укра╖нства, але вона приречена залишитися майже нев╕домою для широкого загалу. Наша «Св╕тличка» намага╓ться донести до р╕зних куточк╕в Укра╖ни, до р╕зних ╕нтелектуальних середовищ твори кримських, донецьких, черкаських, одеських поет╕в, але це С╕з╕фова праця. Результат скромний. Який тут вих╕д? Може, варто подбати про сво╓р╕дний менеджмент? Про сво╓р╕дну «св╕тличансько-поетичну» мережу? Я б на цю ╕дею пристав, а ви?
— Я вважаю, що треба пост╕йно п╕двищувати духовний р╕вень сусп╕льства, тод╕ тираж╕ наших газет ╕ журнал╕в законом╕рно будуть зростати теж. Менеджмент ╕ активна читацька мережа на зразок «св╕тличансько╖» — це дуже добре, але р╕шуче переламати ситуац╕ю в масштабах Укра╖ни таким шляхом не вдасться.
— ╤ це прикро. Бо марну╓ться багато укра╖нсько╖ енерг╕╖. Автор же хоче зробити якнайб╕льше. Зверн╕ть увагу: Олекса Р╕зник╕в дуже доречно вставив у св╕й тв╕р «УКРАМАРС» в╕рш ╢втушенка ще 1985 року. Думаю, це було недаремно:
— Из рода Гулиа она,
А дети где-то вдалеке
И говорят, приехав, на
Полуабхазском языке.
Полуязык не есть язык,
Он — как заплеванный родник.
Язык — это и есть народ,
Язык умрет — народ умрет…
— Так, тод╕ це було дуже актуально. А тепер х╕ба н╕? Прикро, що ми сам╕ не надто прагнемо знати р╕дну мову. Нав╕ть ╕нтел╕генц╕я. Оц╕ вс╕ Т╕щенко, Т╕мошенко, П╕вовар, Т╕г╕пко, Кужель…
— Але ж у людей, можливо, ╕ батьки так говорили. Вони можуть сказати, що це материнська мова…
— Н╕, це не материнська мова, а спотворена укра╖нська. Треба людей учити, що ти не Т╕щенко, а Тищенко, не П╕вовар, а Пивовар, не Т╕г╕пко, а Тигипко, не Кужель, а Куж╕ль. Брак в одяз╕ кравець виправля╓, якщо поши╓ щось не так. Тож аналог╕чно треба виправляти брак у мовленн╕. До реч╕, варто було б у школах викладати предмет «Усне мовлення». ╤ ставити оц╕нки д╕тям за те, як вони розмовляють поза уроками, в побут╕. Так з дитинства можна привчити до правильно╖ укра╖нсько╖ мови. П╕дкреслюю: важлива не грамотн╕сть у написанн╕ текст╕в, але й повсякденне усне мовлення; бо в╕д цього залежить, чи будемо ╕снувати в царств╕ «суржика», чи розмовлятимемо л╕тературною мовою.
— Так, це дуже актуально. Адже бачу по Львову: школяр╕ можуть мати в╕дм╕нн╕ оц╕нки з укра╖нсько╖, але з ровесниками все одно розмовляють «суржиком». ╢ такий дивний учн╕всько-студентський сленг, надзвичайно зрос╕йщений… Тому п╕дтримую вашу думку: оц╕нка потр╕бна не лише за знання мови, але й за вживання ╖╖, за патр╕отизм, за позиц╕ю. Але як оц╕нювати д╕тей? Питання в тому, що вчител╕ можуть не надто прислухатися до того, як д╕ти розмовляють п╕сля урок╕в…
— Оце ╕ ╓ наша б╕да! Осв╕тяни далек╕ в╕д того, щоб перейматися актуальними проблемами сусп╕льства. Нав╕ть вчител╕ можуть ставитися недбало до р╕дно╖ мови. Якщо вчителька математики каже «одИнадцять», а не «одинАдцять», то як це назвати? Якщо вчителька укра╖нсько╖ мови каже «дОчка», а не «дочкА»? Бо вона, бачте, так звикла, так ╖╖ мама казала. А ╓ вчител╕, як╕ кажуть «всьо», «куда», «дальше», зам╕сть «все», «куди», «дал╕»... Теж звикли. А слова ╕ншомовного походження? Я не кажу, що вс╕ ╖х треба негайно зам╕нити на укра╖нськ╕ — в медицин╕ це вже й неможливо зробити… Але нав╕що впихати в нашу мову «╕нгред╕╓нти» зам╕сть «складники»? «Марг╕нес» зам╕сть «узб╕ччя», «задв╕рки»? Х╕ба «нонсенс» звучить краще, н╕ж «безглуздя»? «Тет-а-тет» краще, н╕ж «в╕ч-на-в╕ч»? А «креатив» краще, н╕ж «творч╕сть»? Звичайно, для цього треба добре знати мову, любити ╖╖. ╤ цьому треба вчити д╕тей з раннього дитинства. Але, на жаль, як казав гогол╕вський герой Коп╓йк╕н, проблема в тому, що н╕хто не вчить жити...
— Так, з пр╕оритетами у нас не все добре.
— Отож-бо! Д╕ти повинн╕ спочатку навчитися полагодити вимикач або розетку, а вже тод╕ опановувати закон Ома чи приступати до ╕нтегрального обчислення. Я бачу по Сосн╕вц╕, що школяр╕ погано знають м╕сцеве птаство. У нас в Сосн╕вц╕ багато зяблик╕в, синиць — д╕ти ╖х не знають. Ворону, може, ╕ вгадають… Те ж саме стосу╓ться ╕ дерев: знають сосну, березу, дуб. А ось клен, яв╕р, ясен можуть ╕ не знати. У школ╕ можуть забагато уваги прид╕лити фаун╕ ╕ флор╕ Сиб╕ру, Африки або троп╕чних л╕с╕в Амазонки, але при цьому повн╕стю оминути р╕дний край...
— Тод╕ вчитель ботан╕ки повинен бути великим патр╕отом р╕дного краю. А таке бува╓ не завжди...
— Ус╕ вчител╕ повинн╕ бути патр╕отами! ╤ вчител╕ ╕стор╕╖, ╕ географ╕╖, ╕ мови, ╕ математики також. У вс╕х повинна душа бол╕ти за сусп╕льство, особливо за п╕дростаюче покол╕ння. Будемо спод╕ватися, що й наша розмова когось зачепить «за живе», хтось задума╓ться над сказаним. До реч╕, п╕сля прочитання я в╕дношу «Св╕тличку» до м╕сцево╖ б╕бл╕отеки — нехай читають ╕нш╕. Актуальних статей там багато. Матер╕ал╕в про Галичину ╕ нав╕ть про наш╕ шахтарськ╕ Червоноград ╕ Сосн╕вку також вистача╓. Як на свою в╕дносно невелику ц╕ну, «Кримська св╕тлиця» ╓ надзвичайно зм╕стовною ╕ ц╕кавою газетою! Гр╕хом було б здавати ╖╖ в макулатуру…

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 09.11.2012 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10994

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков