Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СТОР╤НКАМИ “М╤СЦЕВОГО ЧАСОПИСУ”
Ще наприк╕нц╕ 2013-го, до початку под╕й на Майдан╕, поет та проза╖к ╤гор Дах (м. Червоноград)...


НЕЗР╤ВНЯНИЙ СВ╤Т ПЕТРИК╤ВСЬКОГО РОЗПИСУ
Нещодавно мала при╓мну зустр╕ч – на виставц╕ «╤нноватика в сучасн╕й осв╕т╕»...


СП╤ЛКА В╤ДЗНАЧИЛА ПИСЬМЕННИК╤В-КРИМЧАН
Михайло Вишняк вручив нагороди ╕ побажав Галин╕ Литовченко ╕ В╕ктору Стусу нових щедрих ужинк╕в...


СТЕПОВ╤ ОБРИСИ ПОЕТА
Не буде переб╕льшенням, якщо сказати, що Василь Латанський, якому 18 листопада виповню╓ться 79...


ЗИМА С╤ДА╢ НА ПОКУТЬ...
З Феодора-Студита ста╓ холодно й сердито.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 16.11.2012 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 16.11.2012
КОРОТКО ╤ ВЛУЧНО

Гран╕ Слова

Льв╕вська письменниця ╢вген╕я Дмитр╕вна Божик — авторка багатьох книжок прози, а саме: «М╕й день», «Сто дн╕в до моря», «Я — твоя остання над╕я», «Троянда для ровесника», «Б╕лий Леб╕дь в оправ╕ смутку», «Закохана Лучка», «З дерева любов╕» та багатьох ╕нших. Цього разу вона прийшла до читача з книгою ц╕кавих ╕ вельми влучних афоризм╕в, котра ма╓ назву «Сховане у б╕л╕ аркуш╕», або «Коротко про те, що навколо ╕ далеко за колом» (Льв╕в, «Сполом», 2012).
Здатн╕сть бачити повсякчас др╕бне ╕, на перший погляд, незначне, акумулювати стисл╕ й витончен╕ думки з глибоким зм╕стом, так зван╕ крилат╕ вислови або афоризми, — така здатн╕сть дана небагатьом ╕ ╓ визначальною творчою рисою письменника. ╢вген╕я Божик — одна з найвиразн╕ших представниць цього ун╕кального л╕тературного жанру.
Роман Горак, лауреат Нац╕онально╖ прем╕╖ Укра╖ни ╕мен╕ Тараса Шевченка, у передньому слов╕ до книжки пише: «Коли чита╓ш «Коротко про те...» ╢вген╕╖ Божик, склада╓ться враження, що вона спец╕ально обрала таку форму, аби до максимуму стиснути думку ╕ донести ╖╖ до читача. Н╕би письменниця посп╕ша╓: вона ще ма╓ кому говорити, ╖╖ ще почують, ╕ ╖й ще дозволяють говорити.
На афоризми, як╕ переважають у ц╕й книжц╕, в╕дважу╓ться далеко не кожен письменник. Бо не кожному дано звести до м╕н╕муму к╕льк╕сть сл╕в ╕ максимально багато тою м╕зерною к╕льк╕стю сказати...»
╤ справедливо зауважу╓ Роман Горак, що афоризмами багатий кожен письменник, але не кожен наважу╓ться винести на читацький загал ц╕лу книжку афоризм╕в. Для цього потр╕бно, перш за все, мати так╕ афоризми, аби вони були справжн╕ми, природн╕ми, а не вигаданими, щоб прочитавши ╖х, читач м╕г замислитись над прочитаним, або вони, афоризми, спонукали його до певно╖ думки, пробудили в його душ╕ хвилю почутт╕в, покликали до чогось св╕тл╕шого ╕ добр╕шого, допомогли в житт╓в╕й ситуац╕╖ зробити правильний виб╕р, в╕рний крок.
Я з насолодою читав, як гарний художн╕й тв╕р, книгу афоризм╕в ╢вген╕╖ Божик, багато з них мен╕ хот╕лося занести до свого записника, запам’ятати, щоб при нагод╕ скористатися ними, нагадати ╕ соб╕ й комусь ╕ншому, що «н╕коли не кажи «н╕коли», бо хтось таки прийде ╕ скаже: «Коли...» або в крайньому раз╕: «Якщо...», чи, наприклад, «Прийде час — ╕ на кожного п╕длого ╕ п╕дступного знайдеться ще п╕дл╕ший ╕ п╕дступн╕ший...».
Ловлю себе на думц╕, що таких влучних вислов╕в у книжц╕ ╢вген╕╖ Божик — даруйте за деяку тавтолог╕ю — ц╕ла книжка! Добре було б кожному з нас, читач╕в, прочитати ╖х, бодай деяк╕ запам’ятати, але ж, спробуй знайди ту книжку, коли вона вийшла далеченько в╕д Криму ╕, певно ж, незначним тиражем. Тож у ц╕й ситуац╕╖ найл╕пше порекомендувати читачам ознайомитися на газетн╕й стор╕нц╕ лише з деякими афоризмами (можливо, й не найкращими, бо на кол╕р ╕ смак — товариш не всяк!), котр╕ й склали вельми ц╕каву ╕ вельми мудру книжку «Сховане у б╕л╕ аркуш╕» письменниц╕-льв╕в’янки ╢вген╕╖ Божик.

