"Кримська Свiтлиця" > #45 за 09.11.2012 > Тема "Душі криниця"
#45 за 09.11.2012
ПОРТРЕТ ПРИ ЦВ╤Т╤ СОНЯХ╤В
Поет ╕ час
СВ╤ТЛО╥ ПАМ’ЯТ╤ МОГО УЛЮБЛЕНОГО ПОЕТА АНДР╤Я МАЛИШКА
Теплий прижмур очей, на сорочц╕ — розшита манишка, Сонях сонячно цв╕том до ясного чола прихиливсь... Роздивляюся фото поета Андр╕я Малишка — в Конч╕-Засп╕ його так на згадку зняли нам колись.
Цей журнальний етюд бережу ось уже к╕лька рок╕в: В╕н — рел╕кв╕я ж, певне, найдорожча в╕днин╕ моя. Бо Поетов╕ в╕рш╕ — то юн╕сть його кароока, Його п╕сня дзв╕нка, як п╕сн╕ голосн╕ солов’я.
Пам’ятаю дитинство сво╓ пово╓нне, далеке, як небо. Зб╕рку в╕рш╕в Малишка з фронту дядько додому прив╕з. «...Укра╖но моя, мен╕ в св╕т╕ н╕чого не треба, Т╕льки б голос тв╕й чути...» читав я ╕ плакав без сл╕з.
«Паровоз прогуде: може, з фронту вертають солдати?..» Мчали й ми за село пом╕ж спалених бомбами хат. ╤з далеких фронт╕в р╕дних наших батьк╕в зустр╕чати, Не чужих, а сво╖х з орденами вусатих солдат. Та, на жаль, не ус╕ з них вертались додому, до хати, «...Самольоти гудуть, бо на зах╕д фронти ╕ фронти...» Я читав ╕ не м╕г погляд св╕й в╕д рядк╕в в╕д╕рвати: Ск╕льки ж болю у них, ск╕льки ж правди було й г╕ркоти.
Я про мат╕р читав, про Поетову Мат╕р преславну. В╕н складав ╖й, р╕дненьк╕й, син╕вську подяку-хвалу. ╤ стояла вона, «посив╕ла стара Ярославна, На дн╕провськ╕м лужку, на трип╕льському древн╕м валу».
Виглядала син╕в, як весняного цв╕ту калина, Виглядала з дор╕г, де у куряв╕ сонце с╕да. ╤, здавалось, не мати — стояла сама Укра╖на, Вся сплюндрована вщент, але в╕чножива й молода. Як ╖╖ в╕н любив — Укра╖ну свою, Батьк╕вщину, Що йому у житт╕ в╕двела сто шлях╕в, сто дор╕г. В╕н за не╖ боротись ладен був до к╕нця, до загину, ╤ в жорстоких боях разом з ╕ншими в╕н перем╕г.
Повернувсь переможцем на землю свою св╕танкову, На зелен╕ луги, в солов’╖н╕ га╖ навесн╕. Веселково заграло Поетове трепетне слово, Забрин╕ли гучн╕ш Його в╕рш╕, балади й п╕сн╕.
Про любов ╕ життя, про В╕тчизни широк╕ простори, Про матусин рушник, що в дорогу на щастя беруть... Про сади над Дн╕пром ╕ про лаг╕дн╕ ки╖вськ╕ зор╕, ╤ про те, як каштани на Хрещатику в травн╕ цв╕туть.
Про стар╕ явори над прадавн╕м обух╕вським шляхом, Про Довженков╕ мр╕╖ ╕ Рильського п╕сню палку... Я читаю рядки, серце б’╓ться стривоженим птахом — Як мен╕ перейти цю Поез╕╖ диво-р╕ку?!
Як д╕статись глибин ╖╖ св╕тлих ╕ трепетно чистих ╤ джерельну прозор╕сть до серця узять на в╕ки?! Як набратись снаги в тих калин, що цв╕туть весен дв╕ст╕, Де стежин степових вишиван╕ лежать рушники.
...Теплий прижмур очей, ╕ сорочки розшита манишка, Сонях сонячно цв╕том до ясного чола прихиливсь... Перечитую в╕рш╕ поета Андр╕я Малишка — З ними я назавжди подруживсь, побратавсь, пор╕днивсь!
Данило КОНОНЕНКО
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 09.11.2012 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10999
|