"Кримська Свiтлиця" > #46 за 16.11.2012 > Тема "Резонанс"
#46 за 16.11.2012
Л╤ВИМ МАРШЕМ ПО НЕЗАЛЕЖНОСТ╤?
Червоне – то журба...
Комун╕стична ╕дея сама, як така, не м╕стить в соб╕ н╕чого поганого, та й ц╕лком можна уявити соб╕ ╕ кап╕тал╕зм «з людським обличчям». Отже, все впира╓ться в людину, бо саме в╕д не╖ залежить обличчя соц╕ального устрою. А вона, хоч ╕ ма╓ достатньо амб╕ц╕й ╕ нахабства, щоб вважати себе «богопод╕бною», а ран╕ше — в╕нцем природи, насправд╕ ж слабка ╕ порочна й зовс╕м не зац╕кавлена в самоудосконаленн╕. ╤нша справа, якби за це нараховувався якийсь коеф╕ц╕╓нт до зарплати або ж хоча би надавалися п╕льги при оплат╕ за житло… Ц╕ мо╖ болюч╕ роздуми — результат в╕дв╕дування п╕сля велико╖ перерви комун╕стичного м╕тингу, присвяченого 95-й р╕чниц╕ Жовтнево╖ революц╕╖, ╕ ще того, що на минулих виборах комун╕ст╕в п╕дтримав майже кожен п’ятий, хто прийшов на виборч╕ д╕льниц╕. Бо насправд╕ ж комун╕стичн╕ гасла щодо соц╕ально╖ справедливост╕, як ╕ позиц╕я щодо багатьох метод╕в господарювання (до реч╕, нашим главою уряду вже запроваджу╓ться планування на п’ятир╕чку) могли б якось ур╕вноважувати ╕ приборкувати безмежну жадобу до збагачення, яку демонструють сьогодн╕ т╕, хто в ц╕лому вир╕шу╓ долю нашо╖ держави ╕ ╖╖ населення. Але для цього комун╕стам треба бути ╕ншими, кращими, справедлив╕шими, людян╕шими, н╕ж ╖хн╕ ╕дейн╕ опоненти. Бо насправд╕ ж нас пригн╕чують не т╕льки економ╕чна скрута, але й моральна деградац╕я сусп╕льства, послаблення родинних стосунк╕в, в╕дчуження, з яким стика╓ться людина в колектив╕ ╕ сусп╕льств╕ в ц╕лому. ╤ це можна вважати одн╕╓ю ╕з законом╕рностей обраного нашими керманичами соц╕ального устрою. А ось ╕ св╕жий закордонний приклад ╕з теленовин: не дуже молода ╕ не дуже гарна пан╕ знайшла соб╕ ще незаповнену н╕шу в б╕знес╕, який став усп╕шним: об╕йми за грош╕. ╤ якщо сексуальн╕ послуги мають свою ф╕з╕олог╕чну мотивац╕ю, то об╕йми — це потреба морального плану, викликана браком дружнього ╕ родинного тепла, п╕дтримки, турботи, ╕м╕тац╕ю яких легше купити за грош╕, н╕ж створити соб╕ власними силами щось схоже на душевний комфорт. Отже, в╕дчуття ╕м╕тац╕╖ викликають у мене також д╕╖ ╕ гасла нин╕шн╕х комун╕ст╕в, ╕м╕тац╕╖ того справжнього, чого багатьом так браку╓ сьогодн╕. А справжн╓, це, зокрема, власний приклад. Звичайно, головний комун╕ст Укра╖ни Петро Симоненко — просто людина ╕ н╕що людське йому не чуже, але коли на меж╕ свого 60-р╕ччя глава с╕м’╖ покида╓ родину, це не виклика╓ захоплення. Тим б╕льше, що ц╕лком усв╕домлю╓ш: працюй такий гультяй у колишньому обком╕ компарт╕╖, з╕ сво╓ю кар’╓рою йому б довелося розпрощатися. А ще тому, що той, хто зрадив родину, зрадить ╕ кра╖ну. Хоча щодо Укра╖ни, то вона так ╕ не стала для комун╕ст╕в р╕дною. Вони й дос╕, кепкуючи ╕з державно╖ мови та демонструючи зразок антипатр╕отизму, називають ╖╖ «нэзалэжною». ╤ це вже не може не дратувати. Уяв╕ть соб╕ рос╕янина, який у такий спос╕б показу╓ зневагу до сво╓╖ держави та ╖╖ суверен╕тету, мр╕ючи перетворити ╖╖ на латифунд╕ю ╕ноземного кап╕талу. Ви можете? Я не можу теж. Ну якби наш╕ комун╕сти мр╕яли при╓днатися до Куби або П╕вн╕чно╖ Коре╖, в цьому була б якась лог╕ка, але ж бажати для сво╖х людей подв╕йного пресингу з боку кап╕талу — це вже безглуздя. ╤, зважаючи на промови, що лунали 7 листопада б╕ля пам’ятника В. ╤. Лен╕ну в С╕мферопол╕, кримськ╕ комун╕сти за увесь цей час так ╕ не подоросл╕шали. Вт╕м, на площ╕ з╕бралося не так вже й мало людей. Переважно це т╕, кому за п’ятдесят ╕ кого образила не «нэзалэжнисть», а новий соц╕альний устр╕й, до якого ц╕ громадяни так ╕ не змогли пристосуватися. Дехто з них нав╕ть ╕ не намагався приховати сво╖х сл╕з. Дехто невтомно тримав руки догори ╕з портретами Лен╕на, Стал╕на, радянським гербом та невибагливими гаслами типу: «Выходи и протестуй, коль достал тебя буржуй!». — Що ми залишимо сво╖м д╕тям? — запитував перший секретар м╕ськкому парт╕╖ Олег Соломат╕н. — Погляньте навкруги: в центр╕ будуються т╕льки банки. А де фабрики, заводи, колгоспи? Чому не будують об’╓кти народного господарства? ╤ дал╕ — знову про дружбу з Рос╕╓ю, про Митний союз. — Двадцять ш╕сть рок╕в тому на ц╕й площ╕ я складав присягу як випускник в╕йськового училища. Тод╕ ми пишалися сво╓ю кра╖ною. А чи пишаються сьогодн╕ Укра╖ною наш╕ д╕ти? — запиту╓ член бюро С╕мферопольського м╕ськкому компарт╕╖, депутат м╕ськради Юр╕й Жадов, якому я подумки в╕дпов╕даю: ваш╕, звичайно, н╕, бо ви ╖х так виховали. Але серед молод╕ чимало ╕ тако╖, для яко╖ Укра╖на — це насамперед не купка правлячих ол╕гарх╕в ╕ як╕, не замислюючись, повторили б подвиг геро╖в Крут. Б╕льше патр╕отично налаштовано╖ молод╕ з’явиться тепер ╕ в укра╖нському парламент╕, завдяки входженню туди ВО «Свобода». ╤ тут, н╕бито почувши мо╖ думки, м╕крофоном заволод╕ла молода д╕вчина Олександра Руденко. — Ми не пропустимо коричневу чуму! Вони н╕коли не будуть ходити вулицями нашого м╕ста! — аж захлиналася в╕д лют╕ комсомолка. Так само захлиналася ╕ газета «Коммунист Крыма», яка святкувала цього дня сво╓ двадцятир╕ччя ╕ редактор яко╖ Дмитро Волок╕т╕н приймав в╕тання. Ось що, зокрема, прочитала я у святковому номер╕: «Идущая с Запада коричневая чума угрожает накрыть Украину… В Украине хозяйничают олигархи. А эти господа всегда видят в фашизме «запасной аэродром» в классовой войне… Пока капитализм стабилен, они играют в демократию. При этом, однако, втихомолку прикармливают коричневых, держа их на коротком поводке и готовя к будущей «грязной работе» по подавлению трудящихся… Фашистов спускают с цепи… Как оказалось, едва ли не главным достижением украинской «нэзалэжности» стало воспитание более двух миллионов сторонников нацистской идеологии». Так, виявля╓ться, це парт╕я влади була з╕ «свобод╕вцями», а не з комун╕стами в одн╕й коал╕ц╕╖ ╕ «прикармливала» не комун╕ст╕в, вид╕ляючи ╖м дуже лас╕ кер╕вн╕ посади? Це до теми про порядн╕сть ╕ моральн╕сть ╕ про те, що жодна ╕деолог╕я не може ╕снувати окремо в╕д людини. Чи не тому нав╕ть в лавах прихильник╕в л╕вих ╕дей ╓ серйозн╕ суперечност╕? Одн╕, йдучи в ногу з часом та житт╓вими реал╕ями, д╕йсно хочуть зробити св╕т справедлив╕шим ╕ моральн╕шим, ╕нш╕ поводяться так, н╕би ╖х насправд╕ щойно спустили з ланцюга. Але суперечност╕ бувають й непринциповими. Так, для комун╕ста номер один в Криму Леон╕да Грача це 7 листопада теж стало знаковим. На проведеному ним окремому м╕тингу було прийняте р╕шення про створення ново╖ «комун╕стично╖ марксистсько-лен╕нсько╖ парт╕╖». Адже Леон╕да Грача було виключено з двох вже д╕ючих парт╕й, де в╕н перебував ран╕ше: КПУ Укра╖ни та Комун╕стично╖ парт╕╖ робочих ╕ селян, хоча в╕н теж, як ╕ годиться для сучасного комун╕ста, полюбля╓ матер╕альн╕ блага, натом╕сть не любить «нэзалэжну» ╕ прагне втягнути ╖╖ до ╕снуючих ╕ не╕снуючих союзних структур. Конфл╕кти сталися на особист╕сному ╜рунт╕, через що Л. Грача регулярно спов╕дають у «Рабочей газете», а в╕н полива╓ брудом свого колишнього побратима П. Симоненка з телеекрану. До реч╕, якщо ви — чолов╕к ╕ у вас ╓ проблеми з чолов╕чим здоров’ям, передплат╕ть негайно цю газету. Не пошкоду╓те! Половина останньо╖ полоси тут стаб╕льно присвячу╓ться чолов╕чим проблемам. Ось т╕льки кв╕нтесенц╕я щодо ц╕╓╖ теми з номера за 17 жовтня: «Для поддержания мужского здоровья разработан натуральный компонент «Силатон Прост». В состав которого входит аир — применяется при половых расстройствах и снижении либидо… Также есть приятная новость для тех мужчин, которые не удовлетворены размером полового органа…». Дал╕ — ще один рекламний блок п╕д назвою «Самое эффективное натуральное средство для повышения потенции!». «XL — суперкапсулы не только качественно улучшают эрекцию и продолжительность полового акта, но и способствуют существенному увеличению мужского полового органа…». А ось ще реклама п╕д назвою «Половой голод», а також запрошення стати «лидером секса»… Як ви дума╓те, чи пасують под╕бн╕ публ╕кац╕╖ для високо╕дейно╖ комун╕стично╖ газети ╕ чи саме ╖х браку╓ нашому заваленому рекламним см╕ттям сусп╕льству? Тож на трьох полосах ганимо свою державу, а пот╕м — в л╕жко! Зрозум╕ло, що за цим стоять грош╕. Але ж вони не мають бути для комун╕стичних ╕деолог╕в понад усе! 9 листопада, до 80-р╕ччя з дня загадково╖ смерт╕ Над╕╖ Ал╕лу╓во╖, дружини Стал╕на, на «╤нтер╕» демонструвалася перша сер╕я ф╕льму про ╖хн╕ стосунки, ф╕льму досить тенденц╕йного. Але мене вразив коментар щодо невигаданого, реального листування пари. ╤з «╕нтимно╖ л╕рики» в листах присутн╕ лише к╕лька звернень «дорогий Йосип» та ╕м’я Тата, яким батьки називали Над╕ю. ╤ жодного слова про «половой голод», на якому зациклилися ╕дейн╕ посл╕довники б╕льшовик╕в. Тож хто вони сьогодн╕, наш╕ укра╖нськ╕ комун╕сти? Щодо ╖хн╕х пров╕дник╕в, то здеб╕льшого це люди у минулому з невдалим б╕знесом, кому не д╕сталося владних портфел╕в ╕ хто вир╕шив зайняти в╕льну, хоча подекуди ╕ непрестижну н╕шу. А т╕, кому у цьому статус╕ посм╕хнулася доля ╕ хто двадцять рок╕в «промучився» на депутатську зарплату, ще нев╕домо, чи зрад╕ють, якщо ╖хн╕ гасла вт╕ляться в життя. Оск╕льки залп «Аврори», про яку згадувалося на м╕тингу, в╕дкрив широку дорогу для найб╕дн╕шого люду, ╕ нова революц╕я, до яко╖ закликалося, аби бути усп╕шною, ма╓ спиратися на тих, кому н╕чого втрачати, на людей, не розбещених кап╕тал╕стичними благами. А у Петра Миколайовича ж маленьке дитятко, ╕ чи варто ризикувати його майбутн╕м, коли сьогодн╕ все склада╓ться так добре… Тож сумно нав╕ть думати про те, наск╕льки оч╕кування виборц╕в можуть в╕др╕знятися в╕д того, що здатн╕ ╖м запропонувати ╖хн╕ обранц╕, швидше за все просто зробивши «нэзалэжну» залежною ╕ н╕чого не зм╕нивши по сут╕. П╕сля роздач╕ чергових в╕йськових звань радянським оф╕церам запасу та видач╕ партквитк╕в новим парт╕йцям було прийнято резолюц╕ю м╕тингу, що м╕стила чимало рекомендац╕й, якими ма╓ керуватися Президент у сво╖й подальш╕й д╕яльност╕, ба, нав╕ть не рекомендац╕й, а вимог. Одна з них — докор╕нне зм╕нення пол╕тичного курсу держави ╕ повернення ╖╖ в лоно соц╕ал╕зму. Авжеж, Президент спить ╕ бачить, коли ╕з с╕мферопольсько╖ площ╕ над╕йде ця ц╕нна вказ╕вка! Вт╕м, резолюц╕ю було вир╕шено передати до Представництва Президента Укра╖ни в Криму. Кумедно було чути ╕ про «головне досягнення» епохи соц╕ал╕зму — створення ново╖ ╕стоти п╕д назвою «радянська людина», себто ун╕ф╕кац╕ю багатом╕льйонного населення р╕зних нац╕ональностей, р╕зних в╕рувань ╕ уподобань. Й хоча для голови Рос╕йського культурного центру Михайла Голуб╓ва це ╕ д╕йсно ╓ надзвичайним позитивом, адже за основу ново╖ сп╕льноти брався середньостатистичний рос╕янин, та, думаю, не помилюся, якщо скажу, що саме через це велика держава почала ╕нтенсивно розсипатися за першо╖ ж можливост╕, ╕ цей процес загрожував стати нелог╕чним ╕ некерованим. Й дивно, що т╕, хто народився не учора ╕ хто назива╓ себе комун╕стами, так ╕ не зробили належних висновк╕в. Геть розчарованою п╕шла ╕з площ╕. А ввечер╕ з ╕нформац╕йно╖ передач╕ «Д╕ловий св╕т» дов╕далась, що з нового року подорожча╓ б╕льш як сто найменувань товар╕в. Схоже, це буде все без винятку. ╤ ось тод╕ я по-справжньому пошкодувала, що на л╕вому фланз╕ нема╓ жодно╖ авторитетно╖ ╕ потужно╖ ф╕гури, людини, яка могла б захистити тих, хто прийшов 7 листопада поплакати на центральну площу м╕ста, а серед ╕нших — ╕ мене.
Тамара СОЛОВЕЙ
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 16.11.2012 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11020
|