Данило КОНОНЕНКО

╢вген╕я Божик «Сховане у б╕л╕ аркуш╕»

* * *
Не варто гаяти час на обговорення ╕нших.
* * *
Життя велике, але коротке.
* * *
Кохання — це чужий сад, ╕ для сторонн╕х там нема н╕ стежок, н╕ кв╕т╕в, н╕ плод╕в.
* * *
У черз╕ дв╕ ж╕нки стояли за мною ╕ обмовляли мене. Оглянулася — мене не вп╕знали, бо не знали в лице, а я попросила: «Будь ласка, голосн╕ше — не все чути, а мен╕ так ц╕каво».
* * *
Якщо ви сьогодн╕ вчините п╕дло щодо ╕ншого, то завтра так хтось учинить щодо вас.
* * *
Коли чолов╕к закоху╓ться, любов╕ до д╕тей замало, щоб його втримати в с╕м’╖.
* * *
Кохання можна привести до води, але не можна змусити його пити.
* * *
Найб╕льше, що чолов╕к може зробити для сво╖х д╕тей, — це любити ╖хню мат╕р.
* * *
Вона хот╕ла жити з ним разом, а в╕н теж хот╕в жити з нею. Т╕льки — поруч.
* * *
Якщо вам конче треба виправдатись за незугарний вчинок чи не до м╕сця мовлене слово, скаж╕ть, що тод╕ ви були п’ян╕. Вам з рад╕стю вс╕ пов╕рять.
* * *
— ╤нтелектуалка? Ж╕нка, що не вм╕╓ н╕ прати, н╕ пекти, н╕ варити. Хто ж цього не зна╓?!
* * *
Мудра ж╕нка може вести за собою слона на ╓дин╕й тонк╕й волосинц╕.
* * *
М╕н╕мально осв╕чен╕ ╕ мало досв╕дчен╕ люто ненавидять вс╕х, хто зна╓ б╕льше в╕д них.
* * *
Заздр╕сть — несвобода для людини.
* * *
Часто серце зна╓, а розум забува╓.
* * *
Щоб уникнути удару, не п╕дставляйся.
* * *
Брехня ста╓ правдопод╕бною, коли в не╖ починають в╕рити.
* * *
Жив╕ть з над╕╓ю, що попереду ще буде щось добре.
* * *
Кв╕тку можеш об╕йняти, можеш з╕рвати, нав╕ть — зламати, та ╖╖ пахощ╕в н╕кому не в╕д╕брати.
* * *
Нарешт╕ продер оч╕, здивовано пооглядався ╕ запитав:
— Який сьогодн╕ день?
— Понед╕лок.
— А що — суботи ╕ нед╕л╕ не було?
* * *
— Д╕йшло до того, що вже к╕лька раз╕в я хот╕ла його вбити.
— То залиште його, киньте.
— Н╕коли!!! Це м╕й хрест, ╕ я його не звалю на плеч╕ ╕ншо╖... нещасно╖.
* * *
Щоб знайти, спочатку мусиш загубити.
* * *
Бог да╓ багато гор╕х╕в тим, що не мають зуб╕в, — ╕ навпаки.
* * *
— Зупин╕ться! Народ — не барабан, у який вдаряють ╕з двох бок╕в.
* * *
Обминайте замерзл╕ калюж╕: на них — або послизнетеся, або пролама╓теся...
* * *
Не знаю, коли ╕ хто сказав, але сказав мудро: «Жодн╕ висок╕ зв’язки, шален╕ грош╕, н╕ дорог╕ пластичн╕ операц╕╖ не можуть зробити н╕жку маленькою, душу доброю, а серце великим». Отож.
* * *
Н╕коли не зачиняй дверей, яких не зможеш пот╕м одчинити.
* * *
У не╖ було добре серце, але з великим замком.
* * *
╤нод╕ семи раз╕в таки замало. Щоб ще раз не помилитися, перетерпи якийсь час ╕ аж тод╕ в╕дм╕рюй восьмий раз. С╕мка — не для вс╕х щасливе число.
* * *
Сп╕льнота под╕лена: вибран╕ — недоторкан╕, вс╕ ╕нш╕ — доторкан╕. Т╕льки нев╕домо, по який б╕к безпечн╕ше?
* * *
— Ви п╕шли б за мною на край св╕ту?
— Нав╕що так далеко? У нашому супермаркет╕ «Чотири пори року» ╓ все, чого душа забажа╓...
* * *
Краса — це дарунок Творця. ╤ до не╖ треба ставитися шанобливо, а не з похвальбою.
* * *
Дорогу здола╓ не той, хто йде, а кого ще й Господь веде.
* * *
Кожен вводить себе в оману залежно в╕д можливостей сво╓╖ уяви.
* * *
Прийде час — ╕ на кожного п╕длого ╕ п╕дступного знайдеться ще п╕дл╕ший ╕ п╕дступн╕ший.
* * *
Людей багато, ╕ для вс╕х любов╕ не вистача╓.
* * *
Якщо не можеш знайти дороги до людей, — шукай стежку до себе.
* * *
З╕рки теж впадають у сплячку.
* * *
Н╕коли не кажи «н╕коли», бо хтось таки прийде ╕ скаже: «Коли...» або в крайньому раз╕: «Якщо...»
* * *
╤ в дурн╕в ╓ зуби мудрост╕.
* * *
— Ви — б╕знесмен?
— Хто тепер без гр╕ха...
* * *
— Чи вм╕╓те ви кохати?
— Це не так ц╕каво, як вам зда╓ться.
* * *
На чолов╕ков╕й ши╖ — краватка, а на ж╕ноч╕й — усе плюс чолов╕к з краваткою.
* * *
Невиховано дивитися на ж╕нку, яка жад╕бно на╖да╓ться.
* * *
Можна виходити зам╕ж ╕ з розрахунку. Т╕льки треба добре розум╕тися на рахунках.
* * *
Самотн╕сть осв╕жа╓ пам’ять.
* * *
Живемо не так, як хот╕лося б, а як доводиться.
* * *
Мистецтво ж╕нки: примусити чолов╕ка полюбити себе.
* * *
Щоб плавати серед акул, треба мати зуби.
* * *
Що за мана: слова укра╖нськ╕, а мова — ╕ноземна.
* * *
Дурних професор╕в такий самий в╕дсоток, як ╕ дурних студент╕в.
* * *
Життя — це прямий еф╕р: що зроблено — то зроблено.
* * *
— Мен╕ 45 рок╕в! А вам, пан╕?
— Не жур╕ться. ╤ вам буде...
* * *
Нагодована влада взялася в боки ╕ нагадала голодному народов╕:
— Але ж, люб╕ друз╕, зате ви живете в демократичн╕й кра╖н╕. От ╕ свобода слова пол╕пшилася...
* * *
Спочатку знайд╕ть людину з серцем, а вже пот╕м розкаж╕ть ╖й, як болить воно, ваше серце.
* * *
Якщо вам виповнилося ш╕стдесят, не в╕рте, що хтось, якщо нав╕ть ╕ навкол╕шки, клянеться тому, що чека╓ на вас, — а не чогось в╕д вас.
* * *
— Бабусю, а що таке корупц╕я?
— Корупц╕я — це наше безправ’я.
— ?
— В╕д пологового будинку до м╕сця в╕чного спочинку — одне ╕ те ж: куку — в руку!
— У чию руку?
— Рука щоразу ╕нша, а ми т╕ сам╕.
* * *
— А ви зм╕нилися.
— Вас я теж не вп╕знала.
* * *
Телеграма з курорту: «Все одно люблю т╕льки тебе. Твоя...»
* * *
— Не хочу вас лякати, але...
— Але ж, л╕карю, ви вже це зробили...
* * *
Говорити людина вчиться два роки, а мовчати — впродовж усього життя.
* * *
Довго шукала спонсора, не знайшла. Видно, н╕хто не загубив.
* * *
Б╕льш╕сть людей бачить те, що хоче.
* * *
Знати ╕ в╕рити в це — аж н╕як не одне ╕ те ж.
* * *
Жити за порадами ╕нших — все одно, що п╕дн╕матися сходами на милицях.
* * *
Чолов╕ка вона давно розлюбила. Та не могла зважитися признатися в цьому. Тому зв╕стку про його зраду вхопила в об╕йми, як рят╕вний круг.
* * *
Час не летить, а повзе лише тод╕, коли нетерпляче когось чи чогось чека╓мо.
* * *
Якщо ваш по╖зд в╕д╕йшов, то вже нема╓ значення — коли: хвилину тому чи годину.
* * *
Клястися у в╕чному коханн╕ — все одно, що об╕цяти жити в╕чно. Хоч бувають ╕ винятки: деяк╕ кохають довго ╕ пам’ять про них живе у в╕ках.
* * *
Яка мова, яка музика зв╕дус╕ль звучить, така влада в ц╕й кра╖н╕.
* * *
Ж╕нц╕ личить будь-який в╕к, коли вона зна╓, що з ним робити.
* * *
Ус╕ знають, як жити, а живуть так паскудно.
* * *
Повед╕нку чолов╕ка часто визнача╓ повед╕нка ж╕нки.
* * *
Похиле дерево вгору не росте.
* * *
╢ мит╕, коли навкруг — заледен╕л╕ сн╕ги, а душа твоя купа╓ться в яблуневому цв╕т╕.
* * *
Якщо з’явилися проблеми з дружиною, треба пок╕нчити з подругою.
* * *
В╕н сказав:
— Яка вже тепер любов: стар╕сть наступа╓.
Вона з╕тхнула:
— Тому й наступа╓ так посп╕шливо, бо нема любов╕.
* * *
— Вечорами доп╕зна працю╓ш, ус╕ вих╕дн╕ — на робот╕, а за роботу зам╕ж не вийдеш...
* * *
Ж╕нка — найзагадков╕ша планета. ╤ лиш обраним вда╓ться розгадати ╖╖ протягом життя. ╤нод╕ це трапля╓ться надто п╕зно...
* * *
Хто вм╕╓ щось робити, той те ╕ робить, а хто н╕чого не вм╕╓, той вчить ╕нших усьому.
* * *
Перукар шл╕фу╓ свою майстерн╕сть на чуж╕й голов╕.
* * *
— Це черга по щастя?
— Так. Будете за мною. Т╕льки майте на уваз╕: завезли лише два комплекти ╕ то один бракований.
— Але ж...
— Так. Перед╕ мною шестеро. Та вони зовс╕м не мають шанс╕в дочекатися, — придив╕ться по ск╕льки ╖м рок╕в...
* * *
Не страшно вмерти — страшно жити хвор╕ючи.
* * *
— Пане депутате, скаж╕ть, будь ласка, як на спов╕д╕: що вас найб╕льше турбу╓?
— Все!
— Пане депутате, правду! Ви ж присягали!
— По-перше, турбу╓ власне благополуччя.
— А по-друге?
— Яке друге? Дн╕ коротк╕, час стертий, я й так сплю по к╕лька годин...
* * *
Н╕коли не пов’язуйте краватку в горошок до сорочки в смужку. Не видавайте себе.
* * *
Творч╕сть митця не году╓, але вона його живить.
* * *
Прийшов час, коли не стало моральних обмежень н╕ в л╕тератур╕, н╕ в к╕но, н╕ в житт╕. Н╕хто н╕кого не соромиться. Навпаки, ус╕, зад╕ян╕ у цьому ремесл╕, безсоромно хизуються.
* * *
Стереотип: брехати — це нормально.
* * *
Минулим коханням неможливо насолодитися.
* * *
Люби так, щоб твоя любов н╕кому не заважала.
* * *
Зам╕ж треба виходити так, щоб вдруге не захот╕лося.
* * *
Не завжди говори те, що зна╓ш, але завжди знай те, що говориш.
* * *
Краще вмерти в╕д спраги, н╕ж пити з калюж╕.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 16.11.2012 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11032

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков