Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
З ЮВ╤ЛЕ╢М, КОБЗАРЮ!
Цього тижня в╕дсвяткував 80-л╕тн╕й юв╕лей ялтинський кобзар Остап К╕ндрачук.


ЗГАДАЙТЕ У ВАШИХ МОЛИТВАХ ЯРОСЛАВА ГАЙВАНЮКА…
Його чиста душа заслугову╓ на те.


ПАМ’ЯТЬ, ЯКА ПРОДОВЖУ╢ ЖИТТЯ
Про творч╕ здобутки В╕ри Серг╕╖вни Ро╖к пам’ятають не лише напередодн╕ юв╕лейних дат.


ПОМ’ЯНУЛИ ГУБАР╤В…
наш обов’язок – вшановувати й передавати дал╕ в майбутн╓ пам’ять про цих...


ВЕЧ╤Р ПАМ’ЯТ╤ В╤РИ РО╥К
У Вадима Михайловича Ро╖ка сьогодн╕ - день народження!




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 23.11.2012 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#47 за 23.11.2012
МЕЖА ЛЮБОВ╤ ДО УКРА╥НИ

Останн╕м часом про любов до Укра╖ни говорять ус╕, починаючи в╕д найзапекл╕ших укра╖нофоб╕в до л╕дер╕в нац╕онал╕стичних парт╕й. Ут╕м, як можна вим╕ряти справедлив╕сть цього морального твердження? Адже любов — то не те, що можна якось зважити. ╤ чия варт╕сн╕ша любов: джинсового молодика, що захоплю╓ться величними фортецями та безмежними ланами Укра╖ни, чи його однол╕тк╕в, як╕ йшли у лави УПА, щоби захистити Батьк╕вщину в╕д нападник╕в?
Б╕бл╕я вчить: суди не по словах, а по справах. Якщо наш сучасник ╕де на Майдан ╕ голоду╓ заради ╕снування укра╖нсько╖ мови, в╕н н╕чим не г╕рший в╕д сво╖х попередник╕в. В╕н також любить В╕тчизну ╕ захища╓ ╖╖ в╕д гнобител╕в, т╕льки ╕ншими методами. Проте за граничний приклад «меж╕ любов╕ до Укра╖ни» можна вважати акт самоспалення, вчинений Василем Макухом 44 роки тому.
Василь Омелянович Макух народився 14 листопада 1927 року у сел╕ Кар╕в на Льв╕вщин╕. В 17 рок╕в став вояком УПА ╕ склав присягу на в╕рн╕сть укра╖нському народу. 14 лютого 1946 р. при виконанн╕ завдання був поранений радянськими прикордонниками, його доглядали медсестри з п╕дп╕лля, але д╕вчина, завербована НКВС, видала повстанця властям. Було Макуху тод╕ 20 рок╕в. Його перевезли на Льв╕вщину. Тут у п╕двалах Дом╕н╕канського собору селища П╕дкам╕нь була влаштована кат╕вня НКВС. Зв╕дси засудженого направили до концтабор╕в у Мордов╕ю. Повернувся до Укра╖ни Василь т╕льки у 1957 роц╕, одружився з д╕вчиною з Дн╕пропетровська. У молодо╖ родини народилось дв╕йко д╕точок, чолов╕к вивчився на вчителя. Здавалось, н╕що не затьмарювало подальше життя молодо╖ с╕м’╖. Але...
Але укра╖нський патр╕от не в╕дчував справжньо╖ вол╕. Зустр╕чатись ╕з побратимами по УПА ╕ концтаборах в╕льно в╕н не м╕г, доводилось пост╕йно ховатись в╕д пильних очей НКВС. До всього, восени 1968 року радянськ╕ в╕йська вдерлись до Чехословаччини, придушивши революц╕ю в╕льного народу. Це переповнило чашу терп╕ння Василя. Макух вир╕шу╓ зробити якийсь надзвичайний вчинок, щоби привернути увагу заснулих укра╖нц╕в та ╕ноземц╕в до справжнього становища нац╕й у СРСР. ╤ зробити це треба не будь-де, а в серц╕ Укра╖ни – у Ки╓в╕, на Хрещатику.
В╕н м╕г би кинути гранату п╕д час святково╖ демонстрац╕╖ 7 листопада, але прост╕ люди не винн╕. Вони т╕льки байдуж╕ й заснул╕. Як ╖х розбуркати, не покал╕чивши? До того ж так, щоби пот╕м не датись живому до лап НКВС? Адже тортур в╕н б╕льше не витрима╓... Л╕пше запод╕яти лихо соб╕, ставши живим смолоскипом!
План визр╕в поступово й остаточно. Василь поц╕лував дружину й д╕тей – востанн╓... В╕дв╕дав родич╕в у Каров╕ – востанн╓... Погомон╕в ╕з друзями – востанн╓... Дов╕рився лиш односельцю й товаришу по концтабору Г. Ментуху. Той жахнувся. В╕драджував. Доводив, що продовжуючи жити, Василь зробить для кра╖ни б╕льше... Однак в╕дчайдух т╕льки посм╕хнувся ╕, прощаючись з Ментухом на вокзал╕ Львова, промовив: «Я чую себе щасливим. Я обов’язково те зроблю!».
Пов╕домлення про под╕ю, що сталася на Хрещатику 5 листопада 1968 року, радянська преса ретельно замовчувала. Та все ж через п╕вроку за кордоном в укра╖нськ╕й прес╕ Мюнхена, Парижа, Нью-Йорка, Франкфурта-на-Майн╕, а згодом у в╕домому журнал╕ «Укра╖нський в╕сник» почали з’являтись пов╕домлення: «5 листопада 1968 р., перед 51 р╕чницею Жовтнево╖ революц╕╖ на Хрещатику зд╕йснив самоспалення укра╖нський патр╕от Василь Омелянович Макух. В╕н облив себе пальним ╕ виголосив промову проти окупац╕╖ Укра╖ни Рос╕╓ю. Закликав протестувати проти цього. Пот╕м п╕дпалив себе ╕ з вигуками «Хай живе в╕льна Укра╖на!» — поб╕г. Впав б╕ля будинку № 27 на Хрещатику. Його намагались загасити шинеллю, пот╕м в╕двезли до л╕карн╕». Нин╕ в╕домо, що л╕карям НКВС наказала врятувати Макуха, щоб згодом допитати, але той помер в╕д оп╕к╕в...
Ще довго родину й друз╕в Макуха допитували «органи». Сестру Параскеву так побили, що вона невдовз╕ померла. Хот╕ли д╕знатись про нац╕онал╕стичну орган╕зац╕ю, яка доручила йому такий акт. Але Василь Макух усе зробив сам – на власний розсуд укра╖нського патр╕ота, ╕з гранично╖ любов╕ до Укра╖ни...
Минуло 44 роки з моменту в╕дчайдушного геро╖чного вчинку. Дивно, але не на Льв╕вщин╕, де народився патр╕от, а на протилежному боц╕ Укра╖ни – на Донеччин╕ тутешн╕ укра╖нц╕ вже к╕лька рок╕в ведуть ретельне досл╕дження б╕ограф╕╖ Макуха, ╕ мають певн╕ усп╕хи.
Всеукра╖нська громадська орган╕зац╕я ╕нвал╕д╕в «Чорнобиль-Допомога» на чол╕ з В╕ктором Туп╕лком заснувала перший у св╕т╕ музей народних Геро╖в В. Макуха та О. Г╕рника «Смолоскип». Це м╕сце стало осередком збор╕в для щирих укра╖нц╕в Донеччини. У 2012 р. упорядники В╕ктор Туп╕лко та Людмила Огн╓ва видали книгу «Межа любов╕», де, кр╕м текст╕в про героя, вм╕щен╕ арх╕вн╕ документи СБУ, в╕рш╕, присвячен╕ вчинку Макуха, св╕тлини родини Василя.
Цього ж року невтомн╕ досл╕дники з допомогою спонсор╕в створили ф╕льм «Василь Макух. В╕льний син нев╕льного народу». Цей ф╕льм дуже простий за сюжетом та виконанням як на наш╕ часи (автор Юр╕й Бурих), проте в╕н отримав прем╕ю на престижному одеському к╕нофестивал╕ «К╕нологос». Чому? Голова жур╕ Леон╕д Мужук в╕дпов╕в так: «Прем╕я присуджена не за як╕сь естетичн╕ переваги к╕ностр╕чки, а тому, що у ф╕льм╕ показаний справжн╕й Герой Укра╖ни. В╕н дов╕в мужн╕сть простого укра╖нця, який не пошкодував власного життя заради В╕тчизни».
5 листопада 2012 р. ф╕льм був презентований у донецькому музе╖ «Смолоскип». Молодь ╕ сивочол╕ ветерани обговорювали його зм╕ст ╕ наступн╕ кроки для поширення ╕нформац╕╖ про Василя Макуха серед громади. Оск╕льки геро╖ не вмирають. ╥хн╕ вчинки – то дороговказ для живих.
Похований був В. Макух у Дн╕пропетровську 14 листопада 1968 року – саме у день свого народження. Його життя – це п╕сня, з першого до останнього подиху присвячена Батьк╕вщин╕.
Слава герою!

╤рина МОЛЧАНОВА,
член «Просв╕ти», журнал╕ст
м. Мар╕уполь

В. Макух з дружиною та донькою

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 23.11.2012 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11065

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков