Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2638)
З потоку життя (5717)
Душі криниця (3224)
Українці мої... (1419)
Резонанс (1424)
Урок української (983)
"Білі плями" історії (1616)
Крим - наш дім (530)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ПУТЬ ФЕДОРА СТЕПАНОВА…
Символ╕чно-скорботно якось склалося – 15 с╕чня, у третю р╕чницю смерт╕ кримського...


«╢ ЛЮДИ, ЯК СКЕЛЯ…»
15 с╕чня минуло вже три роки в╕д то╖ траг╕чно╖ мит╕, коли перестало битися серце поета,...


ВОЛОДИМИРА БАЛУХА ЗАСУДИЛИ ДО 3 РОК╤В ╤ 7 М╤СЯЦ╤В КОЛОН╤╥
ПОРОШЕНКО - ПРО ВИРОК БАЛУХУ: ОКУПАНТИ НЕ ЗЛАМАЮТЬ УКРА╥НСЬКОГО ДУХУ


У ЦЬОМУ СВ╤Т╤ СУМНО БЕЗ ЧОРНОВОЛА…
Чорнов╕л був ╕ залишився ╕сторичною альтернативою, нереал╕зованою можлив╕стю –...


В╤Н ПРАГНУВ ЗРОБИТИ СВ╤Т КРАЩИМ
Пам’ят╕ Федора Степанова




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 18.01.2013 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 18.01.2013
РОСТЕ ТОПОЛЯ КРАЙ ДОРОГИ...

Тарасовими шляхами

— Ви були в Уман╕?
— Про╖здом по трас╕ з С╕мферополя в Ки╖в чи коли поверта╓мося з чолов╕ком автомоб╕лем т╕╓ю ж дорогою назад.
— Зв╕дки ж тод╕ пейзаж «Соф╕╖вки» у ваш╕й книз╕ «Небо в алмазах»? Я сам два рази малював ту б╕лу альтанку над озером, але в ╕ншому ракурс╕.
— Малювала не я, а дочка-художниця з натури в Уманському парку, в╕домому на весь св╕т ╕стор╕╓ю кохання Соф╕╖ Потоцько╖. При художньому оформленн╕ мого зб╕рника нарис╕в ╕ публ╕цистики ╖╖ фрагмент ми використали на обкладинц╕ як символ краси в природ╕, творчост╕ та людських стосунках...
Так я познайомилася з Пилипом Васильовичем Шпильовим, коли в╕н при╖жджав ╕з Щебет╕вки, що поблизу Феодос╕╖, у С╕мферополь на урочисте в╕дзначення 20-р╕ччя «Кримсько╖ св╕тлиц╕», а наступного дня зайшов у редакц╕ю з двома об’╓мними альбомами сво╖х акварелей, граф╕чних рисунк╕в ╕ композиц╕й. Я гортала ╖хн╕ стор╕нки, ╕ перед╕ мною, немов у стр╕чц╕ багатосер╕йного ф╕льму, кадр за кадром зм╕нювалися дороги, як╕ автор про╖хав та об╕йшов по територ╕╖ колишнього Союзу в╕д його зах╕дних кордон╕в до сх╕дних, з п╕вноч╕ до п╕вденного озера ╤ссик-Куль у Киргиз╕╖. А вих╕дною точкою з дороговказами в р╕зних напрямках було м╕сто, з якого розпочалася наша розмова. Неподал╕к в╕д Уман╕ розташоване село Свинарка, в якому 1923 року народився П. Шпильовий.

У 1932 роц╕, рятуючись в╕д голоду, що охопив центральн╕ рег╕они Укра╖ни, ╖хня с╕м’я пере╖жджа╓ з Черкащини в Харк╕в, де батько почина╓ працювати на тракторному завод╕. Коли розпочалася Велика В╕тчизняна в╕йна, Пилип навчався в Харк╕вському арх╕тектурно-буд╕вельному техн╕кум╕. З ним був евакуйований у Стал╕нград, працював токарем шостого розряду на м╕сцевому тракторному завод╕. Фашисти все ближче п╕дходили до м╕ста, ╕ хлопець разом з ╕ншими роб╕тниками взяв у руки зброю для в╕дс╕ч╕ ворогу. Одна з вогневих операц╕й ╖хнього винищувального батальйону на фронтов╕й смуз╕ зак╕нчилася для нього важкою контуз╕╓ю. Опритомн╕в у госп╕тальн╕й палат╕ в уральському м╕ст╕ Нижн╕й Таг╕л. Л╕кувався к╕лька рок╕в, поки пог╕ршений внасл╕док поранення слух в╕дновився повн╕стю.
П╕сля в╕йни П. Шпильовий продовжив свою осв╕ту, здобув фах арх╕тектора в Харк╕вському буд╕вельному ╕нститут╕. Працював спочатку в цив╕льних проектно-буд╕вельних орган╕зац╕ях, а згодом б╕льш як на чверть стол╕ття пов’язав сво╓ життя з в╕йськово-промисловим спорудженням у р╕зних м╕сцях кра╖ни – в╕д Крайньо╖ П╕вноч╕ до Далекого Сходу арм╕йських ╕нженерних об’╓кт╕в ╕ житлово-побутових комплекс╕в для в╕йськових. За службу в Збройних Силах отримав державн╕ в╕дзнаки, нагороди ╕ звання.
В╕йськова служба ╕нженера-буд╕вельника, п╕дполковника у в╕дставц╕ Шпильового зак╕нчилася, та залишилася в руках ╕ серц╕ ╕нша, що була його супутником ус╕ ц╕ роки, виплекана ще в дитинств╕ традиц╕йними наст╕нними розписами в укра╖нськ╕й хат╕ мат╕р’ю печ╕, надв╕коння, сформована в л╕н╕ю творення краси з п╕ску, каменю, скла ╕ бетону в ╕нститут╕. Цю другу службу сво╖й муз╕ в╕н продовжу╓ нести з пензлем ╕ пером, фарбами ╕ тушшю все життя до нин╕шн╕х дн╕в, по╓днуючи ╖╖ у власн╕й ╕де╖ Тр╕йц╕ з долею ╕ славою. За прожитих дев’яносто рок╕в ц╕ три духовн╕ натхненниц╕ в╕дм╕ряли йому ст╕льки дор╕г, чудових природних кра╓вид╕в ╕ зустр╕чей з ц╕кавими, неординарними особистостями, що каталог його акварелей, граф╕чних рисунк╕в, ╕люстрац╕й до л╕тературних твор╕в склада╓ близько двох тисяч. Багато з них демонструвалися на виставках, подарован╕ автором музеям, б╕бл╕отекам, в╕йськовим частинам. В╕н робив спроби видати ╖х художн╕ми альбомами, однак не знайшлося спонсор╕в, як╕ б змогли проф╕нансувати друкування тиражу. Тож, не чекаючи н╕ в╕д кого б╕льше допомоги, ветеран Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни ╕ Збройних Сил за рахунок власно╖ пенс╕╖ зробив ксерокоп╕╖ малюнк╕в, ╕ вони використовуються нин╕ як ╕люстративний матер╕ал у навчальному процес╕ з р╕зних предмет╕в, у тому числ╕ укра╖нознавства, в багатьох школах ╕ ВНЗ на р╕дн╕й Черкащин╕ ╕ в Криму.
Вс╕ малюнки згрупован╕ П. Шпильовим за тематичними напрямками у б╕льш як десяти зб╕рках-альбомах п╕д загальною назвою «Шляхи». Наприклад, «Шляхи № 1» – це замальовки про життя ╕ творч╕сть Т. Шевченка, 250 граф╕чних ╕ 200 живописних аркуш╕в. «Шляхи № 2» – духовн╕ скарби Укра╖ни. У цьому розд╕л╕ в 150 роботах граф╕ки ╕ 100 – акварелей автор засобами живопису зображу╓ м╕сця, пов’язан╕ з ╕менами Григор╕я Сковороди, ╤вана Франка, Лес╕ Укра╖нки та ╕нших видатних д╕яч╕в культури кра╖ни. У «Шляхах № 3» його пензель в╕дтворю╓ еп╕зоди Друго╖ св╕тово╖ в╕йни, м╕сця бо╖в, учасником яких П. Шпильовий був, вшанову╓ загиблих, ╖хн╕й безсмертний подвиг в ╕м’я перемоги справедливост╕ та добра на земл╕ у пам’ятниках, на ветеранських зустр╕чах.
В ╕нших зб╕рках з 4-о╖ до 12-о╖ вм╕щен╕ замальовки р╕зних рок╕в про його подорож╕ по Укра╖н╕, Рос╕╖, Середн╕й Аз╕╖, Прибалтиц╕, Закавказзю – всього майже ш╕стсот аркуш╕в. Його душа митця вбирала в себе все побачене, пропускала кр╕зь серце ╕ душу, а думки та узагальнення, зачарування природою, зустр╕ч╕ з людьми перетворювалися в художн╕ образи на папер╕. За його пензлем ╕ пером набирали реальних ╕люстративних контур╕в словесн╕ характеристики територ╕й ╕ персонаж╕в у л╕тературних творах Олександра Гр╕на, Галини Гордасевич та ╕нших письменник╕в.
Для живописних роб╕т П. Шпильового характерн╕ невеликий розм╕р, обмежена к╕льк╕сть виражальних засоб╕в, що нада╓ ╖м лакон╕чност╕, виразно╖ образност╕ художньо╖ мови. Незавершен╕сть, часом в╕дносна завершен╕сть аркуш╕в як порив душ╕, емоц╕йний стан, сплеск творчо╖ енерг╕╖ та думки у певний момент вир╕шен╕ у в╕зуальному вар╕ант╕. Його стиль письма ╕ рука члена Нац╕онально╖ сп╕лки арх╕тектор╕в Укра╖ни впевнено акценту╓ погляд не ст╕льки на зовн╕шн╕х ознаках м╕сць, як на передач╕ ╖хнього духу ╕ внутр╕шньо╖ напруги.
Переглядаючи ц╕ зб╕рки, мимовол╕ пор╕вню╓ш ╖х з шевченк╕вськими картинами, творами Льва Жемчужникова, який був знайомий з Т. Шевченком, видавав альбом офорт╕в «Мальовнича Укра╖на», з альбомом Опанаса Сласт╕она «Старина укра╖нська ╕ запор╕зька» та його галере╓ю портрет╕в кобзар╕в, над якою в╕н працював п’ятдесят рок╕в. Цю традиц╕ю продовжу╓ ╕ П. Шпильовий у замальовках 1960-1990 рок╕в «Шляхами Тараса». На кожному з аркуш╕в в╕н не лише переда╓ кра╓види чи ╕нтер’╓ри с╕льських хат, собор╕в ╕ церков. В╕дкрива╓ться його Шевченк╕ана портретами к╕лькох сучасних кобзар╕в ╕ бандурист╕в, майстерно ╕ндив╕дуал╕зованих автором ╕ над╕лених поетичною образн╕стю як символ невмирущо╖ укра╖нсько╖ думи-п╕сн╕. ╥х продовжують малюнки-образи золотоверхого Ки╓ва, святин╕-хати Тараса ╕ пам’ятного каменя на м╕сц╕, де стояла хата батьк╕в, в як╕й в╕н народився.
— Мен╕ хот╕лося передати суть, образ ╕ дух часу, в якому жив Тарас Шевченко, що давало йому наснагу, формувало св╕тогляд ╕ як вшановано його пам’ять нащадками, — говорить П. Шпильовий.
В╕н створю╓ абсолютно новий граф╕чний св╕т шевченк╕вських м╕сць, малю╓ ╖х такими, якими бачить у св╕й час – друг╕й половин╕ ХХ стол╕ття, коли частина с╕л ╕ дор╕г, якими ходив Тарас, — Андруш╕, В’юнище, Козинц╕ — зникла п╕д водами Кан╕вського водосховища. В╕н пройшов кр╕зь ц╕ м╕сця, як колись п╕знавав ╖хню сутн╕сть поет в╕д закоханих у р╕дну землю очей до гн╕вного погляду людини, як╕й не байдужа доля Батьк╕вщини. Дух мислителя, художника, громадського д╕яча Шевченка живий на аркушах Шпильового: в сел╕ Моринцях Черкасько╖ област╕, дуб╕ в Будищах, п╕д яким в╕н в╕дпочивав, Чигирин╕, на Подол╕ в Ки╓в╕, Петербурз╕, Орську, поряд з м╕сцем заслання укра╖нського Кобзаря в Казахстан╕, в степах б╕ля р╕чки Сир-Дар’я, у портрет╕ казашки Гал╕, створеному за аналогом шевченк╕вських портрет╕в того пер╕оду. Вп╕знаю знайом╕ контури пам’ятника Т. Шевченку на святому для кожного укра╖нця м╕сц╕ – Тарасов╕й гор╕ в Канев╕. Я побувала там на екскурс╕╖ ще ученицею з однол╕тками, пот╕м – у музе╖ «Козацьк╕ могили» в сел╕ Пляшева на Р╕вненщин╕. По дороз╕ туди ми пили воду з того ж джерела неподал╕к в╕д м╕ста Дубно, що й Т. Шевченко, коли прошкував на ╕сторичне м╕сце бо╖в укра╖нських козак╕в з польськими в╕йськами п╕д Берестечком.
Пилип Шпильовий ╕де до Шевченка все сво╓ життя. За оц╕нкою мистецтвознавц╕в Державного музею Тараса Шевченка в Ки╓в╕, в його аркушах пульсу╓ стримана буря емоц╕й в╕д захоплення до зажури. Передачу внутр╕шнього глибокого душевного пориву п╕дкреслю╓ л╕н╕я малюнка: форма дерев, утворена нею, то позначена елементами бароковост╕, то в╕льна ╕ динам╕чна, що в╕дтворю╓ ╖хню стр╕мк╕сть ╕ струнк╕сть. А ф╕л╕гранною штриховкою переда╓ться в них безл╕ч в╕дт╕нк╕в настрою ╕ невпинний рух думки, досягаючи р╕вня символ╕в.
Вс╕ замальовки «Шляхами Тараса», як╕ сам автор назива╓ подорожн╕ми малюнками-начерками, р╕зн╕ за р╕внем майстерност╕, техн╕кою виконання з ознаками арх╕тектурного фаху ╕ вишуканост╕ стилю. Серед них ╓ як еск╕зн╕, так ╕ б╕льш завершен╕ роботи. Однак ус╕х ╖х об’╓дну╓ пам’ять про великого ген╕я Укра╖ни, нац╕ональну горд╕сть – Т. Шевченка. У нин╕шньому роц╕ п╕дготовки до в╕дзначення 200-р╕ччя з дня народження вони листочками в╕д Тарасово╖ топол╕, тонко╖ та високо╖, летять кр╕зь роки ╕ з’╓днуються в н╕жний букет рути-м’яти в лавровий в╕нок його безсмертя.

Валентина НАСТ╤НА

* * *

Якщо у когось з п╕дпри╓мц╕в, спонсор╕в ╕ меценат╕в ╓ можлив╕сть надати П. Шпильовому ф╕нансову допомогу для видання альбому живопису ╕ граф╕ки «Шляхами Тараса» — ось його контактний телефон: (06562) 3-85-11 та адреса: вул. Лен╕на, 8, кв. 8, смт. Щебет╕вка, м. Феодос╕я, Крим, Укра╖на, 98187.

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 18.01.2013 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11282

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков