Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СТОР╤НКАМИ “М╤СЦЕВОГО ЧАСОПИСУ”
Ще наприк╕нц╕ 2013-го, до початку под╕й на Майдан╕, поет та проза╖к ╤гор Дах (м. Червоноград)...


НЕЗР╤ВНЯНИЙ СВ╤Т ПЕТРИК╤ВСЬКОГО РОЗПИСУ
Нещодавно мала при╓мну зустр╕ч – на виставц╕ «╤нноватика в сучасн╕й осв╕т╕»...


СП╤ЛКА В╤ДЗНАЧИЛА ПИСЬМЕННИК╤В-КРИМЧАН
Михайло Вишняк вручив нагороди ╕ побажав Галин╕ Литовченко ╕ В╕ктору Стусу нових щедрих ужинк╕в...


СТЕПОВ╤ ОБРИСИ ПОЕТА
Не буде переб╕льшенням, якщо сказати, що Василь Латанський, якому 18 листопада виповню╓ться 79...


ЗИМА С╤ДА╢ НА ПОКУТЬ...
З Феодора-Студита ста╓ холодно й сердито.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 16.11.2012 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 16.11.2012
╤ ПРОМЕН╤╢ СВ╤Т КР╤ЗЬ Б╤ЛУ П╤НУ ХМАР

Мистецтво

Про М╕жнародний художн╕й пленер у Серб╕╖ мен╕ розпов╕ла моя близька подруга, ф╕лолог, з якою я к╕лька рок╕в працювала в редакц╕╖ одного ки╖вського журналу. У 2011 роц╕ вона брала участь у М╕жнародн╕й науков╕й конференц╕╖ з фольклористики в Белградському ун╕верситет╕ ╕ в той же час побувала в гостях у сербського культуролога, сп╕вупорядника багатьох книг з культури Серб╕╖, колекц╕онера сучасного ╓вропейського живопису Люб╕ши В╓чанськ╕. П╕д враженням в╕д ╖╖ яскраво╖ розпов╕д╕ я захопилася ╕де╓ю по╖хати туди.
П╕сля сп╕лкування з Люб╕шею ╤нтернетом ╕ по скайпу я отримала в╕д нього запрошення на орган╕зований ним пленер у його р╕дному м╕ст╕ Панчево поблизу Белграда. В╕н д╕╓ на пост╕йн╕й основ╕ понад десять рок╕в ╕ за цей час тут побувало багато живописц╕в з р╕зних кра╖н.
Дал╕ була вже справа техн╕ки. Прямого ав╕асполучення з Ки╓ва до Белграда нема╓, ╕ я вилет╕ла з Борисполя спочатку в Мюнхен, а там перес╕ла на ╕нший л╕так. Через п╕втори години в╕н приземлився в белградському аеропорту «Н╕кола Тесла». Ще чотирнадцять к╕лометр╕в в╕д столичного автовокзалу автобусом — ╕ я в Панчевому.
Зустр╕в мене сам Люб╕ша В╓чанськ╕, чолов╕к рок╕в п’ятдесяти, з яким я ╕ д╕сталася до його будинку, що ╓ саме тим м╕сцем, де живуть ╕ працюють запрошен╕ художники. Наступного дня я познайомилася з п’ятьма студентками-художницями з Петербурга. Вт╕м, знайомство виявилося нетривалим, бо ╖хн╓ перебування тут зак╕нчувалося. У мене ж усе було ще попереду.
П╕сля ╖хнього в╕д’╖зду наша компан╕я поповнилася ще одн╕╓ю мешканкою П╕тера та двома москвичами — братом ╕ сестрою. Так учотирьох ми ╕ по╓днували пленерний живопис з подорожуванням Серб╕╓ю, що в певному сенс╕ дуже схожа на Укра╖ну ╕ не так давно отримала незалежн╕сть п╕сля розпаду Югослав╕╖.

ПАНЧЕВО – М╤СТО СВ╤ТЛИХ УСМ╤ШОК

У перший день я не малювала, а набиралася вражень, гуляючи з фотоапаратом по Панчевому, його старовинних вуличках та закутках, обираючи м╕сця, куди можна прийти з етюдником. Мальовничих куточк╕в у м╕ст╕ з населенням понад 75 тисяч ос╕б тут було багато, як ╕ в майже кожному невеличкому м╕ст╕, яке не обтяжене гром╕здкою висотною забудовою. Нав╕ть оч╕ розб╕галися в╕д живописних церков, маленьких будиночк╕в та р╕зних арх╕тектурних пам’яток, серед яких нав╕ть виявився в╕тряний млин на берез╕ м╕сцево╖ р╕чки Там╕ш, притоки Дунаю, а також не менш р╕дк╕сний нин╕ паровоз, на який приходять подивитися, як на музейний експонат.
Робочий ритм у мене склався дуже динам╕чний: нав╕ть вдавалося малювати по дв╕ картини у дн╕, коли я не знаходилася в дороз╕. Матер╕али для малювання я привезла з собою, пап╕р ╕ полотно придбала в м╕сцев╕й художн╕й крамниц╕. А етюдник брала в Люб╕ши, бо возити власний по аеропортах було б дуже незручно.
Зв╕сно, це не перший м╕й пленер. До цього моменту в мене уже був досв╕д ви╖зду на натурн╕ замальовки у Крим ╕ Карпати, Волинь ╕ р╕вненське Пол╕сся, м╕сто Седн╕в Черн╕г╕всько╖ област╕, а минулого року створила сер╕ю картин за мотивами по╖здки в ╤зра╖ль. Але на в╕дм╕ну в╕д попередн╕х пленер╕в за три тижн╕ в Серб╕╖ я мала змогу повною м╕рою задовольнити св╕й художн╕й запал. Цьому допомогло нев╕доме ран╕ше в╕дчуття духу ╕ колориту Балкан, як╕ давно стали м╕сцем по╓днання р╕зних народ╕в ╕ культур.
Серб╕я — це кра╖на сонця, в як╕й нав╕ть у середин╕ осен╕ дн╕ були, як вл╕тку, тепл╕, ╕нод╕ нав╕ть спекотн╕, а в насичен╕й зелен╕ природи лише де-не-де вкраплювалися багрян╕ ╕ жовтогаряч╕ барви осен╕. Прост╕р наповнювався св╕ж╕стю, що струмен╕ла кр╕зь б╕лу п╕ну хмар, ╕ св╕т в╕д цього ставав ближчим ╕ н╕жн╕шим. В Укра╖н╕ в цей час уже йшли дощ╕ ╕ вирував холодний п╕вн╕чний в╕тер.
П╕д час малювання до мене часто п╕дходили м╕сцев╕ д╕ти ╕ доросл╕, як╕ давно звикли до вуличних художник╕в. Зверталися сербською мовою, а почувши у в╕дпов╕дь мо╖ вв╕члив╕ пояснення, що я при╖хала з Укра╖ни, переходили на рос╕йську. Як виявилося, старш╕ покол╕ння серб╕в, за ╖хн╕ми словами, вивчали ╖╖ в школ╕. Тож особливих складнощ╕в у сп╕лкуванн╕ у нас не виникало.
Однак, незважаючи на перш╕ позитивн╕ враження в╕д сп╕лкування з сербами, виявився один дещо прикрий момент: Укра╖на в ╖хньому сприйнятт╕ ще не ╓ окремою державою. Хоча СРСР ╕ розпався, але вся його територ╕я поки що вважа╓ться для них одним ╓диним ц╕лим. Тому ╕ до вс╕х гостей зв╕дти ставляться, як до людей з одн╕╓╖ кра╖ни. Мабуть, саме через це на пленери в Панчево при╖жджа╓ багато художник╕в ╕з сх╕днослов’янських кра╖н, яких об’╓дну╓ схож╕сть мов. Серби – дуже приязн╕ ╕ весел╕ люди, товариськ╕ ╕ в╕дкрит╕. ╤ це — одне з найб╕льших вражень, що залишилося в мене в╕д ц╕╓╖ кра╖ни.

РОЗБУРХАН╤ ЗГУСТКИ В╤К╤В НА БАЛКАНАХ

Дн╕ пленерного живопису в мене перемежовувалися екскурс╕йними по╖здками. Дв╕ч╕ я ╖здила в Белград, до якого в╕д Панчевого — всього двадцять хвилин на автобус╕. У перш╕й по╖здц╕ мене та москвич╕в супроводжував Люб╕ша, який як сво╓р╕дний г╕д показав нам найб╕льш значн╕ м╕сцев╕ пам’ятки.
Протягом сво╓╖ семитисячол╕тньо╖ ╕стор╕╖ Белград зм╕нював назву б╕льше десяти раз╕в ╕ пройшов довгий шлях до нин╕шньо╖ – Б╕ле м╕сто. Його старий дух – це фортеця Калемегдан з романтичним видом на р╕чку Сава, що тут впада╓ в Дунай, ╕ символом м╕ста – пам’ятником Переможцю. Це ╕ палац княгин╕ Любиц╕, де в╕ки зустр╕чаються сво╓ю розк╕шшю. А на ╕ншому боц╕ — це Земунське м╕сто з баштою Гардош, в якому вузьк╕ вулиц╕ з кам’яною брук╕вкою збер╕гають сво╖ середньов╕чн╕ та╓мниц╕.
Белград — м╕сто двох сербських корол╕вських династ╕й: Обренович╕в, символом яких ╓ Старий палац, — в ньому знаходиться столична мер╕я, ╕ Карагеорг╕йович╕в — Новий палац, сьогодн╕ Каб╕нет Президента Серб╕╖.
Кожен крок по Белграду – це зустр╕ч з культурним минулим кра╖ни, яке немов луна в╕дбива╓ться на площ╕ Республ╕ки, в розк╕шних фасадах Народного музею ╕ Народного театру, в пам’ятниках, десятках театр╕в, музе╖в, галерей… Св╕том поез╕╖ ╕ старо╖ м╕сько╖ музики наповнена вулиця Скадарл╕я – белградський аналог паризького Монмартра, символом яко╖ ╓ капелюх.
Кр╕м столиц╕, ми побували ще в к╕лькох м╕сцевостях, де розташован╕ три д╕ючих монастирських комплекси – Крушедол, Гргетег ╕ Ново Хопово. В чудових розписах ╖хн╕х храм╕в, зокрема фресках ╕ моза╖ках, в╕ддзеркалився культурний образ Серб╕╖.
У м╕ст╕ Сремськ╕-Карловц╕ ми побачили будинок, в якому в 1922-1926 роках жив ╕ працював генерал-лейтенант барон П. Врангель. Недалеко в╕д нього росте величезний платан, якому понад п’ятсот рок╕в. Щоб охопити його стовбур руками, потр╕бно не менше чотирьох людей. Ориг╕нально сконструйований фонтан у центр╕ м╕ста. В╕н наповню╓ться водою ╕з скульптурних гол╕в чотирьох лев╕в.
Погода стояла чудова, св╕тило яскраве сонце ╕, зробивши к╕лька етюдних зарисовок з натури, ми продовжили по╖здку легковим автомоб╕лем у друге за розм╕рами сербське м╕сто, розташоване на в╕дстан╕ 80 к╕лометр╕в в╕д Белграда, — Нов╕ Сад. Це центр автономного краю Во╓вод╕на. Його ще називають м╕стом винограду, сербськими Аф╕нами, тому що два стол╕ття тому воно стало осередком сербсько╖ культури. Нов╕ Сад ма╓ побратимськ╕ зв’язки з укра╖нським Львовом ╕ в чомусь ц╕ м╕ста нав╕ть схож╕ м╕ж собою.
Тут, на берез╕ Дунаю, жив в╕домий вчений Альберт Ейнштейн з дружиною М╕левою Марич. Нов╕ Сад традиц╕йний ╕ сучасний водночас. В╕н по╓дну╓ в соб╕ стару та сьогоденну забудову. Його багатокультурн╕сть в╕дчува╓ться в арх╕тектур╕ площ╕ Свободи, у п╕шох╕дних вуличках ╕ монументальних храмах – католицькому кафедральному собор╕, Микола╖вському та Успенському православних храмах. Сво╖ культурн╕ перлини м╕сто збер╕га╓ в прим╕щеннях галере╖ «Матиця Сербська», музею Во╓вод╕ни ╕ Народного театру.
Багато художн╕х галерей ╕ майстерень розташовано в Петроварад╕нськ╕й фортец╕. Ця величезна кам’яна споруда свого часу була збудована для укр╕плення австр╕йсько-турецького кордону. Нин╕ вона ╓ одним з найпопулярн╕ших туристичних комплекс╕в Серб╕╖.
 
DOVIDENJA!

Зак╕нчувався трет╕й тиждень мого перебування в Серб╕╖, п╕дсумком якого стали п╕втора десятка картин з видами Панчевого. Однак, якщо в╕дверто, я к╕лька раз╕в дуже жалкувала про те, що не вдалося затриматися надовше в тих м╕стах, де ми були лише про╖здом. Тод╕ результат мо╓╖ подорож╕ був би значно б╕льший. Одну ╕з сво╖х картин, за умовами пленера, я залишила Люб╕ш╕ для експонування на р╕зноман╕тних м╕сцевих виставках ╕ як згадку про мо╓ перебування тут.
Для мене як художника це була ун╕кальна можлив╕сть для в╕дпрацювання техн╕ки та майстерност╕ малювання з натури в умовах м╕ста – на вулицях, у парках, у присутност╕ перехожих. Це дуже важливий досв╕д, бо ран╕ше сторонн╕ люди мен╕ заважали зосередитися.
А як ╕сторику за першою осв╕тою було дуже ц╕каво п╕знавати цю кра╖ну, ╖╖ минуле та сучасне, яке дуже в╕др╕зня╓ Серб╕ю в╕д багатьох ╕нших ╓вропейських держав хоча б залишками руйнувань будинк╕в в╕д недавн╕х збройних конфл╕кт╕в.
Я сказала сво╖м новим знайомим «Dovidenja!» — «До побачення!» ╕ за традиц╕╓ю турист╕в кинула монети в один ╕з м╕ських фонтан╕в, щоб при╖хати у майбутньому сюди знову. Тут ╓ що подивитися, чому повчитися ╕ отримати масу вражень, емоц╕й, нових в╕дчутт╕в сприйняття св╕ту, адже все п╕зна╓ться в пор╕внянн╕, а на меж╕ контраст╕в створю╓ться гармон╕я.

╤рина БЛ╤НОВА,
художниця
Ки╖в — Белград

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 16.11.2012 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11028

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков