Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2923)
З потоку життя (6092)
Душі криниця (3367)
Українці мої... (1441)
Резонанс (1461)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1647)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
АДЕЛЬ СТАН╤СЛАВСЬКА: Я ТА, ЩО ТРИМА╢ СВ╤Т
Сьогодн╕ господинею Поетично╖ Св╕тлиц╕ ╓ Адель Стан╕славська. Справжн╓ ╕м'я – Олександра...


«РИМОВАНИЙ ╤РП╤НЬ»
3 жовтня в столичному Будинку письменник╕в в╕дбулася презентац╕я зб╕рника поез╕╖ «Римований...


«ЯК ДАЛ╤ ЛОВИТИМЕШ ГАВИ - НЕ БУДЕ У ТЕБЕ ДЕРЖАВИ!»
Наше покол╕ння на цих знущаннях повинно поставити крапку. Щоб н╕коли ╕ н╕кому не хот╕лося б╕льше...


ЗАХИСТИ, ПОКРОВО-МАТИ!
День Покрови Пресвято╖ Богородиц╕ — велике християнське свято, яке щор╕чно в╕дзнача╓мо 14...


ТА╥НА СЛОВА
У золот╕ вереснев╕ дн╕ Червоноград ста╓ центром л╕тературного свята... П╕дбито п╕дсумки VIII...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 18.01.2013 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 18.01.2013
ДО «СВ╤ТЛИЦ╤» — ЯК ДО ХРАМУ

Багато добрих, св╕тлих, душевних, талановитих людей горнеться до нашо╖ газети! У цьому ми переконалися на святкуванн╕ 20-л╕ття «Кримсько╖ св╕тлиц╕», побачивши заповнену читачами актову залу б╕бл╕отеки ╕м. ╤. Франка, де кожен з гостей хот╕в прив╕тати нас добрим словом ╕ подарунком. А це ж була т╕льки невелика частина наших «св╕тличан», котр╕ змогли прийти, при╖хати. Ось ╕ наша давня читачка ╕ прихильниця ╕з С╕мферополя Лариса Васил╕вна Данилейченко вразила нас ╕ вс╕х присутн╕х на свят╕ сво╖м незвичайним, колоритним подарунком – ляльками в укра╖нських народних костюмах (як охрестила ╖х пан╕ Лариса — солодка укра╖нська парочка — ╤вась та Одарочка), котр╕ тримали м╕н╕атюрний рушничок з вишукано вишитим логотипом газети «Кримська св╕тлиця». А пот╕м Лариса Васил╕вна виконала власну п╕сню про «Св╕тлицю» на мелод╕ю «Червоно╖ рути»:

З юв╕ле╓м ус╕х
«св╕тличан» прив╕та╓м,
╤ «Св╕тлиц╕» в цей день
щиро ми побажа╓м,
Щоби гострим було
журнал╕стське перо,
Щоб в душ╕ читач╕в
було св╕тло й добро.
«Кримська св╕тлиця» —
то духовна скарбниця,
То величний ╕ славний
укра╖нський св╕т.
«Кримська св╕тлиця» —
то джерельна водиця,
То барвистий
 чар╕вний дивоцв╕т.

А ми пригадали, як Лариса Васил╕вна артистично виконувала п╕сню П. З╕брова «День народження» (теж переробивши ╖╖ для «Св╕тлиц╕») на 15-р╕ччя газети (на фото праворуч). Коли в редакц╕╖ з’явилася власна б╕бл╕отека, вона стала одн╕╓ю з перших читачок, пост╕йно ц╕кавилася, чи не над╕йшли до редакц╕╖ нов╕ укра╖нськ╕ книги. Або п╕сн╕ – це коли ми почали проводити в редакц╕╖ «Караоке у «Св╕тлиц╕», Лариса Васил╕вна в╕дразу зрозум╕ла, де можна роздобути «м╕нусовки» укра╖нських народних п╕сень.
Тому й хочеться розпов╕сти трохи б╕льше в наш╕й газет╕ про таку прекрасну й душевну людину, яка нещодавно зав╕тала до редакц╕╖ з╕ сво╖м новим рукотворним дивом-подарунком — лялькою-мотанкою Зореславою (на фото л╕воруч), — щоб сяяла «Св╕тлиц╕» зоря натхнення, удач╕, творчост╕!
Народилася Леся (так називали Ларису Васил╕вну р╕дн╕) в укра╖нськ╕й родин╕ на Дн╕пропетровщин╕ у той страшний 1944 р╕к, коли помер в╕д хвороби тато. Навчалася в укра╖нськ╕й школ╕ № 14 м. Дн╕продзержинська. Мар╕я ╤ван╕вна, вчителька укра╖нсько╖ мови, була ╖╖ улюбленим педагогом. Сп╕вала у шк╕льному самод╕яльному хор╕, виступала з укра╖нськими народними танцями. ╤нод╕ доводилося виходити на сцену з побитими кол╕нцями, бо ще до того ж займалася велоспортом.
У 1962 роц╕ вступила на укра╖нське в╕дд╕лення ╕сторико-ф╕лолог╕чного факультету Кримського педагог╕чного ╕нституту ╕м. М. Фрунзе. В ╕нститут╕ була одн╕╓ю з кращих студенток, входила до тр╕о бандуристок, пост╕йно брала участь у Шевченк╕вських читаннях та р╕зних концертах до юв╕лейних дат.
П╕сля зак╕нчення навчання вийшла зам╕ж, влаштувалася вчителем укра╖нсько╖ мови у селищ╕ м╕ського типу Фрунзенське (нин╕ Партен╕т). Нелегко тод╕ було Ларис╕ Васил╕вн╕ викладати св╕й предмет у цьому м╕стечку, коли багатьох д╕тей батьки зв╕льняли в╕д вивчення укра╖нсько╖ мови, хоч ц╕ учн╕ залишалися присутн╕ми на уроках разом з тими, котр╕ бажали знати укра╖нську. Пригн╕чувало й те, що працю вчител╕в укра╖нсько╖ мови тод╕ ц╕нували менше, н╕ж труд вчител╕в рос╕йсько╖ мови, котрим доплачували до зарплатн╕ додаткових 15 в╕дсотк╕в. Та все ж було й чимало св╕тлих незабутн╕х стор╕нок у педагог╕чн╕й д╕яльност╕ того часу. Лариса Васил╕вна з теплотою згаду╓ св╕й улюблений 7-й клас, з яким проводила безл╕ч ц╕кавих заход╕в. Зокрема, запам’ятався фестиваль, присвячений дружб╕ народ╕в (тод╕ так╕ виховн╕ заходи були популярн╕). ╥╖ учн╕ на фестивал╕ виконували роль делегац╕╖ з Польщ╕, розпов╕дали про «свою» кра╖ну, сп╕вали польськ╕ п╕сн╕. Захоплення польською мовою, зокрема п╕снею, залишилося з Ларисою Васил╕вною назавжди.
Незабаром, коли Лариса Васил╕вна з с╕м’╓ю пере╖хала до Алушти, трапилася нагода вчителювати в сел╕ Лучистому. Працювати вчителькою в невеличк╕й с╕льськ╕й школ╕ для не╖ було справжн╕м щастям. Адже у класах було небагато учн╕в, до кожного можна було п╕д╕йти ╕ндив╕дуально. Та й с╕льськ╕ школяр╕ пор╕вняно з м╕ськими були добр╕шими, слухнян╕шими, старанн╕шими, працелюбн╕шими, бо кр╕м навчання займалися активною трудовою д╕яльн╕стю — ╖здили на збирання персик╕в, пелюсток чайно╖ троянди. З жалем довелося прощатися з колегами ╕ вихованцями, бо так склалася доля, що родина пере╖хала в 1982 роц╕ до С╕мферополя.
Хтось ╕з близьких знайомих порадив спробувати попрацювати в дитячому садку. Пощастило влаштуватися до ДНЗ № 94, що розташований на вулиц╕ Зал╕ськ╕й. Спочатку Лариса Васил╕вна працювала вихователем, п╕зн╕ше – методистом.
П╕сля здобуття Укра╖ною незалежност╕ у 1996-1997 роках у Ки╓в╕ почали нарешт╕ розробляти програми з вивчення укра╖нсько╖ мови для рос╕йськомовних дитсадк╕в. Лариса Васил╕вна ╖здила до столичних дитячих садочк╕в на сем╕нари, переймала досв╕д. Була в╕дпов╕дальна за роботу пост╕йно д╕ючого сем╕нару з громадянського виховання. П’ять рок╕в була кер╕вником координац╕йно╖ ради з питань навчання укра╖нсько╖ мови д╕тей дошк╕льного в╕ку.
Брала участь в м╕ському конкурс╕ методичних проект╕в, розробивши власний проект «Укра╖нськ╕ рушники на все життя, на вс╕ в╕ки», який зд╕йснювався у трьох вим╕рах: що ми зна╓мо про це? що ми хочемо д╕знатися? як ми це будемо робити? В рамках цього проекту в дитсадку було створено м╕н╕-музей укра╖нського рушничка. П╕дтримувала в усьому й сприяла зав╕дувачка дитячого навчального закладу Валентина ╤ван╕вна Бурчик. Допомагали у створенн╕ музею ╕ батьки, ╕ виховател╕. Лариса Васил╕вна принесла до музею дорогий серцю рушник, вишитий бабусею Одаркою Юхим╕вною.
╥й подобалося працювати тут ╕ н╕куди не хот╕лося йти. Коли виповнилося 55 рок╕в, п╕шла на заслужений в╕дпочинок. Та згодом попросили знову тимчасово вийти на роботу, п╕сля того вона пропрацювала методистом ще майже 10 рок╕в! Брала активну участь у клуб╕ методист╕в «ТТТ» (труд, талант, творч╕сть), орган╕затором ╕ натхненником створення якого була Л╕д╕я ╤ван╕вна Прийомишева, методист методичного центру Управл╕ння осв╕ти м. С╕мферополь, людина надзвичайно мудра, глибоко ерудована, сповнена високо╖ духовно╖ краси.
З 2009 року Лариса Васил╕вна вже не працю╓ в дитсадку, весь час прид╕ля╓ сво╖м уже дорослим д╕тям ╕ малим онукам. У не╖ тро╓ д╕тей: ╤гор зак╕нчив с╕льськогосподарський техн╕кум, Юл╕я за осв╕тою — медик, Андр╕й – ф╕лолог. Чолов╕к, на жаль, рано п╕шов з життя.
«Якось мен╕ на оч╕ потрапила ╕кона Божо╖ Матер╕, майстерно вишита б╕сером у по╓днанн╕ з хрестиком, — розпов╕да╓ Лариса Васил╕вна. — Спробувала сама вишити таку. З тих п╕р для душ╕ займаюся вишивкою б╕сером, хрестиком, стр╕чками. Вишивання хрестиком ще не ╕деальне, тому попросилася на майстер-клас до Галини Дмитр╕╓во╖, учениц╕ В╕ри Серг╕╖вни Ро╖к. На День незалежност╕ Укра╖ни я взяла у не╖ майстер-клас з виготовлення ляльок-мотанок, тепер мр╕ю створити свою колекц╕ю оберег╕в.
Вл╕тку, в╕дпочиваючи на берез╕ моря, п╕д уявний образ п╕дбираю кам╕нц╕, а коли при╖жджаю додому, розмальовую ╖х аквареллю, гуашшю, пот╕м покриваю лаком ╕ так створюю з них р╕зноман╕тн╕ композиц╕╖, наприклад, укра╖нську хату й подв╕р’я. Ще займаюся кв╕л╕нгом – виготовленням композиц╕й з паперу. Багато сво╖х роб╕т дарую близьким, р╕дним на дн╕ народження, свята. Мр╕ю потрапити цього року на фестиваль «Етно-лялька», що проводитиметься восени у Львов╕».
Окрему статтю можна було б написати про п╕сенн╕ захоплення Лариси Данилейченко. Багато сценар╕╖в до свят у школ╕, в дитсадку довелося розробити Ларис╕ Васил╕вн╕, переробити багато в╕домих п╕сень, написати в╕рш╕. Сво╖ улюблен╕ рос╕йськ╕ п╕сн╕ вона переклала ╕ сп╕ва╓ укра╖нською. Ось, наприклад, ╖╖ переклад п╕сн╕ «Листья желтые»:

Так бува╓ з ц╕лим св╕том,
Так бува╓ з ц╕лим св╕том:
Не прожить нам без втрат.
Ще недавно було л╕то,
Ще недавно було л╕то,
А тепер листопад.
Листя жовте хороводить ╕ кружля╓,
З тихим шелестом на землю опада╓,
╤ гуля╓ чар╕вниця-ос╕нь м╕стом,
Прикраша╓ все навколо жовтим листом.

А це переклад популярного романсу «Только раз»:

День ╕ н╕ч дару╓ серце ласку,
День ╕ н╕ч хмел╕╓ голова.
Ми з тобою порина╓м в казку
Й на вустах так╕ слова:
Т╕льки раз бува таке стр╕чання,
Де ╓дна╓ нас чар╕вна мить,
Т╕льки раз таке палке кохання
Може серце спопелить.
День згаса, ╕ обр╕й вже син╕╓.
Не повернешся до мене ти.
Де ж мо╖ т╕ незд╕йсненн╕ мр╕╖?
Де ж тебе, коханий м╕й, знайти?

Також ц╕кавиться польською п╕сенною творч╕стю, запису╓ з ╤нтернету ╕ самотужки вивча╓ в╕дом╕ польськ╕ п╕сн╕ — «To ostania nidzela», «Nie spoczniemy», «Jesinne liscie» та багато ╕нших. У такий спос╕б вивча╓ польську мову.
До 10-р╕ччя Чорнобильсько╖ катастрофи була учасницею акц╕╖ «Марш матер╕в, д╕ти яких постраждали в╕д Чорнобиля», написала в╕рш «Чорнобиль»:

Чорнобиль! Це жахливе лихол╕ття!
Розлука й сльози материнськ╕.
Чорнобиль… М╕чен╕ страх╕ттям,
Страждають д╕ти укра╖нськ╕.
За що т╕ муки ╕ страждання,
За що скорботне майбуття?
А у очах н╕ме благання:
— Врятуйте, люди, нам життя!
О люди! Милосердн╕ будьте
До скривджено╖ долею дитини!
Твор╕ть добро ╕ не забудьте,
Що д╕ти – то майбутн╓ Укра╖ни!

Поки ╓ в наш╕й кра╖н╕ так╕ матер╕-берегин╕, як╕ прищеплюють д╕тям любов до р╕дно╖ земл╕, р╕дно╖ мови, доти й буде Укра╖на. Пропону╓мо ваш╕й уваз╕ ще один в╕рш Лариси Данилейченко:

КУТОЧОК Р╤ДНО╥ ЗЕМЛ╤

Нема╓ В╕тчизни без отчого дому,
Без маминих добрих очей,
Що н╕би нав╕чно забувши про втому,
Пром╕нням сво╖м з╕гр╕вали д╕тей.
Слова т╕ священн╕ – р╕дня ╕ родина,
Ум╕й шанувати св╕й р╕д,
Для кожного з нас –
 то мала батьк╕вщина
Й житт╓вих дор╕г дивосв╕т.
Спливають у пам’ят╕
 чиста криниця,
Рушник вишиваний ╕ яблун╕ цв╕т,
╤ св╕жа духмяна пухка паляниця,
Й бабусина казка з дитячих тих л╕т.

На прощання Лариса Васил╕вна щиро з╕зна╓ться нам: «Завжди ╕ду в нашу «Св╕тлицю», як до Храму». Залиша╓ться лише додати, що Храм цей створю╓те, буду╓те ви, шановн╕ наш╕ читач╕, сво╖ми щедрими, багатими на добро ╕ талант душами!

Любов СОВИК

На фото: Лариса Васил╕вна Данилейченко

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 18.01.2013 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11269

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков