Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2877)
З потоку життя (6045)
Душі криниця (3351)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1456)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1643)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
29 СЕРПНЯ – ЧЕТВЕРТА Р╤ЧНИЦЯ ╤ЛОВАЙСЬКО╥ ТРАГЕД╤╥
Насправд╕ пут╕нський «зелений коридор» став для наших в╕йськових справжньою дорогою...


ЖОРСТК╤ УРОКИ ДЛЯ КРИМУ В╤Д ГЕТЬМАНА ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО
Нещодавно в Харков╕ вийшла друком книга «Укра╖нська Держава – жорстк╕ уроки. Павло...


Алла ОСАДЧА. ФЕОДОС╤ЙСЬКА М╤СЬКА ОРГАН╤ЗАЦ╤Я СОЮЗУ УКРА╥НОК (1995-2014)
Лишилась ╓дина шпаринка – «Кримська св╕тлиця», ╕ я щиро вдячна ╖й за можлив╕сть...


УКРА╥НА – НАСТУПНА?
Рос╕я розпочала в Груз╕╖ в╕йну за встановлення нового св╕тового порядку. Груз╕я – це перший...


СВ╤Т ПРОКИНУВСЯ: ГОЛОВНИЙ П╤ДСУМОК ГРУЗИНО-РОС╤ЙСЬКО╥ В╤ЙНИ
Головне питання – чи в╕рно оц╕нив св╕т те, що тод╕ трапилося, та чи не була в╕дкрита саме...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 25.01.2013 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#4 за 25.01.2013
ЗА ЗАКОНОМ ДРУЖБИ

Пам’ять

— Спасиб╕ за врятовану маму!
В╕ра Ворон╕на, як╕й адресувалася ця подяка середнього в╕ку чолов╕ка, старшого сина Ра╖си Шафрансько╖ – Григор╕я, обняла ╖х двох ╕, як завжди, коли вона при╖жджа╓ до не╖ з С╕мферополя в ╢впатор╕ю, промовила:
— Ти ж моя донечка.
╥╖ власна донька Люба, з якою вона живе нин╕ в сво╖ 93 роки, добре зна╓ про вкладений мамою в ц╕ слова зм╕ст. Так вони обидв╕, р╕дна ╕ названа, сид╕ли поруч з В╕рою ╤ван╕вною на диван╕ ╕ 31 травня 2012 року, коли за дорученням Президента Укра╖ни В╕ктора Януковича його Пост╕йний представник у Криму В╕ктор Плак╕да при╖хав до них у квартиру разом з м╕ським головою ╢впатор╕╖ Андр╕╓м Даниленком ╕ заступником Едуардом Кугелем вручити орден «За мужн╕сть» ╤╤╤ ступеня. Ц╕╓╖ високо╖ державно╖ нагороди ж╕нка удосто╓на за врятування ╓вре╖в у роки н╕мецько╖ окупац╕╖.
— Рятувальниця це моя, — сказала високим гостям Ра╖са Матв╕╖вна. — Якби не вона, нев╕домо, чи жила б я сьогодн╕.
— Розкаж╕ть, як це було...

ДОЖИТИ ДО СВ╤ТАНКУ

Перед в╕йною с╕м’я Шафранських – Ц╕ля Герш╕вна з чотирма д╕тьми, трьома дочками ╕ молодшим сином ╤ллею, жила в сел╕ Добрушине Сакського району. Старший, 20-р╕чний Семен, у той час перебував у родич╕в в узбецькому м╕ст╕ Карш╕, зв╕дки його призвали в арм╕ю. У м╕сцевому колгосп╕ працювали люди р╕зних нац╕ональностей – рос╕яни, укра╖нц╕, кримськ╕ татари, ╓вре╖.
З початком фашистсько╖ окупац╕╖ значно╖ територ╕╖ кра╖ни до села доносилися чутки про жахи нового режиму ╕ масов╕ розстр╕ли ╓вре╖в. Однак Шафранським з наближенням л╕н╕╖ фронту до Криму не було куди ╖хати ╕ вони залишилися вдома. В грудн╕ 1941 року г╕тлер╕вц╕ захопили село. Розпочався пошук ╓вре╖в. Ус╕м ╖м було наказано з’явитися в прим╕щення школи для ре╓страц╕╖ ╕ позначення нац╕ональност╕ жовтими з╕рками. До Шафранських у д╕м також прийшов н╕мець з двома пол╕цаями, ткнув пальцем у груди господин╕: «Ду ╕ст юде? Капут!». Ж╕нка в╕д цих сл╕в втратила св╕дом╕сть. Опритомн╕вши, вона вир╕шу╓ не йти на ре╓страц╕ю. ╥╖ п╕дтримали ╕ сус╕ди, почавши називати рос╕йським ╕м’ям «С╕ма».
Заре╓строваних ╓вре╖в незабаром з╕брали посеред села напроти школи ╕ розстр╕ляли – всього понад дв╕ст╕ ос╕б. Ж╕нка з д╕тьми – Р╕вою 18 рок╕в, ╤ллею 15 рок╕в, Анею 11 рок╕в та п╕вторар╕чною Ра╓ю в цей час ховалися на горищ╕ недалеко в╕д м╕сця розстр╕лу ╕ бачили, як жертви падали в яму з червоною глиною. Щоб найменша донечка не плакала, ╖й закрили рот шматкою. Там вони просид╕ли до вечора ╕ б╕льше в св╕й д╕м не повернулися. Ризикуючи власним життям, ╖м дала притулок подруга Ц. Шафрансько╖ — В╕ра Ворон╕на, чолов╕к яко╖ був на фронт╕, а вона з двома маленькими д╕тьми проживала з╕ сво╖ми батьками. Вноч╕ ж╕нка ╕ д╕ти перебували в ╖хньому будинку, а вдень ховалися в п╕двал╕ чи скиртах соломи в степу за селом. ╤нод╕, в раз╕ небезпеки, залишалися там ╕ на н╕ч, харчуючись мороженою картоплею, лушпинням чи травами.
Було холодно, ╕ п╕двал, в якому жила с╕м’я Шафранських, батько В╕ри — ╤ван Опанасович Пошивай, колишн╕й голова колгоспу, утеплив соломою, зробив для них окремий вх╕д. В╕ра готувала ╖м ╖жу, прала одяг. Ра╖са Шафранська згаду╓, як ╖╖, маленьку, купали у в╕др╕ ╕ об╕гр╕вали на печ╕. А В╕рина мама ╢вдок╕я ╢вдоким╕вна нав╕ть пошила для не╖ платтячко з ситцю в червоний горошок.
П╕д час г╕тлер╕вських облав для безпеки сво╖х рятувальник╕в Шафранськ╕ часто зм╕нювали схованки. ╥х замасковувала в солом╕ на цей момент у сво╓му сара╖ друга подруга Ц╕л╕ – Дар╕я Стр╕лецька. ╤нод╕ вони вирушали вноч╕ в село Опань, за два к╕лометри в╕д Добрушиного, ╕ пересиджували небезпеку в будинку третьо╖ подруги – Любов╕ Черлецько╖ або в ╖╖ сара╖, де ран╕ше збер╕гали зерно. Ц╕ рос╕йськ╕ с╕м’╖ також були багатод╕тними ╕ у випадку виявлення вт╕кач╕в-евре╖в могли серйозно постраждати. К╕лька раз╕в на подв╕р’я, де вони ховалися, заходили н╕мецьк╕ солдати з пол╕цаями. Погрожуючи розправою, вони шукали ╓вре╖в, однак ╖х н╕хто не видав, ╕ окупанти поверталися н╕ з чим.
Так минула зима. З потепл╕нням загроза виявлення ╓врейських д╕тей, як╕, порушуючи консп╕рац╕ю, гралися з однол╕тками на вулиц╕, зб╕льшилася. ╤ Ц. Шафранська вируша╓ з ними з села. П╕шки по бездор╕жжю вони добралися до Керч╕, а зв╕дти в середин╕ кв╕тня 1942 року були евакуйован╕ на сх╕д кра╖ни.

ОБПАЛЕНА ДОРОГА ДОДОМУ

В евакуац╕╖ Шафранськ╕ жили в Казахстан╕, у м╕ст╕ Павлодар. Ц╕ля Герш╕вна, ╖╖ старша дочка Р╕ва ╕ син ╤лля працювали на в╕йськовому завод╕ «Червоний жовтень», а середня дочка Аня няньчила молодшу сестричку. Вс╕ були зайнят╕, працювали вдень ╕ вноч╕, а харчувалися дуже б╕дно. В╕д недо╖дання Ц╕ля Герш╕вна нав╕ть непритомн╕ла в цеху.
У 1944 роц╕, як т╕льки Крим визволили в╕д фашист╕в, вона з дочками вирушила в зворотню дорогу назад додому. Лише сина не в╕дпустили з ними, бо ще йшла в╕йна ╕ фронту потр╕бн╕ були робоч╕ руки в тилу для випуску збро╖ та бо╓припас╕в. Б╕льше вони його не побачили. Через багато рок╕в на запит про ╤ллю матер╕ було над╕слано арх╕вне св╕доцтво про смерть сина в╕д бронхопневмон╕╖ у в╕ц╕ 17 рок╕в. Довго вважався зниклим безв╕сти старший син Семен. Прояснити нев╕дом╕сть с╕м’╖ вдалося лише за допомогою «червонохрест╕вц╕в». Вони пов╕домили, що С. Шафранський загинув на фронт╕ в 1944 роц╕ ╕ похований у братськ╕й могил╕ в сел╕ Дергач╕ Куйбишевського району Ростовсько╖ област╕.
У цьому гор╕ втрати у в╕йну син╕в Ц. Шафранська була в родин╕ не одна. В жахливих муках загинула дружина ╖╖ брата Петра з 11-р╕чним сином. У той пер╕од, коли чолов╕к перебував на фронт╕, фашисти пов╕сили ╖х двох на люстр╕ в ╖хньому будинку на вулиц╕ Крилова в С╕мферопол╕. Ц╕лий тиждень п╕сля цього в╕кна в ньому були в╕дчинен╕ навст╕ж, щоб ус╕ перехож╕ бачили прикр╕плену на грудях трупа ж╕нки табличку з написом «комун╕стка».
Ра╖са Шафранська показу╓ мен╕ фотограф╕╖ цих людей ╕з свого родинного альбому, коп╕╖ документ╕в, лист╕в, вир╕зки з газет.
— Я ╖х систематизувала в окрем╕ папки п╕сля того, як створене в Криму ╓врейське товариство розпочало зб╕р матер╕ал╕в про Голокост, — говорить. – Ми удвох з Анею в╕дновили в пам’ят╕, як жили вс╕ ц╕ роки.
Особливо голодний був для них 1947 р╕к. Ра╖ минуло 7 рок╕в, Ан╕ йшов 15-й р╕к. Чолов╕к╕в у Добрушиному було тод╕ зовс╕м мало: то хворий, то кал╕ка. ╤ Аня почала працювати на трактор╕ з плугом. Через деякий час ╖╖ направили з колгоспу на навчання в Соч╕ у буд╕вельному училищ╕ на маляра-штукатура. Повернувшись, вона працювала за спец╕альн╕стю ╕ жила в ╢впатор╕╖.
Рая зак╕нчила в Добрушиному школу-семир╕чку, пот╕м у сестри в ╢впатор╕╖ – десятир╕чку. Працювала роб╕тницею в С╕мферопол╕ на меблевому комб╕нат╕, а п╕сля зак╕нчення бухгалтерських курс╕в ╕ Ки╖вського автотранспортного техн╕куму – бухгалтером у р╕зних автотранспортних орган╕зац╕ях. Ма╓ п’ятдесят рок╕в безперервного трудового стажу. Виростила з чолов╕ком Валентином Григоровичем Шаровим син╕в Григор╕я ╕ Костянтина. У них — сво╖ с╕м’╖, а внук ╕ внучка – студенти с╕мферопольських ВНЗ.
ЖОВТ╤ ТЮЛЬПАНИ ЯК ПАМ’ЯТЬ СЕРЦЯ

Сьогодн╕ Ра╖са Шафранська (в шлюб╕ Шарова) залишилася одна з ╖хньо╖ колишньо╖ велико╖ родини. Мама Ц╕ля Герш╕вна жила разом з старшою дочкою Р╕вою в сел╕ до 1978 року. Пот╕м ╖╖ забрала до себе Ра╖са Матв╕╖вна, в яко╖ на руках вона й померла в 1989 роц╕. П╕шли з життя старш╕ сестри. ╤ ж╕нка в╕д ╕мен╕ родини все част╕ше останн╕ми роками при╖жджа╓ в Добрушине у справах, як╕ берегла вона в сво╖й пам’ят╕ багато рок╕в. У сел╕ ╖╖ вп╕знають на вулиц╕ нав╕ть незнайом╕ ╖й люди. Вона диву╓ться: «Як?».
— Ти ж коп╕я мами, — кажуть.
А мама була колись першою с╕льською красунею з голубими очима ╕ товстою русою косою. З подач╕ Р. Шафрансько╖ колишн╕ ╖хн╕ рятувальниц╕ в╕д нацистського пересл╕дування — В╕ра ╤ван╕вна Ворон╕на, Любов Федор╕вна Черлецька ╕ Дар╕я Тихон╕вна Стр╕лецька були удосто╓н╕ в 2000 роц╕ почесного звання Праведника Укра╖ни, а в наступному 2001-му – Праведника народ╕в св╕ту. ╥хн╕ пр╕звища викарбуван╕ на ст╕н╕ пошани на Але╖ праведник╕в Ад-Вашем в ╢русалим╕, а також на плит╕, встановлен╕й Ра╖сою Матв╕╖вною за власн╕ кошти в 2011 роц╕ в Добрушиному поряд з пам’ятником загиблим у в╕йн╕ за Батьк╕вщину односельчанам. Минулого року тут було встановлено ще один пов’язаний з цими под╕ями пам’ятний знак з написом: «У пер╕од фашистсько╖ окупац╕╖ 1941-1944 рок╕в були розстр╕лян╕ ╓вре╖ – мирн╕ жител╕ села Добрушине. Багато з них були першими поселенцями ╕ засновниками села».
На м╕сц╕ розстр╕лу нин╕ збудовано магазин, а останки загиблих людей перезахоронен╕ в окрем╕й могил╕ на с╕льському кладовищ╕. Окупац╕я стала серйозним випробуванням на людян╕сть для вс╕х, хто залишився в сел╕. Посмертно звання Праведника Укра╖ни були удосто╓н╕ також ╤ван Опанасович Пошивай та ╢вдок╕я ╢вдоким╕вна Пошивай, Йосип Франкович Стр╕лецький. Про те, як в╕дбувалося вручення цих документ╕в за участ╕ врятовано╖ ними Ра╖си Шафрансько╖, розпов╕да╓ться на одному з фотостенд╕в у Кримському республ╕канському ╓врейському товариств╕ «Яд Езра» («Рука допомоги»). За проведену арх╕вно-пошукову роботу ╖╖ ╕ саму в 2001 роц╕ було в╕дзначено почесною грамотою ╢врейсько╖ ради Укра╖ни.
У пам’ят╕ ж╕нки збер╕га╓ться багато подробиць про пережите во╓нне лихол╕ття в Криму, як╕ вона опису╓ в сво╖х статтях у кримськ╕й ╓врейськ╕й газет╕ «Хаверим», що в переклад╕ з ╕вриту означа╓ «товариш╕», д╕литься спогадами з школярами, наприклад, тор╕к була гостем у клуб╕ бойово╖ слави «Пошук» С╕мферопольсько╖ ЗОШ № 12, листу╓ться з дочкою Дар╕╖ Стр╕лецько╖ – Н╕ною, з якою навчалася в одному клас╕. Вс╕ матер╕али ╕ фотозн╕мки, пов’язан╕ з Добрушиним ╕ людьми, як╕ живуть у ньому, вона збер╕га╓ в окремому фотоальбом╕. Перегорта╓ його стор╕нки перед кожною зустр╕ччю через роки у сво╖й школ╕, з колишн╕ми односельчанами чи готуючись до виступу на м╕тингу в День Перемоги — 9 травня. ╤ хоч на с╕льському кладовищ╕ ╖╖ похованих родич╕в нема╓, в кожний св╕й при╖зд заходить сюди, щоб покласти жовт╕ тюльпани на могили маминих подруг, розстр╕ляних на 10-му к╕лометр╕ Феодос╕йського шосе. В ╖╖ власн╕й б╕ограф╕╖ та ╕нших член╕в родини переплелися р╕зн╕ ╕сторичн╕ катакл╕зми, зм╕ни державних кордон╕в ╕ сусп╕льних устро╖в, однак дороги, на яких ╖м зустр╕чалися ран╕ше ╕ йдуть сьогодн╕ поряд по життю добр╕, чуйн╕ люди, додають в╕ри у свою щасливу з╕рку на земл╕.

Валентина НАСТ╤НА

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 25.01.2013 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11311

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков