Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 23.11.2012 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#47 за 23.11.2012
ФОТОГРАФ╤╥ З╤ СХОВКУ

К╕лька десятк╕в чорно-б╕лих фотокарток во╖н╕в Укра╖нсько╖ повстансько╖ арм╕╖ й зачитаний «Кобзар», виданий на початку 1920-х, знайшов 34-р╕чний Андр╕й Мигалюк у сел╕ Воскресинц╕ Коломийського району на ╤вано-Франк╕вщин╕. На сховок натрапив, коли прибирав у будинку, що д╕став у спадок в╕д пок╕йно╖ родички Параски Гуцуляк.
— На стр╕с╕ було все захаращено, — розпов╕да╓ в╕н. — Н╕хто там не прибирав в╕д 1998 року, як вона померла, — п╕дставля╓ драбину й л╕зе на горище. — Сушениц╕ ще вис╕ли ╕ трави, бо л╕кувалася ними. Прибирав два дн╕, а пот╕м став роздивлятися, чи не тече часом дах. Дивлюся, м╕ж кроквою та черепицею якийсь пакунок у газет╕. Розгорнув — а там фотограф╕╖.
Стара дерев’яна, мащена глиною, але ще добротна хата сто╖ть у центр╕ села. Батько колишньо╖ власниц╕ Михайло Гуцуляк був у Воскресинцях священиком. Андр╕й Мигалюк д╕ста╓ ╕з шафи портрети: Михайло та ╢вдок╕я Гуцуляки у вес╕льному вбранн╕. Першою на св╕т у них з’явилася Мар╕чка, пот╕м Степан, а дал╕ Параска. ╢вдок╕я померла п╕д час полог╕в за наймолодшим Миколою. Михайло вдруге не одружувався. Коли в Коломи╖ вербували в УПА, склав присягу й отримав псевдо Тато. За ним п╕шли й д╕ти.
— У сел╕ вони мали консп╕ративну хату й переховували партизан╕в, — згаду╓ колишня станична повстанц╕в 86-р╕чна Ганна Жупанська, яка живе по сус╕дству. — Хтось на них дон╕с, зав’язалася перестр╕лка. Василь Сербенюк — псевдо Мороз — застр╕лився на подв╕р’╖, щоб не здатися живим. Люди кажуть, що Мар╕чка вмерла в╕д побаченого — серце роз╕рвало. Ми бачили, як ╖╖ т╕ло, без ран, волокли по земл╕. Було то в 1944-му по Михайл╕ (п╕сля 21 листопада).
Збер╕гся лист Степана до сестри Параски. Андр╕й Мигалюк знайшов його м╕ж старими фотокартками Гуцуляк╕в. «Слава ╤сусу Христу! Дорогенька сестричко, знаю добре, що ти переживала велик╕ муки то╖ суботи по Михайлу, — пише в╕н. — Бо добре знаю по соб╕, але я переживав не одну муку, що не змогли помогти Мар╕чц╕... Мен╕ то╖ днини так було прикро, думав життя соб╕ в╕д╕брати».
Чорнило вицв╕ло, не все можна роз╕брати. Параску й Миколу арештували того ж 1944-го. Михайло загинув 16 кв╕тня 1945, було йому тод╕ 57.
Ганна Жупанська одяга╓ окуляри й бере фотограф╕╖. Б╕льшост╕ з односельц╕в на них уже нема╓ серед живих. Уп╕зна╓ брата Параски Гуцуляк Степана — псевдо Стьопа. П╕сля арешт╕в ╕ смерт╕ Мар╕чки в╕н переховувався. Загинув у р╕дному сел╕ наприк╕нц╕ 1948 року. До 1990-х ╕з Гуцуляк╕в дожила т╕льки Параска.
— Мен╕ зда╓ться, що вона не до к╕нця пов╕рила в незалежн╕сть Укра╖ни, тому н╕кому не розпов╕дала про фотограф╕╖, — припуска╓ Андр╕й Мигалюк, показуючи ╖╖ вц╕л╕л╕ паспорт, трудову книжку, дов╕дку про реаб╕л╕тац╕ю.
На спецпоселення ж╕нку вислали в Тайшетський район Якут╕╖. Зв╕льнили т╕льки 1960-го. Параска влаштувалася на рудовидобувний комб╕нат у Краснодарському кра╖ в Рос╕╖. Додому повернулася через с╕м рок╕в.
Зн╕мки ╖й м╕г передати брат Степан. Везти ╖х ╕з собою до Сиб╕ру ж╕нка не могла: за знайден╕ при обшуку фото до терм╕ну могли додати к╕лька рок╕в. Мабуть, збер╕гала десь у сел╕, а коли повернулася на батьк╕вщину, в╕днайшла ╖х ╕ переховала.
— Гляньте, як╕ то були люди, — Андр╕й Мигалюк простяга╓ фото. — У них щаслив╕ обличчя.
Ганна Жупанська сама в╕дбула в сиб╕рському спецпоселенн╕ 18 рок╕в. 15 травня 1946 року 25-р╕чну станичну засудили за те, що збирала й доставляла продукти укра╖нським партизанам. Люди в сел╕ про це знали. Приносили хл╕б, квасолю, зерно.
Каже, що в╕дтод╕, як склала повстанську присягу, по ╕мен╕ ╖╖ н╕хто не кликав — мала псевдо Сосна.
— Ми пройшли курс, як рану треба завити, допомогу надати. А як т╕шилися з д╕вчатами, що можемо робити щось для Укра╖ни. Уже зараз нема таких людей, — витира╓ сльози.
Заарештованих повстанц╕в везли до кат╕вн╕ НКВС у Коломи╖.
— То велика тюрма, — веде дал╕ ж╕нка. — У камер╕ спали на п╕длоз╕ — було нас, ж╕нок, ст╕льки, що як оберталася одна, то мусили вс╕. Як чу╓мо ключ╕ задзенькають, кожн╕й волос ста╓ дибки. З допит╕в приносять за руки й ноги, кинуть до нас. Тримали мене там п╕вроку.
Згаду╓, що того дня, коли ╖╖, 13-р╕чного брата Петра й маму вивозили до Сиб╕ру, випав перший сн╕г. Брат ходив до школи, був зд╕бний до науки. Коли ╖х забирали, то взяв ╕з собою книжки — не знав, куди ╖де. Майно родини конф╕скували...

Мар╕я ПЕТР╤В
(Gazeta.ua)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 23.11.2012 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11077

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков